Про діяльність судів України по запобіганню злочинам та іншим правопорушенням при розгляді кримінальних та цивільних справ

Виходячи з положень ст.68 Конституції України та чинного законодавства, суди покликані повно й ефективно використовувати можливості запобіжно-виховного впливу судових процесів у кримінальних та цивільних справах.

Пленум Верховного Суду України відмічає, що в останні роки суди України підвищили рівень розгляду кримінальних і цивільних справ, стали приділяти більше уваги культурі судових процесів, виявленню й усуненню причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень.

Разом з тим у діяльності судів по запобіганню злочинам та іншим правопорушенням ще є істотні недоліки, які значно знижують її ефективність.

Не викоренені факти несвоєчасного й неякісного розгляду кримінальних і цивільних справ, іноді складаються недостатньо обгрунтовані та юридично грамотні судові рішення, що негативно позначається на виховному впливові судової діяльності. Мають місце випадки неналежної підготовки судових засідань.

Не в усіх справах суди виконують вимоги закону про виявлення причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень, і вжиття заходів до їх усунення.

Нерідко в окремих ухвалах неповно наводяться факти, з приводу яких вони постановлені, і докази на підтвердження цих фактів. У ряді випадків в окремих ухвалах даються рекомендації, які стосуються порядку здійснення оперативно-господарської діяльності організацій, що виходять за межі компетенції суду. Окремі ухвали іноді надсилаються не тим посадовим чи службовим особам, які в силу свого службового стану можуть і повинні усунути зазначені в них недоліки. З боку деяких судів не забезпечується належний контроль за виконанням окремих ухвал (постанов).

Деякі суди не приділяють належної уваги узагальненню судової практики та використанню цих матеріалів для запобігання правопорушенням.

Суди вищого рівня, розглядаючи в касаційному і наглядному порядку кримінальні і цивільні справи, не завжди належним чином реагують на недоліки в роботі судів і органів розслідування по проведенню профілактичних заходів.

Пленум Верховного Суду України

1. Звернути увагу судів на істотні недоліки в їх діяльності по запобіганню злочинам та іншим правопорушенням при розгляді кримінальних і цивільних справ та необхідність вжиття рішучих заходів по їх усуненню, суворого виконання вимог закону й постанов Пленуму Верховного Суду України з цих питань.

При цьому особливу увагу слід приділяти вдосконаленню діяльності судів по запобіганню порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина, посяганням на власність, порушенням державної, трудової, договірної дисципліни, громадського порядку, пияцтву, хабарництву, економічним і екологічним правопорушенням.

2. Судам необхідно вжити належних заходів до суворого додержання процесуальних строків та підвищення якості розгляду кримінальних і цивільних справ, культури судочинства, маючи на увазі, що своєчасний і правильний розгляд кожної кримінальної та цивільної справи є важливою умовою зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі неухильного додержання Конституції та законів України, поважання прав і свобод, честі й гідності інших людей.

Вироки, рішення, ухвали й постанови судів мають повною мірою відповідати вимогам процесуального законодавства. Винесення необгрунтованих, немотивованих судових рішень знижує їх виховне й запобіжне значення.

3.

4.

5.

6. При розгляді кримінальних і цивільних справ судам належить суворо виконувати вимоги закону про виявлення причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень, вживати через відповідні органи заходи до їх усунення.

У стадії віддання обвинуваченого до суду слід ретельно перевіряти, чи виконані органами дізнання та досудового слідства ці вимоги закону, і в необхідних випадках вживати заходи до встановлення зазначених обставин у судовому засіданні. З цією метою суд може викликати в судове засідання додаткових свідків і витребувати інші докази.

7. При винесенні окремих ухвал (постанов) судам необхідно додержуватись вимог статей 23, 340, 382 КПК України, статей 235, 320, 342 ЦПК України і враховувати роз'яснення, які містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України, про те, що:

а) окремі ухвали (постанови) мають містити вказівку на дійсні причини й умови, які сприяли вчиненню злочину або іншого правопорушення, і грунтуватися на доказах, досліджених у судовому засіданні;

б) в окремих ухвалах (постановах) з приводу недоліків у діяльності підприємств, установ, організацій судові належить зазначати, в чому конкретно ці недоліки полягають, і звертати увагу відповідних керівників або інших посадових осіб на необхідність їх усунення, не допускаючи при цьому рекомендацій щодо оперативної й господарської діяльності підприємств та організацій, для дачі яких суд не встановив необхідних даних або які виходять за межі його компетенції;

в) після набрання судовим рішенням законної сили окрема ухвала (постанова) має надсилатися для виконання тій посадовій особі або тій організації, які зобов'язані усувати виявлені судом причини й умови, що сприяли вчиненню злочину або іншого правопорушення.

У випадках, коли ці причини й умови були наслідком особливо серйозних порушень, а також якщо вони стосуються кількох підприємств чи керівника підприємства, установи, організації, окрему ухвалу (постанову) належить надсилати відповідному органу виконавчої влади або місцевого самоврядування чи вищестоящій організації;

г) має встановлюватися суворий контроль за виконанням керівниками підприємств, установ і організацій вимог закону, який зобов'язує їх вжити необхідні заходи до усунення недоліків, зазначених в окремих ухвалах (постановах), а у випадку невиконання окремих ухвал або формального ставлення до усунення зазначених у них недоліків з боку окремих керівників ставити перед відповідними органами питання про їх відповідальність (в тому числі передбачену ст.185-6 КпАП.

Зазначені роз'яснення слід мати на увазі також при внесенні подання про усунення порушень закону або причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушень.

8. При виявленні фактів несвоєчасного порушення кримінальних справ, необгрунтованого закриття їх і інших порушень закону в стадії попереднього розслідування, які знижують ефективність боротьби зі злочинністю, суди зобов'язані окремими ухвалами (постановами) звертати на них увагу відповідного прокурора і керівників органів розслідування.

9. У разі надходження клопотання громадської організації або трудового колективу про умовне засудження й передачу винного на перевиховання і виправлення суд має перевірити, чи правомочним органом заявлене таке клопотання, приєднати його до матеріалів справи і в мотивувальній частині вироку навести мотиви задоволення або відхилення клопотання, а в резолютивній - викласти прийняте рішення.

За наявності до того підстав рішення про умовне засудження й передачу винного на перевиховання й виправлення громадській організації або трудовому колективу може бути прийняте при розгляді справи в касаційному або наглядному порядку, незалежно від того, чи було таке клопотання вперше подано у вищестоящий суд, чи воно вже розглядалось судом першої інстанції.

10. Застосовуючи у порядку, передбаченому ст.46-1 КК України, відстрочку виконання вироку суд зобов'язаний у кожному випадку обговорити питання про можливість покладення на трудовий колектив або окрему особу, за їх згодою, обов'язку по нагляду за засудженим і проведенню з ним виховної роботи. Якщо ж засуджений неповнолітній, суд відповідно до ст.445 КПК України зобов'язаний також обговорити питання, чи немає необхідності в призначенні неповнолітньому громадського вихователя.

11.

12.

13. При вивченні судової практики з кримінальних і цивільних справ судам необхідно глибше аналізувати причини й умови, які сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень, ефективність заходів по їх усуненню, що вживаються, і повноту використання інших форм профілактичної діяльності при розгляді судових справ.

14. Рекомендувати судам на підставі аналізів судової статистики, а також матеріалів узагальнень у кримінальних і цивільних справах розробляти й здійснювати конкретні заходи по запобіганню злочинам та іншим правопорушенням, вносити пропозиції з цих питань відповідному компетентному органу.

15. Судовим колегіям Верховного Суду України, Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським судам, військовим судам регіонів і Військово-Морських Сил при перевірці законності й обгрунтованості вироків і рішень в касаційному й наглядному порядку звертати увагу на виконання вимог закону в частині запобігання злочинам та іншим правопорушенням. При невиконанні цих вимог закону реагувати шляхом винесення окремих ухвал (постанов).

16. Судовим колегіям Верховного Суду України посилити нагляд за діяльністю судів нижчого рівня по виконанню вимог закону й роз'яснень постанов Пленуму Верховного Суду України про заходи по запобіганню злочинам та іншим правопорушенням при розгляді кримінальних і цивільних справ.