Заява № 50699/06, подана Богданом Степановичем Єднорігом проти України

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом 6 грудня 2011 року, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (Bostjan M. Zupancic),

Енн Пауер-Форд (Ann Power-Forde),

Ангеліка Нусбергер (Angelika Nusberger), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 29

листопада 2006 року,

беручи до уваги односторонню декларацію, подану

Урядом-відповідачем, якою Суд закликав вилучити заяву з реєстру

справ, та відповідь заявника на цю декларацію,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник - п. Богдан Степанович Єдноріг, громадянин України, який народився у 1947 році та проживає у м. Львові. У Суді його представляв п. І.Є. Горпинюк, юрист, який практикує у м. Львові. Уряд України (далі - Уряд) представляла його Уповноважений - пані В. Лутковська з Міністерства юстиції.

Справа стосується, головним чином, тривалості провадження у майновому спорі між заявником та приватною особою, яке все ще триває, та тривалості пов'язаного з ним провадження, ініційованого заявником проти державних органів влади.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість проваджень. Він також скаржився за статтею 6 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на результат провадження, зазначаючи, що суди неправильно оцінили факти та застосували законодавство у його справі, через що він був незаконно позбавлений майна, щодо якого виник спір. Далі він скаржився за статтями 1 та 2 Конвенції на те, що вагітність його дочки закінчилася викиднем через події, що розглядаються. Зрештою, він скаржився на те, що внаслідок його стверджуваного незаконного виселення зі спірної квартири було порушено його право на приватне життя за статтею 8 Конвенції.

Листом від 29 липня 2011 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушується у заяві. Уряд також просив Суд вилучити заяву відповідно до статті 37 Конвенції.

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявника національними судами.

Я, Валерія Лутковська, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України пропонує сплатити Богдану Степановичу Єднорігу ex gratia 1800 (одну тисячу вісімсот) євро.

Отже, Уряд запрошує Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяви із реєстру відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції "з будь-якої іншої підстави".

Ця сума є відшкодуванням будь-якої моральної шкоди, в тому числі судових витрат, звільнена від будь-яких податків, та буде конвертована в національну валюту держави-відповідача по курсу, чинному на день виплати. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі несплати цієї суми протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Заявник не погодився з умовами декларації.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що він може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" або "c" пункту 1 цієї статті. Зокрема, підпункт "c" пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру справ якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин він може вирішити вилучити заяву з реєстру згідно з підпунктом "c" пункту 1 статті 37 на підставі односторонньої декларації Уряду-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд його заяви було продовжено.

З цією метою Суд повинен ретельно розглянути декларацію у світлі принципів, закріплених його практикою, зокрема, в рішеннях у справах "Тахсін Акар проти Туреччини" (Tahsin Acar c. Turquie) [ВП], заява № 26307/95, пункти 75-77, ECHR 2003-VI); "ВАЗА Сполька з о. о. проти Польщі" (WAZA Spolka z о. о. v. Poland), заява № 11602/02, від 26 червня 2007 року, та "Сульвіньська проти Польщі" (Sulwinska v. Poland), заява № 28953/03.

У цілій низці справ, серед яких були також справи проти України, Суд встановив свою практику стосовно скарг на порушення права на розгляд справи протягом розумного строку (див., наприклад, "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, пункт 43, ECHR 2000-VII; "Кочарелла проти Італії" (Cocchiarella v. Italy) [ВП], заява № 64886/01, пункти 69-98, ECHR 2006-V; "Павлюлинець проти України" (Pavlyulynets v. Ukraine), заява № 70767/01, пункти 39-52, від 6 вересня 2005 року; та "Мороз та інші проти України" (Moroz and Others v. Ukraine), заява № 36545/02, пункти 52-61, від 21 грудня 2006 року).

Враховуючи характер визнання, що міститься у декларації Уряду, а також суму запропонованого відшкодування, яка співмірна з сумами, присудженими у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд заяви не є виправданим (підпункт "c" пункту 1 статті 37).

Більше того, в світлі викладених вище міркувань та з огляду на свою чітку та усталену практику з цього питання Суд вважає, що повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви щодо надмірної тривалості цивільного провадження (пункт 1 статті 37 in fine).

Відповідно ця частина заяви має бути вилучена з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37.

Ретельно дослідивши решту скарг у заяві у світлі всіх наявних матеріалів та настільки, наскільки вони охоплювалися його компетенцією, Суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією або протоколами до неї.

Відповідно, ця частина заяви є явно необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до підпункту "a" пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.

Бере до уваги умови декларації Уряду-відповідача стосовно скарги на надмірну тривалість цивільного провадження.

Вирішує у відповідності до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції вилучити заяву з реєстру справ в частині вищезгаданої скарги.

Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.