Про визнання незаконною постанови в частині та стягнення коштів

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Бабенка К.А., суддів: Мельничука В.П., Федотова І.В., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2011 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною постанови в частині та стягнення коштів, -

В зв'язку з неприбуттям жодного з представників осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України , апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є учасником бойових дій, він отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення (т. 1, а. с. 3), в зв'язку з чим Позивач має право на разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що передбачено ст. 12 зазначеного Закону.

Проте, виплата вищезазначеної разової грошової допомоги в 2008 році здійснювалась відповідно до абз. 6 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 12 березня 2008 року № 183 (далі - Постанова № 183), а саме, учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, у сумі 310 гривень.

Відповідно до п. 20 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI (далі - Закон № 107-VI), частину п'яту статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в новій редакції, відповідно до якої Кабінету Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, було надано право визначати розмір грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

Станом на час прийняття Постанови № 183 пункт 20 Розділу II Закону № 107-VI був чинним.

В той же час, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (пункт 2 резолютивної частини Рішення).

Згідно із п. 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону № 107-VI , визнані неконституційними, тобто, вони втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України такого Рішення.

Таким чином, лише з 22 травня 2008 року (з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 ) втратила чинність норма закону про державний бюджет, якою було внесено зміни до частини п'ятої ст. 12 Закону № 3551-XII .

До 22 травня 2008 року, і, відповідно, на момент прийняття Відповідачем Постанови № 183 12 березня 2008 року пункт 20 Розділу II Закону № 107-VI , яким Кабінету Міністрів України було надано право у 2008 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, був чинним та підлягав застосуванню у відповідних правовідносинах, а норму частини п'ятої ст. 12 Закону № 3551-XII , на яку посилається Позивач, призупинено, а тому відсутні підстави для її застосування.

Відповідно до частини другої ст. 152 Конституції України , закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України , суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В зв'язку з вищевикладеним колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.