5) у пункті 3 слова "У розпорядчих засіданнях" виключити;
6) у абзаці пункту 4 слова "з розпорядчого засідання" замінити словами "зі стадії віддання до суду";
7) пункт 5 після слова "засіданні" доповнити словами "чи суддя одноособово";
8) у абзаці першому пункту 9 слово "колегіального" замінити словом "відкритого".
Абзац другий цього пункту виключити;
9) пункт 10 після слів "складом суду" доповнити словами "чи суддею одноособово";
10) у пункті 13 виключити слова "і постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 30 червня 1969 року N 4 "Про судовий вирок", а слово "республіки" замінити словом "України";
11) у пункті 16 виключити слова "і п.4 постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 30 червня 1969 року N 4";
12) в абзаці першому пункту 17 виключити слова "і соціалістичною правосвідомістю".
Цей абзац після слова "колегіально" доповнити словами "чи суддя одноособово";
13) у пункті 18 виключити слова "і роз'яснень, даних в п.п. 7-9 Пленуму Верховного Суду СРСР від 30 червня 1969 року N 4";
14) у пункті 19 виключити слова "призначення покарання у вигляді направлення до виховно-трудового профілакторію" і "Пленуму Верховного Суду СРСР від 29 червня 1979 року N 3 "Про практику застосування загальних начал призначення покарання", від 29 серпня 1980 року N 6 "Про практику призначення судами додаткових покарань", від 31 липня 1981 року N 3 "Про практику призначення покарання при вчиненні кількох злочинів і по декількох вироках, та іншими постановами Пленуму Верховного Суду СРСР і";
15) із пункту 20 виключити слова "Пленуму Верховного Суду СРСР від 23 березня 1979 року N 1 "Про практику застосування судами законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином" і" виключити, а слова "постановах" замінити словом постанові";
16) пункт 26 після слова "ухвалу" доповнити словом "(постанову)";
17) у пункті 27 слова "п.17 постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 30 червня 1969 року N 4" виключити;
18) у пункті 29 слова "і Київському міському судам" замінити словами "Київському і Севастопольському міським судам, військовим судам регіонів і Військово-Морських Сил України".
41. У постанові Пленуму від 29 червня 1990 року N 6 "Про практику призначення судами УРСР мір кримінального покарання":
1) у пунктах 1, 2 і 3 виключити відповідно слова "і роз'яснень Пленуму Верховного Суду СРСР з цих питань", відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 29 червня 1979 року N 3 "Про практику застосування судами загальних начал призначення покарання" і відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 29 червня 1979 року N 3";
2) у пунктах 6 і 10 виключити відповідно слова "і роз'яснень Пленуму Верховного Суду СРСР від 31 липня 1981 року N 3 "Про практику призначення покарання при вчиненні кількох злочинів і за кількома вироками" і "відповідно до роз'яснення п.7 постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 31 липня 1981 року N 3";
3) у пункті 15 виключити слова "при призначенні покарання суду слід керуватися п.10 постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 31 липня 1981 року N 3, тобто";
4) абзац другий пункту 16 замінити п'ятьма абзацами такого змісту:
"Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком слід вважати:
- при умовному засудженні (ст.45 КК України, а також при відстрочці виконання вироку в порядку передбаченому ст.46-1 КК України, або в порядку, передбаченому ст.405 КПК України, - увесь строк покарання (за винятком часу утримання під вартою в порядку міри запобіжного заходу або затримання);
- при умовному засудженні до позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці і при умовному звільненні з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці - невідбуту частину обов'зкового строку роботи і час, протягом якого засуджений ухилявся від роботи;
- при умовно-достроковому звільненні від покарання - частину покарання, від якої засуджений був фактично умовно-достроково звільнений.
При призначенні покарання за скоєння нового злочину особі, якій внаслідок акту помилування або на підставі ст.ст. 52, 53 КК України невідбута частина покарання була замінена більш м'яким покаранням, до покарання за знову вчинений злочин приєднується повністю або частково невідбута частина більш м'якого покарання".
У зв'язку з цим абзац третій пункту вважати абзацем сьомим;
5) у пункті 17 виключити слова "відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 31 липня 1981 року N 3";
6) у пунктах 19 і 20 виключити відповідно слова "відповідно до роз'яснень, що містяться в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 11 липня 1972 року N 5 "Про практику застосування судами виправних робіт без позбавлення волі" і "роз'яснення, що містяться в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 11 липня 1972 року N 5 про те";
7) в абзаці першому пункту 21 слова "Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 21 червня 1985 року N 8 "Про судову практику застосування відстрочки виконання вироку" виключити, а слово "вироку" замінити словами і цифрами "вироку (ст.46-1 КК України)";
8) із абзацу першого пункту 23 виключити цифри і слова "27", "28", "заслання, вислання";
9) у пункті 24 слова "і Київському міському судам" замінити словами "Київському і Севастопольському міським судам, військовим судам регіонів і Військово-Морських Сил України".
( Пункт 42 втратив чинність на підставі Постанови Верховного Суду N 1 від 27.02.2009 )
43. У постанові Пленуму від 21 грудня 1990 року N 11 "Про практику застосування судами Української РСР процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків":
1) в абзаці другому преамбули і пункті 1 слова "судами республіки законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду СРСР і Пленуму Верховного Суду УРСР" замінити словами "судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України";
2) пункт 2 доповнити абзацом третім такого змісту:
"Не може бути звернений до виконання або виконуватися вирок, у частині засудження за діяння, караність якого після винесення вироку була усунута нововиданим кримінальним законом";
3) пункт 3 після слів "у статтях" доповнити цифрами "405-1";
4) із пункту 8 виключити слова "заслання, вислання";
5) абзац перший пункту 14 після слова "статтями" доповнити цифрами "405-1".
В абзаці другому цього пункту слова "судом колегіально" замінити словами "відповідно судом колегіально чи суддею одноособово";
6) в абзаці другому пункту 16 слова "В ухвалі суд повинен" замінити словами "суд в ухвалі (суддя в постанові) повинні".
Абзац третій після слів "ухвали" і "ухвалу" доповнити відповідно словами "(постанови судді)", "постанову".
Абзац четвертий після слів "ухвали суду" доповнити словами "(постанови судді)",
Абзац шостий після слів "ухвала" і "ухвали" доповнити словами "(постанова судді)", "(постанови судді)";
7) пункт 17 після слова "ухвал" доповнити словами "(постанов судді)".
У цьому ж пункті слова "та Київському міському судам" замінити словами "Київському і Севастопольському міським судам, військовим судам регіонів і Військово-Морських Сил України".
44. У постанові Пленуму від 22 лютого 1991 року N 1 "Про завдання судів республіки по підвищенню рівня правосуддя, виходячи з вимог постанови Верховної Ради Української РСР від 29 листопада 1990 року "Про невідкладні заходи по зміцненню законності і правопорядку в республіці":
1) в абзаці шостому преамбули слово "народних" замінити словами "районних (міських)";
2) у пункті 1 слова "обласним, Киїівському міському і народним судам республіки" замінити словами "обласним, Київському і Севастопольському міським і районним (міським), а також військовим судам України";
3) пункт 3 викласти у такій редакції:
"3. Відповідно до вимог ст.2 КПК України суди повинні забезпечити правильне застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Судовий розгляд кримінальних справ повинен максимально сприяти зміцненню законності і правопорядку, охороні прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб";
4) у пункті 5 слова "Пленуму Верховного Суду СРСР і" виключити;
5) у пункті 15 слова "обласним і Київському міському" замінити словами "іншим судам касаційної та наглядної інстанцій".
( Пункт 45 втратив чинність на підставі Постанови Верховного Суду N 10 від 22.12.2006 )
46. У постанові Пленуму від 28 червня 1991 року N 4 "Про практику застосування судами законодавства, яке забезпечує право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань":
1) абзац перший преамбули після слова "право" доповнити словами "кожної особи";
2) в абзаці третьому преамбули слова "що знижує їх активність у боротьбі зі злочинністю" виключити";
3) абзац другий пункту 1 викласти у такій редакції:
"Вирішити справи даної категорії, суди повинні виходити з того, що у відповідності з законом кожна особа має право на необхідну оборону від суспільно небезпечного посягання незалежно від можливості уникнути посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади, тому точним і неухильним застосуванням закону повинні забезпечити громадянам реальну можливість активно протидіяти таким посяганням";
4) абзаци перший і другий пункту 3 замінити трьома абзацами такого змісту:
"Звернути увагу судів, що згідно зі ст.15 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або іншої особи, інтересів суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання шляхом завдання шкоди тому, хто посягає, якщо такі дії були зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання.
Не є злочином застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів, незалежно від наслідків, якщо вони здійснені для захисту від нападу озброєної особи чи нападу групи осіб, відвернення протиправного насильницького проникнення у житло чи інше приміщення або якщо особа, яка здійснює захист, не могла внаслідок перегляду або сильного душевного хвилювання, викликаного суспільно небезпечними діями, оцінити відповідність захисту характерові посягання.
Слід також мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент суспільно небезпечного посягання, але і при наявності реальної загрози заподіяння шкоди тому, хто обороняється. Для з'ясування цього необхідно враховувати поведінку нападаючого, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дає підставу особі, яка захищається, сприймати загрозу як реальну".
У зв'язку з цим абзац третій пункту вважати абзацом четвертим.
5) абзац перший пункту 4 викласти у такій редакції:
"Згідно з ч. 4 ст.15 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається завдання тому, хто посягає, шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання чи обстановці захисту";
6) у пункті 8 слова "Української Радянської Соціалістичної Республіки" замінити словом "України";
7) пункт 13 після цифр "23" доповнити цифрами "23-2";
8) у пункті 14 слова "обласних і Київського міського судів" замінити словами "інших судів касаційної та наглядної інстанцій".
( Пункт 47 втратив чинність на підставі Постанови Верховного Суду України N 5 від 30.05.2008 )
48. У пункті 1 постанови Пленуму від 25 грудня 1992 року N 12 "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" слова "запобігання цим злочинам" виключити.
II. У всіх керівних постановах Пленуму Верховного Суду України слова "Української РСР", "Українська РСР", "УРСР", "республіки", "республіці" замінити відповідно словами "України", "Україна".
