• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про скасування нормативно-правового акта в частині

Спеціалізовані суди | Постанова від 13.05.2013 № 826/1377/13-а
Реквізити
  • Видавник: Спеціалізовані суди
  • Тип: Постанова
  • Дата: 13.05.2013
  • Номер: 826/1377/13-а
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Спеціалізовані суди
  • Тип: Постанова
  • Дата: 13.05.2013
  • Номер: 826/1377/13-а
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
13.05.2013 р.N 826/1377/13-а
( Постанову залишено без змін (згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року) )
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Добрянської Я. І., суддів: Власенкової О. О., Кротюка О. В., розглянув відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" до Міністерства фінансів України, третя особа - Державна податкова служба України, про скасування нормативно-правового акта в частині.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
4 вересня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" до Міністерства фінансів України, в якому позивач просив встановити наявність або відсутність компетенції (повноважень) Міністерства фінансів України доповнювати додатковими умовами встановлені Податковим кодексом України норми врахування сум у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, обмежуючи їх сумою, що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового періоду).
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2012 р. було відкрито провадження в адміністративній справі N 0870/8678/12, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду колегією суддів.
Також ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 3 грудня 2012 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи Державну податкову службу України.
В судовому засіданні 09.01.2013 р. було задоволено клопотання позивача про зміну предмета позову, відповідно до якого ТОВ "Техенергохім" просить визнати пункт 4.6.3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили - пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України в окремій його частині - "що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду". Порядок затверджено наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. N 1492 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за N 1490/20228.
Крім того, ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.01.2013 р. було передано адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" до Міністерства фінансів України, третя особа - Державна податкова служба України, про скасування нормативно-правового акта в частині за територіальною підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 06.02.2013 р. зазначену справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" до Міністерства фінансів України, третя особа - Державна податкова служба України, про скасування нормативно-правового акта в частині було розподілено на суддю Добрянську Я. І. та присвоєно справі новий N 826/1377/13-а.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2013 р. було прийнято справу N 826/1377/13-а до провадження для продовження розгляду колегією суддів під головуванням судді Добрянської Я. І.
Відповідно до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем було здійснено опублікування оголошення про оскарження нормативно-правового акта в частині.
В судове засідання 09.04.2013 р. позивач не прибув, однак 26.03.2013 р. до канцелярії суду надійшло клопотання від позивача, в якому останній просить суд розглядати справу N 826/1377/13-а за відсутності його представника.
Відповідач в судове засідання 09.04.2013 р. також не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого містяться в матеріалах справи.
Представник третьої особи - Державної податкової служби України в судовому засіданні 09.04.2013 р. проти позову заперечив, зазначивши, що до оскаржуваного в частині нормативно-правового акта (пункт 4.6.3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. N 1492, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за N 1490/20228) було внесено зміни наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 р. N 1342, а отже, такий нормативно-правовий акт станом на час розгляду даної адміністративної справи по суті не є чинним в редакції від 25.11.2011 р., в якій саме позивач просить суд його скасувати у відповідній частині.
Зважаючи на неприбуття позивача та відповідача в судове засідання 09.04.2013 р., що були повідомлені належним чином, суд на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалив розглянути справу N 826/1377/13-а в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Про перехід до розгляду справи N 826/1377/13-а в порядку письмового провадження позивача та відповідача було повідомлено належним чином листом від 09.04.2013 р., що отриманий позивачем 15.04.2013 р. та відповідачем 11.04.2013 р.
Однак станом на час розгляду даної адміністративної справи по суті - 13.05.2013 р. інших документів від сторін по справі до суду не надходило.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін в минулих судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
встановив:
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач вважає протиправними дії Мінфіну щодо доповнення додатковими умовами норми, встановлені Податковим кодексом України, зокрема, зазначає, що таким протиправним доповненням є слова "що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду" підпункту 4.6.3 пункту 4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 N 1492, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за N 1490/20228 (далі - Порядок), та відповідно просить суд визнати пункт 4.6.3 Порядку таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили - пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України в окремій його частині - "що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду".
Проаналізувавши матеріали справи та дослідивши всі необхідні докази у справі, а також вивчивши норми чинного законодавства з приводу даного спору, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, зважаючи, зокрема, на наступне.
Відповідно до Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" основними завданнями міністерства як органу, що забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох сферах, є, зокрема, забезпечення нормативно-правового регулювання. Основними ж завданнями центральних органів виконавчої влади є:
1) надання адміністративних послуг;
2) здійснення державного нагляду (контролю);
3) управління об'єктами державної власності;
4) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики на розгляд міністрів, які спрямовують та координують їх діяльність;
5) здійснення інших завдань, визначених законами України та покладених на них Президентом України.
Положенням про Міністерство фінансів України, яке затверджено Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 446/2011, встановлено, що Мінфін України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики тощо.
Положенням про Державну податкову службу України (ДПС України), яке затверджено Указом Президента України 12 травня 2011 року N 584/2011, встановлено, що ДПС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. ДПС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, розробляє, а її Голова вносить Міністрові фінансів України проекти нормативно-правових актів Міністерства фінансів України, що належать до сфери діяльності ДПС України.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, із зазначеними вище пропозиціями щодо виключення оскаржуваних слів з Порядку в редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 N 1492 позивач листом від 12.07.2012 р. N 15/12 звертався до Міністерства юстиції України, яке направило вказаний лист за належністю до Міністерства фінансів України.
Державною податковою службою України як розробником Порядку листом від 17.09.2012 р. N 2007/0/61-15/12-3115 позивача було повідомлено, що його пропозицію враховано при підготовці проекту наказу про внесення змін до Порядку.
Так, проект наказу Міністерства фінансів України "Про внесення змін до форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" було підготовлено Державною податковою службою України та 21.09.2012 р. оприлюднено на офіційному інтернет-сайті ДПС.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, зазначеним проектом наказу оскаржувані позивачем слова Порядку були виключені.
Крім того, новий наказ Міністерства фінансів України від 17.12.2012 р. N 1342, яким було внесено зміни до оскаржуваного позивачем в частині наказу від 25.11.2011 р. N 1492, набрав чинності з дня його опублікування, а саме з 05.02.2013 р., та відповідно такий нормативно-правовий акт станом на час розгляду даної адміністративної справи по суті не є чинним в редакції від 25.11.2011 р., в якій саме позивач просить суд його скасувати у відповідній частині, а в чинній на даний час редакції наказу від 17.12.2012 р. оскаржувані позивачем слова Порядку ("що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду") були виключені.
Більш того, суд не може повторно скасовувати рішення (нормативно-правовий акт) суб'єкта владних повноважень, що не є чинним на час розгляду адміністративної справи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однак позивачем не було надано суду допустимих доказів того, що під час прийняття наказу від 25.11.2011 р. N 1492 Міністерство фінансів України діяло з перевищенням наданих йому повноважень або у спосіб, що суперечить Конституції чи законам України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та керуючись нормами наведеного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач не довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог, що були спростовані відповідачем, зважаючи на що, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в адміністративному позові.
Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 158 - 163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва
постановив:
1. В адміністративному позові відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України.
Головуючий, суддя:Я. І. Добрянська
Судді:О. О. Власенкова
О. В. Кротюк