Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Болгарія про морське торговельне судноплавство

Дата підписання: 30.10.1997

Дата ратифікації: 17.01.2002

Дата набуття чинності: 15.03.2002

Кабінет Міністрів України і Уряд Республіки Болгарія, далі Договірні Сторони,

підтверджуючи прагнення розвивати морське торговельне судноплавство між країнами на основі рівності та взаємної вигоди,

бажаючи сприяти зміцненню співпраці в галузі морського торговельного судноплавства на основі принципу свободи торговельного мореплавства,

погодилися з таким:

У цій Угоді:

1. Термін "судно Договірної Сторони" - будь-яке торговельне судно, що зареєстроване відповідно до законодавства цієї Договірної Сторони і несе її прапор. Однак цей термін не включає в себе військові кораблі та інші судна, що експлуатуються за некомерційним призначенням, а також гідрографічні, науково-дослідні та рибальські судна.

2. Термін "член екіпажу" означає капітана та іншу будь-яку особу, яка дійсно зайнята під час рейсу на борту судна виконанням обов'язків, що пов'язані з експлуатацією судна чи обслуговуванням на ньому, та яка включена до суднової ролі.

3. Компетентними органами Договірних Сторін є:

з української сторони - Міністерство транспорту України;

з болгарської сторони - Міністерство транспорту Республіки Болгарія.

Ця Угода застосовується на території України і на території Республіки Болгарія.

У цій Угоді термін "територія" означає територію України або Республіки Болгарія, включаючи територіальне море, що знаходиться під суверенітетом Договірної Сторони, а також континентальний шельф, виключну економічну зону, у відношенні до якої кожна Договірна Сторона застосовує суверенні права та юрисдикцію відповідно до міжнародного права.

Співробітництво між Україною і Республікою Болгарія в галузі морського торговельного судноплавства ґрунтується на принципах рівноправності, поваги до національного суверенітету, взаємної вигоди та взаємних інтересів.

Договірні Сторони надаватимуть всебічне сприяння реалізації принципу свободи торговельного мореплавства і утримуватимуться від дій, які могли б зашкодити нормальному розвитку міжнародного судноплавства.

Договірні Сторони сприяють установленню контактів між їх підприємствами, організаціями й службами, відповідальними за діяльність морського транспорту.

1. Договірні Сторони погоджуються:

а) підтримувати участь суден Договірних Сторін у перевезеннях між портами їх країн;

б) співробітничати в усуненні перешкод, які могли б завадити розвитку перевезень морем між портами їхніх країн;

в) не перешкоджати суднам однієї Договірної Сторони брати участь у перевезеннях морем між портами другої Договірної Сторони і портами третіх країн.

2. Положення пункту 1 цієї Статті не зачіпають права суден третіх країн брати участь у перевезеннях морем між портами Договірних Сторін.

Кожна з Договірних Сторін надасть суднам другої Договірної Сторони, зайнятим у міжнародному судноплавстві, режим найбільшого сприяння у відношенні вільного доступу в порти, надання місць біля причалу і навантажувально-розвантажувального обладнання, посадки і висадки пасажирів, стягнення портових зборів і надання послуг, що стосуються морського судноплавства.

2. Положення пункту 1 цієї Статті:

а) не поширюються на порти, закриті для заходження іноземних суден;

б) не поширюються на діяльність, що резервується кожною з Договірних Сторін для своїх підприємств і організацій, включаючи каботаж, рятування і буксирування;

в) не стосуються винятків з правил обов'язкової лоцманської проводки;

г) не відносяться до застосування правил в'їзду, перебування і виїзду іноземців.

Договірні Сторони вживатимуть в межах національного законодавства своїх країн і портових правил усіх необхідних заходів до полегшення й прискорення морських перевезень, запобігання затримкам суден, що не викликані необхідністю, та можливого прискорення і спрощення здійснення митних та усіх інших формальностей.

1. Документи, що посвідчують національність суден, обмірні свідоцтва та інші суднові документи, які видані або визнаються однією Договірною Стороною, визнаватимуться й другою Договірною Стороною.

2. Судна однієї Договірної Сторони, що мають належним чином видані документи про обмір суден, звільняються від обміру в портах другої Договірної Сторони. Ці документи прийматимуться за основу при нарахуванні портових зборів.

Кожна з Договірних Сторін визнає посвідчення особи моряків, що видані компетентними органами другої Договірної Сторони.

Такими посвідченнями особи є:

стосовно України - посвідчення особи моряка;

стосовно Республіки Болгарія - паспорт моряка.

Власникам згаданих у Статті 9 цієї Угоди посвідчень особи моряків дозволяється як членам екіпажів суден Договірної Сторони, яка видала посвідчення особи, знаходитися протягом часу перебування судна в порту держави другої Договірної Сторони, без візи сходити на берег і знаходитися в портовому місті відповідно до правил країни перебування, за умови передачі капітаном судна списку членів екіпажу місцевим компетентним органам.

При сходженні на берег і поверненні на судно ці особи повинні проходити встановлений контроль.

1. Власники згаданих у Статті 9 цієї Угоди посвідчень особи моряків, які видані однією Договірною Стороною, можуть в'їжджати на територію або прямувати через територію держави другої Договірної Сторони будь-яким видом транспорту з метою прибуття на своє судно, повернення у свою країну або з будь-якою іншою метою, прийнятною для компетентних органів другої Договірної Сторони, з дотриманням національного законодавства і правил цієї Договірної Сторони.

2. Компетентні органи однієї Договірної Сторони дозволяють члену екіпажу судна другої Договірної Сторони перебування в лікарні на своїй території протягом необхідного для лікування часу.

Кожна з Договірних Сторін надає необхідну медичну допомогу членам екіпажу суден другої Договірної Сторони згідно із своїм внутрішнім законодавством.

Положення Статей 9 і 10 застосовуються до будь-якої особи, яка не є громадянином жодної з Договірних Сторін, але володіє посвідченням особи, що відповідає положенням Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року та Додатку до неї або Конвенції 108 Міжнародної Організації Праці про національні посвідчення особи моряків. Таке посвідчення особи повинно бути видане державою, яка є учасницею однієї з зазначених Конвенцій, і повинно гарантувати його власнику повернення в країну, що видала посвідчення.

1. За умови дотримання Статей 9 - 12 цієї Угоди на території держав Договірних Сторін зберігають свою силу правила щодо в'їзду, перебування і виїзду іноземців.

2. Кожна з Договірних Сторін зберігає за собою право відмовити у в'їзді та перебуванні на території своєї держави особам, яких вона вважає небажаними.

1. Якщо судно однієї з Договірних Сторін зазнає корабельної аварії, сяде на мілину, буде викинуте на берег або зазнає будь-якої іншої аварії біля берегів держави другої Договірної Сторони, компетентні органи цієї Договірної Сторони надаватимуть пасажирам, екіпажу, а також судну і його вантажу таку ж допомогу і сприяння, як і судну під своїм власним прапором.

2. Судно однієї Договірної Сторони, яке зазнало аварію, його вантаж, запаси, а також інше майно не обкладаються митом, якщо тільки вони не призначені для споживання чи використання на території держави другої Договірної Сторони.

3. Положення пункту 2 цієї Статті не скасовують застосування законів і правил щодо тимчасового складування вантажів, чинних на територіях держав Договірних Сторін.

Договірні Сторони дають дозвіл на заснування на відповідних територіях своїх держав представництв судноплавних підприємств і організацій другої Договірної Сторони. Діяльність таких представництв буде підпорядкована законодавству країни перебування.

1. Кожна з Договірних Сторін надає судноплавним підприємствам і організаціям другої Договірної Сторони право використовувати для платежів прибутки та інші надходження, що отримані на території держави першої Договірної Сторони від перевезень морем.

Кожна з Договірних Сторін надає судноплавним підприємствам і організаціям другої Договірної Сторони право переказувати ці прибутки та інші надходження, за вирахуванням усіх вищезазначених платежів, на територію держави другої Договірної Сторони згідно з чинним національним законодавством.

2. Усі платежі, що випливають з діяльності, яка здійснюється відповідно до цієї Угоди, здійснюватимуться у вільно конвертованій валюті, що є взаємно прийнятною для зацікавлених організацій Договірних Сторін.

1. Компетентні органи однієї Договірної Сторони не розглядають цивільні спори між судновласником, капітаном та іншими членами екіпажу, що пов'язані з трудовими правопорушеннями і роботою на борту судна, яке плаває під прапором другої Договірної Сторони.

2. Компетентні органи однієї Договірної Сторони не здійснюють карну юрисдикцію у відношенні до злочину, вчиненого на борту судна другої Договірної Сторони, за винятком випадків:

а) якщо злочин спричиняє порушення спокою або порядку в її територіальних водах;

б) якщо наслідки злочину поширюються на територію держави, в якій знаходиться судно;

в) для припинення незаконної торгівлі наркотичними, психотропними та радіоактивними речовинами;

г) якщо є згода компетентної дипломатичної або консульської посадової особи держави прапора судна;

д) якщо злочин вчинено проти миру і людства.

3. Положення пункту 2 цієї Статті не зачіпають права контролю і розслідування подій, яке влади кожної з Договірних Сторін мають згідно зі своїм законодавством.

Представники компетентних органів Договірних Сторін у разі необхідності зустрічатимуться по черзі в Україні та в Республіці Болгарія для проведення консультацій з питань виконання цієї Угоди і з інших питань судноплавства, які становлять взаємний інтерес.

Будь-який спір відносно тлумачення або застосування цієї Угоди вирішуватиметься шляхом прямих переговорів між компетентними органами Договірних Сторін. Якщо згадані органи не дійдуть згоди, спір вирішуватиметься дипломатичними каналами.

З дати набуття цією Угодою чинності в стосунках між Україною і Республікою Болгарія припиняє свою дію Угода про співробітництво в морському торговельному судноплавстві між країнами - членами РЕВ, підписана в м.Будапешті 3 грудня 1971 року.

Ця Угода укладена на необмежений термін і набуває чинності на 30-й день з дня обміну письмовими повідомленнями про те, що всі процедури, які необхідні для набуття нею чинності згідно з внутрішнім законодавством Договірних Сторін, виконані.

Ця Угода лишатиметься чинною доти, доки одна з Договірних Сторін її не денонсує, попередивши про це другу Договірну Сторону не пізніше ніж за шість місяців.

Вчинено в м. Києві 30 жовтня 1997 року у двох примірниках, кожний українською, болгарською і російською мовами, причому всі три тексти мають однакову юридичну силу. У разі виникнення розбіжностей у тлумаченні тексту цієї Угоди за основу приймається текст російською мовою.