Угода між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності

Уряди - учасники цієї Угоди, надалі Сторони,

усвідомлюючи необхідність створення правових норм, які запобігають взаємним претензіям і гарантують захист прав власності Сторін, їх громадян і юридичних осіб;

розглядаючи регулювання прав власності як найважливішу умову для налагоджування повноцінних міждержавних відносин;

з метою створення умов для ефективного розвитку виробництва та збереження, у випадку доцільності, єдиних технологічних комплексів;

домовились про таке:

Сторони взаємно визнають таким, що існує відповідно до їх національного законодавства, перехід у їх власність державного майна, у тому числі фінансових ресурсів підприємств, установ, організацій, структурних одиниць та підрозділів колишнього союзного підпорядкування, розташованих на територіях Сторін.

Кожна з Сторін визнає право власності іншої Сторони, й громадян та юридичних осіб по відношенню до розташованих на її території підприємств, установ, організацій та інших об'єктів (філії, долі, паї, акції та інше майно), які на 1 грудня 1990 року перебували у віданні органів державного управління іншої Сторони, а також були власністю інших юридичних та фізичних осіб, за винятком об'єктів, що збудовані з метою ліквідації наслідків форс-мажорних обставин.

Право власності на землю та інші природні ресурси регулюється законодавством Сторони, на території якої знаходяться об'єкти власності.

Сторони взаємно визнають, що об'єкти соціальної сфери, які знаходяться на їх території (або відповідні долі участі в цих об'єктах) - санаторії, санаторії-профілакторії, будинки та бази відпочинку, пансіонати, готелі і кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади, - будівництво яких здійснювалось за рахунок коштів республіканського бюджету іншої Сторони, а також підприємств та організацій республіканського і колишнього союзного підпорядкування, розташованих на території іншої Сторони, є власністю цієї Сторони.

Інші об'єкти соціальної сфери можуть бути предметом цієї Угоди по взаємній домовленості Сторін.

Сторони вважають за доцільне надавати на своїй території земельні ділянки у користування, як для діючих, так і для тих, що створюються, об'єктів соціальної сфери іншої Сторони, її юридичним і фізичним особам. Надання земельних ділянок іншій Стороні, а також платня за їх використання здійснюються на загальних підставах, які визначаються законодавством Сторони місцезнаходження об'єкта.

Кожна Сторона має право продати, обміняти, передати у заставу, здати в оренду, передати безкоштовно або на договірних засадах свою власність іншій Стороні, її фізичним і юридичним особам.

Реалізація положень цієї статті здійснюється органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном кожної з Сторін, відповідно до законодавства Сторони місцезнаходження об'єктів власності, якщо інше не передбачено додатковими угодами Сторін.

Сторони домовились сприяти збереженню раніше створених підприємств, організацій і товариств з дольовою або спільною формою власності Сторін, в тому числі акціонерних товариств.

Сторони можуть створювати за спільним рішенням органів, уповноважених розпоряджатися державним майном, підприємства з дольовою та спільною формою власності, в тому числі на базі підприємств, організацій і установ колишнього союзного підпорядкування та їх структурних підрозділів, які розташовані на територіях Сторін.

Порядок заснування та діяльності вказаних підприємств регулюється законодавством Сторони, на території якої вони створюються, якщо інше не передбачено додатковими угодами Сторін.

Сторони домовилися, що об'єкти незавершеного будівництва, які розташовані на їх території і фінансувалися раніше органами колишнього Союзу РСР, за рішенням Сторони місцезнаходження об'єкта можуть передаватися в дольову і спільну власність Сторони місцезнаходження об'єкта та іншої Сторони, їх юридичних осіб, які взяли на себе зобов'язання в завершенні робіт із створенням на базі майна цих об'єктів спільних підприємств. Рішення з даного питання приймається органами Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном.

Сторони забезпечать безперешкодне переведення після сплати податків та зборів, передбачених законодавством Сторони місцезнаходження підприємства, організації, установи, законно одержаних доходів і платежів у зв'язку з діяльністю спільних підприємств, і підприємств, які є власністю іншої Сторони, її юридичних і фізичних осіб.

Приватизація об'єктів, які відносяться до власності однієї з Сторін та розташовані на території іншої Сторони, здійснюється за рішенням власника. Порядок та умови приватизації визначаються угодою між органами Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном.

Сторони домовились, що правовий статус раніше створених підприємств, визнаних на основі цієї Угоди власністю одної Сторони та розташованих на території іншої Сторони, визначається у відповідності до законодавства Сторони, на території якої знаходяться підприємства, та оформлюються протоколами між органами Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном.

Діяльність підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, перелічених у статті 2 і 4 цієї Угоди, регулюються у відповідності до законів Сторони, на території якої вони розташовані, якщо інше не передбачено додатковими угодами Сторін.

Сторони гарантують, що власність Сторін, їх юридичних і фізичних осіб в межах цієї Угоди користується повним і безумовним правовим захистом. Ця власність не може підлягати примусовому вилученню, крім як у виняткових випадках, передбачених законодавчими актами. У випадках примусового вилучення згаданої власності, її власнику державою сплачується компенсація, яка відповідає реальній вартості вилученої власності, у строки, встановлені законодавством Сторони її місцезнаходження.

Сторони визнають, що їх юридичні і фізичні особи, які здійснюють інвестиції, розглядаються на території одна одної як іноземні інвестори, їх діяльність на території кожної із Сторін здійснюється відповідно до її законодавства про іноземні інвестиції та міжнародних угод, у яких беруть участь договірні Сторони.

Регулювання майнових питань Збройних Сил, урядового зв'язку, прикордонних, внутрішніх, залізничних військ та інших військових підрозділів здійснюється з урахуванням положень законодавства Сторін.

Спори між Сторонами щодо тлумачення або застосування положень цієї Угоди вирішуватимуться шляхом взаємних консультацій та переговорів на різних рівнях.

За взаємною домовленістю Сторони можуть вносити до цієї Угоди необхідні доповнення та зміни, які оформлюються відповідними протоколами, що є невід'ємною частиною цієї Угоди.

Угода підлягає ратифікації відповідно до процедур, встановлених національним законодавством Сторін.

Угода набуває чинності від дня обміну ратифікаційними грамотами.

Вчинено в місті Києві 11 серпня 1994 року у двох дійсних примірниках, кожен українською та молдовською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.