Ухвала Другої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Бурми Кирила Андрійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів пункту 3 розділу I Закону України „Про внесення змін до Кодексу законів про працю України” від 12 грудня 2019 року № 378-IX, частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, статті 51 Цивільного кодексу України

Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Сліденко Ігор Дмитрович (голова засідання),

Головатий Сергій Петрович,

Лемак Василь Васильович (доповідач),

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Бурми Кирила Андрійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів пункту 3 розділу I Закону України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12 грудня 2019 року № 378-IX (Відомості Верховної Ради України, 2020 р., № 15, ст. 93), частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, статті 51 Цивільного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Лемака В.В. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Бурма К.А. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) приписи пункту 3 розділу I Закону України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12 грудня 2019 року № 378-IX (далі - Закон), частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс), статті 51 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Приписами частини другої статті 265 Кодексу унормовано відповідальність за порушення законодавства про працю. Приписом пункту 3 розділу I Закону внесено зміни до частини другої статті 265 Кодексу, зокрема зменшено розмір штрафних санкцій за порушення норм трудового законодавства.

У статті 51 ЦК України закріплено, що "до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин".

Як убачається із матеріалів конституційної скарги, Управління з питань праці Запорізької міської ради, провівши інспекційне відвідування у період з 4 грудня 2018 року по 11 грудня 2018 року та 27 лютого 2019 року по 13 березня 2019 року, на фізичну особу-підприємця Бурму К.А. склало постанови про порушення законодавства про працю - фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, без повідомлення Державній фіскальній службі України про прийняття працівника на роботу, та наклало штраф.

Не погоджуючись із накладенням на нього штрафних санкцій, Бурма К.А. звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати постанови Управління з питань праці Запорізької міської ради від 3 січня 2019 року та від 4 квітня 2019 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 15 грудня 2021 року, яка є остаточним судовим рішенням, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 9 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2021 року в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Управління від 4 квітня 2019 року скасував та ухвалив у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги у повному обсязі, в іншій частині рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасував, справу направив на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Бурма К.А. вважає, що відсутність у Законі вказівки щодо його зворотної дії в часі в частині поширення на фізичних осіб-підприємців, які мають невиконані штрафи за порушення статті 265 Кодексу, не відповідає принципу правової визначеності (стаття 8 Конституції України), внаслідок чого його позбавлено "можливості захистити свої права в судовому порядку" (стаття 55 Конституції України), права на підприємницьку діяльність (частина перша статті 42 Конституції України). Суб’єкт права на конституційну скаргу вказує, що приписи статті 265 Кодексу в редакції Закону пом’якшують відповідальність за скоєне особою порушення вимог трудового законодавства, а отже, мають бути застосовані до нього з дотриманням вимог частини першої статті 58 Конституції України щодо зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

У конституційній скарзі також порушено питання про невідповідність Конституції України приписів статті 51 ЦК України. Автор клопотання стверджує, що ці приписи "є дискримінаційними, оскільки передбачають різне поводження з громадянами в залежності від наявності статусу "підприємця", а це суперечить статтям 21, 24 Конституції України.

Обґрунтовуючи свої твердження щодо неконституційності приписів пункту 3 розділу I Закону, частини другої статті 265 Кодексу, статті 51 ЦК України Бурма К.А. посилається, зокрема, на окремі приписи Конституції України, рішення Конституційного Суду України, а також на судові рішення у його справі.

2. Розв’язуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

2.1. Згідно зі статтею 77 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційна скарга вважається прийнятною, зокрема, за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 цього закону, та якщо з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано закон України (його окремі положення), сплинуло не більше трьох місяців ( абзац перший, пункт 2 частини першої); як виняток, конституційна скарга може бути прийнята поза межами вимог, установлених пунктом 2 частини першої цієї статті, якщо Конституційний Суд України визнає її розгляд необхідним із мотивів суспільного інтересу ( частина друга).

З аналізу конституційної скарги вбачається, що остаточним судовим рішенням у справі Бурми К.А. є постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року. До Конституційного Суду України конституційна скарга надійшла 29 квітня 2022 року. Отже, конституційну скаргу було подано з порушенням строку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України бере до уваги, що в Україні у зв’язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року введено воєнний стан [Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (зі змінами)], що впливає на реалізацію громадянами права на звернення до суду. Крім того, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України враховує значний суспільний інтерес щодо питання, яке є предметом конституційної скарги, та вважає, що конституційна скарга може бути прийнята поза межами вимог пункту 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Конституційний Суд України".

2.2. Обґрунтовуючи твердження щодо неконституційності приписів статті 51 ЦК України, автор клопотання зазначає, що до фізичної особи-підприємця застосовано нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, а отже, за такого законодавчого регулювання порушено принцип недискримінації (стаття 24 Конституції України) та унеможливлено застосування до фізичної особи-підприємця принципу зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів в аспекті пом’якшення відповідальності особи (стаття 58 Конституції України).

Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України зазначає, що відповідно до статті 151-1 Конституції України питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 51 ЦК України підвідомче Конституційному Суду України.

Конституційна скарга Бурми К.А. в цій частині за формою та змістом відповідає вимогам статей 55, 56 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Суб’єкт права на конституційну скаргу вичерпав усі національні засоби юридичного захисту.

Отже, є підстави для відкриття конституційного провадження у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 51 ЦК України.

2.3. Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" конституційна скарга має містити обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб’єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55 ); конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, установленим, зокрема, статтею 55 цього закону (абзац перший частини першої статті 77 ).

2.3.1. Автор клопотання просить перевірити на відповідність Конституції України приписи пункту 3 розділу I Закону та частини другої статті 265 Кодексу. Так, приписами пункту 3 розділу I Закону було внесено зміни до частини другої статті 265 Кодексу, зокрема, пом’якшено відповідальність за порушення трудового законодавства.

На думку автора клопотання, відсутність у Законі прямої вказівки на його зворотну дію в часі щодо фізичних осіб-підприємців не відповідає принципу правової визначеності (стаття 8 Конституції України), суперечить правовому порядку (частина перша статті 19 Конституції України), порушує право на підприємницьку діяльність (частина перша статті 42 Конституції України), позбавляє можливості захистити свої права в судовому порядку (стаття 55 Конституції України).

Аналіз конституційної скарги свідчить про те, що Бурма К.А. не навів аргументів, що саме оспорювані приписи Закону та Кодексу, якими врегульовано відповідальність за порушення трудового законодавства, призвели до безпосереднього порушення його людських прав, гарантованих зазначеними ним приписами Конституції України.

Отже, автор клопотання не обґрунтував тверджень щодо неконституційності приписів пункту 3 розділу I Закону та частини другої статті 265 Кодексу в розумінні пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України".

2.3.2. Обґрунтування тверджень щодо неконституційності приписів пункту 3 розділу I Закону та частини другої статті 265 Кодексу полягає у власному розумінні автора клопотання застосування у різних редакціях оспорюваних приписів Кодексу Верховним Судом.

Однак питання застосування судами законів України не належить до повноважень Конституційного Суду України. У своїх актах Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що правозастосовна діяльність полягає в індивідуалізації правових норм щодо конкретних суб’єктів і конкретних випадків, тобто в установленні фактичних обставин справи і підборі правових норм, які відповідають цим обставинам; пошук та аналіз таких норм з метою їх застосування до конкретного випадку є складовою правозастосування і не належить до повноважень Конституційного Суду України (ухвали від 31 березня 2010 року № 15-у/2010, від 3 липня 2014 року № 73-у/2014, від 24 лютого 2016 року № 14-у/2016).

Отже, у частині клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) приписів пункту 3 розділу I Закону та частини другої статті 265 Кодексу Бурма К.А. не дотримав вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України", що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.

3. Відповідно до частини першої статті 78 Закону України "Про Конституційний Суд України" при розгляді конституційної скарги Велика палата Конституційного Суду України, у виняткових випадках, з власної ініціативи може вжити заходів щодо забезпечення конституційної скарги, видавши забезпечувальний наказ, який є виконавчим документом.

З огляду на викладене розгляд клопотання Бурми К.А. щодо забезпечення його конституційної скарги шляхом ухвалення забезпечувального наказу належить до виключної компетенції Великої палати Конституційного Суду України.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 50, 55, 56, 61, 62, 77, 78, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Відкрити конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Бурми Кирила Андрійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 51 Цивільного кодексу України.

2. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Бурми Кирила Андрійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів пункту 3 розділу I Закону України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від грудня 2019 року № 378-IX, частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на підставі пункту 4 частини першої статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.

3. Внести пропозицію голові засідання Другого сенату Конституційного Суду України скликати засідання цього сенату для розгляду питань, пов’язаних конституційним провадженням.

4. Ухвала Другої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України в частині відмови у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Бурми Кирила Андрійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів пункту 3 розділу I Закону України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12 грудня 2019 року № 378-IX, частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України є остаточною.