Заява N 14570/07, подана Миколою Івановичем Колосаєм, та 31 інша заява проти України

14 грудня 2010 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи Комітетом, до складу якого увійшли:

Райт Маруст (Rait Maruste), Голова,

Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska),

Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги вказані вище заяви, подані у дати, наведені нижче у таблиці,

беручи до уваги застосування процедури пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine (заява N 40450/04, ЄСПЛ 2009-... (витяги)),

та з огляду на односторонню декларацію, подану Урядом держави-відповідача, щодо вилучення Судом заяв з реєстру справ, відповідь заявників на цю декларацію та лист Уряду від 9 грудня 2010 року щодо внесення змін до вищевказаної декларації,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявники - громадяни України, чиї імена та роки народження наведені нижче у таблиці. Уряд України (далі - Уряд) був представлений п. Юрієм Зайцевим з Міністерства юстиції.

У дати, зазначені нижче в таблиці, національні суди ухвалили на користь заявників рішення, якими відповідачів (суб'єктів владних повноважень) було зобов'язано сплатити різні суми заявникам.

Ці рішення набрали законної сили, проте відповідачі затримали їх виконання.

Заявники скаржилися на затримки виконання рішень судів, винесених на їх користь.

В першу чергу Суд вважає, що відповідно до пункту 1 правила 42 Реґламенту Суду заяви повинні бути об'єднані, враховуючи спільність їх юридичного підґрунтя.

Після згаданого вище пілотного рішення "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) 13 вересня 2010 року Уряд направив Суду підписану того ж дня односторонню декларацію щодо врегулювання питань, які порушуються у заявах. Уряд закликав Суд вилучити заяви з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції. У декларації зазначалось:

"Уряд України визнає надмірну тривалість виконання рішень у справах заявників.

Уряд України готовий виплатити заявникам залишок заборгованості за рішеннями національних судів та ex gratia суми, наведені у додатку N 1 до цієї декларації.

Уряд України закликає Суд вилучити заяви з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяв із реєстру справ відповідно до пункту 1(c) статті 37 Конвенції ("з будь-якої іншої підстави").

Суми, зазначені у додатку, є відшкодуванням будь-якої матеріальної та нематеріальної шкоди, в тому числі судових витрат, та звільнені від будь-яких податків. Кошти виплачуються протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі несплати цих сум протягом трьохмісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справ".

У відповідь заявники висловили свою згоду з умовами, викладеними у декларації Уряду. Більшість заявників висловили сумніви щодо дотримання Урядом своїх зобов'язань за декларацією.

9 грудня 2010 року Уряд надіслав лист, в якому вказувалось, що для здійснення виплат необхідно внести до вищевказаної декларації зміни шляхом включення до неї положення стосовно того, що суми ex gratia "мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу".

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у пункті 1(a), (b) чи (c) цієї статті. Пункт 1 статті 37 in fine передбачає:

"Проте Суд продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї".

Суд також нагадує, що у пілотному рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), згадане вище) він нещодавно закликав Україну

"упродовж одного року від дати, на яку це рішення набуває статусу остаточного, надати адекватне та достатнє відшкодування всім заявникам, заяви яких пов'язані з тривалим невиконанням рішень національних судів та були комуніковані Уряду держави-відповідача".

У цьому ж рішенні Суд також постановив:

"провадження у справах, які вже були комуніковані Уряду відповідно до пункту 2(b) правила 54 Реґламенту Суду , але які ще не були розглянуті Судом по суті, відкладаються [на один рік від дати, на яку це рішення набуває статусу остаточного.]"

"Це рішення відкладає провадження у зазначених вище справах, зберігаючи за Судом право в будь-який момент оголосити будь-яку з таких справ неприйнятною або вилучити її зі свого реєстру після досягнення сторонами дружнього врегулювання або вирішення спору іншими засобами відповідно до статей 37 або 39 Конвенції" .

З огляду на згоду заявників із запропонованими умовами Суд вважає доречним застосувати пункт 1 (b) та (c) статті 37 у цій справі. Суд бере до уваги, що сторони погодились з умовами вирішення справ. Це, на думку Суду, відповідає пілотному рішенню (див. ibid, пункт 99 мотивувальної та пункт 6 резолютивної частини рішення). Суд не вбачає публічно-правових підстав для продовження розгляду цих заяв.

Таким чином, ці заяви мають бути вилучені з реєстру справ.

Вирішує об'єднати заяви.

Бере до уваги умови односторонньої декларації Уряду стосовно надмірної тривалості виконання рішень, винесених на користь заявників, їх коментарі щодо цього та внесення змін до вищевказаної декларації.

Вирішує у відповідності до пунктів 1(b) та (с) статті 37 Конвенції вилучити заяви з реєстру справ.