ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П'ята секція
Р І Ш Е Н Н Я
Справа "Арцибашев проти України" (Заява N 1282/03)
| Страсбург, 12 червня 2008 року |
Переклад офіційний
Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.
У справі "Арцибашев проти України"
Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:
п. П.Лоренцен (Mr P.Lorenzen), Голова,
п. Р.Маруст (Mr R.Maruste),
п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),
пані М.Цаца-Ніколовська (Mrs M.Tsatsa-Nikolovska),
пані Р.Ягер (Mrs R.Jaeger),
пані І.Берро-Лефевр (Mrs I.Berro-Lefevre),
пані М.Лазарова-Трайковська (Mrs M.Lazarova Trajkovska),
пані З.Калайджієва (Mrs Z.Kalaydjieva), судді,
та пані К.Вестердік (Mrs C.Westerdiek), Секретар секції,
після обговорення за зачиненими дверима 20 травня 2008 року, виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:
ПРОЦЕДУРА
1. Справа порушена проти України за заявою (N 1282/03), поданою до Суду 26 жовтня 2002 року громадянином України паном Сергієм Миколайовичем Арцибашевим (далі - заявник) відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Ю.Зайцевим.
3. 4 грудня 2004 року Суд визнав заяву частково неприйнятною та вирішив направити на комунікацію Уряду скаргу щодо тривалості провадження. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті заяви і її прийнятності одночасно.
ЩОДО ФАКТІВ
I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Заявник народився у 1971 році та проживає у м. Макіївка.
5. 25 серпня 1997 року було порушено кримінальну справу за підозрою у вчиненні заявником та двома іншими особами вбивства. Того ж дня заявника було заарештовано та взято під варту.
6. У грудні 1997 року заявника було віддано до суду.
7. 19 березня 1998 року Червоногвардійським районним судом м. Макіївки було направлено справу на додаткове розслідування.
8. 31 серпня 1998 року додаткове розслідування було завершено та справу направлено до районного суду.
9. 21 травня 1999 року районний суд визнав заявника винним у вбивстві при обтяжуючих обставинах та засудив до одинадцяти років ув'язнення.
10. 20 липня 1999 року Донецьким обласним судом (1) було скасовано вирок та направлено справу на додаткове розслідування.
---------------
(1) 3 липня 2001 року - апеляційний суд Донецької області.
11. 15 грудня 1999 року додаткове розслідування було завершено та справу направлено до районного суду.
12. 2 червня 2000 року районний суд направив справу на додаткове розслідування.
13. У вересні 2000 року після того, як було завершено додаткове розслідування, справу було направлено до районного суду.
14. 27 жовтня 2000 року районним судом було знову направлено справу на додаткове розслідування.
15. У лютому 2001 року справу було направлено до обласного суду як до суду першої інстанції.
16. 24 липня 2001 року обласний суд визнав заявника винним у вбивстві при обтяжуючих обставинах та засудив до чотирнадцяти років ув'язнення.
17. 11 липня 2002 року Верховним Судом було залишено рішення без змін.
18. Під час розгляду справи судом було призначено приблизно тридцять два судових засідання. Приблизно дванадцять з них було відкладено в зв'язку з тим, що один чи двоє свідків із п'яти не з'являлись. Двічі судові засідання було перенесено в зв'язку з тим, що заявника, який тримався під вартою, не було доставлено до суду відповідними органами. Сім судових засідань було перенесено у зв'язку з тим, що суддя хворів.
ЩОДО ПРАВА
19. Заявник скаржився на те, що тривалість провадження була несумісною з вимогою "розумного строку", як того вимагає п. 1 статті 6 Конвенції, у відповідній частині якого зазначається наступне:
"Кожен має право на... розгляд його справи упродовж розумного строку... судом,... який встановить обґрунтованість... кримінального обвинувачення".
20. Уряд заперечив такі твердження.
21. 25 серпня 1997 року заявника було заарештовано. Однак період, який має братися до уваги, розпочинається з 11 вересня 1997 року, коли набуло чинності визнання Україною права на індивідуальне звернення. Однак, оцінюючи розумність строку, який мав місце після цієї дати, до уваги має братися стан провадження на той час.
22. Період, який розглядається, закінчився 11 липня 2002 року. Таким чином, провадження тривало в судах трьох інстанцій протягом чотирьох років і десяти місяців.
A. Щодо прийнятності
23. Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою в сенсі пункту 3 статті 35 Конвенції. Він також зазначає, що ця скарга не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Таким чином, вона має бути оголошена прийнятною.
B. Щодо суті
24. Суд нагадує, що розумність тривалості провадження має оцінюватись у світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складності справи, поведінки заявника та відповідних органів влади (див., серед багатьох інших, "Пелісьєр та Сассі проти Франції" (Pelissier and Sassi v. France) [GC], заява N 25444/94, п. 67, ECHR 1999-II).
25. Він також зазначає, що обвинувачений у кримінальному провадженні повинен мати право на розгляд його справи з особливою сумлінністю, особливо якщо він, як у цій справі тримається під вартою (див. рішення у справі "Нахмановіч проти Росії" (Nakhmanovich v. Russia), заява N 55669/00, п. 89, від 2 березня 2006 р., "Юртаєв проти України" (Yurtayev v Ukraine), N 11336/02, п. 37, 31 січня 2006 року).
26. Суд встановлює, що загальна тривалість провадження не може бути пояснена ні складністю справи, ні поведінкою заявника. Він вирішує, що низка затримок (зокрема, неодноразові повернення справи на додаткове розслідування, а також численні перенесення судових засідань у зв'язку із захворюванням судді та незабезпеченням органами влади присутності заявника чи свідків) відносяться на сторону Уряду.
27. Суд неодноразово встановлював порушення п. 1 статті 6 Конвенції у справах, в яких порушувались такі ж питання, як в цій справі (див. згадане вище рішення у справі "Юртаєв проти України" (Yurtayev v. Ukraine), пп. 37-38; рішення у справі "Антоненков та інші проти України" (Antonenkov and Others v. Ukraine), N 14183/02, п. 45, від 22 листопада 2005 р., рішення у справі "Мазуренко проти України" (Mazurenko v. Ukraine), N 14809/03, п. 47, від 11 січня 2007 р.).
28. Беручи до уваги надані матеріали справи та свою прецедентну практику з цього питання, Суд вирішує, що в цій справі тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі "розумного строку".
29. Таким чином, у цій справі було порушення п. 1 статті 6.
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
31. Заявник вимагав 12 100 українських гривень відшкодування матеріальної шкоди та 25 000 гривень відшкодування моральної шкоди.
32. Уряд не погодився з такими вимогами.
33. Суд не знаходить будь-якого причинного зв'язку між встановленим порушенням та стверджуваною матеріальною шкодою. Таким чином, Суд відхиляє цю вимогу заявника. З іншої сторони, Суд вирішує, що заявник мав зазнати моральної шкоди. Вирішуючи на засадах справедливості, Суд присуджує заявнику 800 євро відшкодування моральної шкоди.
B. Судові витрати
34. Заявник також вимагав 2000 гривень відшкодування судових витрат. На підтвердження цієї вимоги заявник не надав жодних документів.
35. Уряд зазначив, що ця вимога має бути відхилена як необґрунтована.
36. Відповідно до практики Суду заявник має право на відшкодування судових витрат тільки в тому разі, якщо буде доведено, що вони були фактично понесені та необхідні, а також розумні за розміром. У цій справі Суд, виходячи з наявних у нього матеріалів та зазначених вище критеріїв, не присуджує грошового відшкодування.
C. Пеня
37. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує решту заяви прийнятною;
3. Постановляє, що:
(a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має виплатити заявнику 800 (вісімсот) євро відшкодування моральної шкоди з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми. Ця сума має бути конвертована в національну валюту України за курсом на день здійснення платежу;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
4. Відхиляє інші вимоги заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено в письмовій формі 12 червня 2008 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду.
| Секретар Голова | К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek) П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen) |
