Дистанційний договір
Дистанційний договір
- договір, укладений без одночасної фізичної присутності суб'єкта господарювання і споживача, з використанням виключно засобів дистанційного зв'язку, у тому числі електронного, до та під час його укладення.
"Дистанційний договір" означає будь-який договір стосовно фінансових послуг, укладений між надавачем і споживачем згідно з організованою схемою дистанційних продажів або надання послуг, якою керує надавач, який для цілей такого договору використовує винятково один або декілька засобів дистанційної комунікації до моменту укладення договору включно.
ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2002/65/ЄС 23 вересня 2002 року про дистанційну реалізацію споживчих фінансових послуг та про внесення змін до Директиви Ради 90/619/ЄЕС і директив 97/7/ЄС та 98/27/ЄС(ст.2) 23.09.2002 ( див. текст )
"Дистанційний договір" означає будь-який договір, укладений між торговцем і споживачем згідно з організованою схемою дистанційного продажу товарів або надання послуг без одночасної фізичної присутності торговця та споживача і з виключним використанням одного або більше засобів дистанційної комунікації до моменту укладення договору включно.
ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2011/83/ЄС від 25 жовтня 2011 року про права споживачів, про внесення змін до Директиви Ради 93/13/ЄЕС та Директиви Європейського Парламенту і Ради 1999/44/ЄС, а також про скасування Директиви Ради 85/577/ЄЕС і Директиви Європейського Парламенту і Ради 97/7/ЄС (Текст стосується ЄЕП)(ст.2) 25.10.2011 ( див. текст )
