Щодо рішень Європейського суду з прав людини, які набули статусу остаточного

У зв'язку з надходженням до Вищого адміністративного суду України доручення Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2013 року № 13167/1/1-13 та подання Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 29 березня 2012 року № 12.0.1-9/3082 про виконання рішень Європейського суду з прав людини, які набули статусу остаточного, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне звернути увагу адміністративних судів на таке.

Остаточними рішеннями Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Юр'єв та Юр'єва проти України" та "Кравець проти України" визнано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з порушенням права заявників на розгляд справи судом протягом розумного строку. Так, в національних судах у справі "Юр'єв та Юр'єва проти України" перше провадження тривало близько шести років та трьох місяців у судах двох інстанцій, а друге провадження становило близько п'яти років і чотирьох місяців у судах трьох інстанцій. У справі "Кравець проти України" провадження тривало близько семи років та одинадцяти місяців у судах трьох інстанцій.

Аналіз цих рішень свідчить, що проблеми, які призводять до порушення вимоги здійснення судового розгляду справ у розумний строк, пов'язані, зокрема, з тривалим розглядом справи апеляційним судом, неодноразовими відкладеннями судових засідань з різних причин, оскарженням заявниками рішень суду, які відповідно до норм національного законодавства не підлягають оскарженню.

Остаточними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України" , "Робота та інші проти України" , "Варава та інші проти України" та "ПМП "Фея" та інші проти України" встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції з огляду на порушення права на виконання рішення суду протягом розумного строку.

Наведені рішення Європейським судом з прав людини було ухвалено в межах відновленої процедури розгляду скарг, які стосуються тривалого невиконання рішень національних органів та відсутності у цьому зв'язку ефективних засобів юридичного характеру, як це було передбачено пілотним рішенням у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" .

Остаточним рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Хайров проти України", серед іншого, визнано порушення пункту 1 та підпункту "d" пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Так, у цій справі національні суди необґрунтовано відмовили викликати та допитати в судовому засіданні свідка без наведення підстав для такої відмови та з'ясування належним чином можливої причетності до справи цього свідка, на чому наполягав заявник.

Про викладене повідомляється у порядку інформування та для врахування при здійсненні судочинства.

Із стислим викладенням указаних рішень можна ознайомитися в інформаційно-правовій системі "ЛІГА:ЗАКОН" та на сайті Міністерства юстиції України (minjust.gov.ua) у розділі "Захист інтересів держави в Європейському суді".

Цей лист пропонуємо довести до відома суддів місцевих та апеляційних адміністративних судів.