Про визнання незаконним та скасування підпункту першого пункту першого постанови КМУ

За позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України Державного казначейства України про визнання незаконним та скасування підпункту першого пункту першого постанови КМУ судова колегія у складі: головуючий суддя О.В. Головань, судді О.О. Власенкова, Я.І. Добрянська.

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання постанови Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Жертви нацистських переслідувань" від 04.04.2011 р. незаконною та скасування в частині, що стосується виплати разової грошової допомоги учасникам війни, нагородженим орденами та медалями колишнього СРСР за самовіддану працю в тилу в роки Великої Вітчизняної війни та війни з Японією, у розмірі 120,00 грн.; визнання дій відповідача протиправними; визнання відсутності у відповідача компетенції в частині обмежень на отримання ветеранами війни у повному обсязі разової грошової допомоги; зобов'язання відповідача протягом місяця після набрання постановою у справі законної сили прийняти нову постанову, якою виплатити разову грошову допомогу у розмірі 3056,00 грн.; зобов'язання Кабінету Міністрів України в подальшому утримуватись від дій в частині подання до Верховної Ради України законопроектів в частині встановлення розміру виплат щорічної разової допомоги та стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 200000,00 грн.

В судовому засіданні 18.07.2013 р. оголошено ухвалу про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження згідно ч. 6 ст. 128 КАС України , оскільки до судового засідання не з'явився позивач/представник позивача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності позивача); представник Державного казначейства України; судом заслухано пояснення представника відповідача; необхідності заслуховування свідка чи експерта немає.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -

04.04.2011 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".

Ч. 1 п. 1 пп. 1 постанови установлено, що виплата у 2011 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", здійснюється у таких розмірах:

1) ветеранам війни із числа осіб, які брали участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни і війни з Японією, особам, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941 - 1945 років, жертвам нацистських переслідувань, учасникам війни, а також членам сімей загиблих у період Великої Вітчизняної війни і війни з Японією та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни і війни з Японією:

учасникам війни, нагородженим орденами та медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни та війни з Японією, учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 120 гривень.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає оскаржувану постанову в цій частині незаконною та просить її скасувати з таких підстав.

ОСОБА_1 є учасником війни згідно посвідчення НОМЕР_1, виданого Управлінням соціального захисту Ізмаїльської міської ради 27.12.2000 р.

Ч. 1 п. 1 оскаржуваної постанови встановлено виплату у 2011 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі, меншому, ніж передбачено Законом, тому оскаржувана постанова порушує права та інтереси позивача.

Ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 квітня - 764 грн., отже, розмір допомоги до 5 травня згідно ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" становить 2292 грн.

Позивач посилається на те, що право Кабінету Міністрів України встановлювати розмір одноразової грошової допомоги передбачено ст. 14 ч. 5 Закону згідно змін, внесених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", але відповідні положення визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Також позивач посилається на протиправність дій відповідача в частині прийняття оскаржуваної постанови, відсутність у нього компетенції приймати такі нормативно-правові акти та заподіяння їй моральної шкоди в розмірі 200000 грн. протиправними рішеннями та діями позивача.

Відповідач - Кабінет Міністрів України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Щодо відповідності законодавству оскаржуваної постанови відповідач зазначає наступне.

Відповідач зазначає, що при реалізації наведеної норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не може братись до уваги розмір мінімальної пенсії, встановлений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на чому наполягає позивач.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальна пенсія є державною соціальною гарантією, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 28 Закону, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно із ч. 3 ст. 28 Закону, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Таким чином, розмір мінімальної пенсії для виплати згідно з Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" законодавством не визначений.

Як стверджує відповідач, за відсутності врегульованого розміру одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визначення такого розміру спірною постановою Кабінету Міністрів України відповідає інтересам відповідної категорії громадян.

Вказана правова позиція наведена в Ухвалі Конституційного Суду України від 19.05.2009 р. № 27-у/2009.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Згідно із п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.

На думку відповідача, підстав для визнання незаконною в частині спірної постанови відповідача немає, оскільки вона повністю відповідає чинному законодавству та прийнята в межах його повноважень.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Позивач є учасником війни згідно посвідчення НОМЕР_1, виданого Управлінням соціального захисту Ізмаїльської міської ради 27.12.2000 р., що свідчить про наявність у неї права на оскарження постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 р. № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".

Щодо порушення оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 р. № 341 положень Законів України суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, а також Указами Президента України та Постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Згідно зі ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування, та інше.

Згідно із ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" до числа основних державних соціальних гарантій включаються розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Згідно із ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25 років, а у жінки - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.99 р. № 966-XIV прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги та інше.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальна пенсія - це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII.

Дана правова позиція повністю узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними в Ухвалі Конституційного Суду України від 19.05.2009 р. № 27-у "Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення терміна (словосполучення) "мінімальна пенсія за віком", що міститься у ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тлумачення терміна (словосполучення) "мінімальний розмір пенсії за віком", використаного в частині першій ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

В Ухвалі від 19.05.2009 р. № 27-у Конституційний Суд України відзначив, що непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавстві.

Згідно із п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян, метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. При цьому принцип збалансованості бюджету виступає одним з визначальних поряд з принципами справедливості та пропорційності (розмірності) у діяльності органів державної влади, зокрема в процесі підготовки, прийняття та виконання державного бюджету на поточний рік. Пунктом 11 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України встановлено, що предметом регулювання закону про Державний бюджет України є додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011 передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України, будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом про Державний бюджет України.

Згідно з Додатком 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" до загальнодержавних видатків Міністерства праці та соціальної політики України віднесено щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Бюджетного Кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законами про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, розмір виплати разової грошової допомоги до 5 травня як однієї з державних соціальних гарантій встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 341 з урахуванням відсутності відповідного регулювання такої виплати в залежності від прожиткового мінімуму іншими нормативно-правовим актами.

Розмір виплати разової грошової допомоги до 5 травня як однієї з державних соціальних гарантій встановлено саме оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України з урахуванням відсутності відповідного регулювання такої виплати в залежності від прожиткового мінімуму іншими нормативно-правовим актами, а також виходячи з розміру виділених бюджетних асигнувань.

Отже, при реалізації ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не може братись до уваги розмір мінімальної пенсії, встановлений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Також суд зазначає, що згідно з висновком Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про розмір разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 23.03.2011 року, проект оскаржуваної постанови відповідає Конституції України та законодавчим актам, що мають вищу юридичну силу.

Таким чином, Кабінет Міністрів України при прийнятті постанови від 04.04.2011 р. № 341 діяв на підставі, в межах повноважень, а відтак правових підстав вважати оскаржувану постанову у спірній частині незаконною немає.

Окремо суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України 04.04.2011 р. № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" була предметом неодноразового судового розгляду, за результатами яких прийнято судові рішення, що набули законної сили.

Зокрема, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2011 р. у справі № 2а-5925/11/2670 за позовом ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним абзацу 6 пункту 1 частини 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 4 квітня 2011 року № 341 в частині встановлення у 2011 році розмірів щорічної разової допомоги до 5 травня учасникам війни, зобов'язати відповідача винести постанову, яка не буде обмежувати права позивача як учасника війни щодо щорічної виплати до 5 травня трьох мінімальних пенсій за віком та не постановлювати нормативні акти, які є недійсними бо обмежують права і пільги ветеранів війни, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2012 р. судове рішення залишене без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2012 р. у справі № 2а-6215/11/2670 за позовом ОСОБА_6 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2011 року № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" в частині виплати у 2011 році разової грошової допомоги інвалідам війни І групи в розмірі 1000 грн., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р. судове рішення залишене без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2011 р. у справі 2а-5686/11/2670 за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Кабінету Міністрів України про оскарження постанови № 341 від 04.04.2011 р. "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" позовні вимоги задоволено частково - визнано незаконними аб. 3, 4, 5 пп. 2 п. 1 постанови.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р. у справі № 2а-5686/11/2670 апеляційні скарги відповідача Кабінету Міністрів України, позивачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та осіб, що приєднались до апеляційної скарги позивачів, залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2011 р. - залишено без змін.

Таким чином, станом на час прийняття судового рішення по справі № 2а-10464/11/2670 є чинними судові рішення протилежного змісту, і суд, приймаючи рішення по суті спору, не зв'язаний будь-якою з двох правових позицій.

Оскільки суд не знаходить підстав для визнання незаконним оскаржуваного рішення, то відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо його прийняття, а також про стягнення моральної шкоди.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України , у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

На підставі вищевикладеного, ст. 160 - 163, 171, 186 КАС України , суд, -

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 19.07.2013 р.