Щодо дотримання строків розгляду кримінальних справ судами першої та апеляційної інстанції у 2011 році

Вступ

Розділ І. Аналіз статистичних даних. Призначення кримінальних справ до розгляду

Аналіз даних дотримання місцевими судами строків розгляду кримінальних справ

Аналіз даних дотримання строків розгляду апеляційними судами кримінальних справ по першій інстанції та в апеляційному порядку

Стан дотримання судами строків призначення справ до попереднього розгляду (ст. 241 КПК) та строків призначення справи до судового розгляду (ст. 256 КПК)

Розділ ІІ. Аналіз стану дотримання строків розгляду кримінальних справ

Аналіз причин тривалого розгляду кримінальних справ, зокрема кримінальних справ, за якими особи утримуються під вартою

Вжиття судами процесуальних заходів для своєчасного розгляду справ

Надання апеляційними судами методичної допомоги місцевим судам, у тому числі з питань дотримання розумних строків при розгляді кримінальних справ

Висновки та пропозиції

Відповідно до ст. 3 Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та ст. 29 Конституції України передбачено право кожної людини на свободу та особисту недоторканість.

Право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого кримінального обвинувачення гарантовано кожному ст. 6 Конвенції.

Конвенція реалізується у практиці Європейського суду з прав людини (далі - Суд). Саме Суд наповнює конкретним змістом і тлумачить у своїх рішеннях положення Конвенції. З метою забезпечення виконання зобов'язань України у частині реалізації рішень та застосування практики Суду слід докладати необхідні зусилля для розгляду кримінальних справ у розумні строки та поліпшувати умови для осіб, які утримуються під вартою.

Як вбачається з практики Суду, розумність тривалості провадження має бути оцінена з урахуванням конкретних обставин справи і критеріїв, напрацьованих Судом, зокрема, складності справи та поведінки заявника і відповідних державних органів (Kalashnikov v. Russia, заява № 47095/99, п. 125, ECHR 2002-VI, Antonenkov v. Ukraine, заява № 14183/02, п. 41, 2005-II та ін.).

Верховний Суд України у листі від 25 січня 2006 року № 1-5/45 звертав увагу судів на те, що відповідно до тлумачення Судом положень п. 1 ст. 6 Конвенції тривалість провадження у кримінальній справі для цілей цієї статті розпочинається з моменту винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого, затримання особи за підозрою у скоєнні злочину чи допиту її як підозрюваного (навіть допиту особи як свідка, якщо із протоколу допиту вбачається, що на момент допиту слідчий уже підозрював допитуваного у причетності до конкретного злочину), залежно від того яка з указаних подій сталася раніше, і закінчується винесенням остаточного рішення у кримінальній справі. При цьому період розгляду кримінальної справи не поділяється на стадії досудового слідства та судового розгляду й аналізується з точки зору його розумності в цілому.

1.1. Для об'єктивного аналізу причин порушення строків розгляду кримінальних справ, за якими особи утримуються під вартою, важливим є визначення строку, в який має бути розглянуто кримінальну справу.

Строк судового розгляду кримінальної справи починається з моменту надходження справи до суду першої інстанції з обвинувальним висновком і закінчується набранням вироком (постановою, ухвалою) законної сили і зверненням вироку (постанови, ухвали) до виконання.

Кримінально-процесуальним законом України встановлено строки проведення попереднього розгляду справи та строк призначення справи до судового розгляду з дня попереднього розгляду. Так, згідно зі ст. 241 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК) справа повинна бути призначена до попереднього розгляду не пізніше 10 діб, а у разі складності справи - не пізніше 30 діб із дня надходження її до суду. Відповідно до вимог статті 256 КПК термін призначення справи до судового розгляду має становити не більше 10 діб, а у випадку складності справи - не більше 20 діб із дня попереднього її розгляду.

Найбільшу складність викликає питання дотримання строків судового розгляду справ судом першої інстанції, оскільки законом ці строки не визначено.

Найбільш прийнятним є поняття розумного строку розгляду справи у розумінні ст. 6 Конвенції та визначення цього поняття з урахуванням рішень Суду.

Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи скористатися юридичною допомогою захисника, обраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.

Реалізація таких прав людини вимагає певного часу і метою суду має бути реалізація всіх прав людини, передбачених цією Конвенцією та національним законодавством. Дотримання розумних строків судового розгляду є дуже важливим для кримінальних справ, особливо якщо обвинувачений перебуває під вартою. Зміст поняття «розумна тривалість» визначається характером самої справи, де враховуються загальна тривалість розгляду справи в суді; складність справи; наслідки недодержання розумного строку розгляду справи у суді для сторони-заявника; особиста поведінка обвинуваченого; оперативність роботи судового органу. Також слід зазначити, що затримки у провадженні можуть бути наслідком дій чи бездіяльності інших органів влади.

Таким чином, розумні строки розгляду справ зобов'язують суд вирішувати справи без невиправданих зволікань або ж уникати поспіху, що завдає шкоди справедливому судочинству.

Для визначення строків розгляду кримінальних справ, за якими особи утримуються під вартою, традиційно використовуються періоди часу більше 6 місяців, від 1 року до 2 років, понад 2 роки. Проте навіть перевищення зазначених термінів при розгляді конкретної справи не завжди свідчить про порушення розумних строків розгляду справи, особливо щодо багатоепізодних справ, справ із кількома підсудними, справ, у яких має бути досліджено велику кількість доказів або проведено тривалу експертизу.

У провадженні місцевих судів у 2011 році перебувало більше 251 тис. кримінальних справ стосовно 301 тис. осіб. Розглянуто більше 202 тис. справ (у 2010 році - 197 тис. справ), тобто порівняно з минулим роком кількість розглянутих судами першої інстанції кримінальних справ збільшилася на 2,7 %.

Станом на 01 січня 2012 року загальна кількість нерозглянутих понад 6 місяців кримінальних справ, за якими особи утримуються під вартою і рахуються за судами, за 2011 рік становить 3 015 справ стосовно 4 448 осіб.

Не розглянуто кримінальних справ у строк:

- від 6 місяців до 1 року - 5 568 справ, що менше, ніж у 2010 році (6 158 справ) на 10,6 %, найбільший відсоток від справ, які перебували у провадженні судів міста Севастополя, Закарпатської та Харківської областей;

- від 1 року до 2 років - 3 022 справи, що менше, ніж у 2010 році (3 325 справ) на 10 %, найбільший відсоток від справ, які перебували у провадженні судів міста Севастополя, Закарпатської та Житомирської областей;

- понад 2 роки - 1 323 справи, що більше, ніж у 2010 році (1 242 справи) на 6,12 %, найбільший відсоток від справ, які перебували у провадженні судів міста Севастополя, Закарпатської та Харківської областей.

1.2. На початок 2011 року в апеляційних судах по першій інстанції залишилися нерозглянутими 182 справи, найбільшою є їхня кількість в апеляційних судах Донецької, Харківської областей та Апеляційному суді м. Києва. Протягом року до апеляційних судів надійшло 68 кримінальних справ.

Отже, у 2011 році по першій інстанції у провадженні апеляційних судів перебувало 250 кримінальних справ стосовно 636 осіб. Розглянуто по суті 192 справи стосовно 419 осіб, що становить 76,8 % від загальної справ, які розглянуто.

Залишок нерозглянутих справ на 01 січня 2012 року становить 58 справ стосовно 217 осіб, найбільша їх кількість у апеляційних судах Донецької, Харківської області та Апеляційному суді м. Києва.

Згідно зі статистичними даними у термін від 6 місяців до 1 року не розглянуто 11 справ, понад 1 до 2 років - 14 справ, понад 2 роки - 15 справ, зокрема:

- Апеляційний суд Харківської області - 3 справи;

- Апеляційний суд м. Києва - 2 справи;

- Апеляційний суд Житомирської області - 2 справи;

- Апеляційний суд Вінницької області - 1 справу;

- Апеляційний суд Автономної Республіки Крим - 1 справу;

- Апеляційний суд м. Севастополя - 1 справу;

- Апеляційний суд Миколаївської області - 1 справу;

- Апеляційний суд Черкаської області - 1 справу;

- Апеляційний суд Донецької області - 1 справу;

- Апеляційний суд Закарпатської області - 1 справу;

- Апеляційний суд Луганської області - 1 справу.

Загальна кількість нерозглянутих справ, за якими особи тримаються під вартою і рахуються за судами понад 6 місяців, становить 31 справу стосовно 120 осіб.

Всього у 2011 році за апеляціями на вироки та постанови місцевих судів до апеляційних судів надійшло 37 933 справи (у 2010 році - 34 235 справ). Таким чином, у апеляційному порядку було оскаржено 18,7 % винесених місцевими судами вироків і постанов.

У провадженні апеляційних судів у 2011 році за апеляціями на вироки та постанови місцевих судів перебувало 41 518 справ (у 2010 році - 37 300 справ). Розглянуто 37 260 справ за апеляціями.

Із порушенням встановлених КПК строків апеляційними судами було розглянуто 882 справи, що становить 2,4 % від загальної кількості розглянутих справ (у 2010 році - 694 справи, що становило 2,1 %).

Залишок на 01 січня 2012 року становив 4 258 справ (у 2010 році - 3 706 справ). Переважно це справи, що надійшли із місцевих судів у листопаді - грудні 2010 року і призначені до розгляду в апеляційному порядку на грудень 2010 року, січень - лютий 2011 року.

Причинами нерозгляду справ у призначений судом першої інстанції день, а також відкладення слухання справ у апеляційній інстанції були:

1) неявка учасників процесу у судове засідання:

- неявка засудженого, у тому числі невиконання постанови суду про примусовий привід засудженого;

недоставка засудженого конвоєм;

неявка виправданого;

неявка прокурора;

неявка захисника;

неявка законного представника;

неявка потерпілого;

неявка інших учасників процесу (свідків, експерта, спеціаліста, перекладача);

2) виклик учасників процесу у судове засідання:

засудженого, у разі надходження від нього відповідного клопотання;

законного представника, захисника, участь яких визнано судом обов'язковою;

інших учасників процесу (у разі оголошення судового слідства);

3) клопотання учасників процесу;

4) оголошення судового слідства;

5) витребування додаткових доказів;

6) хвороба судді-доповідача (якщо немає можливості передати справу іншому судді);

7) зайнятість судді-доповідача у першій інстанції;

8) особлива складність справи;

9) інші підстави (неознайомлення учасників судового розгляду (прокурора, захисника тощо) з матеріалами справи, самовідвід колегії суддів, неповідомлення учасників процесу).

Однією з причин тривалого строку перебування справ на апеляційному розгляді є оголошення розшуку засуджених, явка яких у судове засідання є обов'язковою.

Строки розгляду кримінальних справ за апеляціями на постанови судді, винесені в порядку, передбаченому статтями 52-5, 165-2, 165-3, 177, 205, 236-2, 236-6, 236-8 КПК, визначені статтею 382 КПК, згідно з якою апеляції на постанови суддів, винесені в порядку, передбаченому статтями 52-5, 165-2, 165-3, 177, 205 КПК, розглядаються не пізніш як через три доби після їх надходження до апеляційного суду, апеляції на постанови судді, винесені в порядку, передбаченому статтями 236-2, 236-6, 236-8 КПК, розглядаються не пізніш як через сім діб після їх надходження до апеляційного суду.

Найбільше справ цієї категорії розглянуто Апеляційним судом м. Києва - 2 417 справ, апеляційними судами Одеської - 1 512, та Донецької області - 1 435 справ.

1.3. Кримінально-процесуальним законодавством України, на відміну від цивільного процесуального законодавства, не передбачено в який строк суд має розглянути кримінальну справу і постановити вирок чи інше рішення у ній, є лише вимога щодо дотримання строків призначення кримінальної справи до попереднього розгляду та судового розгляду (в залежності від складності справи).

Так, згідно зі ст. 241 КПК справу має бути призначено до попереднього розгляду не пізніше 10 діб, а у разі складності справи - не пізніше 30 діб із дня надходження її до суду.

Згідно зі ст. 256 КПК справа повинна бути призначена до розгляду в суді не пізніше 10 діб, а у разі складності справи - не пізніше 20 діб із дня її попереднього розгляду.

У чинному законодавстві немає чіткого визначення терміну «розумний строк», натомість термін «процесуальний строк» означає встановлений законом проміжок часу для вчинення процесуальних дій особами, які беруть участь у справі. Строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом або (якщо тривалість такого строку законом не передбачена) судом.

Аналіз статистичних даних за 2011 рік свідчить, що до попереднього розгляду з порушенням вимог ст. 241 КПК місцевими судами було призначено 1 879 кримінальних справ (найбільше у Одеській, Рівненській, Львівській та Херсонській областях) та 4 144 - з порушенням терміну призначення справи до судового розгляду, передбаченого статтею 256 КК (найбільше у Харківській, Житомирській, Донецькій та Одеській областях). У відсотковому відношенні питома вага таких справ порівняно із загальною кількістю справ, провадження у яких закінчено, становить 0,93 % та 2,04 % відповідно. Слід зазначити, що випадків порушення строків, встановлених статтями 241, 256 КПК, при розгляді апеляційними судами кримінальних справ по першій інстанції у 2011 році виявлено не було.

Серед об'єктивних причин, що перешкоджають своєчасному призначенню справ до попереднього чи судового розгляду у межах строків, передбачених статтями 241, 256 КПК, слід зазначити наступні:

перевантаженість суддів місцевих судів справами, які розглядаються у порядку Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК);

неукомплектованість судів (у 2011 році штатна кількість суддів апеляційних судів становила 1 718, а фактична - 1 455 суддів, штатна кількість суддів місцевих судів - 4 830, фактична - 4 249, тобто загальна кількість вакантних посад суддів становила - 844);

тимчасова непрацездатність суддів.

До суб'єктивних причин слід віднести:

неналежну організацію суддями розгляду справ;

недостатній контроль за організацією роботи суду з боку голови суду.

2.1. Вивчення та аналіз причин тривалого розгляду кримінальних справ за матеріалами, наданими апеляційними судами, співставлення цих відомостей зі статистичними даними щодо оперативності розгляду кримінальних справ дає підстави для висновку, що тривалий розгляд зумовлений не лише об'єктивними причинами, які не залежать від суду, а також і суб'єктивними, що виникають із вини судді або у зв'язку з неналежною організацією роботи суду.

До об'єктивних причин тривалого розгляду кримінальних справ належать такі:

1.) Невиконання процесуальних обов'язків учасниками процесу.

Ця причина є найбільш поширеною. Як правило, несумлінне ставлення до виконання процесуальних обов'язків виявляють представники захисту.

Крім того, є випадки перенесення судових засідань через неявку прокурорів, народних засідателів, потерпілих, перекладачів або у зв'язку із заміною захисника (інколи неодноразовою).

2.) Неявка свідків у судове засідання.

Одним із чинників, який перешкоджає суду вчасно розглянути справу, є неявка в судове засідання свідків, що може бути ознакою низької правосвідомості населення.

Виконуючи вимоги закону про безпосереднє дослідження доказів у кримінальній справі, у тому числі допит свідків у суді, суди досить часто відкладають слухання справи для повторного виклику свідків, які не бажають з'являтися до суду, інколи застосовуючи до них примусовий привід, (проте постанови про примусовий привід органи внутрішніх справ здебільшого не виконують).

У разі відкладення розгляду справ судді не завжди дотримуються вимог ст. 292 КПК і не в повній мірі використовують можливості розгляду справ у відсутності потерпілих та свідків (статті 290, 291, 306 КПК).

Невиконання органами внутрішніх справ постанов суду про вчинення окремих дій.

На жаль не завжди виконуються постанови суду про примусовий привід свідків; привід підсудних, до яких застосовано запобіжних захід у виді підписки про невиїзд, у разі коли інші підсудні перебувають під вартою; привід потерпілих, явка яких до суду є обов'язковою.

Рівень виконання постанов про примусовий привід та судових доручень є стабільно низькими. Зокрема, рапорти із зазначенням причин, з яких неможливо забезпечити явку учасників судового процесу, часто надходять до суду уже після визначеної в постанові дати судового засідання.

Із боку органів прокуратури та Міністерства внутрішніх справ України відсутній належний контроль за виконанням таких постанов суду, а судді, у свою чергу, не реагують на такі випадки окремими ухвалами.

Наприклад, у провадженні Хмельницького міськрайонного суду з 13 квітня 2010 року перебувала кримінальна справа (16 томів) за обвинуваченням Маренича Б. П., Рябоконя А. О. (обидва утримуються під вартою), а також Мухи І. П., Дяченко Л. В. за ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК, а Маренича Б. П. - крім того, і за ч. 4 ст. 296 КК. У період із 26 січня по 26 липня 2011 року суд десять разів виносив постанови про привід свідків, які належним чином виконано не було, однак місцевий суд на це жодним чином не реагував, і лише 21 грудня 2011 року у справі було винесено вирок.

Недоставка підсудного в судове засідання.

Ця причина найчастіше зустрічається в переліку тих, через які розгляд кримінальних справ затягується. Часто підсудних доставляють до суду несвоєчасно (із запізненням), що негативно впливає і на розгляд інших кримінальних справ.

Крім того, кількість справ, які судді могли б розглядати щодня, обмежена днями, у які доставка не здійснюється та ще й лімітом на доставку підсудних.

Наприклад, кримінальна справа за обвинуваченням Кохана Ю. М. (який утримується під вартою) за ч. 2 ст. 187 КК надійшла до Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим 19 травня 2011 року, попередній розгляд було призначено на 06 червня 2011 року (тобто з порушенням строку, передбаченого статтею 241 КПК). Розгляд цієї справи двічі було відкладено через недоставку конвоєм підсудного до суду.

Збільшення навантаження на суддів та суди.

Ця причина є одним із чинників зниження оперативності розгляду кримінальних справ, надходження яких до судів постійно збільшується.

Неналежна якість досудового слідства у кримінальних справах.

Однією з причин невиправданого затягування розгляду кримінальних справ у суді є неповнота або неправильність досудового слідства у кримінальних справах. Це змушує суддів призначати та проводити експертизи у суді, витребувати нові та додаткові докази, у тому числі викликати для допиту свідків, не зазначених у списку, доданому до обвинувального висновку, у зв'язку із чим доручати органу, який проводив розслідування, виконання певних слідчих дій у порядку ст. 315-1 КПК. Фактично суд змушений брати на себе функцію органу досудового слідства, а через те, що такі постанови виконуються несвоєчасно або не виконуються взагалі, повертати справи на додаткове розслідування або виносити повторні постанови із судовими дорученнями, що призводить до тривалих перерв у розгляді справи.

Натомість судді майже не використовують можливості, передбачені ст. 249-1 КПК, щодо повернення справ прокуратурі у випадку недотримання норм КПК зі стадії попереднього розгляду, що в подальшому змушує суддів усувати недоліки досудового слідства в ході судового слідства, а це в свою чергу значно затягує розгляд справи.

Наприклад, Виноградівським районним судом Закарпатської області після проведення 16 судових засідань у кримінальній справі за обвинуваченням Нодя С. С. та Оросі А. А. за частиною третьою ст. 146, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 153 та ч. 1 ст. 120 КК 17 травня 2010 року справу було повернуто прокурору для проведення додаткового розслідування.

Після додаткового розслідування справу за цим же обвинуваченням 05 жовтня 2010 року повторно направлено до цього ж суду. Після 27 судових засідань згідно з постановою суду від 30 серпня 2011 року справу повторно направлено прокурору для проведення додаткового розслідування.

Загалом ця справа перебувала у провадженні суду в період з 07 вересня 2009 року по 17 травня 2010 року та повторно - з 05 жовтня 2010 року по 30 серпня 2011 року, тобто більше 18 місяців. За результатами 43 судових засідань рішення по суті стосовно підсудних Нодя С. С. та Оросі А. А., які утримуються під вартою відповідно з 29 травня 2009 року та 04 червня 2009 року, судом не прийнято.

Тривалий час проведення судових експертиз.

У значній кількості справ на оперативність розгляду впливає тривалий час не проведення експертиз. Попри намагання суддів узгодити строки їх проведення, як передбачено пунктом 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, експертні установи повідомляють про неможливість виконати такі експертизи у зв'язку зі значним навантаженням, а у деяких випадках експерти визначають занадто тривалі строки.

Розшук підсудних.

Не може вважатися задовільною робота слідчих органів у частині з'ясування реального місця проживання того чи іншого свідка або потерпілого, а також місця проживання обвинуваченого (підсудного) у справах, де інші співучасники утримуються під вартою. Непоодинокими є випадки повернення суду повідомлень про вручення поштового відправлення з відміткою про те, що за зазначеною адресою особа не проживає, і працівники міліції, які мають здійснити привід, підтверджують цю інформацію. Розшук підсудних в таких випадках затягується, а тому відкладається розгляд справ.

Прокурори, які беруть участь у справах, у більшості випадків не контролюють виконання постанов суду та не вживають передбачених законом заходів до усунення різного роду порушень закону, як того вимагають норми ч. 2 ст. 25 КПК.

Неналежна організація роботи суду.

Негативно впливає на тривалість судового процесу практика заявлення прокурорами клопотань про оголошення перерв для підготовки до судових дебатів, для узгодження з керівництвом прокуратури позиції з того чи іншого клопотання захисту або для додаткового ознайомлення з матеріалами справи. Очевидно, що такі клопотання є невиправданими і свідчать про недостатній рівень готовності прокурорів до судового процесу та кваліфікованого підтримання ними обвинувачення.

Крім того, судді майже не вживають заходів процесуального примусу для прискорення розгляду справ, не порушують питання про притягнення недобросовісних учасників до адміністративної відповідальності, не виносять окремих ухвал у випадках невиконання постанов суду про примусовий привід, судових доручень та систематичної неявки захисників.

Трапляються випадки недостатнього контролю з боку суддів за виконанням постанов про привід осіб, а також невжиття суддями всіх заходів організаційного та процесуального характеру з метою прискорення розгляду справ та постановлення вироків.

У багатьох випадках відкладення судового розгляду справ зумовлено їх неналежною підготовкою, у тому числі неповнотою виконання органами судового слідства вимог процесуального закону і непроведенням окремих слідчих дій.

Звертає на себе увагу той факт, що підготовка до апеляційного або касаційного розгляду справ триває від одного до чотирьох місяців, що є неприпустимим. Причиною цього може бути неналежна робота апарату суду, несвоєчасне оформлення протоколів судових засідань та здача справ до канцелярії.

Іноді занадто довго (до семи місяців) справи не вирішуються у вищих інстанціях, що у разі скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий судовий розгляд є причиною невиправданого тримання під вартою осіб понад встановлений граничний строк.

Свідченням неналежної організації роботи суду є і перенесення розгляду справ за клопотанням прокурора або іншого учасника процесу для підготовки постанови про зміну обвинувачення, для ознайомлення з матеріалами справи перед дебатами, у зв'язку з поганим самопочуттям підсудного без надання відповідної медичної довідки, для ознайомлення підсудних зі справою, а також через несправність технічних засобів фіксування процесу або тривалу підготовку таких засобів.

При цьому слід звернути увагу на неналежний рівень організаційно-матеріального забезпечення судів.

Досить часто причиною розгляду кримінальних справ у судах у строк понад 9 місяців і більше є бажання суду максимально виконати вимоги закону щодо всебічного, повного і об'єктивного встановлення істини у справі, чим зумовлюється дослідження навіть тих обставин злочину, які фактично справи не стосуються. Сторони нерідко намагаються скористатися цим, постійно висуваючи для перевірки судом нові версії або заявляючи нові клопотання.

Додатковими факторами, пов'язаними з великим навантаженням та недоукомплектованістю судів, є тривала непрацездатність, відрядження, відставка, переведення до іншого суду, закінчення строку повноважень суддів тощо.

У зв'язку з переведенням деяких суддів на роботу до інших судів або закінченням строків їх повноважень утворилась ситуація, коли збільшується навантаження на фактично працюючих суддів. Так, необхідність передачі на розгляд інших суддів справ, які перебували у провадженні переведених суддів, та необхідність розподілення навантаження на фактично працюючих суддів негативно відображається на строках розгляду справ.

Це пов'язано з тим, що передача у провадження суддів додаткового обсягу справ, частина з яких вже не була розглянута в строки, передбачені чинним законодавством України, попередніми суддями, а також необхідність розпочинати судове слідство у справах спочатку внаслідок зміни складу суду так само призводять до тривалого розгляду справ.

До числа суб'єктивних причин, які перешкоджають вчасному розгляду кримінальних справ у судах, належать:

Неналежна підготовка справи до судового розгляду, відсутність планування розгляду справ (особливо багатотомних), велика кількість підсудних, потерпілих, свідків.

2.) Недостатній контроль із боку суддів за вчасним повідомленням осіб, які беруть участь у справі, про місце та час розгляду справи, а також невжиття суддями заходів щодо забезпечення явки у судове засідання осіб, які беруть участь у справі.

Несвоєчасність ознайомлення усіх учасників судового розгляду з матеріалами кримінальної справи.

3.) Необґрунтовано тривалі перерви між судовими засіданнями (від одного до кількох місяців), багаторазові відкладання слухання та оголошення перерв на тривалий час.

4.) Недостатнє реагування на факти зриву судового засідання та несвоєчасне вжиття передбачених законом заходів до учасників судового засідання (прокурорів, захисників, свідків, потерпілих), які не з'явились у судове засідання.

Нераціональне використання суддями процесуальних можливостей для оптимального використання часу при судовому розгляді справи.

Судді рідко використовують передбачену ст. 292-1 КПК можливість при відкладанні розгляду справи допиту свідків, експерта та спеціаліста, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, які з'явилися.

Для прикладу слід навести справу стосовно Масимишина М. за ч.2 ст. 272 КК, розглянуту Івано-Франківським міським судом. Справа одноепізодна, не становить значної складності, але розгляд цієї справи постійно відкладався або оголошувалась перерва (20 разів), у тому числі через неявку свідків і потерпілого. Не всі ці відкладання були обґрунтованими. Зокрема, у разі явки свідків суд оголошував перерви у засіданні через неявку потерпілого чи його представника, хоча згідно із ст. 292-1 КПК у таких випадках дозволено допит свідків.

Встановлення суддею оптимального порядку дослідження доказів у справі під час судового слідства передбачено ст. 299 КПК. Деякі судді, визначивши так званий загальний порядок (допит підсудних, потерпілих, свідків, дослідження матеріалів справи), не передбачений законом, не використовують можливість встановлення оптимального порядку дослідження доказів у справі з урахуванням особливостей справи, щоб раціонально використати відведений для розгляду конкретної кримінальної справи час.

2.2. Місцеві та апеляційні суди вживають передбачених кримінально-процесуальним законом заходів для своєчасного розгляду справ.

За 2011 рік місцевими судами було винесено 2 219 окремих ухвал у зв'язку зі зривом судового засідання.

У 24 102 справах було застосовано привід підсудного. Також у 39 604 справах було застосовано привід потерпілих та свідків.

У 564 справах було накладено штраф у порядку ст. - 185-3КУпАП за прояв неповаги до суду.

У 1 812 справах було направлено відповідні листи про зрив судового засідання.

У 3 874 справах підсудним було змінено запобіжний захід на взяття під варту у зв'язку з ухиленням від явки до суду.

Процесуальною формою реагування на факти безпідставної тяганини при розгляді суддями кримінальних справ є також винесення апеляційним судом окремих ухвал.

Зазвичай окремі ухвали виносяться на адресу голів відповідних місцевих судів. Стосовно окремих ухвал апеляційні суди отримують повідомлення, що у місцевих судах на зборах або нарадах суддів проведено обговорення відповідної ухвали з метою усунення причин, що призвели до тяганини при розгляді кримінальної справи.

Суддів місцевого суду, які допустили помилки, викликають на наради суддів, де обговорюються причини порушення процесуального закону і розумних строків розгляду справи. Також окремі ухвали передаються суддям апеляційного суду - кураторам відповідних місцевих судів для використання при наданні методичної допомоги. Окремі ухвали обговорюють при проведенні семінарських занять із суддями місцевих судів та під час стажування суддів у апеляційних судах.

2.3. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди надають місцевим судам методичну допомогу в застосуванні законодавства.

Судді судових палат у кримінальних справах проводять комплексні заходи з надання методичної допомоги місцевим судам областей. Для досягнення поставленої мети використовуються різні методи, зокрема: надання методичної допомоги суддями-кураторами з виїздом у місцеві суди, проведення семінарських занять з усіма суддями місцевих судів, проведення стажування суддів, які мають найнижчі показники якості розгляду справ, проведення узагальнень судової практики, за результатами яких місцевим судам надаються рекомендації щодо однакового застосування норм матеріального та процесуального права.

Виконання цієї роботи позитивно впливає на роботу місцевих судів, дає змогу зменшити кількість нерозглянутих в установлені строки справ і підвищити рівень якості ухвалених судових рішень.

Згідно з планом роботи Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ судді судових палат у кримінальних справах апеляційних судів систематично вивчають роботу місцевих судів областей та надають методичну допомогу щодо застосування законодавства, дотримання строків розгляду справ, виготовлення процесуальних документів, строків звернення судових рішень до виконання, проводять стажування із суддями місцевих судів, аналізують та узагальнюють судову практику.

Необхідно зазначити, що ефективність надання методичної допомоги належить оцінити не стільки за кількістю заходів, скільки з огляду на те чи підвищилась оперативність і якість розгляду кримінальних справ у судах, яким було надано допомогу.

Результати аналізу стану дотримання строків розгляду кримінальних справ дають підстави для висновку, що суди переважно дотримуються вимог Конституції України, кримінально-процесуального закону, норм ст. 5 Конвенції та рішень Суду. Більшість кримінальних справ розглядаються судами у розумні строки, з дотриманням визначеного Конституцією України права людини на свободу та особисту недоторканність, з урахуванням норм зазначених документів.

Випадки тривалого розгляду кримінальних справ, як правило, зумовлені об'єктивними причинами, які не залежать від суду, проте існує низка суб'єктивних причин, що виникають із вини судді або викликані неналежною організацією роботи суду.

Для зменшення кількості таких випадків та недопущення в майбутньому тяганини під час розгляду кримінальних справ пропонується:

Керівництву апеляційних судів систематично вивчати причини тривалого розгляду справ, особливо тих, за якими підсудні тримаються під вартою, про результати повідомляти загальні збори відповідних судів для належного реагування.

Головам апеляційних судів вжити термінових організаційних заходів щодо розгляду кримінальних справ по першій інстанції, контролювати дотримання процесуальних строків розгляду справ у апеляційному порядку.

Керівництву апеляційних судів періодично проводити наради голів місцевих судів із метою обговорення стану здійснення правосуддя, у тому числі результатів дотримання судами процесуальних та розумних строків розгляду кримінальних справ.

Головам та суддям місцевих судів, у провадженні яких перебувають кримінальні справи, не розглянуті понад один рік, особливо справи, за якими підсудні утримуються під вартою, вжити термінових організаційних заходів для усунення причин тяганини, забезпечити якісний та оперативний розгляд таких справ. Поліпшити якість складання щоквартальних аналізів із цього питання.

Постійно проводити семінарські заняття із суддями місцевих судів, на яких, крім інших питань, детально обговорювати причини тривалого розгляду кримінальних справ та порушення строків тримання під вартою. Вивчати практику застосування ст. 6 Конвенції у конкретних справах Суду.

Головам апеляційних судів вжити додаткових заходів щодо підвищення ефективності надання методичної допомоги місцевим судам у застосуванні законодавства з метою зменшення кількості справ, у яких порушено розумні строки їх розгляду, а підсудні упродовж тривалого часу утримуються під вартою.

Суддям місцевих та апеляційних судів у кожному конкретному випадку невиконання окремих доручень, постанов та ухвал суду про привід підсудних, свідків, потерпілих; зриву судових засідань через неявку представників обвинувачення чи захисту, а також з вини конвойної служби застосовувати передбачені процесуальним законом заходи реагування.

Вважати позитивною практику проведення спільних нарад голів апеляційного та місцевих судів із начальниками управлінь МВС України в областях, міських управлінь МВС, районних відділів МВС із питань своєчасного виконання постанов та ухвал суду про привід до суду підсудних, потерпілих, свідків, а також спільних нарад з начальниками конвойних служб та начальниками СІЗО для вирішення питання про забезпечення своєчасної доставки підсудних у судові засідання.

Головам судів регулярно направляти суддів на двотижневі навчання до Національної школи суддів України з метою підвищення їхньої кваліфікації, у тому числі з окремих аспектів застосування Конвенції, визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню в судовому засіданні, обставин, які впливають на можливість постановлення рішення у справі без перевантаження кримінальної справи з'ясуванням обставин, не потрібних для її вирішення.