Про визнання незаконною та скасування Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1616-VIII

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Верховної Ради України на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя Гімон М.М., судді: Берназюк Я.О., Бучик А.Ю., Кравчук В.М., Мороз Л.Л.) від 07 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_8 до Верховної Ради України, третя особа - Вища рада правосуддя про визнання незаконною та скасування постанови,

У жовтні 2016 року ОСОБА_8 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому просив визнати незаконною та скасувати Постанову Верховної Ради України (далі - ВРУ) від 29 вересня 2016 року № 1616-VIII "Про звільнення судді".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2016 року відкрито провадження у цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

На підставі підп. 5 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ураховуючи наведене вище, позовну заяву ОСОБА_8 було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2018 року позов ОСОБА_8 задоволено.

Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ВРУ подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_8. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не було досліджено всі докази та неповно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що ВРУ допустила порушення принципів та порядку адміністративної процедури, визначених: Конституцією України; Законами України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI), від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР "Про Вищу раду юстиції" (далі - Закон № 22/98-ВР) та Регламентом Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 08 квітня 2014 року № 1861-VI (далі - Регламент), що полягали у вчиненні дій з розгляду питання про звільнення ОСОБА_8 з посади судді та прийнятті постанови про його звільнення не в межах закону, необґрунтовано та без забезпечення права особи на участь у процесі прийняття рішень. Порушення відповідачем цих принципів виключає висновок про правомірність вирішення ним питання про звільнення позивача з посади судді та законність прийнятої постанови про його звільнення.

ОСОБА_8 у відзиві на апеляційну скаргу просить у її задоволені відмовити, оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв оскаржуване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

3 грудня 1988 року ОСОБА_8 обіймав посади державного арбітра, арбітра, судді господарського суду Донецької області, судді Донецького апеляційного господарського суду.

Постановою ВРУ від 19 лютого 2009 року № 1030-VI позивач обраний на посаду судді Вищого господарського суду України безстроково.

24 грудня 2015 року Вищою радою юстиції прийнято рішення про внесення подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_8 з посади судді Вищого господарського суду України.

16 лютого 2016 року Вища рада юстиції внесла до ВРУ подання про звільнення позивача з посади судді Вищого господарського суду України у зв'язку з порушенням присяги судді. Підставою для внесення такого подання стали висновки Вищої ради юстиції, відповідно до яких суддею ОСОБА_8 порушено норми процесуального законодавства під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі № 20/5025/2131/11, чим було безпідставно відмовлено у допуску осіб до правосуддя.

Подання Вищої ради юстиції про його звільнення було оскаржено позивачем до суду. Постановою Верховного Суду України від 27 червня 2017 року у задоволені позову відмовлено.

19 травня 2016 року Сектором реєстрації законопроектів ВРУ зареєстровано проект постанови ВРУ "Про звільнення судді", внесений Головою ВРУ Парубієм А.В.

Розпорядженням Голови ВРУ Парубія А.В. від 27 вересня 2016 року № 352 на вимогу Президента України про скликання позачергового пленарного засідання ВРУ восьмого скликання та відповідно до ч. 8 ст. 19 Регламенту прийнято рішення про скликання позачергового пленарного засідання восьмого скликання на 10 годину 00 хвилин 29 вересня 2016 року, на якому буде розглянуто питання про звільнення суддів, зокрема ОСОБА_8.

Відповідно до вказаного розпорядження 27 вересня 2016 року о 19 годині 15 хвилин Прес-служба Апарату ВРУ розмістила на офіційному-веб сайті ВРУ інформацію із запрошенням для участі суддів у розгляді на пленарному засіданні питання про їх звільнення, у тому числі ОСОБА_8.

28 вересня 2016 року ВРУ направила урядову телеграму на адресу Вищого господарського суду України, якою повідомила ОСОБА_8 про розгляд питання про його звільнення з посади судді на позачерговому засіданні ВРУ 29 вересня 2016 року. Згідно з відтиском штампа вхідної кореспонденції суду урядова телеграма надійшла до Вищого господарського суду України 28 вересня 2016 року о 11 годині 10 хвилин.

29 вересня 2016 року ВРУ прийняла постанову № 1616-VIII про звільнення ОСОБА_8 з посади судді Вищого господарського суду України відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України у зв'язку з порушенням ним присяги судді. За результатами голосування вказану постанову підтримали 235 народних депутатів.

Не погодившись із таким рішенням ВРУ, ОСОБА_8 звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та надані на противагу їм аргументи позивача, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

Частинами 3, 5 ст. 116 Закону № 2453-VI передбачено, що звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону № 22/98-ВР.

На підставі подання Вищої ради юстиції ВРУ приймає постанову про звільнення судді з посади.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час прийняття ВРУ оскаржуваної постанови було порушено процедуру звільнення ОСОБА_8 з посади судді, зокрема щодо неналежного повідомлення його про проведення засідання ВРУ, до того ж розгляд питання про звільнення позивача з посади судді відбувся за його відсутності.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з такими висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.

Порядок підготовки і проведення сесій ВРУ, її засідань, формування державних органів, законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій ВРУ визначає Регламент.

Частинами 3, 4 ст. 216-1 Регламенту передбачено, що подання про звільнення судді, обраного безстроково, вноситься до ВРУ Вищою радою юстиції. Обговорення питання про звільнення судді, обраного безстроково, на пленарному засіданні ВРУ починається з оголошення головуючим подання Вищої ради юстиції.

Після доповіді суддя, питання стосовно якого розглядається, має право на виступ.

При звільненні судді на підставі п. 4, 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України присутність судді є обов'язковою. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання Верховної Ради, на якому розглядатиметься це питання. Такий суддя має право на представника. У разі повторного неприбуття судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, на засідання Верховної Ради, за умови повідомлення йому про розгляд питання про його звільнення у строк, передбачений цією частиною, таке питання може бути розглянуто за його відсутності.

Кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.

За наявності зауважень до подання про звільнення судді, що потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється за умов перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та невідкликання внесеного подання.

Рішення про звільнення судді приймається відкритим поіменним голосуванням і оформлюється постановою ВРУ. Голосування про звільнення суддів може проводитися списком, а з підстав, передбачених п. 4, 5, 6 ч. 5 ст. 126 Конституції України, - щодо кожного судді окремо.

Отже, оголошення подання про звільнення судді, доповідь, обговорення, виступ судді або/та його представника, запитання до них народних депутатів, не голосування у разі наявності зауважень до подання - це стадії прийняття відповідного рішення парламентом. Задля забезпечення критерію обґрунтованості рішення відповідач має ретельно досліджувати наявні матеріали, може збирати додаткові документи, пояснення осіб тощо.

Крім того, критерій щодо прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. ВРУ, як орган державної влади, зобов'язана застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо, якщо воно матиме несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження.

Судом установлено, що ОСОБА_8 було повідомлено про проведення засідання ВРУ (призначене на 29 вересня 2016 року) урядовою телеграмою від 28 вересня 2016 року, яка була надіслана за місцем роботи позивача та отримана Вищим господарським судом України 28 вересня 2016 року о 11 годині 10 хвилин, тобто з порушенням строку, визначеного Регламентом.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Вищого господарського суду України від 09 серпня 2016 року № 237-в, ОСОБА_8 з 23 серпня по 06 жовтня 2016 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами.

Враховуючи, що урядова телеграма була надіслана відповідачем до Вищого господарського суду України, позивач не мав змоги її отримати, оскільки перебував у відпустці. При цьому, за місцем проживання ОСОБА_8 таке повідомлення йому не надсилалося. Однак, незважаючи на вказані обставини, розгляд питання щодо звільнення ОСОБА_8 за поданням ВРЮ від 16 лютого 2016 року все ж відбувся і завершився прийняттям оскаржуваної постанови ВРУ.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Сторони повинні мати можливість висловити свої аргументи під час публічного слухання справи. Право на змагальний процес означає можливість для сторін знати та висловити свої міркування щодо усіх наданих у справі доказів чи пояснень (рішення ЄСПЛ від 23 червня 1993 року у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" (Ruiz-Mateos v. Spain), заява № 12952/87).

Обґрунтовуючи свою позицію, ВРУ зазначає про належне повідомлення позивача про розгляд питання про його звільнення, враховуючи що 27 вересня 2016 року на офіційному веб-сайті ВРУ опубліковано розпорядження Голови ВРУ від 27 вересня 2016 року № 352 про скликання 29 вересня 2016 року позачергового засідання Верховної Ради України, на якому розглядатимуться питання про звільнення суддів, у тому числі ОСОБА_8, а тому, на думку відповідача, підстав для перенесення розгляду цього питання не було.

Велика Палата Верховного Суду вважає такі аргументи скаржника необґрунтованими, оскільки Закон зобов'язує ВРУ повідомити суддю про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня засідання. Оприлюднення такого розпорядження на офіційному веб-сайті свідчить про дотримання відповідачем вимог щодо оприлюднення певної інформації та висвітлення своєї діяльності, однак не може бути доказом того, що позивача було повідомлено про дату та час розгляду питання про його звільнення.

З цього приводу Велика Палата Верховного Суду також вважає за необхідне звернути увагу на слідуюче.

ЄСПЛ у рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) наголосив, що, зокрема, на державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість іхніх дій, мінімізують ризик помилки. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов’язків (див. рішення у справі "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74).

У рішенні від 19 січня 2017 року у справі "Куликов та інші проти України" ЄСПЛ визнано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з недотриманням принципів незалежності та неупередженості під час звільнення заявників з посад суддів національних судів. Зокрема, у вказаній справі Європейський суд, розглядаючи скарги заявників за ст. 6 Конвенції, послався на свої висновки у справі "Олександр Волков проти України", у якій зазначив, що провадження у ВРЮ і ВРУ характеризувалося великою кількістю системних і загальних недоліків, які поставили під сумнів принципи незалежності та неупередженості.

Фактичне неповідомлення ВРУ ОСОБА_8 про проведення засідання, на якому розглядатиметься питання про його звільнення, що є невиконанням вимог ч. 5 ст. 216-1 Регламенту, та прийняття ВРУ оскаржуваного рішення за відсутності позивача призвело до порушення його права на участь у процесі прийняття відповідного рішення.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 800/606/16.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що 09 лютого 2016 року постановою Вищого адміністративного суду України у справі № 800/499/15 визнано незаконним та скасовано рішення ВРЮ від 24 грудня 2015 року № 1202/0/15-16 про внесення подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_8 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги.

Того ж дня позивач звернувся до ВРУ з проханням не ставити на голосування питання щодо його звільнення за порушення присяги до моменту завершення судового оскарження рішення ВРЮ від 24 грудня 2015 року № 1202/0/15-16.

Однак, ВРУ не було враховано, що на момент прийняття оскаржуваної постанови (29 вересня 2016 року), зазначене рішення ВРЮ (на підставі якого прийнято подання щодо звільнення позивача) було скасовано Вищим адміністративним судом України та перебувало на стадії перегляду Верховним Судом України.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає, що допущені ВРУ порушення розґляду питання про звільнення ОСОБА_8 з посади судді на пленарному засіданні п'ятої сесії ВРУ восьмого скликання 29 вересня 2016 року свідчать про вчинення відповідачем неправомірних дій з розгляду такого питання, а тому висновок суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування постанови ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1616-VIII є вірним.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скаржником не спростовані.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 241 - 243, 266, 315, 316, 322 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

Апеляційну скаргу Верховної Ради України на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.