Угода про сільське господарство між Україною та Королівством Норвегія

Ця Угода, яка стосується торгівлі сільськогосподарською продукцією між Україною та Королівством Норвегія (далі - Норвегія) (далі - Сторони), укладається на додаток до Угоди про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ (далі - Угода про вільну торгівлю), яку підписано 24 червня 2010 року і, зокрема, відповідно до статті 2.1 Угоди про вільну торгівлю. Ця Угода є частиною документів, якими створюється зона вільної торгівлі між Україною та державами ЄАВТ.

Ця Угода застосовується до заходів, які прийняті чи підтримуються Сторонами стосовно сільськогосподарської продукції, що:

a) класифікується в главах 1-24 Гармонізованої системи опису та кодування (далі - ГС) і не включається до додатків II або III до Угоди про вільну торгівлю, а також

b) охоплюється додатком І до Угоди про вільну торгівлю.

Україна повинна надавати тарифні поступки на сільськогосподарську продукцію, яка походить з Норвегії та яку зазначено в додатку I до цієї Угоди. Норвегія повинна надавати тарифні поступки на сільськогосподарську продукцію, яка походить з України та яку зазначено в додатку II до цієї Угоди.

1. Правила визначення походження товарів та положення про співробітництво в митних справах, які містяться в Протоколі про правила визначення походження до Угоди про вільну торгівлю, повинні застосовуватися до цієї Угоди, крім випадків, передбачених у пункті 2. Будь-які посилання на "держави ЄАВТ" у цьому Протоколі повинні розумітись як такі, що стосуються Норвегії.

2. Для цілей цієї Угоди застосовуються mutatis mutandis статті 3 й 4 Протоколу про правила визначення походження до Угоди про вільну торгівлю з визнанням лише двосторонньої кумуляції між Сторонами.

Сторони розглядають будь-які труднощі, які можуть виникнути в їхній торгівлі сільськогосподарською продукцією, а також докладають зусиль для пошуку відповідних рішень.

Сторони зобов'язуються продовжувати докладати зусиль для досягнення дальшої лібералізації їхньої торгівлі сільськогосподарською продукцією, беручи до уваги структуру такої торгівлі між ними, особливу чутливість такої продукції та розвиток сільськогосподарської політики з кожного боку. Сторони на вимогу кожної Сторони повинні проводити консультації для досягнення цієї цілі, у тому числі через поліпшення доступу до ринку шляхом скорочення або скасування мита на сільськогосподарську продукцію й через розширення переліку сільськогосподарської продукції, яку охоплює ця Угода.

Такі положення Угоди про вільну торгівлю повинні застосовуватися між Сторонами Угоди: статті 1.4 (Територіальне застосування), 1.5 (Центральні, регіональні й місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування), 1.6 (Прозорість), 2.6 (Обмеження імпорту й експорту), 2.8 (Санітарні та фітосанітарні заходи), 2.9 (Технічне регулювання), 2.12 (Державні торговельні підприємства), 2.16 (Двосторонні захисні заходи), 2.17 (Загальні винятки), 2.18 (Винятки безпеки), а також глава 9 (Вирішення спорів). Цим вони вводяться до змісту та є частиною цієї Угоди, mutatis mutandis.

1. Захисні заходи стосовно сільськогосподарської продукції, повинні вживатися відповідно до умов, викладених у пункті 1 статті 2.16 Угоди про вільну торгівлю.

2. Захисний захід не повинен уживатися на період, що перевищує один рік, і може складатися з такого:

a) збільшення імпортного мита на відповідну продукцію до рівня, який не перевищує застосовної на момент ужиття захисного заходу ставки мита, що застосовується згідно з режимом найбільшого сприяння на таку продукцію, або

b) уведення тарифної квоти для преференційної торгівлі, яка ґрунтується на історичних обсягах торгівлі за п'ять попередніх років, за винятком значно збільшених обсягів імпорту, які спричинили введення захисного заходу.

3. До вжиття захисного заходу Сторона повинна письмово повідомити іншій Стороні про захисний захід, який повинно бути вжито. У межах 60 днів після повідомлення Сторона, яка повідомила про захисний захід, повинна надати всю необхідну інформацію про такий захисний засіб. На вимогу така Сторона проводить консультації зі Стороною, яка підпадає під дію такого заходу, стосовно умов застосування заходу.

1. Ця Угода набирає чинності в той самий день, коли Угода про вільну торгівлю набирає чинності між Україною та Норвегією. Вона залишається чинною доти, доки Сторони залишаються Сторонами Угоди про вільну торгівлю.

2. З інформаційною метою депозитарій Угоди про вільну торгівлю повинен отримати копію цієї Угоди та ратифікаційну грамоту або документ про прийняття чи затвердження цієї Угоди.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином не те вповноважені, підписали цю Угоду.

Учинено в м. Рейк'явік 24 червня 2010 року у двох оригінальних примірниках англійською мовою.

1. Мито на імпорт в Україну товарів, що походять з Норвегії та позначені в таблиці позначкою "0", повинні бути скасовані з 1 січня 2012 року.

2. Мито на імпорт в Україну товарів, що походять з Норвегії та позначені в таблиці позначкою "3", повинні бути поетапно скасовані відповідно до такого графіку:

* з 1 січня 2012 року до 75% розміру базового мита,

* з 1 січня 2013 року до 50% розміру базового мита,

* з 1 січня 2014 року до 25% розміру базового мита,

* з 1 січня 2015 року мито, що залишилося, повинно бути скасовано.

3. Мито на імпорт в Україну товарів, що походять з Норвегії та позначені в таблиці позначкою "5", повинні бути поетапно скасовані відповідно до такого графіку:

* з 1 січня 2012 року до 83% розміру базового мита,

* з 1 січня 2013 року до 67% розміру базового мита,

* з 1 січня 2014 року до 50% розміру базового мита,

* з 1 січня 2015 року до 34% розміру базового мита,

* з 1 січня 2016 року до 17% розміру базового мита,

* з 1 січня 2017 року мито, що залишилося, повинно бути скасовано.

4. Мито на імпорт в Україну товарів, що походять з Норвегії та позначені в таблиці позначкою "7", повинні бути поетапно скасовані відповідно до такого графіку:

* з 1 січня 2012 року до 87% розміру базового мита,

* з 1 січня 2013 року до 75% розміру базового мита,

* з 1 січня 2014 року до 62% розміру базового мита,

* з 1 січня 2015 року до 50% розміру базового мита,

* з 1 січня 2016 року до 37% розміру базового мита,

* з 1 січня 2017 року до 25% розміру базового мита,

* з 1 січня 2018 року до 12% розміру базового мита,

* з 1 січня 2019 року мито, що залишилося, повинно бути скасовано.