Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 64 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 4, 8 частини першої статті 6, статей 7, 97, 246, 281, 254, 264, 276, 277, 278, 430, частини третьої статті 214, статей 34-42, 234 - 236-6, 384 - 395-1 Кримінально-процесуального кодексу України

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Козюбри Миколи Івановича - суддя-доповідач,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тихого Володимира Павловича,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 64 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 4, 8 частини першої статті 6, статей 7, 97, 246, 281, 254, 264, 276, 277, 278, 430, частини третьої статті 214, статей 34-42, 234 - 236-6, 384 - 395-1 Кримінально-процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Козюбру М.І. та вивчивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. До Конституційного Суду України надійшло конституційне подання 64 народних депутатів України, в якому порушується питання про відповідність Конституції України (конституційність) пунктів 4, 8 частини першої статті 6, статей 7, 97, 246, 281, 254, 264, 276, 277, 278, 430, частини третьої статті 214, статей 34-42, 234 - 236-6, 384 - 395-1 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Народні депутати України зазначають, що в частині першій статті 62 Конституції України закріплено презумпцію невинуватості, тобто особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. На їх думку, передбачений КПК України інститут закриття кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами органами дізнання, слідчим і прокурором суперечить презумпції невинуватості. Передбачене КПК України закриття справи внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також у зв'язку з помилуванням окремих осіб (положення пункту 4 частини першої статті 6); щодо померлого (положення пункту 8 частини першої статті 6); у зв'язку з тим, що внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило характер суспільне небезпечного (положення частини першої статті 7), або за наявності інших нереабілітуючих підстав може мати місце лише за умови, коли особа, щодо якої закрито справу, вчинила кримінально-карне діяння. Таким чином, органи дізнання, слідчий чи прокурор виконують дії (фактично визнають особу винною у вчиненні злочину), які згідно зі статтею 62 Конституції України є компетенцією лише суду.

На думку суб'єкта права на конституційне подання суперечать конституційним засадам рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 2, 4 частини третьої статті 129 Конституції України) і такі норми КПК України, як: практика повернення судом кримінальних справ на додаткове розслідування (статті 246, 281); надання суду окремих функцій кримінального переслідування, а саме - обов'язок суду вручити підсудному копію обвинувального висновку (стаття 254); остаточне вирішення судом справи, незалежно від думки державного обвинувача, який відмовився від підтримання обвинувачення (стаття 264); порушення судом кримінальних справ щодо підсудного за новим обвинуваченням (стаття 276); зміна обвинувачення в суді (стаття 277); порушення кримінальної справи щодо нової особи (стаття 278); прийняття заяв і повідомлень про злочини і порядок їх розгляду (стаття 97), порушення справи в суді (стаття 430).

Обмежуються права потерпілого і при закритті провадження у справі, чим також порушуються конституційні засади рівності учасників судового процесу, оскільки частина третя статті 214 КПК України не передбачає обов'язкового направлення копії постанови про закриття справи потерпілому.

Неконституційними вважає суб'єкт права на конституційне подання норми КПК України, які визначають підсудність справ (статті 34-42) та про оскарження дій слідчого і прокурора (статті 234 - 236-6). Не відповідають вимогам Конституції України статті 384 - 395-1 глави 31 КПК України, яка регулює перегляд у порядку нагляду вироків, ухвал і постанов суду, що набрали законної сили. Усі ці норми, стверджують автори подання, суперечать статті 8 та розділу VIII Конституції України "Правосуддя", тому що позбавляють громадян України захисту своїх прав у судовому порядку.

2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 Конституції України, пунктом 1 статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" питання, порушені у конституційному поданні народними депутатами України, підвідомчі Конституційному Суду України.

Конституційне подання за формою і змістом відповідає вимогам, встановленим статтями 39, 40, 71 Закону України "Про Конституційний Суд України".

3. Однак, вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у цій справі, Конституційний Суд України виходив з того, що 21 червня 2001 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України" N 2533-III, яким ряд його статей, в тому числі оспорюваних народними депутатами України, істотно змінено та доповнено, у зв'язку з чим ці статті у попередній їх редакції втратили чинність. Отже, підстави для розгляду даної справи Конституційним Судом України відпали. Проте це не виключає можливості звернення народних депутатів України до Конституційного Суду України з клопотанням на предмет відповідності Конституції України названих статей у новій редакції.

Колегія суддів Конституційного Суду України з конституційних подань своєю ухвалою відмовила у відкритті конституційного провадження на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

Оскільки наведені народними депутатами України обгрунтування не відповідають правовій ситуації, що склалася після набуття чинності Законом України "Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України", Конституційний Суд України вважає, що підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у цій справі є також пункт 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, цим Законом.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 13, 45, 50 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 64 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 4, 8 частини першої статті 6, статей 7, 97, 246, 281, 254, 264, 276, 277, 278, 430, частини третьої статті 214, статей 34-42, 234 - 236-6, 384 - 395-1 Кримінально-процесуального кодексу України на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, цим Законом, та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскарженою.