Про визнання неправомірним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України N 988-р від 23 липня 2008 року та поновлення на роботі

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючої - судді Блажівської Н.Є., суддів Кочана В.М. та Вовка П.В., при секретарі судового засідання Серпутько Т.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання неправомірним і скасування розпорядження Кабінету Міністрів України N 988-р від 23 липня 2008 року та поновлення на роботі.

Керуючись частиною 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 8 вересня 2008 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Кабінету Міністрів України про визнання неправомірним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України N 988-р від 23 липня 2008 року; поновлення ОСОБА_1 на посаді голови Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване розпорядження Кабінету Міністрів України про звільнення ОСОБА_1 з роботи прийняте, на думку Позивача, суб'єктом владних повноважень незаконно, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Звільнення Позивача з посади голови Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення відбулось на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України. Представник Позивача зазначила, що ОСОБА_1 дисциплінарного проступку не вчиняв та пояснень з приводу виявлення дисциплінарного проступку у нього не вимагалось.

В ході розгляду справи представник Позивача зазначила, що ОСОБА_1 було звільнено під час його тимчасової непрацездатності, що є порушенням частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

В додаткових письмових поясненнях Позивач вказав на відсутність рішення Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення про державну реєстрацію вакцини проти кору та краснухи живої атенуйованої, ліофілізованої виробництва Serum Institute of India Ltd., а також на відсутність дозволу даної служби на ввезення на територію України такої вакцини. Позивач вважає безпідставними посилання відповідача на незаконність наказу Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення N 143адм від 15 квітня 2008 року "Про затвердження Інструкції про застосування вакцини для профілактики кору та краснухи живої атенуйованої, виробництва Serum Institute of India Ltd., Індія" як на підставу звільнення позивача, оскільки даний наказ не скасований Міністерством охорони здоров'я України чи Кабінетом Міністрів України або в судовому порядку, а тому не може бути підставою для звільнення.

Представники Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та вказали, що підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження було подання Міністра охорони здоров'я України до Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року щодо звільнення за упущення під час реєстрації та застосування вакцини проти кору та краснухи ОСОБА_1 з посади голови Державної служби лікарських засобів та виробів медичного призначення. До вищевказаного подання було додано пояснювальну записку ОСОБА_1 щодо ввезення та контролю якості медичного імунобіологічного препарату: вакцини для профілактики кору та краснухи живої атенуйованої виробництва Serum Institute of India Ltd, проект розпорядження про звільнення з посади та біографічну довідку останнього. Того ж дня, 23 липня 2008 року, Кабінет Міністрів України за таких доказів прийняв оскаржуване розпорядження.

В судовому засіданні, представники Кабінету Міністрів України зазначили, що про перебування Позивача на лікарняному їм не було відомо, так як лікарняний листок відкрито в день прийняття оскаржуваного розпорядження - 23 липня 2008 року.

Також у своїх запереченнях представники Відповідача зазначили про те, що Позивач не звільнений з посади голови Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення, оскільки наказ про звільнення позивача з посади голови самою Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення на час розгляду справи видано не було.

В судовому засіданні представники Відповідача також пояснили, що для прийняття оскаржуваного розпорядження було достатньо подання Міністра охорони здоров'я України, пояснювальної записки ОСОБА_1 та його біографічної довідки.

На думку представників Відповідача, розпорядження Кабінету Міністрів України N 988-р від 23 липня 2008 року є таким, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків, В С Т А Н О В И В:

17 жовтня 2007 року розпорядженням Кабінету Міністрів України N 892-р на посаду голови Державної служби лікарських засобів та виробів медичного призначення було призначено ОСОБА_1.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 17 травня 2008 року N 193-к "Про проведення службового розслідування" проведено перевірку дотримання чинного законодавства посадовими особами Міністерства охорони здоров'я України та закладів підпорядкованих Міністерству охорони здоров'я України при державній реєстрації, ввезенні на територію України та застосуванні вакцини для профілактики кору та краснухи виробництва Serum Institute of India Ltd.

Під час проведення перевірки були відібрані пояснення у першого заступника Міністра охорони здоров'я України, Головного державного санітарного лікаря України ОСОБА_2, заступника директора Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду, заступника головного державного санітарного лікаря України ОСОБА_3, голови Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення ОСОБА_1, директора Державного підприємства "Центр імунобіологічних препаратів" (...), в.о. генерального директора Державного підприємства "Укрвакцина" ОСОБА_5.

Як випливає зі змісту подання Міністерства охорони здоров'я України від 23 липня 2008 року N 11.02-21-27/149, Комісією з проведення службового розслідування було запропоновано Міністру охорони здоров'я України відсторонити від виконання службових обов'язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Згідно із листком непрацездатності серії АББ N 063107 від 23 липня 2008 року (належним чином завірена копія у матеріалах справи) ОСОБА_1 перебував на лікарняному на підставі загального захворювання.

23 липня 2008 року Міністерством охорони здоров'я України була внесено подання N 11.02-21-27/149 до Кабінету Міністрів України про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Державної служби лікарських засобів та виробів медичного призначення за упущення під час реєстрації та застосування вакцини проти кору та краснухи живою атенуйованою ліофілізованою, виробництва Serum Institute of India.

23 липня 2008 року Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження "Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Державної служби лікарських засобів та виробів медичного призначення за одноразове грубе порушення трудових обов'язків" на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України.

Пунктом 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України передбачено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

Відповідно до частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу лікарських засобів і виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення" від 2 червня 2003 року N 789, державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства охорони здоров'я України та йому підпорядковується.

Відповідно до пункту 8 вищевказаного Положення Державну службу лікарських засобів і виробів медичного призначення очолює голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Міністра охорони здоров'я.

Відповідно до абзацу 2 та 3 частини 9 Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 950 від 13 червня 2000 року (надалі - Порядок службового розслідування) перед поданням на розгляд з актом службового розслідування ознайомлюється державний службовець, стосовно якого проводилося розслідування, та керівник органу, в якому він працює. Під час ознайомлення з актом зазначені особи можуть висловити свої зауваження, які додаються до акта.

Згідно із абзацами 2, 3 та 4 частини 10 Порядку службового розслідування, за результатами розгляду керівник державного органу (посадова особа), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, приймає в десятиденний термін відповідне рішення, з яким ознайомлюється державний службовець. У разі коли службове розслідування проводилося стосовно державного службовця, призначення (або погодження призначення) якого здійснюється Президентом України або Кабінетом Міністрів України, керівник державного органу, у якому працює державний службовець (або посадова особа, яка спрямовує і координує діяльність цього органу), вносить пропозиції разом з проектом відповідного акта щодо притягнення державного службовця до відповідальності. За матеріалами службового розслідування державний службовець може бути притягнутий до відповідальності згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини 1 Порядку розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об'єднань, керівників самостійних структурних підрозділів центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 26 червня 2007 року N 880 (надалі - Порядок призначення та звільнення з посад), призначення на посаду та звільнення з посади перших заступників та заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, їх перших заступників та заступників, а також членів колегіальних центральних органів виконавчої влади, що не входять до складу Кабінету Міністрів України, керівників торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, керівників державних підприємств та їх об'єднань, їх перших заступників та заступників у разі, коли такі особи призначаються на посаду та звільняються з посади відповідно до законодавства Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 6 Порядку призначення та звільнення з посад, питання щодо призначення на посаду та звільнення з посади осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку, розглядається після надходження подання разом з документами, зазначеними у пункті 12 зазначеного Порядку, за результатами співбесід і спеціальної перевірки відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців.

Як підтверджується поясненнями сторін та матеріалами справи, всупереч вимогам пункту 6 Порядку призначення та звільнення з посад, співбесіда з Позивачем не проводилась.

Пунктом 14 Порядку призначення та звільнення з посад, передбачено, що у разі внесення пропозиції щодо звільнення з посади у поданні обґрунтовуються причини неможливості перебування особи на займаній посаді. До подання додаються проект рішення про звільнення з посади, завізований керівником відповідного органу, заява особи про звільнення за власним бажанням або пояснення особи, що звільняється за порушення трудової дисципліни, у разі потреби - матеріали службового розслідування, медична довідка, інші документи, що безпосередньо стосуються справи.

Суд звертає увагу на те, що Кабінету Міністрів України не було надано акта службового розслідування, як і не надано підтвердження того, що Позивача було належним чином повідомлено про його результати, як того вимагає Порядок проведення службового розслідування стосовно державних службовців.

Всупереч вимогам статті 149 Кодексу законів про працю України, саме з приводу вчинення дисциплінарного проступку письмові пояснення у ОСОБА_1 не відбирались.

З подання на звільнення від 23 липня 2008 року не зрозуміло в чому полягало одноразове грубе порушення трудової дисципліни та не обґрунтовано причини неможливості перебування Позивача на займаній посаді.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2008 року про відкриття провадження в адміністративній справі, так і під час попереднього судового засідання і судового розгляду справи, суд зобов'язував Відповідача у випадку невизнання адміністративного позову подати суду письмові заперечення проти позову та докази на обґрунтування цих заперечень.

Крім того, суд зобов'язував Відповідача надати належним чином завірену копію акта службового розслідування та відомості про ознайомлення з вказаним актом Позивача.

Відповідно до частини 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Представники Відповідача в судовому засідання пояснили, що у визначений судом строк надати акт службового розслідування не змогли, зважаючи на специфіку представництва Міністерством юстиції України інтересів Кабінету Міністрів України в судах. Об'єктивних доказів, на підтвердження того, що ними вчинялись дії по підготовці вищевказаних доказів, суду надано не було.

Згідно із статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: ...3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Звідси слідує, що суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами та всупереч вимогам чинного законодавства України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, сукупність зібраних та перевірених в судовому засіданні доказів дають суду підстави вважати, що оскаржуване розпорядження Кабінету Міністрів України про звільнення Позивача з роботи прийняте суб'єктом владних повноважень не на підставі та не у спосіб, що визначений чинним законодавством України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено по відношенню до Позивача, без дотримання рівності перед законом, а тому розпорядження Кабінету Міністрів України N 988-р від 23 липня 2008 року слід визнати протиправними та скасувати.

Суд звертає увагу сторін на те, що, відповідно до пункту 8 Положення про Державну службу лікарських засобів і виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення" від 2 червня 2003 року N 789, Державну службу очолює голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Міністра охорони здоров'я.

За таких обставин, суд вважає, що звільнення Позивача внаслідок видачі оскаржуваного розпорядження Кабінетом Міністрів України фактично відбулось.

Доказом на підтвердження цього є лист за підписом директора Департаменту кадрової політики, освіти і науки Міністерства охорони здоров'я України (...) від 25 липня 2008 року N 11-01-21/607, відповідно до якого, зважаючи на розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року N 988-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної служби лікарських засобі і виробів медичного призначення" виконання обов'язків голови державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення покладено на першого заступника голови (...).

Таким чином, суд вважає, що лише поновленням ОСОБА_1 на роботі можна гарантувати захист його прав, свобод та інтересів Позивача з боку суб'єкта владних повноважень - Кабінету Міністрів України.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 17, 99, 100, 104, 105, 158 - 162 та 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

1. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року N 988-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної служби лікарських засобі і виробів медичного призначення";

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді голови Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення з 23 липня 2008 року.

3. Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді голови Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення підлягає негайному виконанню.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.