Про деякі питання практики застосування Закону України "Про банкрутство"

З метою однакового застосування норм Закону України "Про банкрутство" Президія Вищого Арбітражного Суду України вважає за необхідне дати такі роз'яснення.

1. Для всіх суб'єктів підприємницької діяльності крім сільськогосподарських підприємств Закон України "Про банкрутство" (далі - Закон) набрав чинності з 1 липня 1992 року.

Для сільськогосподарських підприємств (радгоспів, колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, сільськогосподарських кооперативів, інших агропромислових товаровиробників) Закон набрав чинності з 1 січня 1993 року.

2. Справи про визнання юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності - банкрутами розглядаються арбітражними судами за правилами, визначеними в Арбітражному процесуальному Кодексі України з урахуванням особливостей, передбачених Законом.

Оскільки провадження у справах про банкрутство регламентує умови і процедуру визнання юридичних осіб банкрутами, а не процес вирішення спорів, то до нього не застосовуються правила про доарбітражне врегулювання господарських спорів.

З. В пункті першому статті 6 Закону України "Про арбітражний суд" передбачено, що до кола повноважень арбітражного суду Республіки Крим, арбітражного суду області, міст Києва та Севастополя віднесений розгляд справ про банкрутство. Тому справа про банкрутство порушується арбітражним судом Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцем знаходження юридичної особи, що неспроможна задовольнити вимоги кредиторів.

4. Оскільки підставою для порушення справи про банкрутство є письмова заява будь-кого з кредиторів або боржника до арбітражного суду (стаття 5 Закону), провадження у справах про банкрутство не може бути порушено за заявами інших осіб крім прокурора.

Кредиторами у розумінні цього Закону можуть бути органи стягнення, зазначені в статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 8-93 "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів (податкові інспекції, державні інспекції по контролю за цінами, установи Державного Фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного Фонду, Фонду соціального страхування, Української державної страхової комерційної організації, профспілкові організації працівників агропромислового комплексу та працівників рибного господарства тощо).

5. Суб'єктами банкрутства можуть бути лише юридичні особи, що зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності.

У разі, коли в установчих документах юридичної особи чітко не визначений зміст її діяльності, необхідно враховувати такі положення чинного законодавства. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про підприємництво", статті 6 Закону "Про підприємства в України" та пункту 1 статті 21 Положення про місцеву державну адміністрацію. Дані про державну реєстрацію повідомляються органам державної статистики, які згідно зі статтею 12 Закону України "Про державну статистику" встановлюють коди і ведуть Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України, серед яких є і суб'єкти підприємницької діяльності. Тому, коли у арбітрів є обгрунтовані сумніви щодо напрямів діяльності юридичної особи, слід витребувати відповідні відомості у органів державної статистики.

Не підлягають під дію Закону іноземні юридичні особи та міжнародні організації, постійне місцезнаходження яких є за межами України.

6. Кредиторами, що мають право порушити справу про банкрутство, можуть бути громадяни або юридичні особи, які мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, крім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою.

Кредитор може звернутись із заявою про порушення справи про банкрутство юридичної особи у разі, коли остання неспроможна задовольнити протягом одного місяця визнані нею претензійні вимоги (статті 7 і 8) Арбітражного процесуального Кодексу України, відповідні норми транспортних статутів тощо/або сплатити борг за виконавчими документами. Перелік виконавчих документів передбачений у статтях 348 і 349 ЦПК України.

Кредитор у всіх цих випадках повинен подати, як доказ неплатоспроможності боржника, його нереалізоване протягом місяця розпорядження про списання у безспірному порядку суми, що визнана боржником у його відповіді на претензію або зазначена у виконавчому документі, з повідомленням установи банку про відсутність коштів на рахунку боржника.

Рішення, винесені компетентними судами інших держав, з якими Україна має ратифіковані договори про іх взаємне визнання і виконання, стають виконавчими документами відповідно до порядку, встановленого зазначеними міжнародними договорами і чинним на території України законодавством.

Боржник може звернутись до арбітражного суду з власної ініціативи у разі його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності, тобто коли він не здатний задовольнити вимоги кредиторів через брак активів у ліквідній формі (грошові кошти, цінні папери тощо).

7. Сторонами у справах про банкрутство є кредитори і боржник (після постанови арбітражного суду - банкрут).

Іншими учасниками провадження є санатори, ліквідатори, розпорядник майна та банки, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування боржника.

У випадках, передбачених статтею 11 Закону, утворюються збори і комітет кредиторів.

Ліквідатори утворюють ліквідаційну комісію (стаття 16 Закону).

8. Згідно зі статтею 10 Закону санаторами можуть бути громадяни або юридичні особи, що виявили бажання задовольнити вимоги кредиторів до боржника. Натомість вони отримують право пропонувати на свою користь умови реорганізації (приватизації) юридичної особи боржника.

Громадяни і юридичні особи, які бажають набути статус санаторів, подають заяви до арбітражного суду з письмовим зобов'язанням про переведення на них боргу. В цій же заяві повинні бути викладені запропоновані умови санації боржника.

9. Відповідно до підпункту "б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне мито" розмір ставки державного мита для заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, встановлений в розмірі 5 мінімальних розмірів заробітної плати (без індексації).

Заяви боржників і санаторів державним митом не оплачуються.

10. Після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство заяви з майновими вимогами до боржника згідно зі статтею 10 Закону мають право подавати всі кредитори незалежно від настання терміну виконання зобов'язань. Наприклад, банки повинні подавати заяви про повернення кредитів, навіть якщо строк іх повернення за кредитним договором не настав.

11. Заява кредитора про порушення справи про банкрутство повинна містити найменування арбітражного суду, до якого вона подається, і боржника, його поштову адресу, зазначення розміру боргу, банків, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування боржника, письмової відповіді боржника про визнання претензій кредитора або виконавчих документів, що не оплачені у встановленому порядку, перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви боржника обов'язково повинні бути додані список його кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс та інша інформація про його фінансове і майнове становище. Такими документами можуть бути претензії, позови, акцептовані платіжні вимоги, акти тощо.

В провадженні у справах про банкрутство не передбачений інститут відзиву на заяву про порушення справи.

12. Арбітр відмовляє у прийомі заяви про порушення справи про банкрутство, якщо:

1) боржник не є юридичною особою або не включений до Державного реєстра суб'єктів підприємницької діяльності або його місцезнаходження за межами України;

2) подано заяву про визнання банкрутом юридичної особи, яка ліквідована або реорганізована.

Відповідно до пункту 4 статті 34 Закону "Про підприємства в Україні" підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з Державного реєстру України. Зазначене правило поширюється на всіх суб'єктів підприємницької діяльності.

13. Арбітр може повернути заяву про порушення справи про банкрутство відповідно до ст.6З АПК України, крім випадків, передбачених в пунктах 5, 6 і 7 цієї статті. Арбітр повертає також заяву кредитора у випадках недотримання строку передбаченого у частині другій статті 5 Закону.

14. Арбітр за заявою кредитора або зі своєї ініціативи може вжити заходів, передбачених статтею 67 АПК України, щодо майна боржника. Зазначені заходи можуть бути вжиті одночасно з порушенням справи про банкрутство або після цього до попереднього засідання арбітражного суду. За результатами попереднього засідання арбітражний суд ухвалою, у разі необхідності, призначає розпорядника майна боржника (стаття 8 Закону).

Розпорядник майна відповідно до статті 9 Закону здійснює повноваження щодо розпорядження і контролю за майном боржника. Він не має права втручатись в оперативно-господарську діяльність адміністрації юридичної особи-боржника, коли ця діяльність не стосується випадків відчуження або іншої передачі майна, що належить на тій чи іншій підставі зазначеній юридичній особі.

15. Розгляд справ про визнання банкрутом здійснюється арбітражним судом у складі головуючого арбітра, кредиторів, боржника та інших учасників провадження.

Порядок ведення попереднього і наступних засідань у справі про банкрутство визначається арбітром.

16. Арбітр може в межах строку з дня порушення справи (стаття 8 Закону) оголосити перерву в попередньому засіданні в порядку, передбаченому статтею 77 АПК України.

17. Арбітр має право зупинити провадження у справі про банкрутство до або під час попереднього засідання відповідно до статті 79 АПК у разі заміни кредитора його правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

В провадженні у справі про банкрутство неможливе процесуальне правонаступництво боржника.

18. Відповідно до статті 6 Закону заява кредитора чи боржника може бути відкликана заявниками до прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Відкликання заяви боржником здійснюється лише за письмовою згодою всіх кредиторів, що зазначені в списку, доданому до заяви, навіть якщо вони не подали заяв з майновими вимогами до боржника.

Відкликання заяви можливе, виходячи із змісту Закону, до опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство або якщо на протязі місячного строку, зазначеного в статті 10 Закону, не надійшло заяв кредиторів.

19. Арбітражний суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо:

а) боржник не є юридичною особою або не включений до Державного реєстра суб'єктів підприємницької діяльності або його місцезнаходження за межами України;

б) подано заяву про визнання банкрутом юридичної особи, яка ліквідована або реорганізована;

в) затверджені умови санації юридичної особи-боржника (стаття 12 Закону);

г) затверджений ліквідаційний баланс (стаття 22 Закону);

д) боржник виконав зобов'язаня перед кредиторами або коли на його заяву кредитори не висунули майнових вимог (стаття 10 Закону).

20. Арбітражний суд залишає заяву кредитора, боржника або особи, яка бажає взяти участь у санації боржника, без розгляду, якщо:

а) її підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не визначено;

б) заяву відкликано (стаття 6 Закону);

в) кредитор, за заявою якого порушена справа про банкрутство, не звернувся до установи банку за одержанням з боржника заборгованості, коли вона, відповідно до законодавства, мала бути одержана через банк;

г) кредитор без поважних причин не подав витребувані арбітражним судом документи, що підтверджують його майнові вимоги до боржника;

д) особа, яка бажає взяти участь у санації боржника, в заяві не визначила умови санації (реорганізацію, приватизацію, термін виконання боргових зобов'язань тощо).

21. За результатами попереднього засідання арбітражний суд в ухвалі зобов'язує заявника подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України (зараз це газети "Голос України" і "Урядовий кур'єр") оголошення за свій рахунок про порушення справи про банкрутство. В газетному оголошенні повинні обов'язково міститися реквізити, зазначені в статті 8 Закону. Заявник повинен подати до арбітражного суду примірник газети із зазначеним оголошенням.

22. Відповідно до статті 10 Закону арбітражний суд розглядає документи всіх осіб, що заявили майнові вимоги до боржника, і за результатами розгляду ухвалою щодо кожного кредитора окремо визнає їх вимоги або відхиляє. Останнє можливе, наприклад, у разі прострочки пред'явлення виконавчих документів до суду для виконання (ст.359 ЦПК України).

23. Відповідно до статті 12 Закону арбітражний суд в ухвалі затверджує умови санації, а саме умови:

1) угоди між боржником і санатором про переведення боргу;

2) реорганізації (приватизації) юридичної особи боржника;

3) виплати санатором боргу кредиторам (термін, послідовність тощо).

Вибір умов реорганізації (приватизації) юридичної особи залишається за боржником, якщо він сам звернувся до арбітражного суду із заявою про визнання його банкрутом.

Трудовий колектив державного підприємства у разі, коли порушено провадження у справі про його банкрутство, має право вимагати передачі підприємства йому в оренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності, за умови прийняття на себе боргів підприємства-боржника і згоди кредиторів (пункт 3 статті 37 Закону "Про власність". Таким чином, у зазначених випадках трудовий колектив виступає у ролі санатора державного підприємства. Реалізація права трудового колективу на передачу йому в оренду майна державного підприємства-боржника здійснюється відповідно до Закону "Про оренду майна державних підприємств та організацій". Перетворення державного підприємства-боржника в інше підприємство, засноване на колективній власності, здійснюється на підставі угоди між обраною трудовим колективом організаційно-правовою формою підприємницької діяльності (господарське товариство, колективне підприємство тощо) та уповноваженим державою органом.

24. В постанові про визнання банкрутом призначаються ліквідатори з числа представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів, а також Фонду державного (комунального) майна, якщо банкрутом визнане державне підприємство, організація. У разі ухилення зазначених суб'єктів від виділення представників для виконання повноважень ліквідаторів арбітражний суд може стягнути штраф згідно зі статтею 119 АПК.

25. Відповідно до статті 16 Закону призначені судом ліквідатори утворюють ліквідаційну комісію. Дії ліквідаційних комісій можуть бути оскаржені банкрутом або власником його майна або уповноваженим ним органом, а також кожним кредитором окремо або їх зборами чи комітетом до арбітражного суду. За результатами розгляду скарг арбітражний суд приймає ухвалу, якою задовольняє скаргу або відмовляє в її задоволенні.

26. Перевірка постанови та ухвал, винесених у справі про банкрутство, здійснюється в порядку, передбаченому розділом XII АПК України.

27. Визнання недійсними угод, передбачених статтею 15 Закону, здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і процесуально оформлюється ухвалою.

28. В провадженні у справах про банкрутство Законом встановлені три процесуальні строки:

1. Провадження у справі повинно бути порушено не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви (стаття 7);

2. Попереднє засідання у справі проводиться не пізніше як через місяць з дня порушення провадження у справі (стаття 8);

3. Виявлення кредиторів і санаторів у місячний строк з дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство (стаття 10).

Строки інших процесуальних дій цього провадження призначаються арбітражним судом (стаття 50 АПК України).