Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянки Осташко Валентини Юріївни щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 47 Конституції України, частини першої статті 590 Цивільного кодексу України, частини третьої статті 33 Закону України „Про іпотеку“, частини першої статті 88 Закону України „Про нотаріат“

Конституційний Суд України у складі суддів:

Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,

Баулiна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовiченка Сергія Леонідовича,

Винокурова Сергія Маркіяновича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Литвинова Олександра Миколайовича,

Маркуш Марії Андріївни,

Овчаренка В’ячеслава Андрійовича,

Пасенюка Олександра Михайловича‚

Сергейчука Олега Анатолійовича,

Стецюка Петра Богдановича - доповідача,

Тупицького Олександра Миколайовича,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянки Осташко Валентини Юріївни щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 47 Конституції України , частини першої статті 590 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс), частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" від 5 червня 2003 року № 898-ІV (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 38, ст. 313) (далі - Закон № 898), частини першої статті 88 Закону України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 39, ст. 383) (далі - Закон № 3425).

Заслухавши суддю-доповідача Стецюка П.Б. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Громадянка Осташко В.Ю. звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень частини третьої статті 47 Конституції України , частини першої статті 590 Кодексу, частини третьої статті 33 Закону № 898, частини першої статті 88 Закону № 3425, а також відповіді на такі питання:

- чи є правомірним виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на житлову квартиру, в якій проживає боржник, якщо на підставі такого напису боржник примусово позбавляється житла;

- чи є підстави вважати безспірним грошове зобов’язання та правомірним виконавчий напис нотаріуса, здійснений на підставі розрахунку заборгованості стягувачем, без підтвердження їх первинними документами, поданими заявником до нотаріуса.

Необхідність в офіційному тлумаченні зазначених положень автор клопотання обґрунтовує неоднозначним, на його думку, їх застосуванням судами загальної юрисдикції. За твердженням суб’єкта права на конституційне звернення, суди у справах про визнання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки (яким, серед іншого, було житло) таким, що не підлягає виконанню, в одному випадку застосували положення частини третьої статті 47 Конституції України та вказали, що такий напис не є рішенням суду, і нотаріус не має права вчиняти виконавчий напис, яким боржник позбавляється житла. В іншому випадку, у справі, де заявниця була позивачем, суди всіх інстанцій наведених норм Конституції України не застосовували та позов про визнання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки (житло заявниці) таким, що не підлягає виконанню, залишили без задоволення.

Крім того, Осташко В.Ю. у клопотанні вказує на неоднозначне застосування судами України у спірних правовідносинах положень частини першої статті 88 Закону № 3425 щодо документів, якими може підтверджуватися безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Як доказ неоднозначного застосування зазначених положень вона долучила до клопотання копії та тексти судових рішень, роздруковані з Єдиного державного реєстру судових рішень, які набрали законної сили, та копію виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на її житло.

Автор клопотання наголошує, що суди загальної юрисдикції неоднозначно застосували стосовно нього наведені нормативні положення, чим порушили принцип рівності громадян перед законом і судом (статті 24, пункт 2 частини третьої статті 129 Конституції України) та його конституційне право на житло.

2. Конституційний Суд України, вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі у зв’язку з прийняттям Другою колегією суддів Конституційного Суду України Ухвали від 28 травня 2013 року про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України", виходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб’єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод (стаття 94); у конституційному зверненні має зазначатися обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України або законів України (пункт 4 частини другої статті 42).

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України під неоднозначним застосуванням положень Конституції України або законів України слід розуміти різне застосування одних і тих же норм цих правових актів судами України, іншими органами державної влади за однакових юридично значимих обставин (Ухвала Конституційного Суду України від 12 травня 2010 року № 31-у/2010). З аналізу конституційного звернення та доданих до нього матеріалів не вбачається неоднозначне застосування положень частини третьої статті 47 Конституції України , частини першої статті 590 Кодексу, частини третьої статті 33 Закону № 898, частини першої статті 88 Закону № 3425.

Таким чином, конституційне звернення не відповідає статтям 42, 94 Закону України "Про Конституційний Суд України", що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України, цим законом.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 153 Конституції України, статтями 42, 45, 50, 94 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянки Осташко Валентини Юріївни щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 47 Конституції України , частини першої статті 590 Цивільного кодексу України, частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" від 5 червня 2003 року № 898-ІV, частини першої статті 88 Закону України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України".

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.