Узагальнення "Про практику здійснення апеляційним судом процесуального повноваження щодо призначення нового розгляду в суді першої інстанції"

Скасовуючи судові рішення з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, апеляційний суд у більшості проваджень постановляє ухвали відповідно до вимог КПК, із посиланням на виявлені порушення, які зумовлюють безумовне скасування оскаржуваного вироку, з зазначенням пункту, частини і статті процесуального закону, якими передбачено таке порушення, та правові наслідки їх виявлення.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстав и його ухв алення.

Відповідно до ст. 419 КПК ухвала суду апеляційної інстанції складається з вступної, мотивувальної та резолютивної частин. Відповідно до ч. 3 цієї статті при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Порушення права на справедливий розгляд за ст. 6 Конвенції буде мати місце у випадках: відмови суду розглядати в своєму рішенні доводи, засновані на Конвенції, які до того ж були ясно і повно викладено; відмови суду оцінювати доводи заявника, засновані на Конституції; відмови суду касаційної інстанції в задоволенні скарги заявника без оцінки доказів по суті, тобто без будь-якої мотивації, лише шляхом відтворення в судовій ухвалі тексту рішення суду нижчого рівня (рішення ЄСПЛ у справах "Гарсія Руїс проти Іспанії", "Іро Баланіт проти Іспанії", "Проніна проти України", "Хелле проти Фінляндії", "Татішвілі проти Росії").

Наведені вимоги стосуються судових рішень, прийнятих як у формі ухвали, так і у формі вироку. Так, насамперед вмотивованими повинні бути судові рішення у формі ухвали щодо обмеження основоположних прав і свобод людини: про затримання особи; про проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку; про позбавлення або обмеження права власності тощо.

Вартими уваги в контексті мотивованості вироку є правові положення, викладені в окремих рішеннях ЄСПЛ. Так, у рішенні "Ярошовець та інші проти України" ЄСПЛ встановив порушення п. 1 ст. 5 Конвенції у зв'язку з триманням заявників під вартою впродовж апеляційного провадження, тривалість якого перевищувала строк позбавлення заявників волі, та порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки дійшов висновку, що основною причиною затримок у провадженні були неодноразові повернення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з процесуальними порушеннями, відповідальність за які несли суди.

1. Загалом ухвали апеляційного суду достатньо вмотивовані, з чітким формулюванням висновків, що мають бути враховані судом першої інстанції при новому розгляді.

Так,Апеляційним судом Запорізької області скасовано вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 03 листопада 2014 року щодо М.через порушення судом вимог п.п. 4, 7 ч. 2ст. 412 КПК. Колегія суддів зазначила в ухвалі, що в ході нового судового розгляду необхідно дотримуватись вимог КПК, ретельно перевірити зібрані у справі докази, доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, у разі необхідності призначити експертизи, допитати експертів, свідків на підтвердження або спростування наведених у скаргах доводів, надати належну оцінку всім доказам та ухвалити законне, обґрунтоване та належним чином мотивоване рішення (провадження № 11-кп/778/161/15).

Апеляційним судом Харківської області скасовано вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2015 року з підстав порушення вимог п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК, оскільки підготовче провадження від 14 квітня 2015 року було здійснено судом за відсутності обвинуваченого П., а також потерпілого С. При цьому, будь-які відомості про належне і своєчасне повідомлення вказаних осіб про день, час та місце судового засідання в матеріалах справи були відсутні.

Мотивуючи прийняте рішення про скасування вироку з призначенням нового розгляду, колегія суддів врахувала важливість питань, що вирішує суд під час підготовчого провадження, вимоги ст. 314 КПК, яка передбачає здійснення підготовчого судового засідання в суді першої інстанції за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого та інших учасників процесу, а також те, що зазначене порушення КПК є істотним та таким, що суттєво обмежило право обвинуваченого на захист.

2. Разом із тим з проведеного аналізу судової практики вбачається, що є випадки прийняття апеляційним судом ухвал про призначення нового розгляду в суді першої інстанції без належного їх мотивування.

Так, Апеляційним судом Полтавської області скасовано вирок Комсомольського міського суду від 26 грудня 2014 року щодо І. з призначенням нового розгляду, оскільки допит потерпілого С. проведений судом першої інстанції в режимі відеоконференції без з'ясування причин його неявки в судове засідання, згоди на проведення допиту в даному режимі, а технічне зображення було неякісним (відсутність зображення для однієї з сторін) (провадження № 534/103/14-к).

Враховуючи, що апеляційне провадження проводилось за апеляційними скаргами захисника про закриття провадження з мотивів, зокрема, обмови обвинуваченого потерпілими, та прокурора про м'якість покарання, колегія суддів мала підстави повторно дослідити показання потерпілого та дати їм належну оцінку, не призначаючи повторного розгляду провадження. Тому вказівки суду апеляційної інстанції на необхідність перевірки доводів захисту та обвинувачення щодо правильності встановлення об'єктивної істини у справі позбавляє можливості суд першої інстанції при новому розгляді провадження посилити покарання обвинуваченому, а отже, доводи апеляційної скарги прокурора фактично не розглянуті.

Апеляційним судом Дніпропетровської області скасовано вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2015 року щодо К. із призначенням нового розгляду, оскільки судом першої інстанції під час судового розгляду не було залучено перекладача, адже обвинувачений не володіє мовою судочинства. Разом із тим суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок, у мотивувальній частині ухвали зазначив, що при підтвердженні обвинувачення призначене обвинуваченому покарання не слід вважати м'яким, тим самим колегією суддів наперед вирішується питання про обґрунтованість апеляційної скарги прокурора.

Апеляційний суд, скасовуючи вирок із призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції, не повинен вдаватися до обговорення обґрунтованості апеляційних скарг учасників кримінального провадження щодо призначеного покарання обвинуваченим, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 415 КПК такі вимоги не можуть бути вирішені судом апеляційної інстанції наперед.

Апеляційним судом Дніпропетровської області скасовано вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2015 року щодо К., оскільки судове провадження здійснено без участі захисника, тоді як відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 52 КПК його участь є обов'язковою, адже обвинувачений К. вчинив кримінальне правопорушення у неповнолітньому віці. Суд першої інстанції, встановивши, що досудове слідство проведене без участі захисника, повинен був вирішити питання щодо відповідності обвинувального акта та даних реєстру, що доданий до нього, вимогам ст. 291 КПК і надати оцінку, чи відповідає зміст та форма кримінального провадження загальним засадам кримінального провадження, зазначеним в ст. 7 КПК, до яких, зокрема, відносяться законність і забезпечення права на захист.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод є порушення права особи на захист, і докази, отримані внаслідок істотного порушення прав й свобод людини, визнаються судом недопустимими, тому повернення обвинувального акта з цих підстав у порядку, передбаченому ст. 291 КПК, не допускається.

Апеляційним судом Дніпропетровської області скасовано вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2015 року щодо С. із призначенням нового розгляду у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону через те, що судом першої інстанції не були досліджені у судовому засіданні докази, на які є посилання у вироку. Разом із тим суд апеляційної інстанції в ухвалі вказує, що у разі підтвердження обсягу обвинувачення, пред'явленого С., та кваліфікації його діяння з урахуванням думки потерпілого доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо суворості призначеного йому покарання є необґрунтованими.

Такі вказівки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам ч. 2 ст. 416 КПК.

Скасовуючи судове рішення та призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Вказівки суду апеляційної інстанції у вигляді висновків і мотивів, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи, оскільки вони надані в межах компетенції та права суду вищого рівня.

Разом із тим суд апеляційної інстанції вправі давати вказівки лише в такій формі, щоб вони не вирішували наперед висновки суду першої інстанції.

Апеляційним судом Запорізької області скасовано вирок Василівського районного суду Запорізької області від 18 листопада 2014 року щодо Б. та призначено новий судовий розгляд. В ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив, що обмежує вмотивування свого рішення лише викладеними висновками і за доводами апеляційних скарг не висловлюється щодо форми вини, мотивів і мети, способу, стадії вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, ролі кожного зі співучасників, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали. При цьому апеляційний суд звернув увагу суду першої інстанції, що при новому розгляді у вироку необхідно зазначити про засудження особи, а не ухвалення проти неї судового рішення; при визначенні частки суми застави, яку було внесено в інтересах Б., врахувати, що при задоволенні слідчим суддею клопотання слідчого про взяття Б. під варту умови застави, як запобіжного заходу, були порушені. У цій частині рішення суду про повернення заставодавцю суми застави належним чином не вмотивовано; з метою дотримання строків розгляду провадження при здійсненні розгляду дотриматися вимог кримінального процесуального закону, зокрема ст.ст. 323, 329, 330 КПК.

Вказівки суду апеляційної інстанції за змістом повинні бути такими, щоб не тільки могли забезпечити виправлення помилок, допущених судом першої інстанції, а й сприяти чіткому дотриманню принципів незалежності суддів та підкоренню їх лише закону, гарантованих Конституцією України.

Обов'язковість вказівок апеляційного суду не означає, що вони можуть обмежувати право суду при новому судовому розгляді оцінювати докази за своїми внутрішніми переконаннями, що базуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження в сукупності, керуючись законом (ст. 94 КПК).

Скасовуючи вироки з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, судові колегії в більшості проваджень в своїх ухвалах посилаються на виявлене порушення, яке зумовлює скасування оскаржуваного вироку, зазначають норму процесуального закону, якою передбачено таке порушення, і правові наслідки їх виявлення.

Апеляційним судом Харківської області скасовано вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 березня 2014 року щодо Т. Скасовуючи вирок із підстав, передбачених п. 7 ч. 2 ст. 412 та ч. 2 ст. 415 КПК, апеляційна інстанція в мотивувальній частині ухвали зазначила: що стосується вимог апеляційної скарги прокурора про скасування вироку ще й у зв'язку з невідповідністю призначеного Т. покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного, то ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки положення ч. 2 ст. 415 КПК передбачають, що суд апеляційної інстанції, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, не має права вирішувати наперед питання, зокрема, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність (провадження № 638/9754/14к).

Висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді, якщо вони надані в межах повноважень і не порушують заборону, встановлену ч. 2 ст. 415 КПК.

При проведенні узагальнення виявлено випадки неоднакового тлумачення суддями апеляційного суду норми ч. 2 ст. 416 та ч. 2 ст. 415 КПК.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 415 КПК, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Апеляційним судом Запорізької областіскасовано вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2015 року щодо П. із призначенням нового розгляду, оскільки в матеріалах провадження, в порушення вимогст. 316 КПК,відсутня ухвала про призначення його до судового розгляду, відсутні журнали судових засідань за 03 і 29 жовтня 2014 року, а також за 19 грудня 2014 року, замість них в матеріалах провадження містяться довідки секретаря судового засідання про збій у роботі комплексу технічної фіксації "Оберіг". При цьому судова колегія відповідно до ч. 2 ст. 415 КПК не вдається до обговорення питань доведеності чи недоведеності обвинувачення, достовірності чи недостовірності доказів, переваг одних доказів над іншими тощо (провадження № 335/6074/14-к).

Разом із цим згідно з ч. 2 ст. 416 КПК при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Погоджуючись із доводами апеляційної скарги прокурора або потерпілого про необхідність застосування кримінального закону про більш тяжкий злочин або про призначення більш суворого покарання, апеляційний суд не має права визначати конкретну кваліфікацію злочину або визначати конкретне покарання при новому судовому розгляді, а лише може зазначити про порушення закону в частині кваліфікації діяння (погодитись з апеляційними доводами про неправильність кваліфікації, зокрема) і зробити висновок про м'якість призначеного покарання.

Тобто незважаючи на заборону при призначенні нового розгляду у суді першої інстанції вирішувати наперед питання про правильність кваліфікації дій обвинуваченого та законність призначення відповідного покарання (ч. 2 ст. 415 КПК), ч. 2 ст. 416 КПК вказує на необхідність висловлення в ухвалі позиції апеляційного суду при скасуванні вироку із призначенням нового судового розгляду щодо необхідності при новому судовому розгляді застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Ця норма КПК на практиці викликає неоднаковий підхід суддів до розгляду кримінальних проваджень в апеляційному порядку.

Так, в одних випадках, коли в апеляційних скаргах прокурора та/або потерпілого йдеться про необхідність посилення покарання або застосування закону про більш тяжкий злочин, скасовуючи вирок суду з підстав істотного порушення вимог КПК відповідно до ч. 2 ст. 412 КПК, судді викладають свою позицію з приводу поданих апеляційних скарг і вказують, що при новому розгляді при встановленні тих самих обставин та такого самого обсягу обвинувачення, тих саме даних про особу засудженого призначене покарання слід вважати м'яким або достатнім, що є правильним.

Так, Апеляційним судом Дніпропетровської області скасовано вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2014 року щодо П., оскільки обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо П. не відповідає вимогам ст. 291 КПК. При цьому судом апеляційної інстанції в ухвалі зазначено, що у разі повторного судового розгляду при підтвердженні обвинувачення П. у тому ж обсязі призначене йому покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі слід вважати надто м'яким, таким що не відповідає ступеню тяжкості скоєного та особі обвинуваченого. Суду слід врахувати ставлення обвинуваченого до скоєного, те, що потерпіла є інвалідом, збиток їй не відшкодовано.

В інших випадках апеляційний суд не висловлює свою думку безпосередньо з приводу поданих апеляційних скарг (щодо кваліфікації та покарання), а зазначає лише про виявлені під час апеляційного розгляду істотні порушення вимог КПК, передбачені ч. 2 ст. 412, ч. 1 ст. 415 КПК, що не відповідає вимогам закону (ст. 419 КПК), адже ухвала суду вказаної інстанції має містити відповіді на усі апеляційні доводи.

Апеляційним судом Херсонської області скасовано вирок Каланчацького районного суду Херсонської області від 04 грудня 2014 року, оскільки в матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції від 08 грудня 2014 року, що відповідно доп. 7 ч. 2 ст. 412 та ст. 415 КПК є безумовною підставою для скасування вироку і призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

При цьому в порядку ч. 3ст. 415 КПК колегія суддів не вирішує питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, застосування Закону про кримінальну відповідальність та покарання, оскільки ці питання належить вирішити при новому розгляді судом першої інстанції, під час якого необхідно дотримуватися вимог ст.ст. 103, 107, 108, 343, 352, 370, 374 КПК, всебічно, повно дослідити всі зібрані у справі докази, в тому числі перевірити викладені в апеляційних скаргах доводи обвинуваченого в частині дотримання вимогст. 65 ККпри призначенні йому покарання, потерпілих і прокурора щодо правильності виправдання обвинуваченого за ч. 1ст. 289 КК, дати зібраним доказам належну юридичну оцінку з точки зору законності, належності, достатності, допустимості й постановити законне та обґрунтоване судове рішення (провадження № 11-кп/791/198/15).

Апеляційним судом Дніпропетровської області скасовано вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14листопада 2014 року. Судом апеляційної інстанції в ухвалі зазначено, що при новому розгляді кримінального провадження суду першої інстанції, з дотриманням прав учасників кримінального провадження та вимог кримінального процесуального закону, слід вирішити питання про відповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК та детально перевірити доводи сторони захисту та обвинувачення, викладені в апеляціях, ухваливши у справі законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення.

При новому розгляді справи суду, в разі визнання обвинуваченого винним, слід призначити обвинуваченому покарання з дотриманням вимог ст. 50 та ст. 65 КК(провадження № 185/10689/14-к).

Проведений аналіз судової практики свідчить, що підставами для скасування як обвинувальних, так і виправдувальних вироків із призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції загалом є сукупність порушень кримінального процесуального закону, допущених при судовому розгляді кримінального провадження у місцевому суді.

Поширеною підставою для скасування вироків і ухвал суду першої інстанції з призначенням нового розгляду є ухвалення судового рішення незаконним складом суду.

У зв'язку з порушенням судами вимог щодо повного фіксування судового провадження було скасовано абсолютну більшість вироків та ухвал суду першої інстанції, оскільки у практиці судів апеляційної інстанції зазначена підстава тлумачиться широко, що призводить до скасування судового рішення не лише за умови фізичної відсутності журналу та технічного носія, а й у випадках їх наявності, однак неповноти записів, що може виявитись у частковій відсутності запису судового засідання, неможливості його відтворення тощо.

Водночас обґрунтованою є практика суддів, які, надаючи оцінку відсутності технічного носія інформації, беруть до уваги такі обставини, як вплив зазначеного фактору на судовий розгляд. Це унеможливлює формальне скасування судових рішень у тих випадках, коли відсутність журналу чи технічного носія не перешкоджає реалізації завдань кримінального провадження.

Поодинокими є випадки скасування судового рішення через порушення правил підсудності. Разом із тим окремі помилки щодо застосування правил підсудності допускались при об'єднанні кримінальних проваджень.

Результати аналізу судової практики свідчать про те, що суди по-різному вирішують питання правових наслідків неявки обвинуваченого у підготовче судове засідання, а тому судам необхідно дотримуватись процесуальних вимог щодо участі обвинуваченого не лише під час судового розгляду, а й під час усього судового провадження, у тому числі підготовчого судового засідання.

Судам слід мати на увазі, що положення КПК щодо обов'язкової участі захисника стосуються як безпосередньо судового розгляду, так і підготовчого судового засідання, тобто незабезпечення участі захисника у підготовчому судовому засіданні, коли його участь є обов'язковою, може бути підставою для скасування судових рішень, навіть якщо в подальшому захисник брав участь у судовому розгляді.

Поряд із забезпеченням участі захисника судам апеляційної інстанції відповідно до практики ЄСПЛ слід оцінювати ефективністьзахисту, забезпечення основних гарантій права на захист на усіх стадіях кримінального провадження.

Вимоги КПК щодо участі потерпілого в судовому засіданні стосуються усіх потерпілих, які беруть участь у кримінальному провадженні. Неналежне повідомлення хоча б одного з них є підставою для скасування судового рішення. У випадку наявності заяв потерпілого, згідно з якими він просить здійснити проведення окремих судових засідань без його участі, безпідставно здійснювати на підставі цих заяв увесь судовий розгляд без участі потерпілого.

За результатами аналізу судової практики скасування вироку суду першої інстанції з призначення нового розгляду з підстав невідповідності обвинувального акта вимогам закону, недотримання меж судового розгляду слід визнати необґрунтованим. Це ж саме стосується процедури спрощеного провадження (ст. 349 КПК).

Апеляційний суд відповідно до процесуального законодавства шляхом дослідження доказів може встановлювати й інші фактичні обставини, ніж у вироку суду першої інстанції. Таким чином, в першу чергу судам апеляційної інстанції слід використовувати процесуальні можливості самостійного виправлення відповідних недоліків, а відтак забезпечувати розгляд кримінального провадження, а не створювати умови для його повторного розгляду судом першої інстанції.

Аналіз практики свідчить про існування випадків скасування судових рішень з аналізованої підстави при неповноті судового розгляду і невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Така практика апеляційного суду не відповідає вимогам КПК, а відтак не може вважатись допустимою.

З метою зменшення кількості скасованих вироків та ухвал суду першої інстанції і скорочення часу розгляду провадження по суті з ухваленням законного і обґрунтованого судового рішення судам слід:

- чітко дотримуватись Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання) та зобов'язати місцеві суди перед передачею кримінального провадження до апеляційного суду обов'язково проводити перевірку компакт-диска з робочою копією фонограми засідання місцевого суду на предмет його справності і наявності на ньому всіх записів проведених судових засідань, про що зазначати в супровідному листі. За відсутності технічного носія інформації, запису судового засідання чи у разі його неналежної якості судовим колегіям апеляційного суду слід запровадити практику витребовування з місцевого суду дубліката робочої копії технічного носія інформації;

- забезпечити неухильне дотримання вимог кримінального процесуального закону щодо обов'язкової участі у підготовчому судовому засіданні обвинуваченого та належного повідомлення про час і місце розгляду провадження потерпілої особи. У випадку встановлення під час підготовчого засідання обставин, які зумовлюють обов'язкову участь у справі захисника, рекомендувати судам оголосити в даному судовому засіданні перерву і в подальшому провести підготовче засідання за обов'язкової участі захисника;

- ретельно перевіряти у підготовчому судовому засіданні відповідність обвинувального акта вимогам законодавства;

- звернути особливу увагу місцевих судів на відповідність ухвалених ними вироків вимогам ст. 374 КПК, зокрема викладенню ними формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням доказів на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотивів неврахування окремих доказів, їх аналіз.

-1 Кримінальний процесуальний кодекс. Науково-практичний коментар / [С.В. Ківалов, С.М. Міщенко, В.Ю. Захарченко] - Х.: Одіссей, 2013. - 1104 с.