Про визнання частково нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року № 918

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої судді Власенкової О.О., суддів Каракашьяна С.К., Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Чернишевій О.В. розглянув адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі –позивач, ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат") до відповідача Кабінету Міністрів України (далі –відповідач) треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство внутрішніх справ України (далі –третя особа 1)

Департамент державної служби охорони Міністерства внутрішніх справ України (далі - третя особа 2) про визнання частково нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року № 918 за участю представників:

від позивача Руденко А.С. (за довіреністю)

від відповідача Станецька О.В. (довіреністю)

третьої особи 1, 2 не прибув

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року № 918 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. № 615"в частині внесення ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"до переліку об’єктів підвищеної небезпеки підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, що підлягають обов’язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами.

Уточнивши позов, позивач з тих же ж підстав просив визнати постанову Кабінету Міністрів України в оскаржуваній частині незаконною.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що статтею 4 Закону України "Про об’єкти підвищеної небезпеки", якою визначено повноваження Кабінету Міністрів України у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, не передбачено його право визначати об’єкти підвищеної небезпеки підприємств, які підлягають обов’язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України за договорами.

Відповідач щодо позову заперечив, зазначивши, що при виданні оскаржуваної постанови діяв відповідно до законів України "Про об’єкти підвищеної небезпеки", "Про національну безпеку України", "Про міліцію", які передбачають його компетенцію щодо виконання завдань, пов’язаних із забезпеченням запобігання техногенним катастрофам, зміцненням екологічної безпеки та забезпеченням здорових умов життя населення.

За клопотанням представника відповідача до участі у справі залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство внутрішніх справ України та Департамент державної служби охорони МВС України.

Представник третіх осіб щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених представником відповідача.

На підставі частини 3 статі 160 КАС України в судовому засіданні 02 квітня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін суд,

Як вбачається зі Статуту ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"назване підприємство є суб’єктом господарювання, метою діяльності якого є одержання прибутку на основі здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності в порядку та за умов, визначених чинним законодавством і цим Статутом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є підприємством, яке володіє об’єктами підвищеної небезпеки, що не заперечувалось сторонами у справі. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року № 918 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. № 615"доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року № 615переліком об'єктів підвищеної небезпеки підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами. До названого переліку включено ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".

Назване підприємство також включене до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 р. № 1734.

У відповідь на запит ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"про надання роз’яснення щодо порядку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року № 918 Департамент Державної служби охорони листом від 26 жовтня 2009 року № н/1-2-4945/Рр повідомив, що виконання згаданої постанови відбувається шляхом укладення договору з територіальним підрозділом ДСО, а саме Криворізьким ВДСО УДСО при ГУМУС України в Дніпропетровській області.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень частини 1 статті 113, пункту 3 статті 116 Конституції України та абзацу 1 пункту 2 статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України"Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Повноваження Кабінету Міністрів України визначені статтею 116 Конституції України та статтею 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України"встановлено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України"Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання. Зокрема, акти нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Суд вважає, що при виданні постанови від 26 серпня 2009 року № 918 стосовно включення ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"до переліку об'єктів підвищеної небезпеки підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами, Кабінет Міністрів України вийшов за межі наданих йому законом повноважень і діяв не у відповідності із законами України, що призвело до несправедливої дискримінації позивача та вбачається в такому.

Правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки врегульовано Законом України "Про об’єкти підвищеної небезпеки".

Статтею 4 названого Закону визначені повноваження Кабінету Міністрів України у сфері об’єктів підвищеної небезпеки.

Вказана норма Закону та інші положення цього Закону не надають Кабінету Міністрів України повноважень визначати об’єкти підвищеної небезпеки підприємств, в тому числі об’єкти підвищеної небезпеки підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, які підлягають обов’язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за відповідними договорами.

При цьому суд погоджується з доводами позивача про те, що шляхом видання постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року № 918 в оскаржуваній частині відповідач таким чином спонукає ВАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"до укладання договорів із підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ щодо охорони об’єктів підвищеної небезпеки цього підприємства, що не передбачено законами.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статті 684 Цивільного кодексу України передбачено можливість укладення цивільного договору на підставі правового акту органу державної влади.

Відповідно до частини 1 статті 31 Господарського кодексу України примушування суб'єктів господарювання до пріоритетного укладання договорів визнається дискримінацією суб’єктів господарювання органами влади. Згідно з частиною 2 цього ж Кодексу дискримінація суб’єктів господарювання не допускається. Законом можуть бути встановлені винятки з положень цієї статті з метою забезпечення національної безпеки, оборони, загальносуспільних інтересів.

У зв’язку з викладеним суд дійшов висновку про можливість державного органу видати акт щодо примушування суб’єкта господарювання до пріоритетного укладення договорів лише з метою забезпечення національної безпеки, оборони та загальносуспільних інтересів, однак, виключно у випадках, визначених законами.

Судом не приймаються до уваги доводи представника відповідача стосовно того, що при виданні оскаржуваної постанови в частині обов’язкової охорони ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами, Кабінет Міністрів України керувався законами України "Про національну безпеку України", "Про об’єкти підвищеної небезпеки"та "Про міліцію", оскільки вказані закони не передбачають випадків примушування суб’єктів господарювання, в тому числі тих, які володіють об’єктами підвищеної небезпеки, до пріоритетного укладення договорів, в тому числі з метою забезпечення національної безпеки, оборони та загальносуспільних інтересів.

Відповідно до положень статті 171 КАС України суд має право визнати нормативно-правовий акт, виданий суб’єктом владних повноважень, незаконним і нечинним.

Беручи до уваги викладене та керуючись частиною 2 статті 11 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та з метою повного захисту прав та інтересів позивача у справі визнати постанову Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року № 918 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року № 615"в оскаржуваній частині незаконною та нечинною.

Водночас у відповідності до частини 1 статті 94 КАС України суд вважає за необхідне присудити позивачеві, на користь якого ухвалене судове рішення, судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп., понесені ним у зв’язку зі сплатою судового мита.

Керуючись статтями 158- 163 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва, -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року № 918 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. № 615"в частині внесення Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"до переліку об’єктів підвищеної небезпеки держави, що підлягають обов’язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами.

3. Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"з рахунків Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

постанова відповідно до частини 1 статті 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185- 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.