Заява № 12652/09, подана Шевченко Ніною Миколаївною та Чаус Людмилою Іллівною проти України, та 86 інших заяв

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги вищевказані заяви, подані у різні

дати,

беручи до уваги застосування процедури пілотного рішення у справі

"Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy

Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), заява № 40450/04, ЄСПЛ

2009-...(витяги),

з огляду на односторонню декларацію, подану Урядом

держави-відповідача, щодо вилучення Судом заяв з реєстру справ,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявники - громадяни України, чиї імена та роки народження наведені нижче у таблиці. Уряд України (далі - Уряд) представляли пані Валерія Лутковська та пан Назар Кульчицький з Міністерства юстиції.

Факти справи, які були викладені сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

Заявники - колишні працівники державних підприємств "Автоскло" та "Техбудскло". У дати, зазначені нижче в таблиці, Костянтинівський районний суд чи Комісія з трудових спорів ДП "Авто-скло" (далі - КТС) зобов'язали державні підприємства сплатити заявникам різні суми, пов'язані з трудовими відносинами. Ці рішення на користь заявників набрали законної сили, проте залишилися невиконаними у зв'язку з тим, що державні підприємства стали банкрутами.

Заявники скаржилися на тривале невиконання рішень, винесених на їх користь.

1. Суд вважає, що відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду заяви мають бути об'єднані, враховуючи спільність їх фактичного та юридичного підґрунтя.

2. Після згаданого вище пілотного рішення "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov) 19 липня 2011 року Уряд направив Суду односторонню декларацію з метою вирішення питань, порушених у заявах заявників. Декларація передбачала наступне:

"Уряд України визнає у справах заявників надмірну тривалість виконання рішень щодо заявників. Уряд України готовий виплатити заявникам залишок заборгованості за рішеннями національних судів та виплатити заявникам суми, наведені у додатку № 1 до цієї декларації [-1].

__________

-1 Див. суми в доданій Таблиці.

Уряд України закликає Суд вилучити заяви з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяв із реєстру справ відповідно до підпункту (c) пункту 1 статті 37 Конвенції ("з будь-якої іншої підстави"),

Суми є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, в тому числі компенсацією судових витрат, та будуть конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу [-2]. Кошти будуть виплачуватися протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У разі несплати сум, наведених у додатку № 1 до цієї декларації, протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справ".

__________

-2 Згодом Уряд повідомив, що зазначені суми також звільнені від будь-яких податків, які можуть стягуватись.

Заявники не погодилися із умовами декларації, вважаючи, що Уряд не дотримається її умов, та просили Суд продовжити розгляд справ.

Суд повторює, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі винести рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Зокрема, підпункт (c) пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру якщо:

"...на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Пункт 1 статті 37 in fine передбачає:

"Проте Суд продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру відповідно до підпункту (c) пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб справа розглядалася далі (див. рішення у справі "Тахсін Акар проти Туреччини" (Tahsin Асаг v. Turkey) (попередні заперечення) (ВП), заява № 26307/95, пункти 75-77, ECHR 2003-VI).

Суд також нагадує, що у вищезазначеному пілотному рішенні він зобов'язав Україну надати відшкодування заявникам, про скарги яких вже було повідомлено до ухвалення цього рішення чи про які буде повідомлено після його ухвалення та які стосуються тривалого невиконання рішень національних органів, за які несе відповідальність держава-відповідач (див. згадане вище рішення "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), пункт 99 мотивувальної та пункт 6 резолютивної частин рішення). Розглянувши умови, викладені в декларації Уряду, Суд сприймає її як намір надати заявникам відшкодування відповідно до пілотного рішення.

Суд задоволений, що Уряд однозначно визнає надмірну тривалість виконання рішень, винесених на користь заявників, та зобов'язується виплатити заявникам залишок заборгованості. Суд також зазначає, що суми відшкодування, які Уряд запропонував заявникам, відповідають сумам, які Суд присуджує у подібних справах, з урахуванням, inter alia, конкретного строку затримки у кожній окремій справі.

Отже, Суд вважає, що немає підстав продовжувати розгляд заяв. Суд також вважає, що повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, не вимагає продовження розгляду цих заяв.

Відповідно заяви мають бути вилучені із реєстру справ Суду.

Вирішує об'єднати заяви.

Бере до уваги умови декларації Уряду держави-відповідача.

Вирішує вилучити заяви з реєстру справ у відповідності до підпункту (с) пункту 1 статті 37 Конвенції .