Угода про вільну торгівлю між Республікою Македонія та Україною

Для цілей цього Протоколу:

a) "виробництво" означає будь-який вид обробки чи переробки, включаючи збирання або конкретні операції;

b) "матеріал" означає будь-який інгредієнт, сировину, складову чи частину тощо, що використовується у виробництві продукту;

c) "продукт" означає продукт, що виробляється, навіть якщо в подальшому планується використати його для іншої виробничої операції;

d) "товари" означає як матеріали, так і продукти;

e) "митна вартість" означає вартість, що визначається у відповідності до Угоди 1994 року про імплементацію статті VII Генеральної угоди про тарифи та торгівлю (Угода СОТ про митну оцінку);

f) "ціна на умовах франко-завод" означає ціну, сплачену за продукт на умовах франко-завод виробнику в Стороні, де проведено останню обробку чи переробку, за умови, що ця ціна включає вартість усіх використаних матеріалів за обрахуванням будь-яких внутрішніх податків, що повинні чи можуть відшкодовуватися під час експорту виробленого продукту;

g) "вартість матеріалів" означає митну вартість на момент імпорту використаних матеріалів, що походять з третіх країн, або, якщо така вартість невідома і не може бути встановлена, - першу встановлену ціну, сплачену за матеріали в Стороні;

h) "вартість матеріалів, що мають походження," означає вартість таких матеріалів, яка визначена у підпараграфі (g), що застосована на умовах mutatis mutandis;

i) "додана вартість" застосовується як ціна на умовах франко-завод за вирахуванням митної вартості кожної включеної продукції, що походить з іншої Сторони, як визначено у статті 3, або, якщо митна вартість невідома або не може бути встановлена, - перша підтверджена ціна, сплачена за продукцію в Стороні;

j) "групи та товарні позиції" означає групи та товарні позиції (чотирьохзнакові коди), що використані у номенклатурі, яка становить Гармонізовану систему опису та кодування товарів, далі у Протоколі "Гармонізована Система" або "ГС";

k) "класифікований" стосується класифікації будь-якої продукції чи матеріалів у певній товарній позиції;

l) "партія" означає товари, що або відправляються одночасно одним експортером одному отримувачу, або відправляється за єдиним транспортним документом, що передбачає їх доставку від експортера до отримувача, або, за відсутності такого документа, - за єдиним рахунком-фактурою;

m) "території" означає території держав, включаючи територіальні води.

1. З метою застосування цієї Угоди, наступна продукція буде вважатися такою, що має походження зі Сторони:

a) продукція, що повністю вироблена в цій Стороні, як визначено у статті 4 цього Протоколу;

b) продукція, що вироблена в цій Стороні, включаючи матеріали, що не були повністю вироблені в цій Стороні, за умови, що такі матеріали пройшли у цій Стороні достатню обробку чи переробку, як визначено у статті 5 цього Протоколу.

1. Матеріали, що походять з однієї Сторони, будуть вважатися матеріалами, що походять з іншої Сторони, якщо вони включені до складу продукції, виробленої в цій останній Стороні. Не є обов'язковим те, щоб такі матеріали проходили достатню обробку чи переробку, за умови, якщо вони пройшли обробку чи переробку із перевищенням вимог, визначених у статті 6(1) цього Протоколу.

1. Повністю виробленими в Стороні вважатимуться:

a) корисні копалини, видобуті в межах її території або морського дна;

b) рослинна продукція, вирощена на її грунті;

c) живі тварини, вирощені в ній;

d) продукція, одержана в ній від живих тварин;

e) вироблена в ній продукція мисливського чи рибальського промислу;

f) продукція морського промислу та інша продукція, отримана з моря за межами територіальних вод Сторони її суднами;

g) продукція, виготовлена на борту її плавучих рибозаводів виключно з продукції, зазначеної у підпараграфі (f);

h) вжиті речі, зібрані в ній, що придатні лише для отримання сировини, включаючи вжиті покришки, що придатні лише для відновлення або для використання в якості відходів;

i) відходи та залишки, що є результатом виробничих операцій, здійснених в ній;

j) продукція, видобута з морського грунту чи надр за межами її територіальних вод за умови, що вона має виключне право на розробку такого грунту чи надр;

k) товари, вироблені в ній виключно з продукції заначеної в підпараграфах (a) - (j).

2. Поняття "її судна" та "її плавучі рибозаводи", використані в підпараграфах 1(f) та (g), застосовуються лише до суден та плавучих рибозаводів:

a) які зареєстровані в Стороні чи приписані до неї;

b) які ходять під прапором цієї Сторони;

c) які належать принаймні на 50 відсотків громадянам цієї Сторони або компанії, основний орган якої розташований в одній з Сторін та керівник чи керівники якої, голова ради директорів чи наглядової ради, а також більшість членів таких рад є громадянами цієї Сторони і, у разі утворення об'єднань або компаній з обмеженою відповідальністю, принаймні половина капіталу належить цій Стороні чи громадським органам або громадянам цієї Сторони;

d) капітан та офіцери яких є громадянами цієї Сторони; та

e) принаймні 75 відсотків їх команди є громадянами цієї Сторони.

1. Для цілей статті 2 продукція, що не повністю вироблена, вважається такою, що пройшла достатню обробку чи переробку, якщо дотримано умов, викладених у переліку, що міститься у Додатку II до цього Протоколу.

Згадані вище умови показують для всієї продукції, на яку поширюється ця Угода, обробку та переробку, яку мають пройти матеріали, що не походять зі Сторін, та використовуються у виробництві; ці умови застосовуються лише відносно таких матеріалів. Відповідно, якщо продукція, яка набула статус походження зі Сторони шляхом виконання умов, викладених у переліку, використовується для виробництва іншої продукції, умови які застосовуються до продукції, до складу якої вона увійшла, не відносяться до неї, не враховуючи матеріали, походженням з третіх країн, які можливо були використані для її виробництва.

2. Незалежно від положень параграфа 1, матеріали, що походять з третіх країн, які відповідно до викладених у переліку умов, не повинні використовуватися для виробництва продукції, однак можуть використовуватися за умови, якщо:

a) їх загальна вартість не перевищує 10 відсотків ціни продукції на умовах франко-завод;

b) будь-який зазначений у переліку відсотковий показник максимальної вартості матеріалів, що походять з третіх країн, не перевищується внаслідок застосування цього пункту.

Цей параграф не застосовується до продукції, що включена до груп 50 - 63 Гармонізованої Системи.

3. Параграфи 1 та 2 застосовуються за винятком випадків, передбачених статтею 6.

1. Незашкоджуючи положенням параграфа 2, наступні операції повинні вважатись недостатньою обробкою чи переробкою для підтвердження статусу продукції, що має походження, незалежно від того, чи дотримані вимоги статті 5:

a) операції щодо забезпечення збереження продукції у належному стані під час транспортування чи зберігання (вентиляція, розподілення, висушування, охолодження, використання солі, сіркового ангідриту чи інших водних розчинів, видалення пошкоджених частин і подібні операції);

b) прості операції, що складаються з видалення бруду, просіювання чи відбору, сортування, класифікації, підбору відповідних частин (включаючи складання набору речей), миття, фарбування, підрізання;

c) (i) зміна упаковки та відкриття і збирання упаковки;

(ii) просте розміщення в пляшках, фляжках, сумках, ящиках, коробках, закріплення на дошках тощо та усі інші прості операції пакування;

d) прикріплення знаків, ярликів та інших знаків розпізнавання на продукції чи її упаковці;

e) просте змішування продукції одного чи декількох видів, якщо одна чи декілька зі складових сумішів не відповідають вимогам, викладеним у цьому Протоколі, що є необхідними для визнання їх продукцією, що походить з Сторони;

f) просте збирання частин для отримання цілісної продукції;

g) поєднання двох чи більше операцій визначених у підпараграфах (a) - (f);

h) забій худоби.

2. Всі операції, що виконуються в Сторонах щодо певної продукції, повинні розглядатися разом під час встановлення того, чи слід вважати обробку чи переробку, що їй було піддано продукцію, недостатньою з огляду на положення параграфа 1.

1. Одиницею кваліфікації для застосування положень цього Протоколу вважається конкретна продукція, що розглядається як основна одиниця під час визначення класифікації з використанням номенклатури Гармонізованої Системи.

Відповідно, це буде:

a) коли продукція, що складається зі згрупованих або зібраних речей, класифікується відповідно до умов Гармонізованої Системи у єдиній товарній позиції, одиницею кваліфікації є цілісна продукція;

b) коли партія складається з декількох однакових продуктів, класифікованих у одній товарній позиції Гармонізованої Системи, з метою застосування положень цього Протоколу, кожен продукт слід розглядати окремо.

2. Якщо, відповідно до Загального Правила 5 Гармонізованої Системи, упаковка включається до продукції з метою класифікації, вона повинна включатись з метою встановлення походження.

Комплектуючі, запасні частини та інструменти, які відправлені з одиницею обладнання, машиною, апаратом чи транспортним засобом і становлять частину звичайного обладнання та включаються до їх ціни або на які не виставляється окремий рахунок-фактура, розглядаються як єдине ціле з такою одиницею обладнання, машиною, апаратом чи транспортним засобом.

Комплекти, як встановлено Загальним Правилом 3 Гармонізованої Системи, визнаються такими, що мають походження, коли всі складові продукти мають походження. Незважаючи на це, коли комплект складається з продуктів, що мають походження, і з продуктів, які його не мають, комплект у цілому визнається таким, що має походження якщо вартість продукції, що не має походження не перевищує 15 відсотків ціни комплекту на умовах франко-завод.

Для визначення того, чи має продукція походження, є необов'язковим визначення походження наступних елементів, які можуть бути використані під час її виробництва:

a) енергія та паливо;

b) промислове устаткування та обладнання;

c) машини та інструменти;

d) товари, які не входять і не мають входити до кінцевого складу продукції.

1. Вимоги для набуття статусу походження, викладені у розділі II, повинні виконуватися кожною з Сторін у будь-який момент.

2. Якщо товари, що мають походження, експортовані з будь-якої з Сторін до іншої країни, повертаються, вони повинні вважатися такими, які походять з третіх країн, до тих пір, поки не буде доведено митним органам, що:

a) товари, що повертаються є саме тими, які було експортовано; та

b) під час перебування в цій країні чи під час експорту їх не було піддано будь-якій операції, крім тих, які є необхідними для збереження їх належного стану.

3. Набуттю статусу походження відповідно до умов, викладених вище у розділі II, не перешкоджає обробка чи переробка, яка відбулася за межами Сторони, матеріалів експортованих з будь-якої з Сторін та у подальшому реімпортованих за умови, якщо:

a) матеріали були повністю вироблені в будь-якій з Сторін або були піддані обробці чи переробці, які не підпадають під недостатні операції, викладені у статті 6, до того, як вони були експортовані; та

b) митним органам може бути доведено те, що:

i) реімпортовані товари були отримані внаслідок обробки чи переробки експортованих матеріалів; та

ii) загальна додана вартість, набута за межами Сторони, шляхом застосування положень цієї статті, не перевищує 10 відсотків ціни кінцевої продукції на умовах франко-завод, якій надається статус походження.

4. Для цілей параграфа 3 умови для набуття статусу походження, визначені у розділі II, не застосовуються до обробки чи переробки, яка мала місце за межами Сторони. Але, якщо у переліку, який міститься у Додатку II, для визначення статусу походження кінцевого продукту застосовується норма щодо максимальної вартості усіх матеріалів, що походять з третіх країн, включених до складу продукції, загальна вартість матеріалів, що походять з третіх країн, включених на території відповідної Сторони, разом із загальною доданою вартістю, набутої за межами Сторони шляхом застосування положень цієї статті, не може перевищувати встановленого відсотка.

5. Для цілей застосування положень параграфів 3 та 4, "загальна додана вартість" повинна розумітися, як усі витрати, які виникли за межами Сторони, включаючи вартість матеріалів, включених там.

6. Положення параграфів 3 та 4 не застосовуються до продукції, яка не відповідає умовам, викладеним у переліку, який міститься у Додатку II, або яка може вважатись повністю обробленою чи переробленою тільки за умов застосування загальної вартості, що закріплена у статті 5(2).

7. Положення параграфів 3 та 4 не застосовуються до продукції, яка входить до груп 50 - 63 Гармонізованої Системи.

8. Будь-яка обробка чи переробка, яка підпадає під дію положень цієї статті і виконана за межами Сторони, виконується у відповідності до зовнішньоекономічної домовленості про переробку чи подібних домовленостей.

1. Преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовується лише до продукції, яка відповідає вимогам цього Протоколу і яка перевозиться напряму між Сторонами. Разом з цим, продукти, які складають єдину партію, можуть бути переміщені іншими територіями з використанням у разі потреби транзитних чи тимчасових складів на цих територіях за умови, що вони залишаються під контролем митних органів в країні транзиту чи зберігаються на складі і не піддаються іншим операціям, крім розвантаження та перевантаження чи будь-яких інших операцій, що мають на меті зберегти їх належний стан.

Продукція, що має походження може транспортуватися трубопроводом територією, що не є територією Сторін.

2. Докази того, що викладені у параграфі 1 умови було виконано, подаються митним органам країни-імпортера шляхом пред'явлення:

a) єдиного транспортного документа, що передбачає просування від країни-експортера через країну транзиту; або

b) виданий митними органами транзитної країни сертифікат, що:

(i) містить точний опис продукції;

(ii) містить дати розвантаження та перевантаження продукції та у разі необхідності найменування суден чи інших використаних транспортних засобів; та

(iii) містить умови, відповідно до яких продукція залишалася в країні транзиту; або

c) за відсутності цього будь-які документи, що їх замінюють.

1. До продукції, яка походить зі Сторони, що відправлена на виставку в іншу країну, яка не є Стороною, і продана після виставки для цілей імпорту до Сторони, під час імпорту будуть застосовуватися положення Угоди за умови, що митним органам буде доведено, що:

a) експортер поставив цю продукцію зі Сторони до іншої країни, де проводилася виставка, і виставив їх там;

b) продукцію було продано чи іншим чином відчужено таким експортером на користь особи зі Сторони;

c) продукцію було поставлено під час виставки чи негайно після її закінчення у тому стані, у якому її було відправлено на виставку; та

d) з моменту відправлення на виставку продукція не використовувалася для будь-якої іншої мети, окрім демонстрації на виставці.

2. Підтвердження походження має бути видано або оформлено у відповідності до положень розділу V та представлено митним органам країни-імпортера у звичайному порядку. Це підтвердження має містити найменування та адресу виставки. У разі необхідності можуть бути запитані додаткові документальні докази умов, за яких продукти було виставлено.

3. Параграф 1 буде застосовуватися до будь-якої торговельної, промислової, сільськогосподарської чи ремісницької виставки, ярмарку чи подібної публічної демонстрації або показу, які не організовані для приватних цілей в магазинах чи у ділових приміщеннях з наміром продажу іноземної продукції і протягом яких продукція залишається під митним контролем.

1. До матеріалів, що походять з третіх країн, які використані у виробництві продукції, що походить зі Сторони, на яку видається або оформлюється свідоцтво про походження у відповідності до положень розділу V, не будуть застосовуватися в такій Стороні повернення мита чи звільнення від сплати мита будь-якого виду.

2. Встановлена параграфом 1 заборона буде застосовуватися до будь-якої домовленості щодо відшкодування, звільнення від сплати або щодо несплати повністю або частково мита або податків, що мають еквівалентну силу, що застосовуються в Стороні до матеріалів, використаних у виробництві, якщо таке відшкодування, звільнення від сплати чи несплати застосовується дійсно або таким чином, коли продукція, отримана з цих матеріалів експортується, і не у тому разі, коли вона залишається для внутрішнього використання.

3. Експортер продукції, яка має підтвердження походження, повинен за першою вимогою митних органів надати усі відповідні документи, що підтверджують незастосування повернення мита щодо матеріалів, які походять з третіх країн і використовуються у виробництві відповідної продукції, а також підтверджують факт сплати мита або податків, що мають еквівалентну силу, щодо цих матеріалів.

4. Положення параграфів 1 - 3 будуть застосовуватися також до упаковки, як визначено в статті 7(2), аксесуарів, запасних частин та інструментів, як визначено у статті 8, та продукції, що йде у комплекті, як визначено у статті 9, якщо така продукція походить з третіх країн.

5. Положення параграфів 1-4 будуть застосовуватися лише до матеріалів того виду, до якого застосовується Угода. Більш того, ці положення не унеможливлюють застосування системи відшкодування податків при експорті щодо сільськогосподарських товарів, які застосовуються відповідно до положень Угоди.

6. Незалежно від положень параграфа 1, Сторони можуть домовлятися про повернення мита чи звільнення від сплати мита або податків, що мають еквівалентну силу, стосовно матеріалів, використаних у виробництві продукції, яка походить зі Сторони, з урахуванням таких положень:

a) щодо продукції, що включена до груп 25-49 та 64-97 Гармонізованої Системи, утримуються 5 відсотків митних платежів або менший відсоток, що діє в Україні чи Республіці Македонії.

b) щодо продукції, що включена до груп 50-63 Гармонізованої Системи, утримуються 10 відсотків митних платежів або менший відсоток, що діє в Україні чи Республіці Македонії.

Положення цього пункту застосовуються до 31 грудня 2002 року і можуть бути переглянуті за спільною згодою.

1. Положення цієї Угоди застосовуються до продукції, що походить зі Сторони, під час імпорту до іншої Сторони у разі пред'явлення сертифікату переміщення EUR.1, зразок якого наведено у додатку III.

2. Незалежно від положень параграфа 1, до продукції, що походить зі Сторони, у розумінні цього Протоколу, у випадках, зазначених у статті 23, положення цієї Угоди застосовуються без пред'явлення будь-яких документів, зазначених вище.

1. Сертифікат переміщення EUR.1 видається митними органами Республіки Македонія та уповноваженими органами України (тут і далі: уповноважені органи) на підставі заяви, що подається у письмовій формі експортером або його уповноваженим представником під відповідальність експортера.

2. Для цього експортер чи його уповноважений представник заповнюють сертифікат переміщення EUR.1 та форму заяви, зразки яких наведено у додатках IIIa та IIIb. Сертифікат переміщення EUR.1 має бути заповнений англійською мовою. Інші форми мають бути заповнені українською або македонською мовами у відповідності до положень національного законодавства країни-експортера. У разі заповнення від руки слід робити це чорнилами і друкованими літерами. Опис продукції має наводитися у спеціально призначеній для цього графі, не залишаючи жодного пустого рядку. Якщо графа заповнена не повністю, слід провести горизонтальну лінію під останнім рядком опису, а пусте місце слід прокреслити.

3. Експортер, що подав заяву на видачу сертифікату переміщення EUR.1, повинен у будь-який момент на вимогу митних органів країни-експортера, де видається сертифікат переміщення EUR.1, надати усі відповідні документи, що підтверджують статус походження відповідної продукції, а також виконати інші вимоги цього Протоколу.

4. Сертифікат переміщення EUR.1 видається уповноваженими органами Сторони у тому випадку, якщо відповідна продукція може вважатися такою, що походить зі Сторони та відповідає іншим вимогам цього Протоколу.

5. Уповноважені органи*, зобов'язані вжити усіх необхідних заходів щодо перевірки статусу походження продукції зі Сторони та виконання інших вимог Протоколу. Для цього вони мають право запитати про будь-який доказ та провести будь-яку перевірку документів експортера чи будь-яку іншу необхідну перевірку. Уповноважені органи, що видають сертифікат, зобов'язані також переконатися, що передбачені параграфом 2 форми заповнені належним чином. Зокрема, вони повинні перевірити, чи заповнено місце, відведене для опису продукції, таким чином, аби виключити будь-яку можливість шахрайського дописування.

6. Дата видачі сертифікату переміщення EUR.1 зазначається в графі 11 сертифікату.

7. Сертифікат переміщення EUR.1 видається уповноваженими органами і надається експортеру, щойно фактичний експорт здійснений або був забезпечений.

1. Незалежно від положень статті 16(7), сертифікат переміщення EUR.1 може у виняткових випадках бути виданий після здійснення експорту продукції, якої він стосується, якщо:

a) на момент експорту він не був виданий внаслідок помилки, або ненавмисної бездіяльності, або з огляду на особливі обставини; або

b) уповноваженим органам буде доведено, що сертифікат переміщення EUR.1 був виданий, але з технічних причин не був прийнятий на момент імпорту.

2. Для цілей реалізації положень параграфа 1 експортер повинен в своїй заяві зазначити про місце та дату експорту продукції, якої стосується сертифікат переміщення EUR.1, а також навести причини свого запиту.

3. Уповноважені органи можуть видати сертифікат переміщення EUR.1 згодом лише після проведення перевірки інформації, наведеної у заяві експортера, на предмет відповідності інформації, що міститься у відповідних документах.

4. На сертифікаті переміщення EUR.1, що виданий згодом, слід зробити такий запис:

"ISSUED RETROSPECTIVELY"

5. Передбачений параграфом 4 запис слід зробити в графі "Примітки" сертифікату переміщення EUR.1.

1. В разі крадіжки, втрати чи знищення сертифікату переміщення EUR.1 експортер може подати до уповноважених органів, що видали його, заяву про видачу дубліката на підставі експортних документів, що є у їх розпорядженні.

2. На виданому таким чином дублікаті слід зробити такий запис: "DUPLICATE"

3. Передбачений пунктом 2 запис слід зробити в графі "Примітки" дубліката сертифікату переміщення EUR.1.

4. Дублікат повинен мати дату видачі оригіналу сертифікату переміщення EUR.1 і набирає чинності з цієї дати.

Якщо продукція, що походить зі Сторони, знаходиться під контролем митного органу Сторони, можлива заміна оригіналу свідоцтва про походження одним чи декількома сертифікатами переміщення EUR.1 для цілей відправлення усієї чи деякої з цієї продукції до однієї зі Сторін. Замінений сертифікат(и) переміщення EUR.1 видається уповноваженими органами.

1. Свідоцтво про походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в країні-експортері і має бути представлене протягом зазначеного періоду митним органам країни-імпортера.

2. Свідоцтво про походження, що подається до митних органів країни-імпортера після закінчення строку його пред'явлення, зазначеного в параграфі 1, може бути прийняте для цілей надання преференційного режиму, якщо неподання цих документів до закінчення зазначеного строку спричинено виключними обставинами.

3. В інших випадках прострочення у пред'явленні, митні органи країни-імпортера можуть прийняти свідоцтво про походження, якщо продукція була пред'явлена до закінчення зазначеного строку.

Свідоцтво про походження повинно бути пред'явлено митним органам країни-імпортера у порядку, встановленому в цій Стороні. Зазначені органи можуть вимагати перекладу свідоцтва про походження, а також можуть вимагати, аби до імпортної декларації було додано заяву імпортера про те, що продукція відповідає вимогам, встановленим для застосування Угоди.

Якщо за запитом імпортера та з дотриманням умов, встановлених митними органами Сторони-імпортера, розібрана чи незібрана продукція, як визначено в Загальному Правилі 2(a) Гармонізованої Системи, яка класифікується в розділах XVI та XVII або товарних позиціях 7308 та 9406 Гармонізованої Системи, імпортується окремими частинами, митним органам подається єдине свідоцтво про походження такої продукції на момент імпорту першої частини.

1. Продукція, що відправляється в малих пакунках від приватних осіб приватним особам чи становить частину особистого багажу пасажирів, визнається продукцією, що походить зі Сторони, без подання доказу про походження за умови, що така продукція не імпортується шляхом торговельної діяльності і була задекларована як така, що відповідає вимогам цього Протоколу, та за умови, що немає сумнівів щодо достовірності такої декларації. У випадку відправлення продукції поштою цю декларацію можна подати за формою декларації C2/CP3 або на аркуші паперу, що додається до такого документа.

2. Разовий імпорт, що складається виключно з товарів особистого використання отримувачів, мандрівників чи їх родин, не вважається імпортом шляхом здійснення торговельної діяльності, якщо з природи та кількості продукції очевидно, що комерційна мета відсутня.

3. Більш того, загальна вартість цієї продукції не може перевищувати 500 EUR для невеликих пакунків та EUR 1200 для продукції, що становить частину особистого багажу мандрівників.

Передбачені статтею 16(3) документи, використані для цілей доведення того, що продукція, на яку поширюється чинність сертифікату переміщення EUR.1, може розглядатися як продукція, що походить зі Сторони і відповідає іншим вимогам цього Протоколу, можуть, зокрема, включати:

a) прямі докази операцій з переробки, здійснених експортером чи постачальником для виготовлення відповідних товарів, що включені, наприклад, до його рахунків чи внутрішнього бухгалтерського обліку;

b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані або оформлені в Стороні, де ці документи використовуються у відповідності до національного законодавства;

c) документи, що підтверджують операції обробки чи переробки матеріалів в Стороні, видані або оформлені в Стороні, де ці документи використовуються у відповідності до національного законодавства;

d) сертифікат переміщення EUR.1, що підтверджує статус походження використаних матеріалів зі Сторони, виданий або оформлений в Стороні у відповідності до цього Протоколу.

1. Експортер, що подав заяву про видачу сертифікату переміщення EUR.1, зобов'язаний зберігати передбачені статтею 16(3) документи протягом не менш як трьох років.

2. Уповноважені органи країни-експортера, що видали сертифікат переміщення EUR.1, зобов'язані зберігати форму заяви, передбачену статтею 16(2) протягом не менш як трьох років.

3. Митні органи країни-імпортера зобов'язані зберігати пред'явлений їм сертифікат переміщення EUR.1 протягом не менш як трьох років.

1. Виявлення незначних розбіжностей між даними, наведеними в свідоцтві про походження, і даними, наведеними в документах, поданих до митної служби для цілей виконання формальних вимог щодо імпорту продукції, не може, як таке, робити свідоцтво про походження недійсним та таким, що не має юридичної сили, якщо належним чином встановлено, що цей документ відноситься до пред'явленої продукції.

2. Очевидні формальні помилки, як-от, друкарські помилки в свідоцтві про походження, не можуть служити підставою для відмови в прийнятті цього документа, якщо такі помилки не є підставами для виникнення сумнівів щодо точності даних, наведених в такому документі.

1. Суми в національній валюті країни-експортера, що відповідають сумам, вираженим в EUR, визначаються країною-експортером і передаються до країни-імпортера.

2. Якщо ці суми перевищують відповідні суми, визначені країною-імпортером, остання повинна прийняти їх, якщо рахунок-фактуру на продукцію виставлено в валюті країни-експортера.

3. Суми, що мають використовуватися у будь-якій заданій національній валюті, є еквівалентом в цій національній валюті сум, виражених в EUR станом на перший робочий день жовтня року, що передує даті набуття чинності цією Угодою.

4. Суми, виражені в EUR, та їх еквіваленти в національних валютах Сторін переглядаються спільним комітетом за запитом Сторони. Здійснюючи такий перегляд, спільний комітет повинен забезпечити, аби не відбувалося зменшення сум, що використовуються в національній валюті, а також повинен зважити на доцільність.

1. Митні органи Сторін повинні надавати одне одному зразки відбитків печаток, що використовуються їхніми уповноваженими органами для видачі сертифікатів переміщення EUR.1, а також надавати одне одному адреси митних органів, що відповідають за перевірку цих сертифікатів.

2. Для того, аби забезпечити належне застосування цього Протоколу, Сторони повинні надавати одне одному через компетентні митні адміністрації допомогу у перевірці вірогідності сертифікатів переміщення EUR.1 та достовірності інформації, наведеної у цих документах.

1. Подальші перевірки свідоцтв про походження проводяться випадково або у випадку, коли митні органи країни-імпортера мають обгрунтовані сумніви щодо вірогідності таких документів, статусу походження товарів зі Сторони або щодо виконання інших вимог цього Протоколу.

2. Для цілей реалізації положень пункту 1 митні органи країни-імпортера повинні передати сертифікат переміщення EUR.1 та рахунок-фактуру, якщо їх було представлено, або копії цих документів митним органам країни-експортера, зазначаючи де це доцільно, про причини запиту. Будь-які отримані документи та інформація, що можуть свідчити про те, що інформація в свідоцтві про походження є недостовірною, передаються додатково до запиту про перевірку.

3. Перевірка здійснюється митними органами країни-експортера. Для цього вони мають право запитувати про будь-які докази та проводити перевірки рахунків експортера та будь-які інші перевірки, що, на їхню думку, є необхідними.

4. Якщо митні органи країни-імпортера вирішать призупинити надання преференційного режиму відповідній продукції до отримання результатів перевірки, імпортеру пропонується забрати продукцію за умови виконання будь-яких запобіжних заходів, що будуть визнані необхідними.

5. Митні органи, що запитали про проведення перевірки, слід поінформувати про результати такої перевірки якомога швидше. Ці результати повинні чітко визначати, чи є документи автентичними та чи можна вважати відповідну продукцію такою, що походить зі Сторони та відповідає іншим вимогам цього Протоколу.

6. Якщо в разі наявності обгрунтованого сумніву немає відповіді протягом десяти місяців з дати запиту про перевірку або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення автентичності розглядуваного документа чи реального походження продукції, митні органи, що надіслали запит, повинні, крім виключних обставин, відмовити у наданні преференційного режиму.

У разі виникнення спорів щодо порядку проведення перевірки, встановленого статтею 29, і неможливості вирішити ці спори між митними органами, що надіслали запит про проведення перевірки, та митними органами, що відповідають за проведення такої перевірки, або в разі порушення ними питання про тлумачення цього Протоколу, Договірні Сторони докладатимуть зусиль для вирішення розбіжностей між ними шляхом проведення прямих консультацій.

Вирішення спорів між імпортером та митними органами країни-імпортера в будь-якому випадку відбувається за законодавством зазначеної Сторони.

До кожної особи, що складає або спричинює складання документа, що містить недостовірну інформацію, для цілей отримання преференційного режиму на продукцію, застосовуються штрафні санкції.

1. Сторони зобов'язані вживати усіх необхідних заходів щодо забезпечення того, аби продукція у торговельному обороті, на яку видано свідоцтво про походження та що при її переміщенні використовуються вільні зони, розташовані на території Сторін, не замінювалася іншою продукцією та не піддавалася іншим операціям, крім звичайних операцій, призначених для запобігання її псуванню.

2. У якості звільнення від положень, що містяться в параграфі 1, якщо продукція, що походить зі Сторони, імпортується до вільної зони на підставі свідоцтва про походження та до неї вчиняються дії чи здійснюється її переробка, компетентні органи за запитом експортера видають новий сертифікат EUR.1, якщо вчинені дії чи здійснена переробка відповідають положенням цього Протоколу.

Підкомітет з митних питань та питань походження засновується при Спільному комітету для цілей надання комітетові допомоги у виконанні його службових обов'язків та забезпечення безперервного обміну інформацією та консультацій між експертами.

Підкомітет складається з представників обох Сторін - експертів з митних питань та питань походження.

Спільний комітет може ухвалити рішення про внесення поправок до положень цього Протоколу.

Положення цієї Угоди можуть застосовуватися до товарів, що відповідають положенням цього Протоколу та що станом на дату набуття чинності чи початку застосування переміщуються транзитом, чи перебувають в Стороні на тимчасовому зберіганні на митному ліцензійному складі чи у вільній зоні, і повинні бути передані митним органам країни-імпортера протягом чотирьох місяців з дати видачі компетентним органом країни-експортера сертифікату EUR.1, виданого згодом, разом із документами, що доводять пряме перевезення товарів.

Примітка 1:

Перелік встановлює вимоги до всіх продуктів для вирішення питання про те, чи можна ці продукти вважати такими, що пройшли достатню обробку чи переробку, як визначено в статті 5 Протоколу.

Примітка 2:

2.1. Перші дві графи переліку містять опис отриманого продукту. Перша графа наводить номер товарної позиції чи номер групи, використовуваний в Гармонізованій Системі, а друга графа містить опис товарів, використовуваний в цій системі для відповідної товарної позиції чи групи. Для кожного пункту перших двох граф в графі 3 або 4 встановлено правило. Якщо у деяких випадках пункту у першій графі передує "ex", це означає, що правила, які містяться у графах 3 або 4, застосовуються лише до частини відповідної товарної позиції, зазначеної в графі 2.

2.2. Якщо в графі 1 наведено декілька номерів товарних позицій або якщо в графі 2 наведено номер товарної позиції, а опис продуктів в графі 2 наведено узагальнено, то відповідна норма в графі 3 або 4 застосовується до усіх продуктів, що у відповідності до Гармонізованої Системи класифіковані в товарних позиціях цієї групи або у будь-якій з товарних позицій, зазначених у графі 1.

2.3. Якщо у переліку є декілька норм, що застосовуються до різних продуктів однієї товарної позиції, то кожен абзац містить опис тієї частини товарної позиції, на яку поширюються відповідні норми графи 3 або 4.

2.4. Якщо для пунктів перших двох граф норму наведено і в графі 3, і в графі 4, експортер може вибрати в якості альтернативи, одну з цих норм - або норму графи 3, або норму графи 4. Якщо в графі 4 не наведено норму щодо походження, слід застосовувати норму, наведену в графі 3.

Примітка 3:

3.1. Положення статті 5 Протоколу щодо продуктів, що набули статусу походження з Країни і використовуються у виробництві інших продуктів, застосовуються незалежно від того, чи було набуто цей статус в межах фабрики, де ці продукти використовуються, чи на іншій фабриці в Сторонах.

Приклад:

Двигун товарної позиції N 8407, для якого норма встановлює, що вартість матеріалів, які походять з третіх країн, що можуть включатися до його складу, не повинна перевищувати 40% ціни франко-завод, виготовляється з "іншої легованої сталі, начорно формованої куванням" товарної позиції N з 7224.

Якщо таке кування відбулося в Стороні зі зливків, що походять з третіх країн, воно вже набуло статусу походження згідно з нормою для товарної позиції N з 7224 переліку. Кування може потім вважатися таким, що походить при підрахунку вартості двигунів, незалежно від того, чи було це кування здійснено на тій самій фабриці чи на іншій фабриці Сторони. Таким чином, вартість зливків, що походять з третіх країн, не береться до уваги під час додавання вартості використаних матеріалів, що походять з третіх країн.

3.2. Норма переліку являє собою мінімальну суму необхідної обробки чи переробки, і виконання обробки чи переробки із перевищенням цих вимог також надає статусу походження зі Сторони; навпаки, виконання обробки чи переробки в меншому обсязі не може надати статусу походження зі Сторони. Таким чином, якщо норма передбачає, що на певному рівні виробництва може бути використаний матеріал, що походить з третіх країн, дозволяється використання такого матеріалу на більш ранній стадії виробництва, а на пізнішій стадії - не дозволяється.

3.3. Не зашкоджуючи положенням примітки 3.2., якщо норма встановлює, що можуть бути використані "матеріали будь-якої товарної позиції", то можуть бути використані також матеріали тієї самої товарної позиції, що і продукт, за винятком конкретних обмежень, що також можуть бути визначені нормою. Однак, фраза "виробництво з матеріалів будь-якої товарної позиції, включаючи інші матеріали товарної позиції N ..." означає, що можуть бути використані лише матеріали, класифіковані в тій самій товарній позиції, що і продукт з іншим описом, аніж опис продукту, наведений в графі 2 переліку.

3.4. Якщо норма переліку встановлює, що продукт може бути вироблено з більш ніж одного матеріалу, це означає, що можуть бути використані будь-який чи будь-які матеріали. Використання усіх матеріалів не є обов'язковим.

Приклад:

Норма для тканин ГС 5208-5212 встановлює, що можуть бути використані натуральні тканини, а також, серед інших матеріалів, - хімічні матеріали. Це не означає, що слід використовувати обидва види матеріалів; можна використовувати один вид, або інший вид, або обидва.

3.5. Якщо норма переліку встановлює, що продукт має бути вироблений з конкретного матеріалу, ця умова вочевидь не забороняє використання інших матеріалів, що з огляду на їхню внутрішню природу не відповідають цій нормі. (Див. також примітку 6.2. нижче щодо текстильних матеріалів).

Приклад:

Норма щодо готових харчових продуктів товарної позиції N 1904, що окремо виключає використання зернових та похідних від них, не забороняє використання мінеральних солей, хімічних речовин та інших добавок, що не є продуктами з зернових.

Однак, це правило не застосовується до продуктів, що попри те, що вони не можуть бути вироблені з конкретного матеріалу, зазначеного в переліку, можуть бути виготовлені з матеріалу того самого типу на більш ранній стадії виробництва.

Приклад:

У випадку з предметами одягу групи 62, виробленою з нетканих матеріалів, якщо для цього виду одягу дозволяється використання лише пряжі, що походить з третіх країн, не можна починати з використання нетканого одягу, навіть якщо нетканий одяг зазвичай не може виготовлятися з пряжі. В таких випадках початковим матеріалом зазвичай вважається матеріал на стадії до пряжі, тобто на стадії волокон.

3.6. Якщо норма переліку наводить два відсоткові показники щодо максимальної вартості використовуваних матеріалів, що походять з третіх країн, ці показники не можна додавати одне до одного. Іншими словами, максимальна вартість усіх використаних матеріалів, що походять з третіх країн, не може у будь-який момент перевищувати більшого із наведених відсоткових показників. Більш того, не можна перевищувати окремі відсоткові показники щодо конкретних матеріалів, щодо яких вони застосовуються.

Примітка 4:

4.1. Поняття "натуральні волокна" вживається в переліку для інших волокон, крім штучних чи синтетичних волокон. Поняття обмежується стадіями, що передують прядінню, включаючи відходи, і включає, якщо не зазначено про інше, волокна, що були прочесані чи іншим чином перероблені, але не спрядені.

4.2. Поняття "натуральні волокна" включає кінський волос товарної позиції N 0503, шовк товарних позицій N 5002 та 5003, а також шерстяні волокна, тонкий чи грубий волос тварин товарних позицій N 5101-5105, бавовняні волокна товарних позицій N 5201-5203 та інші рослинні волокна товарних позицій N 5301-5305.

4.3. Поняття "текстильна пульпа", "хімічні матеріали" та "паперові матеріали" використовуються в переліку для відображення матеріалів, що не класифіковані в групах 50-63 і можуть використовуватися для виробництва штучних, синтетичних або паперових волокон чи пряжі.