Справа "Марченко та інші проти України" (Заяви NN 42442/07, 505/08 та 20617/08)

24 травня 2011 року Європейський суд з прав людини

(п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М.Зупанчіч (BoStjan M.Zupancic), Голова,

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

Ангеліка Нюссбергер (Angelika Nusberger), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник

Секретаря секції,

беручи до уваги зазначені заяви,

враховуючи подані декларації щодо досягнення дружнього

врегулювання у справі,

після обговорення постановляє таке рішення:

Три заяви, список яких надано в додатку і які слід об'єднати згідно з пунктом 1 статті 42 Конвенції, були подані громадянами України.

Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - пані В.Лутковською з Міністерства юстиції України.

Скарги заявників на тривалість цивільного провадження у їхніх справах були направлені Уряду. Суд отримав від сторін підписані декларації про дружнє врегулювання. Згідно з цими деклараціями держава-відповідач бере на себе зобов'язання виплатити заявникам різні суми, зазначені в додатку, в обмін на відмову заявників від будь-яких подальших скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у їхніх заявах. Зазначені суми, що відшкодовують будь-яку матеріальну та моральну шкоду, а також судові витрати мають бути конвертовані в українські гривні за курсом на день здійснення платежу та звільнені від будь-яких податків. Вони мають бути виплачені протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати належних заявникам сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд має сплатити пеню, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти, які нараховуються з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Сплата зазначених сум становитиме остаточне вирішення справи. Стосовно детальної інформації по кожній заяві див. додаток.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить публічно-правових підстав для подальшого розгляду заяви (п. 1 ст. 37 Конвенції in fine).

Згідно із зазначеним вище справи мають бути вилучені з реєстру справ Суду.

Вирішує об'єднати заяви.

Вирішує вилучити заяви з реєстру справ.