Про визнання незаконним та скасування нормативно-правового акта

Вищий адміністративний суд України у складі:

секретаря судового засідання Голубєва В. Г.,

за участю: представника позивача –Козачука О. А.,

представника відповідача –Заінчковського Д. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Кабінету Міністрів України, третя особа: Головне контрольно-ревізійне управління України, Фонд державного майна України про визнання незаконним та скасування пункту 11 додатку до постанови Кабінету Міністрів України № 506 від 20 травня 2009 року,

Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулось з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним та скасування пункту 11 додатку "Перелік суб’єктів господарювання, щодо яких проводиться державний фінансовий аудит окремих господарських операцій"до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 506 "Про затвердження Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту окремих господарських операцій".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року, позов задоволено: визнано незаконним та нечинним з моменту набрання чинності пункт 11 додатку "Перелік суб’єктів господарювання, щодо яких проводиться державний фінансовий аудит окремих господарських операцій"до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 506 "Про затвердження Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту окремих господарських операцій" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2010 року № 125), яким до переліку суб’єктів господарювання, щодо яких проводиться державний фінансовий аудит окремих господарських операцій, включено Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта".

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Кабінет Міністрів України звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просив суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що Указом Президента України від 29 листопада 1994 року № 704/94 "Про створення транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта"підтримано пропозицію Кабінету Міністрів України та Кабінету Міністрів Республіки Татарстан щодо створення транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта". Фонду державного майна України та Державному комітету України по нафті і газу доручено забезпечити до 01 січня 1995 року передачу до статутного фонду Компанії належних державі відповідної кількості акцій та майна акціонерного товариства "Кременчукнафтооргсинтез"та підприємств Українського об'єднання по забезпеченню нафтою та нафтопродуктами "Укрнафтопродукт", еквівалентних за вартістю майну (цінним паперам), що передається до статутного фонду Компанії Республікою Татарстан.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 1995 року № 487 "Про укладення Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Татарстан про створення Транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта"схвалено поданий Міністерством економіки і погоджений з Міністерством закордонних справ проект Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Татарстан про створення Транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта".

27 липня 1995 року на виконання Указу Президента України від 29 листопада 1994 року № №704/94 та Указу Президента Республіки Татарстан від 13 грудня 1994 року № УП-883 укладено Договір про створення і діяльність Закритого акціонерного товариства –транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"та затверджено Статут товариства.

05 березня 1996 року згідно з Наказом Фонду державного майна України від 05 березня 1996 року № 271 "Про передачу майнового комплексу АТ "Кременчукнафтооргсинтез"та Актом здачі-прийняття майна, активів та пасивів цілісного майнового комплексу АТ "Кременчукнафтооргсинтез"до статутного фонду Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"на виконання Указу Президента України від 29 липня 1994 року № 704/94 Фонд державного майна України передав у власність АТ "Укртатнафта"внесок Держави до статутного фонду товариства - цілісний майновий комплекс Кременчуцького нафтопереробного заводу (АТ "Кременчукнафтооргсинтез").

Статутний фонд АТ "Укртатнафта", визначений засновниками в розмірі 129690000 млн. крб. (900000000 дол. США), поділений на 900000 простих акцій, номінальною вартістю 144,1 млн. крб. (1000 дол. США) (п. 6.1 та п. 6.2 Статуту АТ "Укртатнафта", затвердженого протоколом № 1 Загальних зборів акціонерів від 27 липня 1995 року).

Частка Засновника від Держави Україна (Фонду державного майна України) –49,986% (449875 акцій) (п. 6.4 Статуту АТ "Укртатнафта", затвердженого протоколом № 1 Загальних зборів акціонерів від 27 липня 1995 року).

З метою остаточного формування статутного фонду АТ "Укртатнафта" проведено міжнародну оцінку вартості цілісного майнового комплексу АТ "Кременчукнафтооргсинтез"(п. 5.10 Договору про створення та діяльність Закритого акціонерного товариства –Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"від 27 липня 1995 року та п. 2.2 протоколу № 2 Загальних зборів акціонерів АТ "Укртатнафта"від 19 липня 1997 року), за результатами якої вартість комплексу було зменшено з 449 900 000 до 154 900 000 дол. США.

З огляду на результати оцінки цілісного майнового комплексу - "Кременчукнафтооргсинтез"засновники вирішили зменшити статутний фонд - товариства і затвердити його в сумі 740 638 210 грн. 00 коп. (359 900 000 дол. США), розділений на 1 481 276 420 простих акцій номінальною вартістю 50 коп. (0,24296 дол. США ) (п. 3.3 Протоколу Загальних зборів акціонерів АТ "Укртатнафта"від 10 червня 1998 року № 3 та п. 5.1 та п. 5.2 Статуту АТ "Укртатнафта", затвердженого протоколом №3 Загальних зборів акціонерів від 10 червня 1998 року).

Відповідно, частка Засновника від Держави Україна (Фонду державного майна України) зменшилася до - 43,054% (637 743 210 акцій) (п. 5.4 Статуту - АТ "Укртатнафта", затвердженого протоколом № 3 Загальних зборів акціонерів від 10 червня 1998 року).

27 липня 1998 року за підсумками загальних зборів акціонерів 1998 року (п. 6.1 та - 6.2 протоколу № 3 від 10 червня 1998 року) зареєстрований випуск 1 481 276 420 акцій АТ "Укртатнафта"на загальну суму 740 638 210 грн 00 коп. та сформований реєстр акціонерів товариства, в якому Державі Україна в особі Фонду державного майна України належало 43,054% статутного капіталу товариства (637 743 210 акцій).

08 вересня 2004 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1162 "Про передачу до статутного фонду Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"пакетів акцій Закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"та відкритого акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс "Галичина"- Кабінет Міністрів України зобов'язав Фонд державного майна України передати до статутного фонду Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"43,054 % акцій ПАТ "Укртатнафта", що належали Державі.

09 вересня 2004 року між Фондом державного майна України та НАК "Нафтогаз України"підписано акт приймання-передачі № 299, відповідно до якого документально підтверджується факт передачі до статутного фонду НАК "Нафтогаз України " пакету акцій ЗАТ "Укртатнафта", в кількості 637 743 210 шт., що становить 43,054 % статутного фонду ЗАТ "Укртатнафта".

На підставі вищевказаних нормативно-правових актів внесені відповідні зміни до реєстру власників іменних цінних паперів ПАТ "Укртатнафта", з яких вбачається, що власником 637 743 210 шт. простих іменних акцій АТ "Укртатнафта"(43,054% статутного фонду) і акціонером товариства являється ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Такі обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, не заперечуються сторонами. Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2010 року № 125 внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 506 "Про затвердження порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту окремих господарських операцій". Відповідно до вказаної постанови оновлено перелік суб’єктів господарювання, щодо яких проводиться державний фінансовий аудит окремих господарських операцій, де під № 11 значиться позивач.

Не погоджуючись з вказаним пунктом постанови, товариство з вернулося з позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості заявленого позову.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Правові основи управління об'єктами державної власності визначає Закон України "Про управління об'єктами державної власності".

Відповідно до статей 1, 2 Закону управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Законодавство про управління об'єктами державної власності складається з цього Закону, Господарського кодексу України, Закону України "Про захист економічної конкуренції", інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості управління окремими об'єктами державної власності або їх видами, та інших нормативно-правових актів з питань управління об'єктами державної власності.

Пунктом 1 статті 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності"передбачено, що об'єктами управління державної власності є корпоративні права, які належать державі у статутних фондах господарських організацій.

Суб'єктом управління об'єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України (пункт 1 статті 4 Закону).

Згідно з підпунктом к) пункту 18 частини 2 статті 5 Закону, здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає порядок визначення підприємств державного сектору економіки, на яких проводяться щорічні аудиторські перевірки використання об'єктів державної власності.

Відповідно до частини 7 статі 16 Закону органи державної контрольно-ревізійної служби в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, проводять державний аудит суб'єктів господарювання державного сектору економіки, спрямований на запобігання фінансовим порушенням, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, державного майна.

Із системного аналізу вказаних статей вбачається, що Кабінет Міністрів України уповноважений ухвалювати порядок визначення підприємств державного сектору економіки, на яких органами державної контрольно-ревізійної служби проводяться щорічні аудиторські перевірки використання об'єктів державної власності.

Частиною 2 статті 22 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач не є суб’єктом господарювання державного сектора економіки.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

У справі встановлено, що 08 вересня 2004 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1162 "Про передачу до статутного фонду Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"пакетів акцій Закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"та відкритого акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс "Галичина"- Кабінет Міністрів України зобов'язав Фонд державного майна України передати до статутного фонду Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"43,054 % акцій ПАТ "Укртатнафта", що належали Державі.

09 вересня 2004 року між Фондом державного майна України та НАК "Нафтогаз України"підписано акт приймання-передачі № 299, відповідно до якого документально підтверджується факт передачі до статутного фонду НАК "Нафтогаз України " пакету акцій ЗАТ "Укртатнафта", в кількості 637 743 210 шт., що становить 43,054 % статутного фонду ЗАТ "Укртатнафта".

В постанові від 05 листопада 2008 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Збаражгаз"до МАПІ про скасування податкового повідомлення-рішення Верховний Суд України зазначив, що не є власністю держави пакет акцій у статутному фонді акціонерного товариства, переданий нею до статутного фонду іншого суб’єкта господарювання, в якому їй належить 100 відсотків акцій. Власником цього пакета акцій стає зазначений суб’єкт господарювання. Поняття власності держави і власності такого суб’єкта не є тотожними, оскільки ця власність належить різним особам, самостійним учасникам цивільного обігу.

Крім того, вказуючи про те, що позивач відноситься до суб’єктів господарювання державного сектора економіки, відповідач зазначає, що частка в статутному фонді ПАТ "Укртатнафта"- 43,054 % - забезпечує державі вирішальний вплив на господарську діяльність Товариства, оскільки без вказаної частки прийняття рішень з будь-яких питань діяльності позивача є неможливим.

Доводи відповідача є безпідставними. Господарським кодексом України не визначено термін "вирішальний вплив".

Єдиною нормою кодексу, яка роз’яснює поняття "вирішальний", є стаття 126 ГК України.

Частинами 1-3 цієї статті (в редакції на час спірних правовідносин) передбачено, що асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів.

Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

Крім того, відповідно до Методики визначення відносин контролю, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 24 грудня 2002 року N 397-р, вирішальний вплив - можливість однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб приймати рішення стосовно господарської діяльності іншої особи, приймати рішення стосовно господарської діяльності іншої особи, які впливають на загальні умови участі суб'єкта господарювання у товарному обороті.

Із системного аналізу зазначених норм можна дійти висновку, що вирішальний вплив виникає у тому випадку, коли особа має право приймати рішення стосовно господарської діяльності іншої особи, а не блокувати прийняття рішення, на що посилається відповідач.

Судами встановлено, що відповідно до пунктів 10.12., 10.13. Статуту позивача (на день прийняття оскаржуваної постанови від 20 травня 2009 року № 506 в редакції постанови від 03 лютого 2010 року № 125) рішення приймаються або простою більшістю голосів акціонерів, або в деяких випадках ѕ голосів акціонерів.

За таких підстав, суди дійшли правильного висновку, що частка 43,054 % не забезпечує вирішального впливу на господарську діяльність позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення відповідача щодо включення позивача до переліку суб’єктів господарювання, щодо яких проводиться державний фінансовий аудит окремих господарських операцій, є незаконним

За таких підстав, рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з дотриманням норм законодавства України, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.