ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П'ята секція
Р І Ш Е Н Н Я
Справа "Сікорська проти України" (Заява N 34339/03)
| Страсбург, 6 вересня 2007 року |
Переклад офіційний
Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.
У справі "Сікорська проти України"
Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:
п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,
п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),
п. В.Буткевич (V.Butkevych),
пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),
п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),
пані Р.Ягер (R.Jaeger),
п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,
та п. С.Філліпс (S.Phillips), заступник Секретаря секції,
після обговорення у нарадчій кімнаті 10 липня 2007 року,
виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:
ПРОЦЕДУРА
1. Справа порушена проти України за заявою (N 34339/03), поданою до Суду громадянкою України пані Сікорською Ольгою Степанівною (далі - заявниця) 29 серпня 2003 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженою - пані Валерією Лутковською.
3. 8 квітня 2005 року Суд вирішив направити заяву щодо невиконання рішення, винесеного на користь заявниці, на комунікацію з Урядом. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті заяви і її прийнятності одночасно.
ЩОДО ФАКТІВ
I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Заявниця народилась у 1952 році та проживає у м. Житомирі.
1. Невиконання рішення суду, винесеного на користь заявниці
5. З 1988 до 2001 року заявниця працювала вчителем у Житомирському обласному будинку дитини (далі - будинок дитини).
6. 27 вересня 2001 року Богунський районний суд м. Житомира (далі - Богунський суд) зобов'язав будинок дитини виплатити заявниці загальну суму у розмірі 3483,60 грн (еквівалент 508,25 євро) в якості заборгованості із заробітної плати та соціальних виплат (див. у зв'язку з цим "Кечко проти України", заява N 63134/00, пп. 9-11, рішення від 8 листопада 2005 року).
7. Своїм листом від 10 жовтня 2003 року Житомирське обласне управління юстиції проінформувало заявницю про те, що рішення, винесене на її користь, не може бути виконане з причини відсутності коштів у боржника. Було також вказано на те, що у Державному бюджеті на 2003 рік не передбачені видатки на соціальні виплати вчителям, і тому Житомирська обласна державна адміністрація звернулась до Міністерства фінансів з пропозицією щодо виділення субвенції.
8. Рішення від 27 вересня 2001 року залишається невиконаним.
2. Поновлення провадження
9. У листопаді 2001 року заявниця звернулась з позовом до будинку дитини, вимагаючи поновлення її на посаді та компенсацію за втрату частини заробітної плати. 31 травня 2002 року Богунський суд відмовив у задоволенні позову у зв'язку з необґрунтованістю. 12 вересня 2002 року Апеляційний суд Житомирської області залишив це рішення в силі. 12 лютого 2003 року Верховний Суд відхилив касаційну скаргу заявниці.
II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
10. Відповідне національне законодавство зазначено у рішеннях у справах "Ромашов проти України" (заява N 67534/01, пп. 16-19) та "Кечко проти України" (згадане вище, пп. 16-18).
ПРАВО
11. Посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції, заявниця скаржилася на невиконання рішення, винесеного на її користь. Це положення у відповідній частині передбачає таке:
Пункт 1 статті 6
"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."
А. Прийнятність
12. Уряд висловив заперечення, оскаржені заявницею, що є подібними до тих, які вже були відхилені у ряді рішень Суду щодо державних установ стосовно невиконання (див. "Войтенко проти України", заява N 18966/02, пп. 27-31, рішення від 29 червня 2004 року, та "Ромашов проти України", згадане вище, пп. 28-32). Суд вважає, що ці заперечення мають бути відхилені з тих же причин.
13. Суд доходить висновку, що скарга заявниці на підставі пункту 1 статті 6 Конвенції містить питання факту та права стосовно Конвенції, визначення яких вимагає розгляд справи по суті. Він не виявляє жодних підстав для визнання скарги неприйнятною. Тому Суд визнає її прийнятною.
Б. Щодо суті
14. Уряд визнав необхідність виконати рішення, винесене на користь заявниці. Він зауважив, що рішення від 27 вересня 2001 року залишилося невиконаним з огляду на брак бюджетних коштів, що, у свою чергу, було спричинено критичною фінансовою ситуацією в державі.
15. Заявниця не погоджується.
16. Суд зауважує, що у цій справі виконання судового рішення, винесеного на користь заявниці, було затягнуте на п'ять років та дев'ять місяців у зв'язку з неспроможністю держави передбачити відповідні видатки у Державному бюджеті.
17. Суд погоджується з тим, що асигнування на виплати державою боргів може спричинити деяку затримку у виконанні рішень за рахунок бюджету Уряду. Проте Суд вважає, що, не виплачуючи такі асигнування впродовж багатьох років, держава-відповідач не дотримується своїх зобов'язань за пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. "Войтенко проти України", згадане вище, п. 42, рішення від 29 червня 2004 року). Більше того, брак коштів у держави не виправдовує невиконання рішення, винесеного проти неї.
18. Вищезгадані міркування приводять Суд до висновку, що виконання рішення, винесеного на користь заявниці, не було здійснене у розумні строки.
II. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ
20. Заявниця також скаржиться на підставі статті 1 та пункту 1 статті 6 Конвенції на несправедливість та результат провадження щодо поновлення на роботі.
21. Проте у світлі всіх матеріалів, які є в його розпорядженні, Суд визнає, що вони не розкривають будь-якого прояву порушення прав та свобод, встановлених Конвенцією та її протоколами.
22. З цього випливає, що ця частина заяви має бути визнана неприйнятною, як повністю необґрунтована відповідно до пунктів 1, 3 та 4 статті 35 Конвенції.
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
24. Заявниця вимагає 5000 євро матеріальної та нематеріальної шкоди.
25. Уряд вважає, що вимоги заявниці надмірні і необґрунтовані.
26. Оскільки борг, за судовим рішенням від 27 вересня 2001 року, винесеним на користь заявниці, не виплачений (див. п. 6 вище), Суд зазначає, що відоме зобов'язання держави виконувати судове рішення не піддається сумніву. Відповідно Суд вважає, що якщо Уряд виплатить залишок боргу, належний заявниці, це становитиме повне та остаточне вирішення справи.
27. Щодо решти вимог заявниці стосовно відшкодування матеріальної та нематеріальної шкоди Суд, здійснюючи справедливу оцінку, що вимагається статтею 41 Конвенції, вважає доцільним присудити заявниці 2600 євро моральної шкоди.
Б. Судові витрати
28. Також заявниця вимагає 300 грн за судові витрати, понесені нею у національних судах та в Суді.
29. Уряд заперечував проти цієї вимоги.
30. Суд зазначає, що заявниця не підтвердила свою вимогу та не надала необхідних документів на її підтримку. Беручи до уваги інформацію, що перебувала у його розпорядженні, Суд нічого не присуджує.
В. Пеня
31. Суд вважає належним призначити пеню, виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Визнає заяву про невиконання судового рішення, винесеного на користь заявниці, прийнятною, а решту заяви неприйнятною;
3. Вирішує, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна виплатити заявниці 2600 (дві тисячі шістсот) євро моральної шкоди. Зазначена сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми;
(б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
4. Відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено в письмовій формі 6 вересня 2007 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду.
| Заступник Секретаря секції Голова | Стефан ФІЛЛІПС (S.Phillips) Пеер ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen) |