Про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України N 591-р від 10.04.2008 р. "Про звільнення Сочнева С.В. з посади Голови Державного комітету рибного господарства України"

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді Кочана В.М., суддів: Арсірія Р.О., Пилипенко О.Є., секретаря судового засідання Стріхи В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа на стороні відповідача - Державний комітет рибного господарства України, про визнання протиправним та скасування розпорядження N 591-р від 10.04.2008 р., В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України N 591-р від 10.04.2008 р. "Про звільнення ОСОБА_1 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і пояснив, що позивача розпорядженням КМ України N 591-р від 10.04.2008 р. звільнено з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з виявленням його невідповідності займаній посаді внаслідок стану здоров'я (п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) .

Представник позивача зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України N 1708 від 13.12.2006 р. позивача, який на той час вже був інвалідом ІНФОРМАЦІЯ_2 групи та особою, яка втратила професійну працездатність, було призначено Головою Державного комітету рибного господарства України.

Отримавши подання в.о. Міністра аграрної політики від 10.04.2009 року та жодним чином не перевіривши можливість чи неможливість позивача виконувати посадові обов'язки, Кабінет Міністрів України того ж дня видав оскаржуване розпорядження.

На думку представника позивача, оскаржуване розпорядження прийнято всупереч положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року N 880 "Про затвердження Порядку розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників органів виконавчої влади, урядових органів, торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ, державних підприємств та їх об'єднань" та законодавства, що захищає права інвалідів.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив, оскільки вважає, що у Кабінету Міністрів України було достатньо доказів, які свідчили про невідповідність позивача займаній посаді внаслідок стану здоров'я.

Необхідності проводити додаткову перевірку не виникло, оскільки з довідки N 119053, виданої 21.06.2005 року Спеціалізованою радіологічною медико-соціальною експертною комісією, слідує, що позивач втратив 80% професійної здатності та до регулярної праці не придатний.

Вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України N 1708 від 13.12.2006 р. позивача було призначено Головою Державного комітету рибного господарства України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України N 591-р від 10.04.2008 р. "Про звільнення ОСОБА_1 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1" позивача звільнено з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з виявленням його невідповідності займаній посаді внаслідок стану здоров'я (п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) .

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 3 ч. 6 ст. 23 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Прем'єр-міністра України відповідно до пропозицій членів Кабінету Міністрів України, до сфери спрямування і координації яких належать центральні органи виконавчої влади, - перших заступників та заступників керівників цих органів.

Державний комітет рибного господарства України (Держкомрибгосп) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики України.

Відносини, пов'язані з прийняттям та звільненням з роботи державних службовців, врегульовані законодавством України про працю та Законом України "Про державну службу".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну службу" державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про державну службу" посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Згідно преамбули Закону України "Про державну службу", цей Закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу та визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Порядок розгляду відповідачем питань щодо призначення та звільнення з посад державних службовців, призначення та звільнення яких віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, врегульований Порядком розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об'єднань, керівників самостійних структурних підрозділів центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2007 року N 880 (далі - Порядок).

Згідно пп. 1 п. 1 Порядку він застосовується під час розгляду питань щодо призначення на посаду та звільнення з посади керівників центральних органів виконавчої влади, їх перших заступників та заступників.

Це означає, що при вирішенні питання про звільнення позивача відповідач обов'язково мав керуватися Порядком.

Згідно п. 6 Порядку питання щодо призначення на посаду та звільнення з посади осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку, розглядається після надходження подання разом з документами, зазначеними у пункті 12 цього Порядку, за результатами співбесід і спеціальної перевірки відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців.

Пунктом 14 Порядку передбачено, що у разі внесення пропозицій щодо звільнення з посади у поданні обґрунтовуються причини неможливості перебування особи на займаній посаді. До подання додаються проект рішення про звільнення з посади, завізований керівником відповідного органу.

Як вбачається з документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження, 10 квітня 2008 р. в.о. Міністра аграрної політики України ОСОБА_2 звернувся Кабінету Міністрів України з листом, в якому містилась інформація про те, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС та має першу категорію. Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК від 21 червня 2005 р. серія КА-1 НОМЕР_1 ОСОБА_1 втратив 80 відсотків професійної здатності та до регулярної праці не придатний. При цьому в.о. Міністра аграрної політики вніс пропозицію прийняти відповідне рішення по суті.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

В той же час, Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" звільнення інваліда без його згоди не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інваліда.

Суд зазначає, що на момент прийняття постанови Кабінету Міністрів України N 1708 від 13.12.2006 р. про призначення позивача Головою державного комітету рибного господарства України ОСОБА_1 вже являвся інвалідом ІНФОРМАЦІЯ_2 групи, а висновком МСЕК від 21.06.2005 року визначено, що ступінь втрати ним професійної здатності становив 80%.

Однак, в період виконання позивачем професійних обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідача не виникло сумнівів щодо наявності перешкод виконання ним таких обов'язків.

Всупереч вимог пп. 5, 7, 11 Порядку розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об'єднань, керівників самостійних структурних підрозділів центральних органів виконавчої влади, ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" співбесіда з позивачем проведена не була, перевірка відомостей щодо стану здоров'я ОСОБА_1 не проводилась, подання щодо звільнення позивача було розглянуто негайно, а не у п'ятиденний строк, як то передбачено п. 4 ст. 5 Порядку.

Як вже зазначалось вище, пропозиція про призначення на посаду та звільнення з посади стосовно ІНФОРМАЦІЯ_1 вноситься Міністром аграрної політики України.

З подання, яке стало підставою для розгляду питання про звільнення позивача вбачається, що в.о. Міністра аграрної політики України вніс пропозицію прийняти рішення у зв'язку із виявленням захворювання у ОСОБА_1, однак при цьому не пропонував позивача з роботи звільняти, як того вимагає п. 8 Порядку.

Аналіз наведених правових норм та зібраних по справі доказів свідчать про те, що, видаючи оскаржуване розпорядження, відповідач діяв не на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, упереджено та нерозсудливо, а тому слід визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України N 591-р від 10.04.2008 р. "Про звільнення ОСОБА_1 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1".

З метою захисту прав позивача суд у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України вважає за необхідне також винести постанову про поновлення ОСОБА_1 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.04.2008 року та зобов'язання Кабінету Міністрів України видати розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.04.2008 року.

Відповідно до пп. 2, 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язання Кабінету Міністрів України видати розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.04.2008 року слід допустити до негайного виконання.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України N 591-р від 10.04.2008 р. "Про звільнення ОСОБА_1 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1".

Поновити ОСОБА_1 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.04.2008 року та зобов'язати Кабінет Міністрів України видати розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.04.2008 року.

Відповідно до пп. 2, 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язання Кабінету Міністрів України видати розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.04.2008 року виконати негайно.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.