Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Монгольською Народною Республікою

Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Президія Великого народного хуралу Монгольської Народної Республіки,

керовані бажанням дальшого розвитку дружніх відносин згідно з Договором про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Монгольською Народною Республікою, підписаним в Улан-Баторі 15 січня 1966 року,

і беручи до уваги, що укладена в 1958 році Консульська конвенція між СРСР і МНР потребує оновлення, вирішили укласти дану Консульську конвенцію і з цією метою призначили своїми Уповноваженими:

Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік - Миколу Івановича Молякова, начальника Консульського управління Міністерства закордонних справ Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Президія Великого народного хуралу Монгольської Народної Республіки - Дугерсуренгійна Ердембілега, заступника Міністра закордонних справ Монгольської Народної Республіки, які, після взаємного пред'явлення своїх повноважень, визнаних у належному порядку і потрібній формі, погодилися про нижченаведене.

У цій Конвенції наведені нижче терміни мають таке значення:

1) "консульство" означає генеральне консульство, консульство, віце-консульство і консульське агентство;

2) "глава консульства" означає генерального консула, консула, віце-консула і консульського агента, які є керівниками консульств;

3) "консульська службова особа" означає всяку особу, включаючи главу консульства, якій доручено виконання консульських функцій. До визначення "консульська службова особа" включаються також прикомандировані до консульства для навчання консульській службі (стажисти);

4) "співробітник консульства" означає особу, яка не є консульською службовою особою і виконує в консульстві адміністративні або технічні обов'язки. Під терміном "співробітник консульства" розуміються також шофери, служники, садівники й інші такі особи, що виконують обов'язки по обслуговуванню консульства;

5) "судно" означає будь-яке судно, що плаває під прапором репрезентованої держави;

6) "літак" означає будь-який літальний апарат з розпізнавальними знаками репрезентованої держави.

1. Консульство може бути відкрито в державі перебування тільки за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульства, його клас і межі консульського округу визначаються за погодженням між репрезентованою державою і державою перебування.

1. До призначення глави консульства репрезентована держава одержує дипломатичним шляхом згоду держави перебування на таке призначення.

2. Після того, як одержано таку згоду, дипломатичне представництво репрезентованої держави надсилає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент про призначення глави консульства. В патенті зазначаються повне ім'я і прізвище глави консульства, його громадянство, ранг, консульський округ, де він виконуватиме свої обов'язки, і місцезнаходження консульства.

3. Після подання патенту про призначення глави консульства держава перебування видає йому в можливо короткий строк екзекватуру чи інший дозвіл.

4. Глава консульства може приступити до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру чи інший дозвіл.

5. Держава перебування до видач екзекватури чи іншого дозволу може дати главі консульства згоду на тимчасове виконання ним своїх обов'язків.

Репрезентована держава зарані повідомляє Міністерству закордонних справ держави перебування повне ім'я і прізвище, громадянство, ранг і посаду консульської службової особи, що її призначено в консульство не як главу консульства.

Консульською службовою особою може бути тільки громадянин репрезентованої держави.

Держава перебування може в усякий час, не будучи зобов'язаною мотивувати своє рішення, повідомити репрезентовану державу дипломатичним шляхом про те, що екзекватуру чи інший дозвіл глави консульства взято назад або що консульська службова особа чи співробітник консульства є неприйнятними. В такому разі репрезентована держава повинна відповідно відкликати таку консульську службову особу чи співробітника консульства, якщо вони вже приступили до своєї роботи. Якщо репрезентована держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може відмовитися визнавати таку особу консульською службовою особою чи співробітником консульства.

1. Коли глава консульства через якусь причину не може виконувати свої функції або коли посада глави консульства є тимчасово вакантною, репрезентована держава може уповноважити консульську службову особу даного чи іншого консульства в державі перебування або одного з членів дипломатичного персоналу свого дипломатичного представництва в державі перебування для тимчасового керівництва консульством. Повне ім'я і прізвище цієї особи заздалегідь повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування.

2. Особа, уповноважена для тимчасового керівництва консульством, має право виконувати обов'язки глави консульства, замість якого її призначено. На неї поширюються ті самі обов'язки і вона користується тими ж правами, привілеями та імунітетами, як коли б її призначено відповідно до статті 3 цієї Конвенції.

3. Призначення члена дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в консульство відповідно до пункту 1 цієї статті не зачіпає привілеїв та імунітетів, які надано йому за його дипломатичним статусом.

Репрезентована держава може в державі перебування орендувати або набувати у власність в порядку, встановленому державою перебування, земельні ділянки, будинки або частини будинків для розміщення консульства і житлових приміщень консульських службових осіб чи співробітників консульства, якщо вони є громадянами репрезентованої держави.

Держава перебування в разі необхідності подає допомогу репрезентованій державі в набутті земельних ділянок, будинків або частин будинків для зазначених вище цілей.

Держава перебування забезпечує консульській службовій особі свій захист і вживає необхідних заходів для того, щоб консульська службова особа могла виконувати свої обов'язки і користуватися правами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією і законодавством держави перебування.

1. Консульський щит з гербом репрезентованої держави, а також відповідне найменування консульства мовою репрезентованої держави і мовою держави перебування можуть бути укріплені на будинку, де міститься консульство.

2. На консульстві, а також на резиденції глави консульства може вивішуватися прапор репрезентованої держави.

3. Глава консульства може також вивішувати на своїх засобах пересування відповідний прапор репрезентованої держави.

1. Будинки або частини будинків, використовувані виключно для цілей консульства, а також земельна ділянка, що обслуговує ці будинки або частини будинків, є недоторканними.

Власті держави перебування не можуть вступати в будинки, частини будинків, використовувані виключно для цілей консульства, або на земельну ділянку, що обслуговує ці будинки або частини будинків, без згоди на це глави консульства, глави дипломатичного представництва репрезентованої держави або особи, призначеної одним з них.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до житлових приміщень консульських службових осіб і співробітників консульства.

Консульські архіви є недоторканними в усякий час і незалежно від їх місцезнаходження.

1. Консульство має право зноситися із своїм урядом або з дипломатичними представництвами і консульствами репрезентованої держави. З цією метою консульство може користуватися всіма звичайними засобами зв'язку, шифром, кур'єрами та опечатаними валізами.

При користуванні звичайними засобами зв'язку до консульства застосовуються ті ж тарифи, що й до дипломатичного представництва.

2. Службове листування консульства, незалежно від того, які засоби зв'язку воно використовує, та опечатані валізи, що мають видимі зовнішні знаки, котрі вказують на їх офіційний характер, є недоторканними і не підлягають контролю чи затриманню з боку властей держави перебування.

3. Консульські кур'єри репрезентованої держави користуються на території держави перебування тими ж правами, привілеями та імунітетами, що й дипломатичні кур'єри.

4. Консульську валізу може бути доручено командирові літака судна. Він забезпечується офіційним документом із зазначенням числа місць, що становлять валізу, але він не вважається консульським кур'єром. Консульська службова особа приймає валізу безпосередньо і безперешкодно від командира судна або літака і передає їм валізу.

Консульська службова особа, а також співробітник консульства, який не є громадянином держави перебування, недоторканні. Такі особи не підлягають арештові чи затриманню в будь-якій формі. Держава перебування повинна ставитися до них з належною повагою і вживати всіх потрібних заходів для запобігання будь-яким посяганням на їх особу, свободу або гідність.

1. Консульська службова особа, а також співробітник консульства, який не є громадянином держави перебування, користуються імунітетом від юрисдикції держави перебування, з винятками, передбаченими в підпунктах "a", "b", "c" пункту 1 і в пункті 3 статті 31 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, підписаної 18 квітня 1961 року.

Члени сімей консульських службових осіб чи співробітників консульства, якщо вони не є громадянами держави перебування і проживають разом з ними, користуються імунітетом від юрисдикції держави перебування і особистою недоторканністю в тій же мірі, що й консульські службові особи чи співробітники консульства.

3. Репрезентована держава може відмовитися від імунітету консульських службових осіб і співробітників консульства та членів їх сімей. Відмовлення в усіх випадках має бути ясно вираженим.

Відмовлення від імунітету від юрисдикції в цивільних і адміністративних справах не означає відмовлення від імунітету щодо виконання рішення, для чого потребується окреме відмовлення.

1. Консульська службова особа не зобов'язана давати показання як свідок.

2. Співробітник консульства, який не є громадянином держави перебування, може на просьбу дати свідчення. При цьому, однак, він може відмовитися давати показання про обставини, що торкаються службової діяльності. Вжиття заходів з метою примусити співробітника консульства давати показання або з'явитися для цієї мети в суд, а також притягнення його до відповідальності в разі відмовлення давати показання або нез'явлення в суд не допускаються.

3. У разі згоди співробітника консульства дати свідчення, вживається всіх розумних заходів для уникнення перешкод у роботі консульства. У випадках, коли це є допустимим і можливим, усні чи письмові свідчення може бути дано в консульстві або на квартирі відповідного співробітника консульства.

4. Співробітник консульства, на якого не поширюються положення пункту 2 цієї статті, може відмовитися давати свідчення про обставини, що торкаються службової діяльності.

5. Положення цієї статті стосуються як судочинства, так і провадження, здійснюваного адміністративними властями.

6. Положення пунктів 1, 2, 4 і 5 цієї статті відповідно застосовуються до членів сімей консульських службових осіб чи співробітників консульства, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування.

1. Консульська службова особа звільняється в державі перебування від служби в збройних силах і від усіх видів примусових повинностей.

2. Положення пункту 1 цієї статті поширюються також на співробітників консульства і членів сімей консульських службових осіб та співробітників консульства, які проживають разом з ними, при умові, що в кожному разі заінтересована особа не є громадянином держави перебування.

Консульська службова особа чи співробітник консульства, а також члени їх сімей, що проживають разом з ними, звільняються від виконання всіх вимог, передбачених законами і правилами держави перебування щодо реєстрації, одержання дозволу на проживання та інших подібних вимог, ставлених до іноземців.

1. Репрезентована держава звільняється державою перебування від оподаткування і справляння будь-яких податків чи інших подібних зборів усякого виду на:

земельну ділянку, будинки або частини будинків, використовувані виключно для консульських цілей, включаючи житлові приміщення консульських службових осіб і співробітників консульств, якщо зазначене майно є у власності або орендується від імені репрезентованої держави або якоїсь фізичної чи юридичної особи, діючої від імені цієї держави;

операції або документи, що стосуються набуття зазначеного нерухомого майна, коли репрезентована держава набуває це майно виключно для консульських цілей.

2. Положення пункту 1 цієї статті не стосуються плати за конкретні види обслуговування.

Держава перебування не оподатковує і не справляє ніяких податків чи інших подібних зборів усякого виду з нерухомого майна, яке є власністю репрезентованої держави, або перебуває в її володінні чи користуванні і використовується для консульських цілей, а також у зв'язку з набуттям такого майна.

Консульська службова особа, а також співробітник консульства, який не є громадянином держави перебування, звільняються в державі перебування від сплати всіх податків та інших подібних зборів усякого виду, що накладаються або справляються державою перебування щодо заробітної плати, одержуваної за виконання службових обов'язків.

Консульська службова особа чи співробітник консульства і члени сімей, що проживають разом з ними, оскільки вони не є громадянами держави перебування, звільняються в державі перебування від усіх податків та інших зборів усякого виду: державних і місцевих. Зазначені особи звільняються також від податків і зборів на належне їм рухоме майно.

1. Всі предмети, включаючи автомобілі, що ввозяться виключно для службового користування консульства, звільняються від мита й інших податків усякого виду, які накладаються у зв'язку з ввозом або з причини ввозу, так само як і предмети, що ввозяться для службового користування дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування.

2. Консульська службова особа чи співробітник консульства, а також члени сім'ї такої консульської службової особи чи співробітника консульства, які проживають разом з ними, якщо вони не є громадянами держави перебування, звільняються від мита й інших зборів усякого виду, що накладаються у зв'язку з ввозом або з причини ввозу, як і відповідні категорії персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави.

3. В пункті 2 цієї статті термін "відповідна категорія персоналу дипломатичного представництва" стосується членів дипломатичного персоналу, коли йдеться про консульських службових осіб, і членів адміністративно-технічного персоналу, коли йдеться про співробітників консульства.

Всі особи, яким згідно з цією Конвенцією надаються привілеї та імунітети, повинні без шкоди для їхніх привілеїв та імунітетів поважати закони і правила держави перебування, включаючи закони і правила регулювання руху транспорту і страхування автомобілів.

Оскільки це не суперечить законам і правилам держави перебування про райони, в'їзд до яких забороняється чи обмежується з міркувань державної безпеки, консульській службовій особі і співробітнику консульства має дозволятися вільно пересуватись у межах їхнього консульського округу для виконання ними своїх службових обов'язків.

1. Консульська службова особа має право в межах консульського округу виконувати функції, зазначені в цьому розділі. Консульська службова особа може, крім того, виконувати й інші офіційні консульські функції, якщо вони не суперечать законодавству держави перебування.

2. У зв'язку з виконанням своїх функцій консульська службова особа може звертатися письмово чи усно до компетентних властей консульського округу.

Консульська службова особа має право в межах консульського округу:

1) захищати права та інтереси репрезентованої держави, своїх громадян і юридичних осіб;

2) консульська службова особа повинна сприяти зміцненню дружніх відносин між репрезентованою державою і державою перебування та допомагати розвиткові економічних, торговельних, культурних, наукових зв'язків і туризму.

1. Консульська службова особа в межах консульського округу має право:

а) приймати будь-які заяви, необхідні за законодавством репрезентованої держави, у питаннях громадянства;

б) вести облік громадян репрезентованої держави;

в) видавати, поновлювати, погашати паспорти, в'їзні, виїзні і транзитні візи та інші аналогічні документи, а також вносити до них зміни;

г) реєструвати і одержувати повідомлення про народження або смерть громадян репрезентованої держави;

д) вчинювати шлюби і провадити розірвання шлюбу при умові, що обидві особи є громадянами репрезентованої держави;

е) приймати заяви, що стосуються сімейних відносин громадян репрезентованої держави, згідно з законодавством репрезентованої держави;

ж) легалізувати документи.

2. Консул передає компетентним органам держави перебування відомості про реєстрацію актів громадянського стану, проведену в консульстві згідно з підпунктами "г" і "д" пункту 1 цієї статті, якщо це потрібно за місцевими законами.

Консульська службова особа має право, коли законодавство репрезентованої держави уповноважує її на це, провадити усиновлення і встановлювати опіку в разі, коли за Договором між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Монгольською Народною Республікою про взаємне подання правової допомоги в цивільних, сімейно-шлюбних і кримінальних справах провадження усиновлення або встановлення опіки належать до компетенції репрезентованої держави.

1. Консульська службова особа має право в межах консульського округу провадити нотаріальні дії, передбачені законодавством репрезентованої держави:

а) на просьбу особи будь-якого громадянства для використання в репрезентованій державі;

б) на просьбу громадян репрезентованої держави для використання поза цією державою.

2. Консульська службова особа має право перекладати документи і посвідчувати правильність перекладу.

Складені чи засвідчені або перекладені консульською службовою особою документи відповідно до статті 30 цієї Конвенції розглядатимуться в країні перебування консульської службової особи як документи, що мають таке ж юридичне значення і доказову силу, як коли б вони були складені, перекладені чи засвідчені компетентними властями та установами держави перебування.

1. Компетентні власті держави перебування в можливо короткий строк повідомляють консульську службову особу про смерть громадянина репрезентованої держави і передають їй відомості про спадкове майно, про спадкоємців, відказоодержувачів, а також про наявність заповіту.

2. Компетентні власті сповіщають консульську службову особу про відкриття спадщини в державі перебування, коли спадкоємцем чи відказоодержувачем є громадянин репрезентованої держави.

Це стосується й випадків, коли компетентним властям стане відомо про відкриття спадщини на користь громадянина репрезентованої держави на території третьої держави.

Функції консульських службових осіб у справах про спадщину регулюються постановами Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Монгольською Народною Республікою про взаємне подання правової допомоги в цивільних, сімейно-шлюбних і кримінальних справах.

Консульська службова особа має право в межах консульського округу представляти перед властями держави перебування громадян репрезентованої держави, якщо ці особи внаслідок відсутності або з інших поважних причин не можуть своєчасно захищати свої права та інтереси. Це представництво триває доти, поки репрезентовані особи не призначать своїх уповноважених або не візьмуть на себе захист своїх прав та інтересів.

1. Консульська службова особа має право в межах свого консульського округу зустрічатися і зноситися з будь-яким громадянином репрезентованої держави, давати йому поради і всіляко сприяти, включаючи в необхідних випадках вжиття заходів для подання йому правової допомоги.

Держава перебування ніяким чином не обмежує зносини громадянина репрезентованої держави з консульством і доступ його в консульство.

2. Компетентні власті держави перебування негайно повідомляють відповідну консульську службову особу репрезентованої держави про арешт чи затримання в іншій формі громадянина репрезентованої держави.

3. Консульська службова особа має право негайно відвідати і мати зносини з громадянином репрезентованої держави, який перебуває під арештом чи затриманий в іншій формі або відбуває строк тюремного ув'язнення.

Права, зазначені в цьому пункті, здійснюються відповідно до законів і правил держави перебування при умові, однак, що згадані закони і правила не повинні анулювати цих прав.

1. Консульська службова особа має право всіляко сприяти і подавати допомогу судну репрезентованої держави в портах, територіальних чи внутрішніх водах держави перебування.

2. Консульська службова особа може зайти на судно, як тільки судну дозволено вільні зносини з берегом, а капітан і члени екіпажу судна можуть зноситися з консульською службовою особою.

3. Консульська службова особа може звертатися за допомогою до компетентних властей держави перебування в усяких питаннях, які стосуються виконання її функцій щодо суден репрезентованої держави, капітана і членів екіпажу цих суден.

Консульська службова особа має право в межах свого консульського округу вживати таких заходів щодо судна репрезентованої держави:

а) без шкоди для прав властей держави перебування розслідувати будь-які події, що мали місце в дорозі на суднах репрезентованої держави, опитувати капітана і будь-якого члена екіпажу, вимагати звіту відносно плавання судна;

б) без шкоди для прав властей держави перебування вирішувати спори всякого роду між капітаном і будь-яким членом екіпажу, включаючи спори, що стосуються заробітної плати і договору про найом, оскільки це передбачається законодавством репрезентованої держави;

в) подавати необхідну допомогу входові, виходові і перебуванню судна репрезентованої держави в порту;

г) вживати заходів для лікування в лікарні і для репатріації будь-якого члена екіпажу судна;

д) одержувати, складати або засвідчувати будь-які документи, передбачені законодавством репрезентованої держави щодо суден.

1. Коли суди або інші компетентні власті держави перебування мають намір вдатися до якихось примусових заходів чи якогось розслідування на борту судна репрезентованої держави, то компетентні власті держави перебування заздалегідь повідомляють про це відповідну службову особу з тим, щоб консульська службова особа чи її представник могли бути присутніми при проведенні таких дій. Коли консульська службова особа чи її представник не були присутніми з якихось причин при проведенні вищезазначених дій, то компетентні власті держави перебування дадуть консульській службовій особі повну інформацію відносно того, що мало місце.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються і в тому разі, коли капітана або членів екіпажу судна мають допитувати на березі власті місцезнаходження порту.

3. Положення цієї статті не застосовуються до паспортного, митного або санітарного контролю, а також до будь-яких дій, проваджених на просьбу або за згодою капітана судна.

1. Коли судно репрезентованої держави зазнало аварії на території держави перебування або компетентним властям держави перебування стане відомо, що на борту судна третьої держави, яке зазнало аварії на території даної держави, були громадяни репрезентованої держави та їхнє майно, то компетентні власті держави перебування повідомляють про це і про заходи, вжиті для врятування громадян та їхнього майна, консульську службову особу репрезентованої держави.

2. Консульська службова особа може подавати всіляку допомогу такому судну, членам його команди і пасажирам. З цією метою вона може звертатися за сприянням до компетентних властей держави перебування.

Консульська службова особа може вживати заходів, зазначених у пункті 1 цієї статті, а також заходів для ремонту судна або може звернутися до компетентних властей з просьбою вжити або продовжувати вживання таких заходів.

3. Коли потерпіле від аварії судно чи будь-який предмет, що належить такому судну, були знайдені на березі або близько від берега держави перебування або доставлені в порт цієї держави, і ні капітан судна, ні власник, ні його агент, ні відповідні страховики не можуть вжити заходів для збереження або розпорядження таким судном чи предметом, то консульська службова особа вважається уповноваженою вживати від імені власника судна таких заходів, яких міг би вжити для таких цілей сам власник.

Положення цього пункту застосовуються також до будь-якого предмета, що становить частину вантажу судна і є власністю громадянина репрезентованої держави.

4. Коли будь-який предмет, що становить частину вантажу потерпілого від аварії судна третьої держави, є власністю громадянина репрезентованої держави і знайдений на березі або близько від берега держави перебування або доставлений у порт цієї держави, і ні капітан судна, ні власник предмета, ні його агент, ні відповідні страховики не можуть вжити заходів для збереження або розпорядження таким предметом, то консульська службова особа вважається уповноваженою вживати від імені власника таких заходів, яких міг би вжити для таких цілей сам власник.

Положення статей 36, 37, 38 і 39 застосовуються відповідно також і до літаків.

1. На членів дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування, на яких покладено здійснення консульських функцій у цьому представництві, поширюються передбачені цією Конвенцією права та обов'язки консульських службових осіб.

2. Здійснення консульських функцій особами, зазначеними в пункті 1 цієї статті, не зачіпає привілеїв та імунітетів, які надано їм за їхнім дипломатичним статусом.

1. Ця Конвенція підлягає ратифікації і набере чинності на тридцятий день після обміну ратифікаційними грамотами, який відбудеться в Улан-Баторі якнайскоріше.

2. Конвенція діятиме до скінчення шести місяців від дня, коли одна з Високих Договірних Сторін повідомить другу Високу Договірну Сторону про свій намір припинити її дію.

3. З моменту набрання чинності цією Конвенцією припинить свою дію Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Монгольською Народною Республікою, підписана в Улан-Баторі 25 серпня 1958 року.

На посвідчення чого Уповноважені обох високих Договірних Сторін підписали цю Конвенцію і скріпили її своїми печатками.

Складено у Москві 5 квітня 1972 року в двох примірниках, кожний російською та монгольською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.

Ратифіковано Президією Верховної Ради СРСР 17 серпня 1972 року, Президією Великого народного хуралу МНР - 29 квітня 1972 року.

Обмін ратифікаційними грамотами проведено в Улан-Баторі 27 вересня 1972 року.