Про скасування постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 08.01.2008 р. N 3

Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів: Пилипенко О.Є. (головуючий), Винокуров К.С., Кочан В.М., при секретарі - Коваль А.В., за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи за позовом Закритого акціонерного товариства "Укргазенерго" до Національної комісії регулювання електроенергетики України (третя особа 1 - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", третя особа 2 - Кабінет Міністрів України) про скасування постанови N 3 від 08.01.2008 р. (за участю представників сторін: від позивача: В.Я.В., Я.О. В., І.М.І., від відповідача: В.В.О., від третьої особи 1: К.І.Ю., Я.М.М., Д.І.М., від третьої особи 2.: Б.П.В., в судовому засіданні був присутній П.М.Р.)

17 січня 2008 р. Закрите акціонерне товариство "УКРГАЗЕНЕРГО" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії регулювання електроенергетики України про скасування постанови "Про скасування постанови НКРЕ від 09.08.2006 р. N 1047" від 08.01.2008 р. N 3.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує невідповідністю прийнятого відповідачем рішення ст. 6 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ст. 377 Цивільного кодексу України, п. 2.1.4 Ліцензійних умов на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, пп. 4, 5 Положення про Національну комісію з регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 14.03.95 р. N 213/95.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуваний наказ прийнято відповідно до чинного законодавства, в межах повноважень відповідача та з урахуванням фактичних обставин справи.

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, позицію відповідача підтримала, проти задоволення позову заперечувала. В процесі розгляду справи просила суд залишити позов без розгляду з тих мотивів, що позов подано особою, яка не мала не це повноважень.

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача позицію відповідача підтримала, проти задоволення позову заперечувала.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

04.01.2006 року між ВАТ "Газпром" (Російська федерація), НАК "Нафтогаз України" (Україна) та Компанією "РосУкрЕнерго АГ" (Швейцарія) було підписано Угоду про врегулювання відносин в газовій сфері. Відповідно до п. 3 вказаної Угоди для реалізації на внутрішньому ринку України природного газу, який надходить з території Російської федерації, Нафтогаз України та РосУкрЕнерго в максимального короткий строк, не пізніше 01.02.2006 р., створять спільне підприємство, статутний капітал якого буде сформований шляхом внесення грошових коштів та інших активів.

Закрите акціонерне товариство "Укргаз-Енерго" було створено на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 р. N 27-р "Питання забезпечення вітчизняних споживачів природним газом" та відповідно до п. 3 Угоди між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", Відкритим акціонерним товариство "Газпром" та Компанією "РосУкрЕнерго АГ" від 04.01.2006 р., з метою реалізації на внутрішньому ринку природного газу, що надходить з території Російської Федерації в Україну.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 31.01.2006 р. N 34-р "Про результати розгляду справи про узгоджені дії" надано дозвіл Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України", Компанії "РосУкрЕнерго АГ" та Закритому акціонерному товариству "Укргаз-Енерго" на 5 років на узгоджені дії згідно "Соглашения об урегулировании отношений в газовой сфере" від 04.01.2006 р., що пов'язані з реалізацією на ринку України імпортованого природного газу.

02.02.2006 р. між Закритим акціонерним товариством "Укргаз-Енерго" та Компанією "РосУкрЕнерго АГ" було укладено контракт купівлі-продажу природного газу в 2006-2028 роках відповідно до якого позивач має отримати на кордоні України з 01.03.2006 р. по 31.12.2006 р. - до 34 млрд.куб.м, в 2007 році - до 62 млрд.куб.м, а 2008-2028 рр. - до 60 млрд.куб.м щорічно природного газу для його подальшого постачання споживачам України.

24.02.2006 р. Закрите акціонерне товариство "Укргаз-Енерго" звернулося до Національної комісії регулювання електроенергетики України із заявою про видачу ліцензії на постачання природного газу за нерегульованим тарифом в обсязі 32 млрд.куб.м щорічно строком на п'ять років.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 09.03.2006 р. N 306 видано Закритому акціонерному товариству "Укргаз-Енерго" ліцензію на постачання природного газу за нерегульованим тарифом, пунктом 2 постанови - зобов'язано дотримуватися річних обсягів постачання природного газу на рівні 5,04 млрд.куб.м.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 09.08.2006 р. N 1047 на виконання постанови господарського суду м. Києва від 06.05.2006 р. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2006 р. у справі N 6/233-А визнано таким, що втратив чинність пункт другий постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 09.03.2006 р. N 306.

08.01.2008 р. Національною комісією регулювання електроенергетики України прийнято постанову N 3, якою скасовано постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України від 09.08.2006 р. N 1047.

Станом на дату винесення оскаржуваної постанови, позивач мав обмеження в обсягах реалізації, заявлені ним при поданні заяви на отримання ліцензії, а саме 32 млрд.куб.м газу.

Згідно із п. 1 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 14.03.95 р. N 213, в редакції Указу Президента України від 21.04.98 р. N 335/98 Національна комісія регулювання електроенергетики України (НКРЕ) є незалежним позавідомчим постійно діючим державним органом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із тексту оскаржуваної постанови вбачається, що при її прийнятті відповідач керувався нормами Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України" від 14.03.95 р. N 213.

Завдання, компетенція та права Національної комісії регулювання електроенергетики України визначені пунктами 3, 4 та 5 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 14.03.95 р. N 213, в редакції Указу Президента України від 21.04.98 р. N 335/98.

Пункт 3 вказаного Положення визначає, що основними завданнями Комісії є, зокрема, участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування оптового ринку електроенергії, ринків газу, нафти та нафтопродуктів; сприяння конкуренції у сфері виробництва електричної енергії, постачання електричної енергії та газу, видобутку газу та нафти, зберігання та реалізації газу, нафти і нафтопродуктів; забезпечення ефективності функціонування товарних ринків на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів їх товарів і послуг; видача суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на постачання природного газу, транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними трубопроводами, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами.

Відповідно до п. 4 Положення Комісія відповідно до покладених на неї завдань видає суб'єктам підприємницької діяльності ліцензії на постачання природного газу, транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними трубопроводами, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами; створює для суб'єктів оптового ринку електричної енергії, ринків газу, нафти та нафтопродуктів передумови для впевненості у справедливості цих ринків і правил, за якими вони працюватимуть, шляхом відкритого обговорення питань, що належать до компетенції Комісії, у присутності постачальників і споживачів, представників громадськості та засобів масової інформації.

Згідно пункту 5 Комісія має право, зокрема, встановлювати в межах своїх повноважень обов'язкові для суб'єктів підприємницької діяльності, які отримують ліцензії, нормативи достатності власних коштів, інші показники та вимоги, що обмежують ризики з операцій на оптовому ринку електроенергії, ринках природного і нафтового газу, нафти та нафтопродуктів.

Пунктом 11 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України передбачено, що основною формою роботи Комісії є засідання, які проводяться відповідно до затвердженого Комісією регламенту.

Виключно на засіданнях Комісії розглядаються питання ліцензування, застосування санкцій щодо ліцензіатів у разі невиконання умов і правил здійснення ліцензованої діяльності та порушення законодавства; прийняття постанов і розпоряджень тощо.

Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як три члени Комісії. Рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального складу Комісії (п. 12 Положення) .

Суд погоджується з твердженням відповідача, що спірне рішення було прийнято в межах повноважень та на виконання п. 2.1.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позивач здійснює господарську діяльність, яка підлягає ліцензуванню. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності визначаються спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25 серпня 2005 р. N 73 та постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25 серпня 2005 р. N 694.

Відповідно до вказаних Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом можливе при виконанні таких умов:

2.1.1. Наявності у ліцензіата договорів купівлі-продажу природного газу (контрактів) із власниками природного газу, договорів про транспортування природного газу магістральними трубопроводами та договорів про транспортування природного газу розподільними трубопроводами. Обсяг природного газу, зазначений у договорах купівлі-продажу природного газу (контрактах) та договорах про постачання природного газу, повинен відповідати обсягу, що зазначається в договорах на його транспортування магістральними та розподільними трубопроводами.

Загальний обсяг постачання природного газу не повинен перевищувати обсяг, заявлений ліцензіатом при отриманні ліцензії чи скоригований у процесі діяльності.

2.1.2. Наявності у ліцензіата договорів, укладених з газотранспортним підприємством, про створення страхового запасу природного газу у грошовій та/або натуральній формах, у обсягах, передбачених законодавством України.

2.1.3. Дотриманні ліцензіатом установлених НКРЕ нормативів достатності власних активів та інших показників (вимог), що обмежують ризики з операцій на ринку природного газу.

2.1.4. Здійсненні ліцензіатом разом із спорідненими підприємствами ліцензованої діяльності в обсягу, що не перевищує 35 відсотків загального обсягу споживання природного газу в Україні.

2.1.5. Забезпеченні обліку поставленого споживачам природного газу спільно з газотранспортними та/або газорозподільними підприємствами.

2.1.6. Наявності договорів з Державною інспекцією з енергозбереження та/або газотранспортними та/або газорозподільними підприємствами на виконання робіт, пов'язаних з обмеженням та відключенням від газопостачання споживачів-боржників.

2.1.7. Наявності договорів з газотранспортними підприємствами про зберігання у підземних сховищах природного газу, що надійшов до газотранспортної системи за договорами купівлі-продажу ліцензіата і не був поставлений споживачам.

Розділ 3 вказаних Ліцензійних умов встановлює вимоги до провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

Відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення від 08.01.2008 року встановлено обмеження обсягів постачання природного газу позивачем в розмірі 5 млрд.куб.м, тобто на рівні споживання газу на день подання заяви про видачу ліцензії у 2006 році. При цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, чому саме на рівні 2006 року встановлюються обмеження обсягів постачання природного газу та не взяв до уваги загальні обсяги споживання газу в Україні за 2007, 2008 роки.

Така обставина підтверджується, в тому числі, письмовими поясненнями представника відповідача, з яких вбачається, що ліцензійні обмеження встановлені відповідно до обсягів постачання природного газу спорідненими підприємствами та обсягів споживання природного газу в 2006 році.

З пояснень представника відповідача, даних в судовому засіданні, слідує, що НАК "Нафтогаз України", як споріднене підприємство, станом на день прийняття оскаржуваного рішення ліцензії на постачання природного газу за нерегульованим тарифом не мала. Однак, вказана обставина відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення до уваги також не бралась.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду жодних доказів проведення засідання Комісії при прийнятті оскаржуваного рішення.

Також відповідач не довів суду належними та допустимими доказами тієї обставини, що він станом на дату винесення оскаржуваної постанови досліджував питання щодо обсягів споживання газу в Україні в 2007-2008 роках та не надав суду належних доказів, відповідно до яких встановив наявність порушення щодо перевищення ліцензіатом разом із спорідненими підприємствами ліцензованої діяльності 35 відсотків загального обсягу споживання природного газу в Україні, також відповідач не надав доказів звернення до Антимонопольного комітету України при встановленні такого порушення.

Таким чином, суд приходить до переконання, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач, всупереч статті 2 КАС України, діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо, без дотриманням принципу рівності перед законом, не пропорційно, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про скасування постанови НКРЕ від 09.08.2006 р. N 1047" від 08.01.2008 р. N 3.

3. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь Закритого акціонерного товариства "Укргазенерго" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.