УГОДА
між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Узбекистан про взаємний захист таємної інформації
( Угоду ратифіковано Законом N 2800-III від 15.11.2001 )
Кабінет Міністрів України та Уряд Республіки Узбекистан (далі - Сторони),
маючи намір забезпечити взаємний захист всієї таємної інформації, засекреченої в державі однієї Сторони та переданої в державу іншої Сторони,
керуючись прагненням встановити правила взаємного захисту таємної інформації, які повинні поширюватися на всі угоди про співробітництво, що укладаються між Сторонами, та контракти, що укладаються між організаціями держав Сторін, які передбачають обмін таємною інформацією,
уклали цю Угоду про таке:
Стаття 1 Визначення та співставлення термінів
У цій Угоді терміни вживаються у такому значенні:
"таємна інформація" - інформація у будь-якій формі та будь-які документи, вироби, речовини або фізичні поля, на/в яких інформація міститься або може бути записана, і які в інтересах національної безпеки держав Сторін, згідно з їх чинним законодавством, підлягають захисту від несанкціонованого доступу і засекречені відповідним чином, включаючи ті, що створені спільно організаціями Сторін у рамках співробітництва та засекречені на основі чинного законодавства держав Сторін та відповідно до критеріїв цієї Угоди;
"Сторона-джерело" - Сторона, яка засекретила та передала таємну інформацію;
"Сторона-одержувач" - Сторона, якій передається таємна інформація;
"організація" - міністерство, інший державний орган, юридична або фізична особа, що бере участь у міждержавному співробітництві або виконанні контрактів, на які поширюється дія цієї Угоди;
"компетентний орган" - державний орган, відповідальний за виконання цієї Угоди або окремих її статей та визначений як такий згідно зі статтею 11;
"контракт" - міжнародний договір, (угода) або контракт між організаціями держав Сторін, в рамках якого здійснюється міждержавна передача таємної інформації або створюється таємна інформація;
"замовник" - організація, яка робить замовлення в рамках контракту;
"підрядник" - організація, яка отримує замовлення в рамках контракту.
Стаття 2 Співставлення ступенів секретності
Сторони погодились, що ступені секретності співставлятимуться таким чином:
В Україні "Особливої важливості" "Цілком таємно" "Таємно | В Республіці Узбекистан "Алохида мухим" "Ута махфий" "Махфий" |
Стаття 3 Заходи охорони
1. Сторони у відповідності з цією Угодою та національним законодавством своїх держав вживають всіх необхідних заходів щодо охорони таємної інформації, яка передається або створюється. Вони забезпечують стосовно такої таємної інформації, щонайменше, такий же захист, який передбачається при поводженні з власною таємною інформацією з відповідним ступенем секретності.
2. Сторони не надаватимуть доступ до зазначеної таємної інформації третій стороні без попередньої письмової згоди Сторони-джерела, за розпорядженням якої її засекречено. Це положення має силу, зокрема, щодо порядку архівування та опублікування, встановленого Сторонами. Таємна інформація повинна використовуватися виключно для обумовлених цілей. Доступ до таємної інформації дозволяється надавати тільки особам, яким він необхідний у зв'язку з виконанням службових обов'язків.
3. Доступ до таємної інформації повинен надаватися тільки уповноваженим на це особам. Надання повноважень передбачає проведення перевірки для оформлення допуску, що відповідає тій, яка необхідна для одержання доступу до прирівнюваної таємної інформації власної держави.
4. Сторони забезпечують на території власної держави проведення необхідних інспекційних перевірок та дотримання норм з захисту таємної інформації.
Стаття 4 Підготовка передачі таємної інформації
Якщо Сторона-джерело має намір передати таємну інформацію до організації Сторони-одержувача або доручає це зробити своїй організації, вона попередньо робить запит до компетентного органу у відповідній сфері державної діяльності Сторониодержувача щодо підтвердження того, що організація Сторониодержувача пройшла перевірку і отримала дозвіл на роботу з таємною інформацією необхідного ступеня секретності та має відповідні можливості для забезпечення належного захисту таємної інформації. Це підтвердження повинно містити зобов'язання щодо забезпечення заходів з захисту, які вживає організація, що пройшла перевірку, відповідають національним правилам захисту таємниць, і компетентний орган здійснює за ними нагляд.
Стаття 5 Здійснення передачі таємної інформації
1. Відповідальність за присвоєння грифу секретності всієї секретної інформації, що передається або створюється у рамках контракту несе компетентний орган Сторони-джерела, який за запитом компетентного органу Сторони-одержувача повідомляє про присвоєні грифи секретності переданої таємної інформації у вигляді списку (список грифів секретності). У цьому випадку компетентний орган Сторони-джерела одночасно повідомляє компетентному органу Сторони-одержувача про те, що підрядник несе рівну відповідальність перед замовником за забезпечення належного захисту таємної інформації, як і за забезпечення таємної інформації своєї держави. При необхідності компетентні органи Сторін обмінюються відповідними деклараціями (зобов'язання щодо захисту таємної інформації).
2. Компетентний орган, який одержав список грифів секретності, в обов'язковому порядку повідомляє про це відправника.
3. Компетентні органи Сторін забезпечують додержання такого ж режиму секретності стосовно таємної інформації іншої Сторони, як стосовно таємної інформації своєї держави.
4. Положення пунктів 1 - 3 цієї статті поширюються на субпідрядчиків, за умови одержання ними відповідного дозволу компетентного органу.
5. Сторони забезпечують прийняття необхідних заходів підрядчиками з захисту таємної інформації до укладання контракту або початку робіт.
Стаття 6 Позначення грифами секретності
1. Сторона-одержувач надає таємній інформації Сторониджерела відповідні грифи секретності згідно зі статтею 2 цієї Угоди.
2. Поводження з копіями та перекладами таємної інформації Сторони-джерела, а також надання їм грифів секретності аналогічне стосовно оригіналів.
3. Таємній інформації, яка створюється в державі Сторониодержувача на основі таємної інформації, переданої Стороноюджерелом, надається відповідний гриф секретності, але не нижче грифа секретності переданої таємної інформації.
4. Сторона-одержувач змінює або скасовує ступені секретності переданої таємної інформації за вимогою Сторони-джерела. Сторона-джерело сповіщає Сторону-одержувача про свій намір змінити або скасувати ступінь секретності попередньо за шість тижнів.
5. Сторони зобов'яжуть свої організації протягом одного року з дня набрання чинності цією Угодою провести інвентаризацію таємної інформації, яка належить державі іншої Сторони, і, керуючись вимогами законодавств своїх держав, у разі необхідності, забезпечити заходи по розсекречуванню або зміні ступеня секретності зазначеної інформації. Про розсекречування або зміну ступеня секретності інформації організації однієї Сторони поінформують заінтересовані організації іншої Сторони.
Стаття 7 Передача таємної інформації
1. Таємна інформація передається з однієї держави в іншу, як правило, по дипломатичних каналах. Компетентний орган підтверджує одержання таємної інформації та надсилає її далі одержувачу згідно з законами та іншими нормативно-правовими актами своєї держави з захисту таємної інформації.
2. Компетентні органи можуть в окремому випадку домовитися в загалом або з установленням обмежень про те, що таємна інформація при виконанні умов, зазначених у пункті 3 цієї статті, може передаватися іншим шляхом, без використання дипломатичних каналів, якщо їх використання невиправдано ускладнило б передачу.
3. У випадках, зазначених у пункті 2, необхідно , щоб:
- особі, яка здійснює перевезення, був оформлений допуск до таємної інформації відповідного ступеня секретності;
- в організації, яка здійснює відправлення, залишався перелік таємної інформації, що передається; один примірник цього переліку передається одержувачу для подальшої передачі компетентному органу;
- упаковка таємної інформації здійснювалася згідно з правилами, встановленими для перевезення в межах держави;
- передача таємної інформації була підтверджена розпискою про її одержання;
- особа, яка здійснює перевезення, мала при собі кур'єрське посвідчення, видане компетентним органом, що передбачає, у відповідності із законодавствами держав Сторін, провезення таємної інформації через державні кордони без огляду митними, прикордонними та іншими уповноваженими на те органами кореспонденції, що перевозиться.
4. При передачі значного обсягу таємних матеріалів компетентні органи встановлюють у конкретному випадку спосіб транспортування, маршрут та супроводжуючу охорону.
Стаття 8 Візити
1. Особам з території держави однієї Сторони, які здійснюють візит на територію держави іншої Сторони, надається доступ до таємної інформації та на об'єкти, на яких обробляється таємна інформація, тільки за наявністю попереднього письмового дозволу компетентного органу Сторони, і. приймає. Дозвіл надається тільки особам, яким після необхідної перевірки в їх державі оформлено відповідний допуск до таємної інформації.
2. Щодо здійснення візиту надсилається письмовий запит до компетентного органу Сторони, на території держави якої цей візит повинен мати місце, згідно з правилами, чинними на цій території.
3. Запит на візит повинен містити такі відомості:
а) ім'я, прізвище, дата і місце народження, номер паспорта відвідувача;
б) громадянство відвідувача;
в) посада відвідувача і назва організації, представником якої він є;
г) форма допуску відвідувача до таємної інформації;
д) мета поїздки та її передбачувана дата;
е) назви організацій та об'єктів, щодо відвідання яких робиться запит;
ж) імена та прізвища осіб, з якими передбачається зустрітися.
Стаття 9 Порушення правил взаємної охорони таємної інформації
1. Якщо розголошення таємної інформації не може бути виключене, або ж воно припускається або встановлене, про це повинно бути невідкладно повідомлено іншій Стороні.
2. Порушення правил захисту таємної інформації іншої Сторони розслідуються державними органами та розглядаються судами держави Сторони, на території держави якої вони мали місце, а винні в них особи притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством цієї держави. Компетентні органи Сторін за наявністю запиту надають допомогу під час проведення розслідування, а також обмінюються повідомленнями про його результати.
3. Сторони зобов'яжуть організації своїх країн, які будуть здійснювати співробітництво, пов'язане з обміном таємною інформацією, визначати в контрактах заходи щодо взаємного захисту таємної інформації, процедуру визначення і порядок відшкодування збитків внаслідок розголошення таємної інформації або втрати її матеріальних носіїв.
Стаття 10 Витрати
Взаємний захист таємної інформації держав Сторін здійснюється на безоплатних засадах.
Стаття 11 Компетентні органи
Сторони сповіщають одна одну про те, які державні органи є компетентними щодо виконання цієї Угоди або окремих її статей у відповідних сферах державної діяльності.
Стаття 12 Вирішення спірних питань
Усі спірні питання щодо тлумачення або застосування положень цієї Угоди вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Під час цих переговорів Сторони продовжують виконувати свої зобов'язання згідно з цією Угодою.
Стаття 13 Консультації
1. Компетентні органи Сторін знайомляться з правилами захисту таємної інформації, чинними на території держави іншої Сторони.
2. З метою забезпечення тісного співробітництва при виконанні цієї Угоди, компетентні органи Сторін надають консультації один одному за запитом одного з них.
3. Кожна Сторона дозволяє представникам компетентного органу іншої Сторони або будь-якого іншого державного органу, визначеному за обопільною згодою, здійснювати візити на територію своєї держави для обговорення з представниками компетентного органу своїх методів та засобів захисту таємної інформації, наданої іншою Стороною. Кожна Сторона надає підтримку цим представникам при встановленні того, чи достатньо захищена таємна інформація, що надана їй іншою Стороною. Подробиці уточнюються компетентними органами.
Стаття 14 Набуття чинності, термін дії, зміни, припинення дії
1. Ця Угода набуває чинності з дати отримання останнього письмового повідомлення про виконання Сторонами внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття нею чинності.
2. Термін дії цієї Угоди не обмежується.
3. Кожна Сторона може у будь-який час внести пропозицію в письмовій формі про зміни або доповнення до цієї Угоди. При внесенні однією з Сторін відповідної пропозиції Сторонами будуть проведені переговори про зміни або доповнення до цієї Угоди. Зміни та доповнення до цієї Угоди оформляються протоколами, які є невід'ємною її частиною і набувають чинності відповідно до пункту 1 статті 14 цієї Угоди.
4. Кожна Сторона може припинити дію цієї Угоди, надіславши про це попередньо за 6 місяців письмове повідомлення по дипломатичних каналах. У разі припинення дії цієї Угоди зберігають чинність положення статті 3 по відношенню до таємної інформації, яка була передана Стороні-одержувачу або створена у її підрядника так довго, скільки цього потребує порядок засекречування у державі Сторони-джерела.
Вчинено у м.Києві "7" жовтня 1999 р. у двох примірниках, кожний українською, узбецькою та російською мовами, причому всі тексти є автентичними.
У разі виникнення розбіжностей у тлумаченні положень цієї Угоди Сторони звертатимуться до тексту, викладеному російською мовою.
За Кабінет Міністрів За Уряд Республіки України Узбекистан