Ухвала Третьої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Малинникова Олега Федоровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин першої, другої, пятої статті 83, абзацу першого частини другої, частини десятої статті 85, абзацу першого частини першої, частини третьої статті 88 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, частини другої статті 57, пункту 12 розділу III „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про Вищу раду правосуддя“ від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII

Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Первомайський Олег Олексійович (голова засідання, доповідач),

Головатий Сергій Петрович,

Городовенко Віктор Валентинович,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Малинникова Олега Федоровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин першої, другої, п’ятої статті 83, абзацу першого частини другої, частини десятої статті 85, абзацу першого частини першої, частини третьої статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 31, ст. 545) зі змінами, частини другої статті 57, пункту 12 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 7-8, ст. 50).

Заслухавши суддю-доповідача Первомайського О.О. та дослідивши матеріали справи, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Малинников О.Ф. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням (вх. № 18/131 від 6 квітня 2021 року) перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) частини першу, другу, п’яту статті 83, абзац перший частини другої, частину десяту статті 85, абзац перший частини першої, частину третю статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами (далі - Закон № 1402), частину другу статті 57, пункт 12 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон № 1798).

Оспорюваними приписами Закону № 1402 установлено таке:

- "1. Кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями" (частина перша статті 83 );

- "2. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);

2) професійна етика;

3) доброчесність" (частина друга статті 83 );

- "5. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України" (частина п’ята статті 83 );

- "2. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією" (абзац перший частини другої статті 85 );

- "10. За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання" (частина десята статті 85 );

- "1. Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді" (абзац перший частини першої статті 88 );

- "3. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків" (частина третя статті 88 ).

За оспорюваними приписами Закону № 1798:

- "2. Рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків" (частина друга статті 57 );

- "12. Питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, розглядаються на засіданні Вищої ради правосуддя в пленарному складі на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання відбувається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону" ( пункт 12 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення").

Малинников О.Ф. просив перевірити оспорювані приписи Закону № 1402 та Закону № 1798 на відповідність частинам першій, другій статті 8, частині першій статті 32, частинам першій, шостій статті 43, частинам першій, другій статті 55, частинам першій, третій статті 124, підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України у системному зв’язку зі статтею 126 Конституції України.

Обґрунтовуючи твердження щодо невідповідності Конституції України оспорюваних приписів Закону № 1402 та Закону № 1798, суб’єкт права на конституційну скаргу посилався, зокрема, на Конституцію України, Закон № 1402 та Закон № 1798, рішення Конституційного Суду України, низку документів рекомендаційного характеру, наданих міжнародними організаціями щодо питань, пов’язаних із судовою системою, рішення Європейського суду з прав людини, а також на судові рішення у своїй справі.

2. Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї документів і матеріалів випливає таке.

2.1 Президент України Указом від 11 листопада 2002 року № 1001/2002 призначив Малинникова О.Ф. на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва строком на п’ять років. Верховна Рада України Постановою від 22 травня 2008 року № 300-VI обрала його на посаду судді місцевого Шевченківського районного суду міста Києва безстроково.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - Комісія) рішенням від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Шевченківського районного суду міста Києва Малинникова О.Ф. Комісія рішенням від 6 лютого 2018 року № 13/зп-18 вирішила: встановити проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, призначеного рішенням Комісії від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18; встановити мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання. За результатами складення анонімного письмового тестування Малинников О.Ф. отримав 48,375 бала (з максимально можливих 90), а за виконання практичного завдання - 30,5 бала (з максимально можливих 120).

Комісія рішенням від 20 липня 2018 року № 1257/ко-18 вирішила: визначити, що суддя Шевченківського районного суду міста Києва Малинников О.Ф. не склав іспит для суддів місцевих та апеляційних судів, призначений рішенням Комісії від 2 березня 2018 року № 33/зп-18; відмовити судді Шевченківського районного суду міста Києва Малинникову О.Ф. у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням Комісії від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнати суддю Шевченківського районного суду міста Києва Малинникова О. Ф. таким, що не відповідає займаній посаді; внести подання до Вищої ради правосуддя про звільнення з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва Малинникова О.Ф.

Вища рада правосуддя рішенням від 25 вересня 2018 року № 2982/0/15-18 звільнила Малинникова О.Ф. з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Малинников О.Ф. 17 жовтня 2018 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до Комісії та Вищої ради правосуддя, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Комісії від 20 липня 2018 року № 1257/ко-18 та рішення Вищої ради правосуддя від 25 вересня 2018 року № 2982/0/15-18.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 11 листопада 2019 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову Малинникова О.Ф. відмовив.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу Малинникова О.Ф. задовольнила частково; рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року змінила, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в іншій частині рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року залишила без змін.

Велика Палата Верховного Суду своє рішення мотивувала, зокрема, так:

- "48. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що кваліфікаційне оцінювання полягає, зокрема у складенні суддею іспиту. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.

49. У разі, якщо суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами етапу "Іспит" набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до етапу "Дослідження досьє та співбесіда", припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідність займаній посаді.

50. За вказаного правового регулювання, Суд дійшов висновку, що ВККС при прийнятті оскаржуваного рішення діяла в межах наданих їй повноважень";

- "58. Вирішуючи спір, суд попередньої інстанції правильно зазначив, що оцінка критеріїв компетентності, професійності та доброчесності, яка має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді, покладена на членів ВККС і ґрунтується на засадах рівноправності та співпричетності у прийнятті рішення. Повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією його як уповноваженого колегіального органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою";

- "62. Оскільки набрана позивачем кількість балів є меншою за 50 відсотків від максимального можливого бала за виконання практичного завдання, то висновок ВККС про невідповідність судді Шевченківського районного суду міста Києва Малинникова О. Ф. є таким, що відповідає вимогам закону";

- "66. На підставі зазначеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що проведення кваліфікаційного оцінювання судді Малинникова О. Ф. відбувалося в межах визначених законом та на підставі підзаконних нормативно-правових актів, у яких викладений детальний порядок реалізації норм, що містяться в законі";

- "71. Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах "кваліфікаційного" провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об'єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов’язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України";

- "73. Мета, процедура та правові наслідки кваліфікаційного оцінювання суддів чітко визначені та врегульовані Конституцією України, законами № 1402-VIII та № 1798-VIII. Положення цих законів, що регулюють спірні правовідносини, є зрозумілими, точними і передбачуваними. Цим законодавством, зокрема, передбачена можливість звільнення судді в тому випадку, коли об’єктивні результати його оцінювання прямо підтверджують нездатність чи небажання судді виконувати свої обов’язки на мінімально прийнятному рівні.

74. Так, позивач був не тільки ознайомлений з вимогами законодавства, а й погодився пройти відповідну процедуру оцінювання та міг передбачити, що наслідки такого оцінювання могли бути як позитивні, так і негативні.

75. Зі змісту оскаржуваного рішення ВРП слідує, що у зв’язку з ненабранням Малинниковим О.Ф. за результатами виконання практичного завдання мінімально допустимого бала, який би надавав йому право допуску до наступного етапу оцінювання "Дослідження досьє та співбесіда", рішенням ВККС від 20 липня 2018 року № 1257/ко-18 позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді, та рекомендовано ВРП розглянути питання про його звільнення з посади судді. На підставі цього рішення Комісії ВРП, керуючись підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, пунктом 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, статтями 3, 30, 34, 56, пунктом 12 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII, прийняла рішення про звільнення позивача з посади судді";

- "79. Доводи Малинникова О. Ф. про незаконність його звільнення у зв’язку з тим, що така правова підстава звільнення не передбачена статтею 126 Конституції України, Велика Палата Верховного Суду вважає необгрунтованими. Підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України є самостійною, окремою, відмінною від наведених у статті 126 Конституції України підставою звільнення судді безпосередньо за результатами виявлення під час проведення оцінювання судді невідповідності його займаній посаді за критерієм компетентності. Така підстава з’явилася внаслідок запровадження такого заходу перевірки відповідності суддів займаній посаді як кваліфікаційне оцінювання";

- "Отже, підстава для звільнення суддів, яка передбачена підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України у поєднанні із вимогами статей 3, 30, 34, 56, пунктом 12 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII є достатньою правовою основою для прийняття оскаржуваного рішення ВРП".

2.2. Суб’єкт права на конституційну скаргу зазначав, що частини перша, друга, п’ята статті 83, абзац перший частини другої, частина десята статті 85, абзац перший частини першої, частина третя статті 88 Закону № 1402, частина друга статті 57, пункт 12 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798 не відповідають частинам першій, другій статті 8, частині першій статті 32, частинам першій, шостій статті 43, частинам першій, другій статті 55, частинам першій, третій статті 124, підпункту 4 пункту 16-1розділу XV "Перехідні положення" Конституції України у системному зв’язку зі статтею 126 Конституції України, оскільки, зокрема:

- "<...> оспорювані положення Закону № 1402, Закону № 1798 не узгоджуються із принципами верховенства права та юридичної визначеності, принципом незмінюваності судді, оскільки закладена цими положеннями суперечливість юридичної природи "кваліфікаційного оцінювання" судді, невизначеність його критеріїв на законодавчому рівні та можливість їх визначення ВККС, визначення іспиту пріоритетним засобом установлення невідповідності судді займаній посаді, дозволяють підміняти конституційні підстави для звільнення судді з посади та розширювати їх зміст, що означає необмежені дискреційні повноваження ВРП у питанні звільнення судді з посади на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України поза його системним зв’язком із частинами п’ятою, шостою її статті 126";

- "внаслідок застосування оспорюваних положень Закону № 1402, Закону № 1798 в остаточному судовому рішенні у справі скаржника було порушене його гарантоване частиною першою статті 32 Конституції України право на недоторканність особистого і сімейного життя, оскільки <...> звільнення з посади судді відбулось з підстав та у спосіб, не передбачених Конституцією України";

- "в результаті застосування оспорюваних положень Закону № 1402, Закону № 1798 в остаточному судовому рішенні у справі суб’єкта права на конституційну скаргу було порушене його конституційне право на працю, оскільки здійснення суддівської діяльності є професійною діяльністю, якої <...> позбавлено Малинникова О.Ф. через неправомірне звільнення його з посади судді";

- "положення частини третьої статті 88 Закону № 1402, частини другої статті 57 Закону № 1798 визначають вичерпний перелік лише формальних підстав для оскарження рішень ВККС, ВРП, виключаючи можливість судової перевірки таких рішень суб’єктів владних повноважень на обґрунтованість, об’єктивність, свавільність, справедливість загалом, у тому числі, у юридичному спорі публічно-правового характеру, який стосується звільнення судді з посади через невідповідність його займаній посаді за результатами "кваліфікаційного оцінювання". Зазначені положення Закону № 1402, Закону № 1798 не містять "достатнього обсягу" судового контролю за дискреційними повноваженнями суб’єктів владних, повноважень, обмежують конституційне право на судовий захист і усувають із-під юрисдикції суду юридичний спір публічно-правового характеру".

3. Розв’язуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

3.1. Відповідно до статті 151-1 Конституції України, пункту 9 статті 7 Закону України "Про Конституційний Суд України" питання, порушене в конституційній скарзі, підвідомче Конституційному Суду України.

Конституційна скарга за формою і змістом відповідає вимогам статей 50, 55, 77 Закону України "Про Конституційний Суд України" та подана належним суб’єктом права на конституційну скаргу згідно зі статтею 56 цього закону.

Наведене є підставою для відкриття конституційного провадження у справі.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 50, 55, 56, 58, 61, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Відкрити конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Малинникова Олега Федоровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин першої, другої, п’ятої статті 83, абзацу першого частини другої, частини десятої статті 85, абзацу першого частини першої, частини третьої статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, частини другої статті 57, пункту 12 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII.

2. Унести пропозицію голові засідання Другого сенату Конституційного Суду України скликати засідання цього сенату для розгляду питань, пов’язаних із конституційним провадженням.