Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Луценка Юрія Віталійовича щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 29 Конституції України, частини пятої статті 156, частини третьої статті 165, пункту 4 частини першої статті 237, частини другої статті 245, пункту 2 частини першої статті 253 Кримінально-процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Конституційний Суд України у складі суддів:

Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Винокурова Сергія Маркіяновича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича - доповідача,

Сергейчука Олега Анатолійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Стрижака Андрія Андрійовича,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Луценка Юрія Віталійовича щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 29 Конституції України, частини п'ятої статті 156, частини третьої статті 165, пункту 4 частини першої статті 237, частини другої статті 245, пункту 2 частини першої статті 253 Кримінально-процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477-IV (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 30, ст. 260).

Заслухавши суддю-доповідача Лилака Д.Д. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне звернення - громадянин Луценко Юрій Віталійович - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення окремих положень, а саме:

- частини другої статті 29 Конституції України "ніхто не може... триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом" в аспекті питання, чи повинна особа, яка тримається під вартою, бути негайно звільнена в разі закінчення строку тримання під вартою та за відсутності постанови суду про продовження такого строку;

- частини п'ятої статті 156 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - Кодекс) "строки тримання під вартою під час досудового слідства закінчуються в день надходження справи до суду" в аспекті питання, чи можливо використання цього строку з часу надходження кримінальної справи до суду;

- частини третьої статті 165 Кодексу "у разі... закінчення строку тримання під вартою, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку,... звільнення особи з-під варти на стадії досудового розслідування здійснюється на підставі постанови органу дізнання чи слідчого, які проводять досудове розслідування у справі, або прокурора... Звільнення з-під варти у кримінальних справах, що знаходяться в судовому провадженні, здійснюється лише за рішенням судді або суду" в аспекті питання, хто зобов'язаний звільнити обвинуваченого та підсудного в разі закінчення строків тримання під вартою у кримінальній справі з моменту надходження її до суду;

- пункту 4 частини першої статті 237 Кодексу "у справі, що надійшла від прокурора, суддя з'ясовує щодо кожного з обвинувачених питання, чи немає підстав для зміни, скасування... запобіжного заходу" в аспекті питання, чи повинен суд перевіряти наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою;

- частини другої статті 245 Кодексу "у постанові повинні бути зазначені... рішення з інших питань, пов'язаних з підготовкою справи до розгляду" в аспекті питання, чи повинен суд виносити окрему постанову про продовження строку тримання особи під вартою з визначенням певного строку і зазначенням мотивів такого рішення, чи це зазначається у постанові про призначення справи до судового розгляду;

- пункту 2 частини першої статті 253 Кодексу "прийнявши рішення про призначення справи до судового розгляду, суддя вирішує питання про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу" в аспекті питання, чи повинен суд перевіряти наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою;

- статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) "суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права" в аспекті питання, чи зобов'язані суди України, враховуючи вказану Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, у кримінальних справах, які надійшли їм на розгляд, під час попереднього розгляду справи вирішувати питання про продовження строку тримання під вартою (в межах їх компетенції) чи звертатися до вищого суду з цим питанням, а також встановлювати певний строк тримання під вартою.

Автор клопотання наводить рішення Європейського суду з прав людини у справах "Микола Кучеренко проти України", "Харченко проти України" та копії постанов судів загальної юрисдикції, прийняті стосовно Луценка Ю.В., в яких визначено запобіжний захід щодо нього, а саме: Печерського районного суду міста Києва від 27 грудня 2010 року, 16 лютого 2011 року, 23 травня 2011 року, Апеляційного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року і супровідного листа Генеральної прокуратури України про надіслання до Печерського районного суду міста Києва для розгляду по суті кримінальної справи N 49-3028 за обвинуваченням, в тому числі, Луценка Ю.В., а також роздруковані з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 січня 2011 року у справі N 1-37/11, постанови Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 січня 2011 року у справі N 1-36/11, Козівського районного суду Тернопільської області від 2 серпня 2010 року у справі N 1-61/2010, Чорнухинського районного суду Полтавської області від 19 січня 2011 року у справі N 1-2/11. Автор клопотання вважає, що в останніх чотирьох рішеннях судів загальної юрисдикції, у постанові Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2011 року не враховано вимоги статті 29 Конституції України та всупереч положенням статті 9 Основного Закону України, статті 17 Закону не застосовано практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності визначення певних строків тримання особи під вартою.

На підставі наведеного суб'єкт права на конституційне звернення стверджує про неоднозначне застосування вказаних положень Конституції України, Кодексу та Закону, що призвело до порушення його конституційного права на свободу та особисту недоторканність.

2. Конституційний Суд України, розглядаючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі у зв'язку з прийняттям Першою колегією суддів Конституційного Суду України процесуальної ухвали від 6 жовтня 2011 року про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України", виходить з такого.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

У Законі України "Про Конституційний Суд України" закріплено, що підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод ( стаття 94) ; конституційне звернення має містити обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України або законів України (пункт 4 частини другої статті 42) . Проте у конституційному зверненні цих вимог не дотримано.

Аналіз конституційного звернення та долучених до нього матеріалів не підтверджує наявності неоднозначного застосування судами України положень частини другої статті 29 Конституції України, частини п'ятої статті 156, частини третьої статті 165, пункту 4 частини першої статті 237, частини другої статті 245, пункту 2 частини першої статті 253 Кодексу, статті 17 Закону.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 153 Конституції України, статтями 42, 45, 50, 94 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Луценка Юрія Віталійовича щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 29 Конституції України, частини п'ятої статті 156, частини третьої статті 165, пункту 4 частини першої статті 237, частини другої статті 245, пункту 2 частини першої статті 253 Кримінально-процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477-IV на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України".

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.