Концентраційний табір
Концентраційний табір
- місце превентивного ув'язнення людей з мотивів політичного, національного та релігійного характеру за рішенням державної таємної поліції - гестапо, без слідства і суду, без встановлення терміну, з особливо жорстоким режимом тримання (ізоляції), і з метою поступового знищення в'язнів непосильною каторжною працею, голодом, екзекуціями, тортурами, вбивствами і стратами, підпорядковане інспекції концентраційних таборів Третього Рейху з характерними ознаками:
- повна ізоляція в'язнів від зовнішнього світу, що забезпечується комплексом споруд, обнесених системою дротяних огорож під високою електричною напругою, встановленням вогневих точок на охоронних вежах і в наземних дзотах по периметру огорожі, а також системою зовнішніх постів, що виключає можливість проникнення до табору іззовні;
- реєстрація ув'язнених та запровадження спеціального одягу і системи розпізнавальних знаків і номерів;
- охорона військами СС;
- використання праці ув'язнених головною службою господарського управління СС;
- незастосування превентивного ув'язнення, що здійснювалося державною таємною поліцією - гестапо як покарання або заміна тюремного ув'язнення.
ЗАКОН УКРАЇНИ Про жертви нацистських переслідувань (ст.1) м. Київ, 23 березня 2000 року № 1584-III
