КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
| 19 грудня 2008 р. м. Київ Справа № 22 а – 22668/08 |
( Додатково див. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва )( Додатково див. постанову Вищого адміністративного суду України )
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Денісова А.О.
Суддів: Бєлової Л.В.
Усенка В.Г.
При секретарі Поліщук О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства транспорту та зв’язку України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва по справі за адміністративним позовом ВАТ "Київський річковий порт", ВАТ "Кременчуцький річковий порт" до Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України, Міністерства транспорту та зв’язку України, третя особа ДП "Адміністрація річкових портів", про визнання протиправними та скасування розпорядження та наказу,
В С Т А Н О В И В :
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2008 р. позов задоволено. Суд визнав протиправними та скасував розпорядження КМ України від 23.05.2007 р. № 306-р "Про передачу майна до сфери управлінні Мінтрансзв’язку" і спільний наказ ФДМ України та Мінтрансзв’язку від 19.07.2007 р. № 1211/614 "Про передачу державного майна" (зі змінами, внесеними спільним наказом ФДМ України та Мінтрансзв’язку від 19.09.2007 р. № 1514/827).
На вказану постанову Мінтрансзв’язку подало апеляційну скаргу, в якій просило її скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову. Апелянт вважав, що суд неповно з’ясував обставини справи та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права. На думку апелянта розпорядження КМ України від 23.05.2007 р. № 306-р та спільний наказ ФДМ України та Мінтрансзв’язку від 19.07.2007 р. № 1211/614 прийняті відповідно до вимог постанови КМ України від 30.11.2005 р. № 1121 "Про затвердження Методики проведення інвентаризації державного майна" та постанови КМ України від 21.09.1998 р. № 1482 "Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності". Апелент також вважав, що позивачі не довели порушення своїх прав оскаржуваними розпорядженням та наказом.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав .
У серпні 2007 року позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування розпорядження КМ України від 23.05.2007 р. № 306-р "Про передачу майна до сфери управління Мінтрансзв’язку" та спільного наказу ФДМ України та Мінтрансзв’язку України від 19.07.2007 р. № 1211/614 "Про передачу державного майна" (зі змінами, внесеними спільним наказом ФДМ України та Мінтрансзв’язку від 19.09.2007 р. № 1514/827). Розпорядженням КМ України від 23.05.2007 р. № 306-р надано згоду на пропозицію Мінтрансзв’язку щодо передачі державного майна, яке не увійшло до статутних фондів відкритих акціонерних товариств "Київський річковий порт" і "Кременчуцький річковий порт", до сфери управління зазначеного Міністерства. Додатком до розпорядження затверджено перелік державного майна, що передається до сфери управління Мінтрансзв’язку.
З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що майно, з приводу якого приймалися оскаржувані рішення органів владних повноважень, перебуває на балансі позивачів, а тому розпорядження КМ України від 23.05.2007 р. № 306-р та спільний наказ ФДМ України та Мінтрансзв’язку України від 19.07.2007 р. № 1211/614 стосується прав та інтересів позивачів.
Згідно з Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України, яке затвердженим постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 р., ФДМ є державним органом з самостійним статусом та визначеними повноваженнями, що здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна України та який у своїй діяльності підпорядкований і підзвітний ВР України.
Відповідно до ЗУ "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000 р. ФДМ України після набрання чинності цією Програмою проводить Інвентаризацію державного майна, яке не включено до статутних фондів відкритих акціонерних товариств, та приймає рішення щодо подальшого його використання або приватизації відповідно до законодавства.
Положенням про ФДМ України та ЗУ "Про державну програму приватизації-" передбачено, що рішення щодо використання державного майна, що знаходиться на балансі позивачів і не підлягає приватизації, повинні прийматися саме ФДМ України.
Наказом ФДМ України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 р. N 908/68 "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", встановлено, що забезпечення реалізації Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, відповідно до п. 149 Державної програми приватизації на 2000 – 2002 роки, затвердженої ЗУ "Про Державну програму приватизації", здійснює ФДМ України
За таких обставин КМ України не мав повноважень приймати розпорядження від 23.05.2007 р. № 306-р та передавати державне майно, яке не увійшло до статутних фондів відкритих акціонерних товариств "Київський річковий порт" і "Кременчуцький річковий порт", до сфери управління Мінтрансзв’язку. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність розпорядження КМ України від 23.05.2007 р. № 306-р "Про передачу майна до сфери управління Мінтрансзв’язку" та необхідність його скасування.
Суд першої інстанцій також визнав протиправним та таким, що підлягає скасуванню, спільний наказ ФДМ України та Мінтрансзв’язку від 19.07.2007 р. № 1211/614 (зі змінами, внесеними спільним наказом ФДМ України та Мінтрансзв’язку від 19.09.2007 р. № 1514/827), оскільки він прийнятий на виконання зазначеного розпорядження. Проте, в апеляційній скарзі Мінтрансзв’язку посилається на те, що спільний наказ ФДМ України та Мінтрансзв’язку приймався не на виконання розпорядження КМ України від 23.05.2007 р. № 306-р і не є похідним від нього.
Відповідно до ч.7 Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, затвердженого постановою КМ України від 06.06.2006 р. N 789, Мінтрансзв’язку в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Мінтрансзв’язку в разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади спільні акти.
Апелянт не мав повноважень на видання спільного наказу ФДМ України та Мінтрансзв’язку від 19.07.2007 р. № 1211/614 (зі змінами, внесеними спільним наказом ФДМ України та Мінтрансзв’язку від 19.09.2007 р. № 1514/827), оскільки рішення щодо використання державного майна, що знаходиться на балансі позивачів і не підлягає приватизації, може приймати лише ФДМ України
Якщо розглядати позицію апелянта, що наказ був прийнятий не на виконання розпорядження КМ України від 23.05.2007 р. № 306-р і не є похідним від нього, то це є порушенням вимог ч.3 Положення про порядок передачі об’єктів права державної власності, затвердженого постановою КМ України від 21.09.1998 р. N 1482, яке передбачає ініціативу щодо передачі об’єктів права державної власності від органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій. Зі змісту оспорюваного наказу вбачається, що його видано без ініціативи зазначених вище осіб.
Відповідно до ч.ч. 5 та 7 Положення про порядок передачі об’єктів права державної власності ініціатор передачі повинен погодити пропозицію з: відповідним органом, уповноваженим управляти державним майном, або самоврядною організацією; підприємством - у разі передачі закріпленого за ним майна, з Мінекономіки, Мінфіном та Фондом державного майна.
В матеріалах справи є докази погодження проекту оскаржуваного розпорядження КМ України (том.1 а.с.85). В той же час докази погодження пропозиції про передачу державного майна, щодо якого прийнято спірний наказ ФДМ України та Мінтрансзв’язку від 19.07.2007 р. № 1211/614, в матеріалах справи відсутні.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.10.2008 р. у справі за позовом ВАТ "Київський річковий порт" до КМ України, за участю третіх осіб – ФДМ України, Мінтрансзв’язку, ДП "Адміністрація річкових портів", про визнання нечинним розпорядження зазначено, що державне майно, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Київський річковий порт" і створене у процесі приватизації, передане в оперативне управління позивача на підставі наказу ФДМ України та Мінекономіки від 04.08.1998 р. № 1535/104.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини
Як зазначалося вище, відповідно до Положення про порядок передачі об’єктів права державної власності при прийнятті рішення про передачу майна пропозиції щодо такої передачі об’єктів державної власності мають бути погоджені, в тому числі, з підприємством, за яким закріплено дане майно. Учасники процесу не заперечували, що пропозиція щодо передачі майна не погоджувалася з ВАТ "Київський річковий порт".
З викладеного вбачається, що спільний наказ ФДМ України та Мінтрансзв’язку від 19.07.2007 р. № 1211/614 (зі змінами, внесеними спільним наказом ФДМ України та Мінтрансзв’язку від 19.09.2007 р. № 1514/827) виданий з порушенням встановленого чинним законодавством порядку, а тому підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розпорядження КМ України від 23.05.2007 р. № 306-р "Про передачу майна до сфери управління Мінтрансзв’язку" та спільний наказ ФДМ України та Мінтрансзв’язку від 19.07.2007 р. № 1211/614 "Про передачу державного майна" (зі змінами, внесеними спільним наказом ФДМ України та Мінтрансзв’язку від 19.09.2007 р. № 1514/827) не відповідають вимогам законодавства та підлягають скасуванню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга Мінтрансзв’язку задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норми матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2008 р. – без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до адміністративного суду касаційної інстанції в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.
| Головуючий суддя: Судді: |