Про скасування постанови Верховної Ради України № 1610-VIII від 29.09.2016

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Берназюка Я.О., Гімона М.М., Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

секретар судового засідання - Глущенко Д.В.

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Нарольської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України, третя особа - Вища рада правосуддя, про скасування постанови

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась до Вищого адміністративного суду України з позовом, в якому, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог, просила визнати незаконною та скасувати постанову Верховної Ради України (надалі по тексту - відповідач, ВРУ) № 1610-VIII від 29.09.2016 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Деснянського районного суду м. Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що відповідачем порушено вимоги ч. 8 ст. 19 Регламенту ВРУ та протиправно здійснено на позачерговому пленарному засіданні розгляд питання про звільнення позивача з посади судді, оскільки від Президента України не надходило пропозиції про звільнення позивача.

Наголошено на тому, що відповідачем порушено вимоги ч. 3 ст. 20 Регламенту ВРУ , оскільки відсутні будь-які докази, які підтверджують включення до порядку денного питання про розгляд проекту постанови ВРУ про звільнення Позивача з посади судді за порушення присяги.

Позивачем також вказано, що відповідачем порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 216-1 Регламенту ВРУ , а саме не повідомлено позивача про засідання за три дні до засідання, не перенесено розгляд справи у зв'язку з першою неявкою позивача, що мало наслідком незаконне звільнення, порушення права на захист та порушення принципу юридичної визначеності.

Також позивачем наголошено на тому, що головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради України не було оголошено подання Вищої ради юстиції та не було надано позивачу право на виступ, тим самим не надано можливості довести перед депутатами те, що суддя ОСОБА_1 не порушувала присягу, а діяла в межах присяги та у відповідності до чинного КПК України та Конституції, що вказує на порушення права на захист.

В позовній заяві позивачем також вказано, що відповідач, прийнявши рішення про звільнення позивача за порушення присяги судді, негативно вплинув на професійну репутацію та фактично вирішив питання про втрату роботи та матеріального добробуту позивача та його близьких родичів, обмежив можливість продовження суддівської кар'єри та допустив можливість стороннього впливу на суддю, що суперечить принципам незалежності суддів, закріплених у частинах першій, другій, четвертій та п'ятій статті 126 Конституції України , а також знівелював принцип захисту громадян від незаконного звільнення, що суперечить положенням частини першої, другої і шостої статті 43 Конституції України , оскільки відсутні факти вмотивованої відмови у задоволенні відповідних подань відповідача.

Також у поданому доповненні до позовної заяви позивачем вказано, що Верховною Радою України не виконано вимоги ст. 105 Регламенту ВРУ та не визнано проект акту відкликаним, тому його подальший розгляд та прийняття є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 жовтня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просив залишити позовну заяву без задоволення. Відповідач вказує на те, що 27 вересня 2016 року прес-служба Апарату Верховної Ради України на сайті Верховної Ради України розмістила інформацію із запрошенням для участі суддів у розгляді на пленарному засіданні питання щодо їх звільнення, у тому числі ОСОБА_1 Урядовою телеграмою від 27 вересня 2016 року позивача повідомлено, що на позачерговому засіданні Верховної Ради України, яке відбудеться 29 вересня 2016 року, розглядатиметься подання Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв'язку з порушенням присяги. Тому відповідач вважає, що зазначене питання могло бути розглянуто в стислі строки і за відсутності ОСОБА_1. За прийняття рішення щодо звільнення позивача свої голоси віддали 229 народних депутатів України. Рішення прийнято відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України та оформлено відповідною Постановою Верховної Ради України. Вважає, що приймаючи оскаржувану постанову Верховною Радою України було дотримано процедуру звільнення позивача з посади судді.

Судом до участі у справі в якості третьої особи залучено Вищу раду правосуддя (надалі по тексту - ВРП).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2016 року провадження у справі № П/800/515/16 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування рішення зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № П/800/466/15 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" зазначеного Закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у підпункті 5 передбачено, що позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу № 800/515/16 з Вищого адміністративного суду України передано до Верховного Суду.

18.06.2020 за результатами автоматизованого розподілу судових справ визначено колегію суддів у вказаній адміністративній справі у складі: Бучик А.Ю. (доповідач), Берназюк Я.О., Гімон М.М., Гриців М.І., Мороз Л.Л.

Ухвалою судді Верховного Суду Бучик А.Ю. від 10 січня 2018 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 800/515/16 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вища рада юстиції, про визнання протиправним та скасування рішення.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ визначено колегію суддів у вказаній адміністративній справі у складі: Бучик А.Ю. (доповідач), Берназюк Я.О., Гімон М.М., Рибачук А.І., Тацій Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року поновлено провадження у справі № 800/515/16 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вища рада юстиції, про визнання протиправним та скасування рішення.

У ході розгляду справи судом встановлено, що Указом Президента України № 926/202 від 14.10.2002 ОСОБА_1 призначена строком на п'ять років на посаду судді Староміського районного суду м. Вінниці.

Постановою Верховної Ради України № 261-VI від 10.04.2008 була обрана на посаду судді Староміського районного суду м. Вінниці безстроково.

Указом Президента України про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів від 05.07.2012 № 437/2012 були ліквідовані районні суди у Вінниці та утворений Вінницький міський суд Вінницької області у зв'язку з чим Указом Президента України № 503/2013 від 21.09.2012 позивач була переведена на посаду судді Вінницького міського суду Вінницької області.

Указом Президента України № 503/2013 від 06.09.2013 позивач була переведена на посаду судді Деснянського районного суду м. Києва.

09 червня 2015 року ТСК складено висновок № 50/02-15 стосовно судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1, яким визнано в її діях порушення присяги судді. Вказаний висновок направлений до Вищої ради юстиції для розгляду.

18 листопада 2015 року за результатами розгляду цього висновку Вища рада юстиції прийняла рішення від № 867/0/15-15 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням присяги" (далі - спірне Рішення, оскаржуване Рішення).

14 грудня 2015 року Вищою радою юстиції до Верховної Ради України направлено подання № 58/0/12-15 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Деснянського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.

Президент України, відповідно до частини другої статті 83 Конституції України , звернувся до Голови ВР України з вимогою скликання не пізніше 29 вересня 2016 року позачергового пленарного засідання ВР України та визначив, що до порядку денного необхідно включити розгляд питання про звільнення суддів, оскільки дана обставина може негативно позначитись на функціонуванні судової системи та проведенні судової реформи. Дана вимога оформлена листом.

Розпорядженням Голови Верховної Ради України Парубія А.В. від 27 вересня 2016 року № 352 на вимогу Президента України про скликання позачергового пленарного засідання ВРУ восьмого скликання та відповідно до ч. 8 ст. 19 Регламенту прийнято рішення про скликання позачергового пленарного засідання восьмого скликання на 10 годину 00 хвилин 29 вересня 2016 року, на якому буде розглянуто питання про звільнення суддів, зокрема, ОСОБА_1.

Відповідно до вказаного розпорядження 27 вересня 2016 року о 19 годині 15 хвилин Прес-служба Апарату ВРУ розмістила на офіційному-веб сайті ВРУ інформацію із запрошенням для участі суддів у розгляді на пленарному засіданні питання про їх звільнення, у тому числі позивача.

28 вересня 2016 року ВРУ направила урядову телеграму на адресу Деснянського районного суду міста Києва, якою повідомлено про розгляд питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді на позачерговому засіданні ВРУ 29 вересня 2016 року. Вказана телеграма надійшла до суду 28.09.2016 о 10:22.

Постановою Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1610-VIII ОСОБА_1, відповідно до пункту 5 частини 5 статті 126 Конституції України , звільнено з посади судді Деснянського районного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги.

Вважаючи незаконною постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1610-VIII, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

У справі щодо оскарження дій та актів ВРУ суд перевіряє їх на відповідність критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС .

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

Частинами третьою, п'ятою статті 116 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) було передбачено, що звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням ВРЮ після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР "Про Вищу раду юстиції".

ВРУ приймає постанову про звільнення судді з посади на підставі подання ВРЮ.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 покликалась на те, що під час прийняття ВРУ оскаржуваної Постанови було порушено процедуру звільнення її з посади судді, зокрема щодо неналежного повідомлення її про проведення засідання ВРУ, крім того, розгляд питання звільнення позивачки з посади судді відбувся за її відсутності.

Верховний Суд вважає обґрунтованими вказані доводи позивача з таких міркувань.

Порядок підготовки і проведення сесій ВРУ, її засідань, формування державних органів, законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій ВРУ визначає Регламент цього органу.

Частинами третьою, четвертою статті 216-1 Регламенту ВРУ передбачено, що подання про звільнення судді, обраного безстроково, вноситься ВРЮ до ВРУ. Обговорення питання про звільнення судді, обраного безстроково, на пленарному засіданні ВРУ починається з оголошення головуючим подання ВРЮ.

Після доповіді суддя, питання стосовно якого розглядається, має право на виступ.

При звільненні судді на підставі пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України присутність судді є обов'язковою. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання ВРУ, на якому розглядатиметься це питання. Такий суддя має право на представника. У разі повторного неприбуття судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, на засідання ВРУ, за умови повідомлення йому про розгляд питання про його звільнення у строк, передбачений цією частиною, таке питання може бути розглянуто за його відсутності.

Кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.

За наявності зауважень до подання про звільнення судді, що потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється за умов перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та невідкликання внесеного подання.

Рішення про звільнення судді приймається відкритим поіменним голосуванням і оформлюється постановою ВРУ. Голосування про звільнення суддів може проводитися списком, а з підстав, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України , - щодо кожного судді окремо.

Отже, оголошення подання про звільнення судді, доповідь, обговорення, виступ судді або/та його представника, запитання до них народних депутатів, неголосування у разі наявності зауважень до подання - це стадії прийняття відповідного рішення парламентом. Задля забезпечення критерію обґрунтованості рішення ВРУ має ретельно досліджувати наявні матеріали, може збирати додаткові документи, пояснення осіб тощо.

Крім того, критерій щодо прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. ВРУ як орган державної влади зобов'язана застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо якщо воно матиме несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження.

Аналіз положень статті 216-1 Регламенту ВРУ свідчить про те, що присутність судді при розгляді питання про його звільнення є обов'язковою. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання. Лише повторне неприбуття належно повідомленого судді дозволяє парламенту розглянути питання про звільнення судді за його відсутності.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) наголосив, що, зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість їхніх дій, мінімізують ризик помилки. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. рішення у справі "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, пункт 74).

У рішенні від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (заява № 21722/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів. Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту.

Суд установив, що 28.09.2016 судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 на адресу її місця роботи надіслано урядову телеграму про розгляд питання про звільнення надіслана, яка надійшла до суду 28.09.2016 о 10:22, тобто з порушенням триденного строку до дня проведення засідання, визначеного Регламентом ВРУ.

Разом з тим, Деснянським районним судом міста Києва від 28.09.2016 повідомлено першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України - керуючого справами про те, що повідомити суддю ОСОБА_1 про виклик на позачергове засідання Верховної Ради України, яке відбудеться 29.09.2016, у зв'язку з розглядом подання Вищої Ради юстиції про звільнення її з посади судді за порушення присяги не вбачається можливим, у зв'язку з перебуванням судді в стані тимчасової непрацездатності з 28.09.2016 та відсутністю з нею телефонного зв'язку.

Перебування судді ОСОБА_1 з 28.09.2016 в стані тимчасової непрацездатності підтверджується також листком непрацездатності серії АДА № 512838.

Однак розгляд питання щодо звільнення ОСОБА_1 за поданням ВРЮ від 18 листопада 2015 року все ж відбувся і завершився прийняттям оскаржуваної Постанови ВРУ.

Наведене свідчить про те, що позивачка не була належним чином повідомлена про розгляд питання про її звільнення.

Таким чином, невиконання відповідачем вимог частини п'ятої статті 216-1 Регламенту ВРУ про обов'язкове повідомлення судді про проведення засідання, на якому розглядатиметься питання про звільнення цього судді, не пізніше ніж за три дні до дня засідання, призвело до порушення права позивачки на участь у процесі прийняття щодо неї рішення.

Верховний Суд відхиляє доводи ВРУ про належне повідомлення позивачки про розгляд питання про її звільнення у зв'язку з розміщенням відповідної інформації на офіційному вебсайті, оскільки її оприлюднення не підтверджує того, що ОСОБА_1 було повідомлено/відомо про дату та час розгляду питання про її звільнення.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 6 листопада 2018 року у справі № 800/606/16, від 13 листопада 2018 року у справі № 800/532/16, від 26 лютого 2019 року у справі П/800/520/16, від 22 жовтня 2019 року у справі № 800/525/16.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що допущені ВРУ порушення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді на пленарному засіданні п'ятої сесії ВРУ восьмого скликання 29 вересня 2016 року свідчать про вчинення відповідачем протиправних дій з розгляду такого питання, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання незаконною та скасування Постанови ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1610-VIII.

Крім того судом встановлено, що позивачем оскаржено рішення Вищої ради юстиції від № 867/0/15-15 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням присяги".

Так, постановою Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2017 року визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради юстиції від 18 листопада 2015 року № 897/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 з посади у зв'язку з порушенням присяги судді, що є первісним відносно до оскаржуваної постанови Верховної Ради України, яка є похідною.

Постановою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року відмовлено Вищій раді правосуддя у задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 800/466/15.

Таким чином, постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2017 року, якою скасовано рішення Вищої ради юстиції від 18 листопада 2015 року № 897/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1, на підставі якого відповідачем прийнято спірне рішення, набрала законної сили.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на скасування судом акту Вищої ради юстиції, який став підставою для внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, оскаржувана постанова Верховної Ради України від 29.09.2016 втратила свою правову підставу, а отже не може залишатися у силі і підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 07 лютого 2019 року по справі 800/345/17 (9991/116/11).

Отже, враховуючи встановлення колегією суддів фактичні обставини справи, суд дійшов висновок про обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись статтями 241 - 246, 250, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України , Суд, -

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1610-VIII "Про звільнення судді".

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.