Заява № 32356/07, подана Андрієм Андрійовичем Сулимою та Ніною Яківною Сулимою проти України

15 листопада 2011 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 4 червня 2007 року,

враховуючи подані декларації щодо досягнення дружнього врегулювання

у справі, після обговорення постановляє таке рішення:

Заявники, п. Андрій Андрійович Сулима та пані Ніна Яківна Сулима, громадяни України, 1946 та 1949 років народження відповідно, проживають у м. Диканьці. Уряд України (далі - Уряд) представляла його Уповноважений - пані В. Лутковська з Міністерства юстиції.

Заявники скаржилися за пунктом 1 статті 6 Конвенції на надмірну тривалість провадження в справі стосовно їх майнового позову. Вони також подавали інші скарги, що стосуються їхнього провадження, посилаючись на статті 3, 8 та 13 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

11 липня та 16 вересня 2011 року Суд отримав підписані сторонами декларації щодо дружнього врегулювання, за якими заявники погоджувались відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві, в обмін на зобов'язання Уряду сплатити заявникам разом 1800 (одну тисячу вісімсот) євро як відшкодування будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також як компенсацію судових витрат, які мають бути конвертовані в українські гривні за курсом на день здійснення платежу та звільнені від будь-яких податків. Зазначена сума має бути виплачена протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати належної заявникам суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, плюс три відсоткові пункти, що нараховуються з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Сплата вищезазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав для виправдання подальшого розгляду заяви (п. 1 ст. 37 Конвенції in fine).

Згідно із зазначеним вище, справу має бути вилучено з реєстру справ Суду.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ.