Про рішення, прийняті нарадою з питань арбітражної практики

На нараді з питань арбітражної практики Вищого арбітражного суду України обговорені питання, що доводяться до відома арбітражних судів разом з прийнятими рішеннями.

1. Чи можна визнати боржника банкрутом у випадку, коли кредитор не подав арбітражному суду аудиторський висновок?

Відповідно до статті 5 Закону України "Про банкрутство" проведення аудиту обов'язкове у разі звернення боржника з заявою про визнання його банкрутом. Що ж до кредитора, то він повинен подати докази неспроможності боржника, якими є нереалізоване протягом місяця розпорядження про списання у безспірному порядку суми, що визнана боржником у його відповіді на претензію або зазначена у виконавчому документі, та повідомлення установи банку про відсутність коштів на рахунку боржника. Законодавство не зобов'язує кредитора подавати іншу інформацію про фінансове і майнове становище боржника та доводити її достовірність.

Призначення аудиту за рахунок кредитора можливе лише за наявності згоди на це як кредитора, так і боржника. У разі незгоди кредитора відшкодувати вартість аудиту його вимоги підлягають розгляду на загальних підставах, що не виключає визнання боржника банкрутом.

2. Який порядок виконання рішення арбітражного суду, коли у боржника - державної установи (організації) недостатньо коштів, необхідних для його відповідальності за своїми зобов'язаннями?

У разі відсутності або недостатності у державної установи (організації) коштів, необхідних для виконання нею своїх зобов'язань, слід у кожному конкретному випадку відповідно до вимог розділу V Закону України "Про власність"та інших законодавчих актів, зокрема, Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.92 N 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", встановлювати державний орган, уповноважений управляти державним майном, та залучати його до участі у справі згідно зі статтею 24 Арбітражного процесуального Кодексу України .

У разі, якщо відсутність чи недостатність таких коштів виявлено на стадії виконання рішення, стягувач не позбавлений права звернутися до державного органу, уповноваженого управляти державним майном, з позовом на загальних підставах, визначених названим Кодексом .