ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П'ята секція
Р І Ш Е Н Н Я
Справа "Урянський проти України" (Заява N 21003/02)
| Страсбург, 12 липня 2007 року |
Переклад офіційний
Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.
У справі "Урянський проти України"
Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:
п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,
пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),
п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),
п. В.Буткевич (V.Butkevych),
пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),
п. Р.Маруст (R.Maruste),
п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,
та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,
після обговорення в нарадчій кімнаті 19 червня 2007 року,
виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:
ПРОЦЕДУРА
1. Справа порушена проти України за заявою (N 21003/02), поданою до Суду громадянином України п. Геннадієм Івановичем Урянським (далі - заявник) 15 травня 2002 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - паном Юрієм Зайцевим.
3. 5 грудня 2005 року Суд вирішив направити заяву на комунікацію Уряду. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті заяви і її прийнятності одночасно.
ЩОДО ФАКТІВ
I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Заявник народився у 1947 році та проживає у м. Нововолинську.
5. У липні 1999 року заявник подав позов до свого колишнього роботодавця - ДВАТ "Червоноградське гірничо-монтажне управління" (далі - компанія) до Нововолинського міського суду Волинської області, вимагаючи стягнення різноманітних виплат.
6. 6 жовтня 1999 року та 17 грудня 1999 року суд присудив заявнику загалом 3355,37 грн (1).
----------------
(1) 606 євро.
7. 21 січня 2000 року відділ державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області (далі - виконавча служба) відкрив виконавче провадження щодо стягнення вищевказаної суми.
8. 20 серпня 2005 року заявник отримав 1409,80 грн (2).
----------------
(2) 233,24 євро.
9. Залишок боргу, присудженого судовим рішенням, не виплачено через нестачу коштів у компанії та перебування її активів у податковій заставі.
II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
10. Відповідне національне законодавство було викладене в рішенні у справі "Ромашов проти України" (заява N 67534/01, пункти 16-19, рішення від 27 липня 2004 року).
ЩОДО ПРАВА
11. Заявник скаржився на невиконання органами державної влади рішень, винесених на його користь, у належний час. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції, у якій зазначено таке:
"Кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."
I. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ
12. Уряд не надав зауважень щодо прийнятності скарги заявника.
13. Суд вважає, що скарга заявника піднімає питання факту та права відповідно до Конвенції, визначення яких вимагає вивчення справи щодо суті. Суд не вбачає підстав для оголошення цієї скарги неприйнятною. Тому Суд має оголосити її прийнятною.
II. ЩОДО СУТІ
14. У своїх зауваженнях щодо суті скарг заявника Уряд стверджував, що пункт 1 статті 6 Конвенції порушено не було.
15. Заявник не погодився.
16. Суд зазначає, що рішення, винесені на користь заявника, залишались невиконаними майже сім з половиною років.
17. Суд нагадує, що він уже визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у цілій низці подібних справ (див., наприклад, згадане вище рішення у справі "Ромашов проти України", пункти 42-46).
18. Дослідивши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що Уряд не надав жодних фактів чи доводів, що могли б переконати його дійти іншого висновку у цій справі.
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
21. Заявник вимагав виплати заборгованості за судовим рішенням та 5000 євро нематеріальної шкоди.
22. Уряд зазначив, що сума, яка вимагалась, була надмірною та необґрунтованою.
23. Суд зазначає, що оскільки рішення, винесене на користь заявника, залишається невиконаним, то Уряд має виплатити заявнику залишок боргу. Більше того, Суд притримується думки, що заявник зазнав моральної шкоди у результаті визнаного порушення. Здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, як цього вимагає стаття 41 Конвенції, Суд присуджує заявнику суму у 2600 євро моральної шкоди.
Б. Судові витрати
24. Заявник не надав окремих вимог з цього приводу, тому Суд нічого йому не присуджує.
В. Пеня
25. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною;
3. Постановляє, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна виплатити заявнику борг, який йому належить відповідно до досі невиконаного рішення, а також 2600 євро (дві тисячі шістсот євро) моральної шкоди, які повинні бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто з заявника;
(б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
4. Відхиляє решту вимог заявника стосовно справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено в письмовій формі 12 липня 2007 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду.
| Секретар Голова | Клаудія ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek) Пеер ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen) |