Про визнання незаконними, нечинними і скасування Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2015 рік"

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБИ_1 та ОСОБИ_2 до Верховної Ради України про визнання незаконними, нечинними і скасування Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (далі - Закон № 80-VІІІ) та Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VІІІ),

У червні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України, в якому просили: визнати незаконними, нечинними і скасувати Закон № 80-VІІІ в частині пункту 9 Прикінцевих положень та Закон № 76-VІІІ в частині внесення змін до статті 5 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення".

Обґрунтовуючи заявлений позов, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наголошують на невідповідності вказаних законів вимогам статей 1, 3, 8, 9, 19, 21, 22, 24, 48, 55, 64, 92, 116, 129 Конституції України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 липня 2015 року на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті провадження, оскільки заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Рішення мотивовано тим, що заявлений спір, зважаючи на його зміст та юридичну природу, не належить до встановлених законом публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, оскільки позивачі фактично порушують питання про неконституційність Закону № 80-VІІІ в частині пункту 9 Прикінцевих положень та Закону № 76-VІІІ в частині внесення змін до статті 5 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення".

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись із заявою про її перегляд Верховним Судом України зі встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС підстави, в якій просять, як видно зі змісту заяви, скасувати зазначену ухвалу.

Вважають, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права, обставини справи встановлені неправильно, внаслідок чого постановлено протиправне рішення про відмову у відкритті провадження.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

За приписами частини першої статті 55, частини третьої статті 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Статтею 2 КАС встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Вирішуючи питання про визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, КАС встановлює такі правила відмежування адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикцій:

- понятійно-функціональне, тобто визначення адміністративної справи, що наведене у пункті 1 частини першої статті 3 КАС;

- визначення видів публічних правовідносин (управлінські правовідносини та правовідносини, пов'язані з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень), зазначених у частині першій статті 17 КАС;

- встановлення переліку публічно-правових спорів, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів (частина друга статті 17 КАС);

- встановлення переліку публічно-правових справ, що не належать до предмета адміністративної юрисдикції (частина третя статті 17 КАС).

Глава 6 КАС виокремлює види адміністративних спорів, вирішення яких потребує спеціального, виключного врегулювання нормами процесуального права.

До таких, зокрема, віднесені публічно-правові спори, звернені до Верховної Ради України щодо оскарження на предмет законності (крім конституційності) її постанов, дій чи бездіяльності, які розглядаються Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції (стаття 171-1 КАС).

Положеннями статті 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, яка, реалізовуючи повноваження, визначені у статті 85 Основного Закону щодо здійснення законодавчої влади, приймає закони, постанови та інші правові акти.

Така діяльність Верховної Ради України, що розглядається, не є управлінською.

Ураховуючи наведене, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 липня 2015 року правомірно відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 КАС, тому заява ОСОБИ_1 та ОСОБИ_2 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 171-1, 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви ОСОБИ_1 та ОСОБИ_2 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.