Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального Кодексу України

Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року N 1799-12 з 1 березня 1992 року введений в дію Арбітражний процесуальний Кодекс України (далі АПК).

З цієї дати на території України не застосовуються Правила розгляду господарських спорів державними арбітражами.

З метою забезпечення однакового застосування АПК Президія Вищого Арбітражного Суду України вважає за необхідне дати такі роз'яснення.

1. Доарбітражне врегулювання господарських спорів

1.1. Відповідно до статті 5 АПК спір може бути переданий на вирішення арбітражного суду за умови додержання сторонами встановленого для даної категорії спорів порядку їх доарбітражного врегулювання. Цей порядок визначається АПК, якщо інший порядок не встановлено чинним на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин, наприклад, транспортним законодавством.

Вимоги щодо доарбітражного врегулювання спору не поширюються на спори про визнання недійсними актів ненормативного характеру, а також на позовні заяви прокурора. Ці справи порушуються арбітражним судом незалежно від вжиття сторонами заходів доарбітражного врегулювання спорів.

У зв'язку з тим, що порядок доарбітражного врегулювання господарських спорів регулюється АПК, Положення про порядок пред'явлення та розгляду претензій підприємствами, організаціями і установами та врегулювання розбіжностей по господарських договорах, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 17 жовтня 1973 року N 758 на території України не застосовується.

1.2. Згідно зі статтею 6 АПК доарбітражне врегулювання спорів здійснюється шляхом звернення з письмовою претензією, яка надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

При вирішенні питання щодо додержання порядку безпосереднього врегулювання спору слід враховувати, що претензія може бути передана по телеграфу, телетайпу, факсу або по радіо.

Доказом додержання позивачем порядку безпосереднього врегулювання спору є копія претензії та документ, що стверджує надіслання претензії іншій стороні, зокрема, поштова квитанція, копія списку за формою, встановленою поштовими Правилами, або виписка з нього, що завірена самою стороною і містить посилання на номер і дату поштової квитанції, виданої в підтвердження прийому поштового відправлення за даним списком; виписка з журналу запису, засвідчена позивачем, якщо претензію надіслано по телетайпу, факсу або по радіо.

Якщо ці документи не додані до позовної заяви, така позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 7 статті 63 АПК.

Відсутність документа, який стверджує надіслання претензії, не може бути підставою для повернення позовної заяви у випадках, коли з доданої до цієї заяви відповіді на претензію вбачається, що порядок безпосереднього врегулювання спору додержаний.

Якщо позивач не вжив заходів доарбітражного врегулювання спору у встановленому порядку і можливість такого врегулювання втрачена, арбітражний суд повинен закрити провадження у справі на підставі пункту 3 статті 80 АПК.

1.3. АПК не встановлює строку звернення з претензією до порушника майнових прав і законних інтересів підприємств і організацій. Щодо строку її розгляду, то статтею 7 АПК передбачена необхідність розглянути одержану претензію в місячний строк, а у випадках, коли обов'язковими для сторін правилами або договором передбачено право перепровірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії, пов'язані з якістю та комплектністю продукції або товарів, можуть бути розглянуті в строк не більше двох місяців.

Якщо в засіданні арбітражного суду буде виявлено, що позов поданий до закінчення строку, встановленого для відповіді на претензію, і така відповідь не дана, позов необхідно залишити без розгляду відповідно до пункту 3 статті 81 АПК.

Справа підлягає розгляду по суті, якщо до дня її розгляду дана відповідь про відхилення претензії або цей строк закінчився і відповідачем не дано відповіді на претензію.

1.4. Відповідно до статті 8 АПК у випадках, коли у відповіді про визнання претензії не повідомляється про перерахування визнаної суми, заявник претензії по закінченні 20 днів після одержання відповіді має право пред'явити до банку розпорядження про списання у безспірному порядку визнаної боржником суми.

Виходячи з цього, арбітражний суд повинен відмовити у прийнятті позовної заяви про стягнення таких сум на підставі пункту 1 статті 62 АПК, а при виявленні в засіданні, що претензію було визнано, провадження у справі слід закрити (пункт 1 статті 80 АПК). У випадках часткового відхилення претензії арбітражний суд порушує провадження у справі лише в частині невизнаної суми.

1.5. Статтею 9 АПК встановлена майнова відповідальність за порушення строку розгляду претензії або залишення її без відповіді. Рішення про стягнення штрафу, встановленого за ці порушення, приймається арбітражним судом одночасно з прийняттям рішення по спору.

Встановлені статтею 9 АПК санкції не застосовуються до позовів немайнового характеру.

2. Підвідомчість господарських спорів

2.1. Відповідно до статей 1 і 12 АПК до підвідомчості арбітражних судів віднесені спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також спорів про визнання недійсними актів ненормативного характеру.

Право на звернення до арбітражного суду мають тільки підприємства, установи і організації - юридичні особи незалежно від форм власності майна та організаційних форм.

Щодо державних та інших органів, то вони мають право звертатися до арбітражного суду лише у випадках, передбачених законодавчими актами України. Зокрема, таким законодавчим актом є Закон України "Про державну податкову службу в Українській РСР" (6 пункт статті 10), відповідно до якого державній податковій інспекції надане право подавати в арбітражний суд позови до підприємств, установ та організацій про стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за незаконними угодами, та в інших випадках одержання коштів без встановлених законом підстав. Таким нормативним актом є також Закон України "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", статтею 65 якого органам місцевого самоврядування надане право звертатися до підприємств (об'єднань) з позовами про відшкодування збитків, завданих інтересам населення, місцевому господарству, навколишньому середовищу.

2.2. Згідно зі статтею 12 АПК заяви про визнання недійсними актів ненормативного характеру, тобто таких, що не встановлюють загально-обов'язкові норми, можуть бути передані на вирішення арбітражного суду з підстав, зазначених у законодавстві. До таких законодавчих актів відносяться Закон України "Про підприємства в Українській РСР" (пункт 2 статті 27), Закон СРСР "Про кооперацію в СРСР" (стаття 10), Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (статті 16 та 18), Закон України "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" (стаття 30), Положення про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 15 квітня 1991 року N 99 (пункт 5 Положення) та інші.

2.3. Основними принципами визначення підвідомчості спорів арбітражним судам є сума договору або позову, місцезнаходження сторін та предмет спору.

Незалежно від суми договору (позову) та місця знаходження сторін до компетенції Вищого Арбітражного Суду України віднесено вирішення спорів, які виникають у процесі зовнішньоекономічної діяльності відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (в межах підвідомчості спорів арбітражним судам); спорів, матеріали яких містять державну таємницю, а також про визнання недійсними актів ненормативного характеру, виданих державними органами України та іншими республіканськими органами; спорів про визнання недійсними актів державних та інших органів Кримської АРСР, обласного та базового рівня, якщо такий акт прийнято на підставі відповідного акту республіканського органу.

2.4. Виключна підвідомчість передбачена тільки щодо спорів, які виникають з договору перевезення, у тому числі у прямому міжнародному залізничному і повітряному сполученні, в яких одним з відповідачів є орган транспорту. Відповідно до статті 16 АПК такі спори вирішуються арбітражним судом за місцезнаходженням органу транспорту.

Отже АПК не передбачено виключної підвідомчості для інших категорій спорів, у тому числі, що виникають з поставки недоброякісної (некомплектної) продукції або з недостач матеріальних цінностей. Підвідомчість цих спорів визначається за загальними принципами, встановленими АПК.

2.5. У випадках непідвідомчості спору даному арбітражному суду позовні матеріали направляються за встановленою підвідомчістю, а якщо її зміна відбулася в процесі розгляду справи за обставинами передбаченими статтею 17 АПК, слід винести ухвалу про передачу справи арбітражному суду, якому вона підвідомча. Якщо справа надсилається в інший арбітражний суд для вирішення її по суті, не можна виносити ухвалу про закриття провадження у справі.

Передача позовних матеріалів або справи з арбітражного суду до органу, що вирішує господарські справи в іншій державі, здійснюється в порядку, передбаченому законодавчими актами України, міждержавними договорами або угодами.

3. Учасники арбітражного процесу

3.1. До складу учасників арбітражного процесу входять арбітр, сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених АПК. Зокрема, такими особами є, експерти, посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Підстави, за якими арбітр підлягає відводу (самовідводу), передбачені в статті 20 АПК. З усіх учасників арбітражного процесу відвід арбітра мають право заявити тільки два його учасники - сторони та прокурор, який бере участь в арбітражному процесі. Правило цієї статті про те, що відвід повинен бути мотивований, заявлений у письмовій формі до початку вирішення спору, в рівній мірі стосується відводу арбітра, заявленого прокурором.

Задоволення заяви про відвід арбітра або її відхилення здійснюється головою арбітражного суду або його заступником, який виносить з цього приводу ухвалу в триденний строк з дня надходження заяви.

Відповідно до статті 111 АПК перевірка ухвали в порядку нагляду провадиться у випадках, передбачених цим Кодексом. Оскільки АПК не передбачає такого випадку щодо ухвал з питань відводу арбітра, заінтересована сторона або прокурор не мають права подавати заяву чи протест про перевірку цієї ухвали в порядку нагляду. Аналогічні правила застосовуються при вирішенні питань, пов'язаних з відводом експерта (стаття 31 АПК).

3.2. В процесі розгляду арбітражним судом спору між позивачем і відповідачем третя юридична особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така юридична особа має право звернутися до арбітражного суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою. Вступ цієї особи у справу може бути за умови вжиття нею заходів доарбітражного врегулювання спору і в будь-який час провадження справи в арбітражному суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу слід винести ухвалу.

Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, може бути тільки на підставі її заяви, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи арбітражного суду.

Арбітражний процесуальний Кодекс передбачає можливість участі в арбітражному процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, але рішення арбітражного суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 АПК). Така третя особа виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини.

Відповідно до статті 27 АПК така третя особа може бути притягнута до участі у справі за її заявою, а також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи арбітражного суду. Виходячи з того, що ця особа не заявляє самостійної вимоги на предмет спору, її вступ у справу або притягнення її до участі у справі провадиться незалежно від вжиття нею заходів доарбітражного врегулювання спору із сторонами.

Допущення або притягнення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується ухвалою до прийняття арбітражним судом рішення з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи.

3.3. Відповідно до статті 29 АПК прокурор бере участь в арбітражному процесі при розгляді справ, порушених за його заявою, а також у випадках, коли це передбачено законом чи визнано за необхідне арбітражним судом. Як учасника арбітражного процесу стаття 29 АПК наділяє прокурора відповідними правами.

Незважаючи на те, що справу порушено за заявою прокурора, йому не надане право подавати заяву про перевірку рішення, ухвали, постанови арбітражного суду в порядку нагляду.

Тільки у випадках, коли прокурор брав участь в арбітражному процесі або якщо рішення у справі зачіпає інтереси держави прокурор може принести протест за правилами, встановленими розділом ХІІ АПК.

Прокурор, який брав участь в арбітражному процесі, має право вносити подання про перегляд рішень, ухвал та постанов лише за нововиявленими обставинами.

3.4. Арбітражний суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача.

Задоволення такого клопотання може мати місце тільки за умови вжиття щодо іншого відповідача заходів доарбітражного врегулювання спору. Якщо залучення до участі у справі іншого відповідача здійснюється з ініціативи арбітражного суду, то додержання такого порядку, у тому числі до органів транспорту, зв'язку тощо, необов'язкове.

Це правило стосується і таких дій арбітражного суду, як заміна за згодою позивача первісного відповідача належним відповідачем. У зазначених випадках абітражний суд виносить ухвалу і починає розгляд справи заново (стаття 24 АПК).

4. Докази

4.1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами докази є недостатніми, арбітражний суд зобов'язаний сам витребувати їх від підприємств та організацій, незалежно від їх участі у справі.

Про витребування доказів від сторони, а також від інших підприємств, установ, організацій, державних органів арбітражний суд вказує в ухвалі про порушення провадження у справі (статті 64 та 65 АПК) або в ухвалі про відкладення розгляду справи (стаття 77 АПК ).

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (ксерокопії).

4.2. При вирішенні питання щодо доказів арбітражним судам слід враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Так, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевозки вантажу, встановлений перелік документів-доказів, які є підставою для покладання на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже, ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладання на перевізника відповідальності за незбереження вантажу.

4.3. Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням арбітражного суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.

Таке ж значення для арбітражного суду має вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Щодо рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, то при розгляді справи в арбітражному суді не підлягають доведенню встановлені судом факти, які мають значення для вирішення спору.

Не доводяться при розгляді справи факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, але таке припущення може бути спростоване в загальному порядку.

4.4. Одним з доказів є висновок експерта, однак арбітражний суд не може призначати експертизу, в тому числі повторну, якщо в провадженні арбітражного суду ще нема справи зі спору, для вирішення якого в майбутньому необхідно проведення експертизи.

5. Арбітражні витрати

5.1. Однією з складових частин арбітражних витрат є державне мито, яке сплачується або стягується в доход республіканського бюджету України в порядку і розмірі, встановлених Законом України "Про державне мито". Державне мито з позовних заяв зараховується на бюджетний рахунок Міністерства фінансів України N 1100657 в міській дирекції Укрсоцбанку м.Києва по розділу II, параграф 1 "Державне мито", символ звітності банку 57, МФО 322012.

Відповідно до цього Закону державне мито справляється не тільки з заяв про перевірку в порядку нагляду рішень та постанов арбітражного суду, але також з заяв про перевірку в порядку нагляду усіх без виключення ухвал.

5.2. Застосовуючи статтю 47 АПК, необхідно виходити з того, що арбітражний суд має повернути сплачене державне мито частково або повністю у випадках, передбачених статтею 9 Закону України "Про державне мито", а саме:

- внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством;

- повернення позовної заяви, а також заяви про перевірку рішення, постанови, ухвали в порядку нагляду (статті 62 та 105 АПК);

- припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розгляду в арбітражному суді, а також, коли позивачем не додержано встановленого для даної категорії спорів порядку доарбітражного врегулювання (пункт 1 статті 80 та пункт 3 статті 81 АПК);

- скасування у встановленому порядку рішення, постанови, ухвали арбітражного суду, якщо державне мито було стягнуто в доход бюджету.

5.3. Арбітражні витрати складаються також з сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, а також за участь перекладача у розгляді справи. Ці витрати визначаються у рішенні арбітражного суду.

Експертам та перекладачам також відшкодовуються витрати, пов'язані з явкою до арбітражного суду (вартість проїзду, найму жилого приміщення, добові), у розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження (стаття 48 АПК).

5.4. Одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову. При зверненні з претензією і позовом в іноземній валюті сума претензії та позову визначається у тій валюті, в якій проводились або повинні були проводитись розрахунки між сторонами. У позовній заяві вказується ціна позову в іноземній валюті та грошовий еквівалент за офіційним курсом Національного банку України. У цьому випадку підвідомчість спору залежить від ціни позову в грошовому еквіваленті і держмито сплачується з урахуванням цього курсу грошової одиниці (стаття 8 Закону України "Про державне мито"). У рішенні арбітражного суду про задоволення позовних вимог в іноземній валюті окремо вказується сума державного мита в грошовій одиниці Національного банку України з урахуванням еквіваленту і окремо видаються накази на стягнення цих сум.

6. Подання позову і порушення провадження у справі

6.1. Відповідно до статті 2 АПК арбітражний суд порушує справу за позовними заявами заінтересованих підприємств та організацій, державних та інших органів, а також прокурорів, які звертаються до арбітражного суду в інтересах державних органів, державних підприємств та організацій. Таким чином, АПК не надає органу управління права подавати до арбітражного суду позов в інтересах підпорядкованих йому підприємств і організацій, а також не наділяє арбітражний суд правом порушувати справу з власної ініціативи.

6.2. Недодержання окремих вимог статті 54 АПК щодо форми і змісту позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 цього Кодексу. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштові адреси або позовну заяву підписано не керівником юридичної особи чи його заступником. Кодекс не надає керівникам та їх заступникам право на уповноваження інших посадових осіб підписувати позовні заяви.

Підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких грунтується позовна вимога, та доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. Арбітражний суд повертає позовну заяву, що не містить обгрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми.

Якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 АПК. У цьому випадку арбітр при підготовці справи до розгляду вимагає ці докази від позивача чи відповідача.

6.3. Перелік документів, що додаються до позовної заяви, встановлений статтею 57 АПК.

При вирішенні питання про наслідки порушення позивачем вимог цієї статті слід виходити з того, що підставою для повернення позовної заяви є тільки відсутність доказів сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, а також вжиття заходів доарбітражного врегулювання спору. Крім того, підставою для повернення позовної заяви є неподання доказів звернення до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, якщо вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк (пункти 4, 6, 7 та 8 статті 63 АПК).

Щодо доказів доарбітражного врегулювання спорів, які виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, слід виходити з того, що такими доказами є договір, проект договору, лист, який містить відповідну вимогу, протокол розбіжностей і документи, що підтверджують дату його одержання, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано.

6.4. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також арбітру. Якщо позивач порушив правила поєднання вимог або поєднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин чи суттєво утруднить вирішення спору, арбітр має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 статті 63 АПК).

Арбітражний суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача) і в цій позовній заяві об'єднані вимоги, що обгрунтовані на комерційному акті, з вимогами, які обгрунтовані на інших документах.

6.5. Стаття 63 АПК не вимагає від арбітражного суду винесення ухвали про повернення позовної заяви без розгляду. Отже, таке повернення оформляється листом арбітра. Якщо позивач заперечує обгрунтованість повернення йому позовної заяви, він має право звернутися до голови арбітражного суду чи до його заступника зі скаргою на дії арбітра, а не із заявою про перевірку правильності цих дій в порядку нагляду.

6.6. Питання про прийняття позовної заяви вирішується арбітром, який має право відмовити у її прийнятті у випадках, передбачених статтею 62 АПК. Так, на підставі пункту 1 статті 62 АПК арбітр відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо вирішення спору чинним законодавством віднесено до компетенції іншого органу або позов поданий не юридичною особою чи не до юридичної особи, а також, якщо платіжну вимогу було акцептовано, але за відсутністю коштів на рахунку відповідача ця платіжна вимога знаходиться в картотеці банку N 2.

Перелік підстав відмови у прийнятті позовної заяви, встановлений статтею 62 АПК, є вичерпним. Так, АПК не передбачає права арбітра на таку відмову за мотивом, що позов поданий до підприємства або організації, які згідно з чинним законодавством не можуть бути відповідачами по такому спору. Якщо ці обставини виявлені в процесі розгляду справи, позов не підлягає задоволенню.

6.7. Відповідно до ст.69 АПК арбітражний суд має вирішити спір у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Тільки у виняткових випадках голова арбітражного суду чи його заступник має право продовжити строк вирішення спору, але не більше, як на один місяць.

У строк більше двох місяців арбітр може вирішити спір, якщо про це є клопотання обох сторін чи клопотання однієї сторони, погоджене з другою стороною. При наявності цих обставин у арбітра нема необхідності ставити питання перед головою арбітражного суду або його заступником про подовження строку вирішення спору.

6.8. Арбітрування, тобто сприяння досягненню угоди між сторонами, є основним принципом процесу арбітражного суду, який складається з головуючого арбітра і представників сторін.

Тільки при нез'явленні в засідання арбітражного суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

6.9. Статтею 79 АПК встановлений вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав, наприклад, надіслання запиту чи справи для одержання роз'яснення з питань застосування законодавства, слід визнати безпідставним і ухвала арбітражного суду про зупинення провадження у справі за таким мотивом підлягає скасуванню в порядку нагляду.

6.10. Вичерпним також є перелік підстав для припинення провадження у справі (стаття 80 АПК) і залишення позову без розгляду (стаття 81 АПК).

Принципова відміна наслідків цих дій полягає у тому, що у першому випадку повторне звернення до арбітражного суду по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається, а в другому - після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з позовом до арбітражного суду в загальному порядку. Так, якщо позивачем не вжито заходів доарбітражного врегулювання спору і можливість такого врегулювання втрачена, провадження у справі припиняється, а якщо не втрачена - позов залишається без розгляду.

6.11. Після порушення провадження у справі сторони не позбавлені права укласти угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду. Така угода є підставою для припинення провадження у справі (пункт 5 статті 80 АПК). Ця угода має бути поданою до прийняття рішення арбітражного суду по суті спору.

6.12. Відповідно до статті 59 АПК відповідач зобов'язаний не пізніше трьох днів з дня одержання ухвали про порушення справи надіслати арбітражному суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У випадку порушення вимоги щодо надіслання відзову арбітражний суд має право стягнути з відповідача в доход республіканського бюджету штраф у розмірі до 1000 крб. Таким чином, якщо відповідач у встановлений строк надіслав арбітражному суду відзив на позовну заяву, але не додав до нього документів, що підтверджують заперечення проти позову, то ці обставини не дають підстав для стягнення з відповідача штрафу, встановленого пунктом 5 статті 83 АПК.

Цей штраф арбітражний суд має право стягнути з відповідача або з позивача за ненадіслання витребуваних від них арбітражним судом матеріалів, а також за ухилення від вчинення дій, покладених арбітражним судом на сторону.

6.13. Прийняте рішення, як правило, арбітр повинен оголосити у засіданні після закінчення розгляду справи. Якщо це необхідно у зв'язку з особливою складністю справи, рішення може бути прийнято протягом п'яти днів, про що також слід оголосити в засіданні (стаття 85 АПК).

Прийняте рішення або ухвала (якщо спір не вирішений по суті) розсилаються сторонам, прокурору, який бере участь в арбітражному процесі, а також третім особам. Таким чином, іншим учасникам арбітражного процесу (статті 30 та 31 АПК) рішення та ухвали не надсилаються.

6.14. Якщо по якійсь позовній вимозі, яку було розглянуто в засіданні арбітражного суду, арбітр не прийняв рішення або не вирішив питання про розподіл арбітражних витрат чи повернення державного мита з бюджету, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь в арбітражному процесі, право прийняти додаткове рішення чи ухвалу надане арбітру. Отже, сторона або прокурор у цих випадках повинні звертатися з відповідною заявою до арбітра, а не з заявою чи протестом про перевірку рішення в порядку нагляду. Таке додаткове рішення або ухвалу арбітр має право прийняти за своєю ініціативою (стаття 88 АПК).

Не змінюючи змісту рішення або ухвали, арбітр має право за заявою сторони чи за своєю ініціативою дати їх роз'яснення, виправити допущені описки, арифметичні помилки, про що виноситься ухвала (стаття 89 АПК).

Арбітру не надане право перегляду рішення, яким він відстрочив або розстрочив його виконання, обернув стягувану неустойку (штраф, пеню) в доход республіканського бюджету чи зменшив її розмір, стягнув штраф, встановлений статтею 9 або п.5 статті 83 АПК.

Якщо сторона не згодна з таким рішенням арбітра, вона не позбавлена права звернутися із заявою про перегляд рішення в порядку нагляду.

6.15. При виявленні при вирішенні спору порушень законності чи недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, незалежно від того, чи є вони учасниками арбітражного процесу, арбітражний суд виносить окрему ухвалу. Законність та обгрунтованість цієї ухвали перевіряється в порядку, передбаченому розділом XII АПК, тобто нагляду.

У випадку виявлення у діяльності посадових осіб підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, арбітражний суд повинен надіслати про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури, а не окрему ухвалу. Арбітражний процесуальний Кодекс не надає заінтересованим особам права оскарження таких повідомлень арбітражного суду (стаття 90 АПК).

6.16. Статтею 119 АПК встановлена відповідальність, у тому числі посадових осіб, за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі (стаття 90 АПК), а також за ухилення від виконанння рішення, ухвали чи постанови арбітражного суду підприємством, організацією чи установою, яким ухвала або наказ пред'явлено до виконання, у вигляді штрафу в розмірі до десяти тисяч карбованців. Цей штраф арбітражним судом стягується до республіканського бюджету.

Законність та обгрунтованість ухвали про стягнення цього штрафу може бути перевірено в порядку нагляду, в тому числі за ініціативою арбітражного суду.

7. Перевірка рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду

7.1. Перевірка рішень, ухвал, постанов арбітражного суду в порядку нагляду здійснюється за заявами сторони, за протестом відповідного прокурора та за ініціативою арбітражного суду.

В арбітражному суді Кримської АРСР, області, м.Києва рішення, ухвали в порядку нагляду перевіряються одноособово головою арбітражного суду чи його заступником. У Вищому Арбітражному Суді України законність і обгрунтованість рішення, ухвали, прийнятих арбітрами цього суду, а також рішень та ухвал, прийнятих головою Арбітражного Суду Кримської АРСР, областей і м.Києва перевіряється колегією Вищого Арбітражного Суду України по перегляду рішень ухвал, постанов (далі "арбітражна наглядова колегія"). Ця колегія перевіряє в порядку нагляду постанови, прийняті головою чи заступником голови арбітражного суду Кримської АРСР, області, м.Києва.

Якщо рішення або ухвала по справі прийняті заступником голови арбітражного суду, перевірка в порядку нагляду здійснюється головою цього арбітражного суду. Щодо рішень та ухвал, прийнятих заступником Голови Вищого Арбітражного Суду України або в засіданні під його головуванням, то статтею 96 АПК передбачено, що такі рішення та ухвали перевіряються в порядку нагляду Головою Вищого Арбітражного Суду та двома арбітрами арбітражної колегії.

Арбітражна наглядова колегія Вищого Арбітражного Суду України перевірку рішень, ухвал та постанов здійснює колегіально у складі Голови Вищого Арбітражного Суду чи його заступника та арбітра цієї колегії, а по складним справам - за участю Голови Вищого Арбітражного Суду або його заступника та двох арбітрів арбітражної наглядової колегії. Щодо рішень або ухвал Голови Вищого Арбітражного Суду України або прийнятих в засіданні під його головуванням, то наглядовою інстанцією є президія Вищого Арбітражного Суду.

7.2. Арбітражним процесуальним Кодексом встановлений двохмісячний строк подання заяв про перегляд рішень, ухвал, постанов в порядку нагляду. Такий же строк встановлений для подачі протесту прокурора.

Заяви або протест прокурора, подані після закінчення зазначеного строку без клопотання про його поновлення, підлягають поверненню (стаття 102 та пункт 4 статті 105 АПК).

Відповідно до статті 53 АПК за заявою сторони або прокурора арбітражний суд може визнати причину пропуску цього строку поважною і поновити пропущений строк. Однак, клопотання про поновлення строку на подачу заяви сторони чи протесту прокурора про перевірку рішення, ухвали або постанови в порядку нагляду взагалі не підлягає розгляду, якщо воно заявлено після закінчення року з дня їх прийняття.

7.3. Заява, а також протест прокурора про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду повинні подаватися до арбітражного суду, який вирішив справу. Якщо здійснення такої перевірки віднесено до компетенції Вищого Арбітражного Суду, заяву або протест прокурора разом із справою необхідно надіслати не пізніше п'яти днів з дня їх надходження Вищому Арбітражному Суду (стаття 100 АПК).

У випадку надіслання заяви або протесту прокурора про перегляд рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду безпосередньо до Вищого Арбітражного Суду, останній сам вимагає справу, а не надсилає їх до арбітражного суду, який вирішив спір. Тільки тоді, коли не можна встановити додержання строку подачі заяви або протесту, вони надсилаються відповідному арбітражному суду, котрий вирішує питання про додержання порядку та строку подачі заяви чи протесту.

7.4. Подання заяви про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду та принесення протесту прокурором не зупиняють виконавчого провадження. Зупиняти таке провадження до закінчення перевірки арбітражний суд має право за клопотанням сторони, відповідного прокурора або за своєю ініціативою (стаття 100 АПК).

Поряд з тим, відповідно до статті 41 Закону України "Про прокуратуру" прокурори і їх заступники, яким надане право принесення протесту в розглянутій арбітражним судом справі, можуть, витребувавши справу, зупинити виконання рішення, ухвали і постанови арбітражного суду до закінчення провадження по справі.

7.5. Перевірка рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду Вищим Арбітражним Судом є остаточною, крім випадків, передбачених статтею 106 АПК, тобто, коли одна із сторін знаходиться за межами України і є угода між відповідними державами щодо іншого порядку перевірки.

Ця норма в повній мірі стосується постанови арбітражної наглядової колегії Вищого Арбітражного Суду, тобто сторонам не надане право звертатися з заявою про перевірку цієї постанови до Президії Вищого Арбітражного Суду.

Виключення з цього правила зроблено тільки для Голови Вищого Арбітражного Суду та Генерального прокурора України, яким надане право принесення у Президію Вищого Арбітражного Суду протесту на постанову, прийняту арбітражною наглядовою колегією за результатами перевірки рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду.

Якщо Голова Вищого Арбітражного Суду не згодний з постановою Президії Вищого Арбітражного Суду, він має право звернутися до Пленуму цього суду з поданням про перевірку в порядку нагляду постанови Президії Вищого Арбітражного Суду. Іншим службовим особам, у тому числі Генеральному прокурору України, головам арбітражних судів Кримської АРСР, областей та м.Києва, не надане право звертатися до Пленуму Вищого Арбітражного Суду з поданням або протестом про перевірку постанови Президії Вищого Арбітражного Суду з господарського спору.

8. Перегляд рішення, ухвали, постанови арбітражного суду за нововиявленими обставинами

8.1. Нововиявленими є обставини, що мають суттєве значення для справи і які не були і не могли бути відомі заявникові. Зокрема, такими обставинами може бути факт скасування рішення або вироку суду, що мали преюдиціальне значення при прийнятті рішення арбітражним судом. Кодекс встановлює коло осіб, за заявою яких можуть переглядатися рішення, ухвали чи постанови за нововиявленими обставинами. До них належать сторони або прокурор, який має право на таке подання. Перегляд рішень, ухвал та постанов за цими обставинами може бути здійснений за ініціативою арбітражного суду (стаття 113 АПК).

8.2 Заява чи подання прокурора про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами можуть бути подані до арбітражного суду не пізніше двох місяців з дня встановлення таких обставин. Якщо заяву подано після закінчення зазначеного строку, а також в інших випадках, передбачених абзацом 5 статті 113 АПК, заява до розгляду не приймається і повертається заявникові.

Щодо подання прокурора, то АПК не передбачає права арбітражного суду повертати подання за мотивом пропуску строку.

8.3. Перевірку рішення, ухвали за нововиявленими обставинами за заявою або поданням прокурора здійснює арбітр, голова арбітражного суду або його заступник, які приймали первісні рішення, ухвали з господарського спору. Отже, такі заяви або подання прокурора подаються на їх ім'я, а не про перевірку рішення, ухвали в порядку нагляду.

Щодо постанов, рішень, ухвал, прийнятих в порядку нагляду Пленумом, Президією чи арбітражною колегією Вищого Арбітражного Суду, головою арбітражного суду або його заступником, то перегляд таких постанов, рішень та ухвал за нововиявленими обставинами віднесений до їх компетенції.

8.4. Якщо сторони або прокурор не згодні з наслідками перегляду рішення, ухвали чи постанови за нововиявленими обставинами, вони не позбавлені права на загальних підставах (розділ ХІІІ АПК) звернутися з заявою або протестом про їх перегляд в порядку нагляду.