Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим Закону Автономної Республіки Крим "П

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Тимченка Івана Артемовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича - суддя-доповідач,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мартиненка Петра Федоровича,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

Яценка Станіслава Сергійовича,

за участю уповноваженого за дорученням суб'єкта права на конституційне подання першого заступника Міністра юстиції України Стичинського Броніслава Станіславовича, уповноваженого за дорученням Верховної Ради Автономної Республіки Крим депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим Трошина Володимира Сергійовича, залученого до участі у розгляді справи Конституційним Судом України завідувача Відділу зв'язків з органами правосуддя Секретаріату Верховної Ради України Селіванова Анатолія Олександровича, керуючись статтею 150 Конституції України, пунктом 1 статті 13, статтями 51 та 63 Закону України "Про Конституційний Суд України", розглянув на пленарному засіданні справу щодо відповідності Конституції України (конституційності) Нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим Закону Автономної Республіки Крим "Про обчислення часу" від 15 жовтня 1997 року N 1338-1 та Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про введення в дію Нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим Закону Автономної Республіки Крим "Про обчислення часу" від 15 жовтня 1997 року N 1339-1.

Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 39 і 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання Президента України.

Підставою для розгляду справи є наявність спору щодо встановлення зазначеними нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим правових засад в галузі обчислення часу і віднесення до виключної компетенції Автономної Республіки Крим в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим обчислення часу, визначення часового поясу, порядку переходу на території Криму на літній час, а також зобов'язання всіх організацій, установ, підприємств, служб на території Криму перейти з 26 жовтня 1997 року на встановлений Верховною Радою Автономної Республіки Крим час за третім часовим поясом.

Заслухавши суддю-доповідача Костицького Михайла Васильовича, пояснення уповноваженого за дорученням суб'єкта права на конституційне подання Стичинського Б.С., уповноваженого за дорученням Верховної Ради Автономної Республіки Крим Трошина В.С., залученого до участі у розгляді справи представника Верховної Ради України Селіванова А.О. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. У конституційному поданні Президента України порушено питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) Нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим Закону Автономної Республіки Крим "Про обчислення часу" та Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про введення в дію Нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим Закону Автономної Республіки Крим "Про обчислення часу".

Суб'єкт права на конституційне подання стверджує, що ці нормативно-правові акти прийняті Верховною Радою Автономної Республіки Крим всупереч статтям 137 та 138 Конституції України, які визначають перелік питань, віднесених до відання Автономної Республіки Крим, та з яких вона здійснює нормативне регулювання, а також статті 135 Конституції України. Зазначені статті Конституції України не містять положень, які надавали б Верховній Раді Автономної Республіки Крим повноваження для вирішення питань обчислення часу.

Відповідно до статті 102, частини другої статті 137 Конституції України Президент України Указом від 25 жовтня 1997 року N 1185/97 зупинив дію Нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим Закону Автономної Республіки Крим "Про обчислення часу" та Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про введення в дію Нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим Закону Автономної Республіки Крим "Про обчислення часу" як таких, що не відповідають Конституції України.

2. Постановою Верховної Ради Української РСР "Про зміну порядку обчислення часу на території Української РСР" від 11 червня 1990 року N 15-XII з 1 липня 1990 року на території Української РСР було встановлено час другого часового поясу без додання однієї години (до 1 липня 1990 року в Україні діяв так званий декретний (московський) час - час другого часового поясу з доданням однієї години). Разом з тим цією ж Постановою доручено Раді Міністрів України забезпечити на території України введення в дію нового порядку обчислення часу.

Взявши до уваги порядок обчислення часу, запроваджений в країнах Європи, Верховна Рада України Постановою "Про запровадження на території України дії літнього часу" від 6 березня 1992 року N 2176-XII запровадила на території України дію літнього часу і доручила Кабінету Міністрів України визначити порядок і дату введення літнього часу згідно з рекомендаціями Європейської економічної комісії ООН, дозволивши йому, в разі необхідності, вносити зміни до порядку обчислення часу на території України. На її виконання Кабінет Міністрів України Постановою "Про порядок обчислення часу на території України" від 20 березня 1992 року N 139 запровадив порядок обчислення часу, згідно з яким час другого часового поясу (київський) встановлюється щорічно переведенням годинникової стрілки останньої неділі березня, о 2 годині, на одну годину вперед і останньої неділі вересня, о 3 годині, на одну годину назад.

13 травня 1996 року Кабінет Міністрів України Постановою "Про порядок обчислення часу на території України" N 509, врахувавши порядок обчислення часу, встановлений в країнах Європи з 1996 року, запровадив на території України порядок обчислення часу, згідно з яким час другого часового поясу (київський) встановлюється щорічно переведенням годинникової стрілки останньої неділі березня, о 3 годині, на одну годину вперед і останньої неділі жовтня, о 4 годині, на одну годину назад.

У той же час в Автономній Республіці Крим прийнятий в Україні порядок обчислення часу повністю не було запроваджено. У зв'язку з цим Державна комісія єдиного часу та еталонних частот України в січні-лютому 1997 року зверталась до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим з проханням забезпечити єдиний в Україні порядок обчислення часу.

Пропозиції Комісії щодо переходу з 1997 року Автономної Республіки Крим на запроваджений в Україні порядок обчислення часу були підтримані в комісіях Верховної Ради України.

У березні 1997 року Автономна Республіка Крим перейшла на єдиний в Україні порядок обчислення часу - за часом другого часового поясу.

У жовтні 1997 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим прийняла нормативно-правові акти, якими визнається "узаконеним (офіційним) часом" час третього часового поясу та встановлюється порядок його запровадження.

6 листопада 1997 року, у зв'язку з Указом Президента України "Про зупинення дії нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо обчислення часу" від 25 жовтня 1997 року N 1185/97 і на підставі Указу Президента України "Про запровадження на території України регіональних графіків початку робочого дня", Верховна Рада Автономної Республіки Крим своєю постановою запровадила рекомендований регіональний графік робочого дня, але не змінила свого рішення щодо запровадження на території Автономної Республіки Крим часу третього часового поясу.

3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим доцільність запровадження на території Автономної Республіки Крим часу третього часового поясу обгрунтовувала посиланнями на рекомендації Європейської економічної комісії ООН та інших міжнародних організацій, санітарно-гігієнічні та фізіологічні норми, особливості географічного положення, кліматичні умови півострова, історичні традиції і прохання населення республіки. Висновки Державної комісії єдиного часу та еталонних частот України, Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації, Міністерства охорони здоров'я України, Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України, кафедри фізіології людини Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова, надані Конституційному Суду України, зазначені аргументи не підтверджують.

За міжнародними правилами побудови часових поясів місцевий час будь-якого пункту в конкретному часовому поясі не повинен відрізнятися від поясного більше ніж на плюс/мінус 30 хв. Ця різниця може бути дещо більшою, оскільки межі часових поясів проходять точно вздовж географічних меридіанів лише в населених регіонах суші, океанах та відкритих морях. В інших місцях вони встановлені з урахуванням міждержавних кордонів, меж адміністративно-господарських регіонів, географічних факторів.

В усіх країнах Європи, території яких, як і територія України, охоплюються частково двома чи трьома часовими поясами, діє єдиний час - час того чи іншого часового поясу.

Запроваджений в Україні порядок обчислення часу є природним для неї, оскільки 95 відсотків її території географічно розташовано в межах другого часового поясу.

За міжнародною системою часових поясів другий часовий пояс обмежений меридіанами 22 град. 30' (західний) і 37 град. 30' (східний) східної довготи. Вся територія Автономної Республіки Крим (крайні західні та східні точки) знаходиться між меридіанами 32 град. 30' (західний) і 36 град. 40' (східний) східної довготи, тобто повністю розташована у другому часовому поясі.

4. Згідно зі статтею 134 Конституції України Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання. Перелік цих питань закріплений статтями 137 і 138 Конституції України і не містить повноважень щодо встановлення Автономною Республікою Крим правових засад обчислення часу і віднесення до виключної її компетенції питань обчислення часу, визначення часового поясу, порядку переходу на літній час.

Відповідно до частини другої статті 135 Конституції України та частини восьмої статті 10 Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" "нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим... не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання".

Питання регулювання обчислення часу в Україні Верховною Радою України віднесені до компетенції Кабінету Міністрів України.

5. Відповідно до частини другої статті 136 Конституції України та частин другої, третьої, четвертої статті 10 Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах своїх повноважень приймає рішення та постанови, а отже, використанням терміну "закон Автономної Республіки Крим" як форми нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим вона перевищила свої повноваження.

Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Отже, прийняття законів належить виключно до компетенції Верховної Ради України.

Згідно з пунктом 1 розділу XV (Перехідні положення) Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності новою Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

На основі викладеного та керуючись статтями 136, 147, 150 Конституції України, статтями 61, 63, 67 та 69 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), Нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим Закон Автономної Республіки Крим "Про обчислення часу" від 15 жовтня 1997 року N 1338-1 та Постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про введення в дію Нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим Закону Автономної Республіки Крим "Про обчислення часу" від 15 жовтня 1997 року N 1339-1.

2. Нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим Закон Автономної Республіки Крим "Про обчислення часу" та Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про введення в дію Нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим Закону Автономної Республіки Крим "Про обчислення часу" втрачають чинність з дня прийняття цього рішення.

3. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), вживання терміну "закон" як форми нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим у Нормативно-правовому акті Верховної Ради Автономної Республіки Крим Законі Автономної Республіки Крим "Про обчислення часу" від 15 жовтня 1997 року N 1338-1 та Постанові Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про введення в дію Нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим Закону Автономної Республіки Крим "Про обчислення часу" від 15 жовтня 1997 року N 1339-1", а також в усіх інших нормативно-правових актах Верховної Ради Автономної Республіки Крим, ухвалених після прийняття Конституції України.

4. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

5. Виконання цього Рішення Конституційного Суду України покласти на Верховну Раду Автономної Республіки Крим.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.