Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність

Заслухавши і обговоривши повідомлення голів Донецького і Запорізького обласних судів та доповідь судді Верховного Суду України, Пленум Верховного Суду України відмічає, що суди України в основному забезпечують правильне застосування законодавства у справах про втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність.

Разом з тим у роботі судів є й недоліки. Деякі суди недооцінюють запобіжне значення закону, який передбачає кримінальну відповідальність за такі діяння, не завжди належним чином реагують на факти невстановлення органами попереднього слідства ролі дорослих у спільному з неповнолітнім злочині і не застосовують при цьому закон про кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність. Не завжди з достатньою повнотою досліджуються докази винності дорослих осіб у втягненні неповнолітніх у вчинення злочину, пияцтво, азартні ігри, у схилянні їх до вживання наркотичних речовин і до вчинення інших антигромадських дій.

Вироки не в усіх випадках достатньо мотивуються. Не по кожній справі додержуються вимоги закону про індивідуалізацію відповідальності і покарання, а також не повною мірою виконуються вимоги статей 23, 23-2 КПК по виявленню і усуненню причин та умов, що сприяли втягненню неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність.

Касаційні та наглядні інстанції по окремих справах не виявляють належної вимогливості до судів щодо правильного й обгрунтованого застосування закону і не завжди усувають виявлені недоліки.

З метою усунення недоліків і вжиття дійових заходів до неухильного виконання вимог закону Пленум Верховного Суду України

1. Звернути увагу судів на те, що послідовне і неухильне застосування закону, який встановлює сувору відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність, своєчасний і якісний розгляд таких справ та призначення винним покарання відповідно до вчиненого і з урахуванням даних про особу, є важливим засобом запобігання злочинності серед неповнолітніх.

2. При розгляді справ щодо неповнолітніх суди повинні ретельно досліджувати не тільки обставини пред'явленого їм обвинувачення, а й питання про те, чи не були вони втягнуті у злочини дорослими особами, оскільки це має важливе значення для індивідуалізації покарання неповнолітньому, виявлення й усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.

Якщо буде встановлено, що органи попереднього слідства не вжили усіх передбачених законом заходів до виявлення і притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які втягнули неповнолітніх у вчинення злочину, суд має повернути справу на додаткове розслідування.

3. Роз'яснити судам, що кримінальну відповідальність за ст.208 КК несуть тільки особи, які на момент вчинення злочину досягли вісімнадцятирічного віку, при здійсненні ними умисних дій, спрямованих на втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу зазначену в законі антигромадську діяльність.

При цьому особа підлягає кримінальній відповідальності за ст.208 КК як тоді, коли вона знала про неповнолітній вік втягуваного, так і тоді, коли за обставинами справи вона могла й повинна була це передбачити. Вирішуючи зазначені питання, суди повинні ураховувати не тільки показання самого обвинуваченого, але й ретельно перевіряти їх відповідність конкретним обставинам справи.

4. За змістом ст.208 КК втягнення неповнолітнього у вчинення злочину передбачає певні дії дорослої особи, пов'язані з безпосереднім психічним чи фізичним впливом на неповнолітнього, вчинені з метою викликати у нього прагнення взяти участь в одному чи кількох злочинах.

Суди повинні мати на увазі, що втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність передбачає всі види фізичного насильства і психічного впливу (переконання, залякування, підкуп, обман, розпалювання почуття помсти, заздрості або інших низьких спонукань, пропозиція вчинити злочин, обіцянка придбати або збути викрадене, дача порад про місце й способи вчинення або про приховання слідів злочину, розпиття спиртних напоїв з неповнолітнім з метою полегшити схилення його до вчинення злочину та ін.).

У тих випадках, коли втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність супроводжувалось заподіянням тілесних ушкоджень, мордуванням, погрозою вчинити вбивство й іншими діями, що утворюють самостійний склад злочину, відповідальність повинна наставати за сукупністю вчинених злочинів.

5. Під втягненням у заняття азартними іграми або жебрацтвом слід розуміти умисне схилення неповнолітнього до систематичної гри на гроші чи інші матеріальні цінності або їх випрошування у сторонніх осіб.

Якщо втягнення неповнолітнього у заняття азартними іграми або жебрацтвом було способом одержання дорослою особою нетрудових доходів, її дії повинні кваліфікуватися за ст.208 КК і за ознакою використання неповнолітнього з метою паразитичного існування.

6. У разі одиночного випадку доведення дорослим неповнолітнього до стану сп'яніння, суд повинен згідно з ст.7 Указу Президії Верховної Ради УРСР від 20 травня 1985 р. "Про заходи по посиленню боротьби проти пияцтва і алкоголізму, викоріненню самогоноваріння" вирішувати питання про притягнення такої дорослої особи відповідно до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

7. Злочин, передбачений ст.208 КК, вважається закінченим з моменту здійснення винним дій, спрямованих на втягнення неповнолітнього у злочинну або іншу антигромадську діяльність, незалежно від того, чи вчинив неповнолітній злочин або інші правопорушення, зазначені у законі.

8. Суди повинні мати на увазі, що для наявності складу злочину, передбаченого ст.208 або статтями 208-1, 208-2, ч.2 ст.229-5 КК, не має значення ступінь сп'яніння, а також той факт, що неповнолітній раніше вживав спиртні напої, наркотичні речовини чи немедичне вживання лікарських та інших засобів, які не є наркотичними і які викликають одурманювання.

9. Під схиленням неповнолітнього до вживання наркотичних речовин, відповідальність за яке настає за ч.2 ст.229-5 КК, необхідно розуміти умисні дії дорослої особи, спрямовані на те, щоб збудити у неповнолітнього бажання вживати наркотики. Відповідальність за вказані дії настає незалежно від вживання неповнолітнім наркотичних речовин.

10. При призначенні покарання винним у вчиненні злочинів, передбачених статтями 208, 208-1, 208-2 і ч.2 ст.229-5 КК, суди повинні суворо додержувати вимог ст.39 КК і при цьому враховувати форми і способи втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність, ступінь негативного впливу на правильне виховання, нормальний розвиток і здоров'я неповнолітнього, а також шкідливі наслідки, які настали.

З метою підвищення запобіжного значення кримінальної відповідальності за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність рекомендувати судам при призначенні міри покарання дорослій особі за сукупністю злочинів ширше застосовувати принцип повного чи часткового складання призначених покарань у межах, встановлених статтею закону, яка передбачає більш суворе покарання.

11. При розгляді справ про втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність суди повинні згідно зі статтями 23, 23-2 КПК виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину, а також причини незайнятості суспільно корисною працею як дорослих, так і неповнолітніх, обставини придбання, вживання неповнолітніми спиртних напоїв, наркотичних засобів, лікарських та інших речовин, що викликають одурманювання. При виявленні таких фактів суд повинен реагувати у передбаченому законом порядку.

12. Судовій колегії в кримінальних справах Верховного Суду України, іншим судам касаційної та наглядної інстанцій забезпечити належний судовий нагляд за правильним застосуванням законодавства у справах цієї категорії, регулярно аналізувати судову практику і своєчасно вживати заходів до усунення помилок і недоліків в діяльності судів.