Про визнання незаконною постанови в частині звільнення з посади судді

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Сороки М.О., Головчук С.В., Розваляєвої Т.С., Рецебуринського Ю.Й., Черпака Ю.К., Кравченко Т.М., секретаря судового засідання, з участю Ш.В.І., представників: Вищої ради юстиції - М.С.В., Верховної Ради України - В.П.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ш.В.І. до Вищої ради юстиції про визнання незаконними та скасування рішень від 26 травня 2010 року щодо подання про звільнення з посади судді за порушення присяги, визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду подання Голови Верховного Суду України О.В.В. та пропозиції кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу від 29 січня 2010 року про його звільнення з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку та зобов'язання внести подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді у зв'язку з відставкою; за позовом до Верховної Ради України про визнання незаконною Постанови від 17 червня 2010 року N 2352-VI "Про звільнення суддів" в частині звільнення Ш.В.І. з посади судді Семенівського районного суду Полтавської області у зв'язку з порушенням присяги судді,

7 червня 2010 року Ш.В.І. звернувся з позовом до Вищої ради юстиції, 12 серпня 2010 року - до Верховної Ради України та з урахуванням доповнених і уточнених позовних вимог просив: визнати незаконними рішення Вищої ради юстиції від 26 травня 2010 року N 406/0/15-10, 407/0/15-10, 408/0/15-10, 409/0/15-10 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення Ш.В.І. з посади судді Семенівського районного суду Полтавської області за порушення присяги", визнати протиправною бездіяльності щодо не розгляду подання Голови Верховного Суду України О.В.В. та пропозиції кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу від 29 січня 2010 року про його звільнення з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку та зобов'язати внести подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді у зв'язку з відставкою; визнати незаконною Постанову Верховної Ради України від 17 червня 2010 року N 2352-VI "Про звільнення суддів" в частині звільнення Ш.В.І. з посади судді Семенівського районного суду Полтавської області у зв'язку з порушенням присяги судді.

В обґрунтування позовних вимог до Вищої ради юстиції зазначив, що вона не наділена повноваженнями вносити подання про звільнення з посади судді. На порушення вимог статті 31 Закону України "Про Вищу раду юстиції" відповідач не розглянув його заяву від 22.12.2009 року про звільнення з посади судді за власним бажанням у зв'язку з вислугою років.

Позовні вимоги до Верховної Ради України Ш.В.І. мотивував тим, що постанова про його звільнення прийнята з порушенням процедури розгляду даного питання, оскільки на час прийняття цієї постанови він хворів, що підтверджується відповідними документами.

У письмовому запереченні проти позову Вища рада юстиції не визнала вимог Ш.В.І. і просить залишити їх без задоволення. Зазначила, що при вирішенні питання про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення Ш.В.І. з посади судді Вища рада юстиції діяла в межах наданих їй повноважень; Вища рада юстиції є єдиним конституційним органом, якому надано право встановлювати факти порушень суддями присяги; у її рішеннях та поданні наведені факти порушення суддею норм чинного законодавства при здійсненні правосуддя і висновки за результатами дослідження всіх обставин вчинення позивачем порушень присяги судді.

Верховна Рада України у письмовому запереченні проти позову не визнала вимог Ш.В.І. і просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що при розгляді подання Вищої ради юстиції та прийнятті постанови Верховна Рада України діяла з дотриманням процедури, передбаченої Конституцією України та законами України. Постанова про звільнення з посади судді прийнята на підставі подання Вищої ради юстиції, яка є єдиним у державі органом, що наділений правом встановлювати факт порушення суддею присяги.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, а представники відповідачів заперечили проти позову з мотивів та підстав, що викладені відповідно у позові і запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представників Вищої ради юстиції та Верховної Ради України, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Ш.В.І. рішенням Полтавської обласної ради народних депутатів від 20 грудня 1993 року обраний суддею Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області і в той же день прийняв присягу судді. 18 березня 2004 року Верховною Радою України обраний суддею Семенівського районного суду Полтавської області безстроково.

26 травня 2010 року Вища рада юстиції прийняла чотири рішення за номерами 406/0/15-10, 407/0/15-10, 408/0/15-10, 409/0/15-10 про внесення подання до Верховної Ради України щодо звільнення Ш.В.І. з посади судді Семенівського районного суду Полтавської області.

Підставами для прийняття цих рішень стали: пропозиція члена Вищої ради юстиції К.В.В. від 21 квітня 2008 року про внесення подання щодо звільнення Ш.В.І. з посади судді за порушення присяги судді; рішення кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу від 27 грудня 2007 року, від 24 квітня 2008 року, від 25 липня 2008 року та від 29 січня 2010 року про направлення до Вищої ради юстиції рекомендації про внесення подання щодо звільнення Ш.В.І. з посади судді Семенівського районного суду Полтавської області.

З пропозицією члена Вищої ради юстиції К.В.В. та довідкою про підтвердження викладених у цій довідці відомостей Ш.В.І. ознайомився 1 грудня 2008 року. На запрошення Вищої ради юстиції позивач з'явився на її засідання 26 травня 2010 року, був ознайомлений з правами, надавав пояснення.

Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2010 року N 2352-VI Ш.В.І. звільнено з посади судді за порушення присяги.

Оспорюваними рішеннями Вищої ради юстиції встановлено, що при здійсненні правосуддя суддею Ш.В.І. вчинені дії, які порочать звання судді, викликають сумнів у його об'єктивності, неупередженості, свідчать про несумлінне виконання суддею своїх службових обов'язків і є підставою для внесення подання про звільнення його з посади судді за порушення присяги.

Висновки Вищої ради юстиції про порушення Ш.В.І. присяги судді ґрунтуються на таких обставинах.

До Семенівського районного суду Полтавської області 13 березня 2008 року надійшла позовна заява О.О.Л. до Закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укрнафта" (далі - ЗАТ "ТФПНК "Укрнафта"), Відкритого акціонерного товариства "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" (далі - ВАТ "ФК "Укрнафтогаз") про захист трудових прав.

Суддя Ш.В.І. на порушення статті 151 ЦПК України без вирішення питання про відкриття провадження у справі 13 березня 2008 року постановив ухвалу суду, якою задовольнив в повному обсязі клопотання О.О.Л. про забезпечення позову шляхом заборони ЗАТ "ТФПНК "Укртатнафта" проводити загальні збори акціонерів та вчиняти інші, пов'язані з цим дії. Зазначену ухвалу суду звернуто до негайного виконання.

Всупереч вимогам частини третьої статті 153 ЦПК України суддя Ш.В.І. не витребував у О.О.Л. документи та докази, що підтверджують необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Суддею Ш.В.І. було проігноровано вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" і заборонено проводити загальні збори учасників господарського товариства. Забезпечення позову зазначеним в ухвалі суду способом призвело до втручання суду у внутрішню організаційну діяльність ЗАТ "ТФПНК "Укртатнафта", порушило право акціонерів на організацію і проведення загальних зборів акціонерів товариства й обмежило їх корпоративні права.

Внаслідок постановлення суддею Ш.В.І. ухвали суду від 13 березня 2008 року про вжиття заходів забезпечення позову заплановані на 14 березня 2008 року загальні збори акціонерів ЗАТ "ТФПНК "Укртатнафта" не проводились, у зв'язку з чим не були прийняті рішення, необхідні для діяльності одного з найбільших нафтопереробних підприємств України, 61,35% акцій якого належать державі.

21 березня 2008 року суддя Семенівського районного суду Полтавської області Ш.В.І., з огляду на допущені позивачем О.О.Л. порушення вимог статті 119 ЦПК України, постановив ухвалу, якою залишив позовну заяву без руху та надав строк для виправлення недоліків до 2 квітня 2008 року.

Наведена обставина підтверджує, що суддя Ш.В.І. після ознайомлення зі змістом позовної заяви О.О.Л. знав, що цей документ містить недоліки, які унеможливлюють відкриття провадження у справі та розгляд питання про забезпечення позову, проте залишив їх без належної правої оцінки та не вчинив своєчасно відповідних процесуальних дій.

4 квітня 2008 року суддя Ш.В.І. постановив ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом О.О.Л. до ЗАТ "ТФПНК "Укртатнафта", ВАТ "ФК "Укрнафтогаз" про захист трудових прав і призначив її до розгляду на 15 квітня 2008 року.

Ухвалами від 15 квітня 2008 року, постановленими під головуванням судді Ш.В.І., зазначену позовну заяву О.О.Л. залишено без розгляду та скасовано ухвалу суду від 13 березня 2008 року про забезпечення позову.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 10 липня 2008 року апеляційні скарги О.О.Л. відхилено, а вказані ухвали залишено без змін.

Одночасно апеляційним судом постановлена окрема ухвала про порушення вимог цивільного процесуального законодавства суддею Семенівського районного суду Полтавської області Ш.В.І. при розгляді вказаної справи.

В окремій ухвалі суду зазначено, що, незважаючи на недоліки позовної заяви О.О.Л. та викладеної в ній вимоги про забезпечення позову, суддя Ш.В.І. без відкриття провадження у справі постановив 13 березня 2008 року ухвалу суду про забезпечення позову і всупереч вимогам статей 151 - 153 ЦПК України та пунктів 4 - 5 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" застосував неспівмірні з вимогами про захист трудових прав та недопустимі заходи забезпечення позову, якими втрутився у внутрішню (статутну) діяльність товариства. Вказана ухвала суду перешкодила проведенню 14 березня 2008 року загальних зборів акціонерів ЗАТ "ТФГШК "Укртатнафта".

Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області від 22 червня 2007 року скасовано постановлений під головуванням судді Ш.В.І. вирок Семенівського районного суду від 24 травня 2006 року, яким Я.Р.М. засуджено до 4 років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 315, частинами другою та третьою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України), Г.Є.А. - до 4 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 289, частиною першою статті 186, частиною третьою статті 357 КК України, Є.О.Ю. - до 3 років позбавлення волі і на підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки за вчинення злочинів, передбачених статтею 185, частиною другою статті 185, частиною першою статті 309 КК України, М.О.О. - до 4 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 185, частиною третьою статті 289 КК України. Справу направлено на новий судовий розгляд.

Одночасно колегія суддів окремою ухвалою повідомила голову апеляційного суду Полтавської області про недбале і безвідповідальне ставлення судді Ш.В.І. до своїх службових обов'язків при здійсненні правосуддя.

Підставами для скасування вказаного вироку стали істотні порушення суддею Ш.В.І. вимог кримінально-процесуального законодавства, а саме: однобічність і неповнота судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та даним про особи засуджених.

При винесенні вироку суддя Ш.В.І. не виконав жодної з вимог, передбачених статтями 334 - 335 КПК України, внаслідок чого постановив незаконне та необґрунтоване судове рішення.

При формулюванні обвинувачення М.О.О. в мотивувальній частині вироку не викладені епізоди обвинувачення, а наведено їх в якості доказів в обґрунтування його вини і засуджено за частиною третьою статті 185 КК України, обвинувачення за якою органами досудового слідства не пред'являлося.

Крім того, органами досудового слідства М.О.О. було пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених частиною третьою статті 357 та частиною третьою статті 187 КК України. З обвинувального висновку вбачається, що М.О.О., за попередньою змовою з Г.Є.А., з погрозою застосування ножа здійснили напад на подружжя Г. і заволоділи їх грошовими коштами та важливими особистими документами.

Обмежившись лише допитом потерпілих, не з'ясувавши суттєвих обставин скоєного злочину, судом в особі судді Ш.В.І. виключено з обвинувачення М.О.О. кваліфікацію за частиною першою статті 187 КК України, яка органами досудового слідства йому не інкримінувалась.

Без наведення будь-яких мотивів щодо неправильності чи недоведеності пред'явленого М.О.О. обвинувачення за частиною третьою статті 357 КК України, у мотивувальній частині вироку вказано про необхідність його виправдання за недоведеністю вини у вчиненні злочину.

В мотивувальній частині вироку вказано на необхідність призначення М.О.О. покарання за частиною третьою статті 283 КК України (самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда), в той час як йому таке обвинувачення органами досудового слідства не пред'являлось.

Також зазначено про необхідність призначення Г.Є.А. покарання за частиною третьою статті 283 КК України, тоді як це обвинувачення органами досудового слідства йому не пред'являлось.

Органами досудового слідства Я.Р.М. пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 309 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту). Навівши в мотивувальній частині вироку суду докази доведеності вини Я.Р.М. у вчиненні цього злочину, в резолютивній частині вироку суддя Ш.В.І. зазначив, що виправдовує його за вказаною статтею Кримінального кодексу.

Органами досудового слідства Є.О.Ю. пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 185, частиною другою статті 185 і частиною першою статті 309 КК України. В порушення вимог статті 333 КПК України, після викладення у вступній частині вироку даних про особу Є.О.Ю. не зазначено кримінальний закон, за яким обвинувачується підсудний.

При формулюванні обвинувачення Є.О.Ю. в мотивувальній частині вироку не вказано про доведеність його вини та не наведено доказів щодо незаконного придбання та зберігання підсудним особливо небезпечного наркотичного засобу - маріхуани. Разом з тим його засуджено за частиною першою статті 309 КК України. Крім того, Є.О.Ю. був засуджений на 3 роки позбавлення волі за статтею 185 КК України без вказівки частини цієї статті.

На порушення вимог статті 69 КК України при призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, Я.Р.М., Г.Є.А. і М.О.О. у вироці не зазначено обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, в той час, як вони, будучи судимими і звільненими від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, знову скоїли ряд злочинів, в тому числі і тяжких.

Постановою Семенівського районного суду Полтавської області від 25 липня 2007 року, винесеною під головуванням судді Ш.В.І., скасовано постанову прокурора Семенівського району Полтавської області від 23 березня 2007 року про порушення кримінальної справи N 0670012 за фактом шахрайства з фінансовими ресурсами службовими особами ТОВ "Семенівське аграрне об'єднання" за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 222 КК України. Одночасно зазначеною постановою суду відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом шахрайства з фінансовими ресурсами службовими особами ТОВ "Семенівське аграрне об'єднання".

Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області від 30 серпня 2007 року зазначена постанова суду скасована як така, що суперечить фактичним обставинам справи. Одночасно колегія суддів направила голові апеляційного суду Полтавської області окрему ухвалу, якою звернула його увагу на недбалість і поверховість розгляду суддею Ш.В.І. скарги, поданої до суду в порядку статті 236-7 КПК України.

Так, висновок судді Ш.В.І. про скасування постанови від 23 березня 2007 року про порушення кримінальної справи N 0670012 суперечить матеріалам судової справи, відкритої за скаргою У.В.А. в порядку статті 236-7 КПК України, і матеріалам перевірки за фактом шахрайства з фінансовими ресурсами службовими особами ТОВ "Семенівське аграрне об'єднання".

У своїй скарзі, поданій в порядку статті 236-7 КПК України, У.В.А. не вказав дату постанови про порушення кримінальної справи, а лише її номер - 06750012. В мотивувальній частині постанови суду від 25 липня 2007 року зазначено, що У.В.А. оскаржує постанову про порушення кримінальної справи від 25 березня 2007 року, а в резолютивній частині наведеної постанови суду вказано, що ним скасовується постанова про порушення кримінальної справи N 0670012 від 23 березня 2007 року. Разом з тим, кримінальна справа щодо службових осіб ТОВ "Семенівське аграрне об'єднання" порушена 29 березня 2006 року і має номер 06750012.

Крім того, розглядаючи скаргу в порядку статті 236-7 КПК України, суддя повинен був перевірити наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи, тобто оцінити, чи були такими надані органом досудового слідства матеріали та відобразити це в своїй постанові, не вирішуючи заздалегідь ті питання, які вирішуються при розгляді справи по суті.

Однак, суддя Ш.В.І. не тільки не перевірив, чи були на час порушення кримінальної справи приводи та підстави для цього, а й не навів їх у постанові суду.

Вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 11 липня 2007 року, постановленого під головуванням судді Ш.В.І., С.М.К. засуджено на 3 роки позбавлення волі і на підставі статті 7 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки за скоєння злочину, передбаченого частиною другою статті 310 КК України. Відповідно до статті 69 КК України суд призначив С.М.К. остаточне покарання більш м'яке ніж передбачено санкцією частини другої статті 310 КК України, а саме - штраф у розмірі 850 гривень.

Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області від 17 жовтня 2007 року вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2007 року стосовно С.М.К. скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Одночасно колегія суддів направила голові апеляційного суду Полтавської області окрему ухвалу, якою звернула його увагу на факти порушення суддею Ш.В.І. вимог кримінально-процесуального законодавства при здійсненні правосуддя.

Так, зазначеним вироком суду С.М.К. визнана винною та засуджена за те, що в період з 20 квітня по 12 червня 2007 року в с. Новий Калкаїв Семенівського району Полтавської області на своїй присадибній ділянці незаконно посіяла та вирощувала для власних потреб 660 рослин снотворного маку.

С.М.К. ж обвинувачувалася органами досудового слідства в незаконному посіві та вирощуванні коноплі, а не снотворного маку, а тому її визнано винною у вчиненні злочину, в якому вона не обвинувачувалася.

Крім того, всупереч вимог частини другої статті 310 КК України, яка передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, суддя Ш.В.І. незаконно за один і той же злочин призначив С.М.К. два види покарання - 3 роки позбавлення волі та штраф у розмірі 850 гривень.

Органами досудового слідства Є.М.Ю. було пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою та другою статті 309 Кримінального кодексу України (обвинувачений в жовтні та листопаді 2006 року незаконно придбав та виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуана), який зберігав без мети збуту за місцем свого проживання).

Відповідно до постановленого під головуванням судді Ш.В.І. вироку Семенівського районного суду Полтавської області від 23 березня 2007 року Є.М.Ю засуджено до 2 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 309 КК України і на підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

В мотивувальній частині вироку вказано, що дії Є.М.Ю. слід кваліфікувати тільки за частиною другою статті 309 КК України, як незаконне виготовлення наркотичних засобів без мети збуту за ті самі дії, вчинені повторно, оскільки його дії додаткової кваліфікації за частиною першою статті 309 КК України в даному випадку не потребують.

Вирок суду від 23 березня 2007 року в апеляційному порядку не оскаржувався.

Під час розгляду касаційного подання заступника прокурора Полтавської області колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України встановила, що копія вироку, яка додана до касаційного подання прокурора, відрізняється від оригіналу вироку, що міститься в матеріалах кримінальної справи.

20 листопада 2007 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України постановила ухвалу, якою зазначену кримінальну справу направлено голові апеляційного суду Полтавської області для проведення службової перевірки.

Даною перевіркою встановлено, що копія вироку Семенівського районного суду Полтавської області від 23 березня 2007 року, яка долучена до касаційного подання прокуратури Полтавської області, є копією того вироку суду, який проголошений судом 23 березня 2007 року, набрав законної сили та звернутий до виконання.

25 березня 2008 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України постановила ухвалу, якою скасовано вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 23 березня 2007 року щодо Є.М.Ю. та направлено вказану кримінальну справу на новий судовий розгляд у той самий суд в іншому складі суддів.

Колегія суддів 25 березня 2008 року також постановила окрему ухвалу, якою поінформувала голову апеляційного суду Полтавської області про факт порушення суддею Ш.В.І. вимог кримінально-процесуального законодавства для вжиття відповідних заходів реагування.

В описовій частині даної ухвали Верховного Суду України зазначено, що під час перевірки вироку в касаційному порядку були встановлені факти порушення кримінально-процесуального закону, оскільки у справі виявлено наявність двох вироків стосовно Є.М.Ю., які суттєво відрізнялися між собою, та факт заміни одного вироку іншим після його проголошення.

Виявивши, що дії Є.М.Ю. кваліфіковані неправильно, суддя Ш.В.І. дав вказівку помічнику внести зміни у вирок та виключити кваліфікацію дій засудженого за частиною першою статті 309 КК України як зайву. Виправлений вирок було підписано суддею та підшито до матеріалів справи.

Вказаних порушень позивач Ш.В.І. не заперечує і не оспорює. Тому з врахуванням принципу змагальності, в тому числі свободи в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає встановленими зазначені факти порушень норм матеріального і процесуального права, що дало підставу Вищій раді юстиції для висновку про те, що вчинені суддею Семенівського районного суду Полтавської області Ш.В.І. дії при здійсненні правосуддя порочать звання судді, викликають сумнів у його об'єктивності, неупередженості, свідчать про несумлінне виконання суддею своїх службових обов'язків і є підставою для внесення подання про звільнення його з посади судді за порушення присяги.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про статус суддів" суддя при здійсненні правосуддя зобов'язаний дотримуватися Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків, а також не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності. Приймаючи присягу, зміст якої визначений статтею 10 цього Закону, суддя урочисто присягає чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим.

Зазначені обов'язки судді є професійними стандартами, що являють собою ту модель поведінки, яку суддя повинен ставити своєю ціллю і якої повинен дотримуватися.

В статті 12 Кодексу професійної етики судді, затвердженого V з'їздом суддів України 24 жовтня 2002 року, зазначено, що суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Виходячи з цього, суть порушення присяги пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) судді, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія судової влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій.

Вчинення Ш.В.І. зазначених порушень норм матеріального і процесуального права з врахуванням їх виду та кількості є явним порушенням закону, не сумісним з чесним і сумлінним виконанням обов'язків судді, повним, всебічним та об'єктивним розглядом судової справи.

Така поведінка Ш.В.І. при виконанні професійних обов'язків викликає достатньо обґрунтовані сумніви в здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та наносить шкоду престижу судової влади.

За наведених особливих обставин, коли суддя Ш.В.І. свідомо порушив очевидні і зрозумілі за змістом вимоги процесуального закону, його дії підпадають під ознаки порушення присяги судді.

Доводи позивача про те, що в його діях не було порушення присяги судді, оскільки в нього не було умислу на вчинення зазначених порушень норм матеріального і процесуального права є необґрунтованими і не спростовують висновку Вищої ради юстиції про те, що вчинені ним дії при здійсненні правосуддя порочать звання судді, викликають сумнів у його об'єктивності, неупередженості, свідчать про несумлінне виконання своїх службових обов'язків і є підставою для висновку про порушення присяги судді.

Даючи юридичний аналіз діям і рішенням Вищої ради юстиції, колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України встановлено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада юстиції України, до складу якої входять двадцять членів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 131 Конституції України та статтею 3 Закону України "Про Вищу раду юстиції" Вищій раді юстиції надані повноваження щодо внесення подання про звільнення суддів з посад, у тому числі за особливих обставин, однією з яких є порушення суддею присяги.

Порядок здійснення Вищою радою юстиції своїх повноважень щодо розгляду питання про звільнення судді з посади за порушення присяги визначений статтею 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції".

Так, зазначеною статтею (в редакції Закону України від 13 травня 2010 року N 2181-VI) , який набрав чинності 15 травня 2010 року передбачено, що питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4 - 6 частини 5 статті 126 Конституції України, Вища рада юстиції розглядає після надання кваліфікаційною комісією відповідного висновку або за власною ініціативою. Запрошення судді, справа якого розглядається, є обов'язковим. У разі неможливості взяти участь у засіданні Вищої ради юстиції з поважних причин суддя, справа якого розглядається, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які долучаються до матеріалів справи. Письмові пояснення судді виголошуються на засіданні Вищої ради юстиції в обов'язковому порядку. Повторне нез'явлення такого судді є підставою для розгляду справи за його відсутності. Рішення щодо внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення судді відповідно до пунктів 4, 5 та 6 частини 5 статті 126 Конституції України приймається більшістю голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції (11 голосів).

Судом порушення наведеної процедури не встановлено.

За таких обставин безпідставними є доводи позивача про те, що Вища рада юстиції не наділена повноваженнями вносити подання про звільнення з посади судді.

Не є обґрунтованими також доводи позивача про те, що на порушення вимог статті 31 Закону України "Про Вищу раду юстиції" відповідач не розглянув його заяву від 22.12.2009 року про звільнення з посади судді за власним бажанням у зв'язку з вислугою років.

Рішенням Вищої ради юстиції від 14.07.2010 року за N 587/0/15-10 відхилено подання Голови Верховного Суду України О.В.В. та пропозиції кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу від 29 січня 2010 року про звільнення Ш.В.І. з посади судді Семенівського районного суду Полтавської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. За таке рішення проголосувало 12 членів Вищої ради юстиції.

З врахуванням описаного Вища рада юстиції обґрунтовано і в межах наданих повноважень прийняла рішення про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Ш.В.І. за порушення присяги судді. Бездіяльності Вищої ради юстиції щодо не розгляду його заяви про відставку не встановлено.

Позовні вимоги Ш.В.І. до Верховної Ради України обґрунтовані порушенням процедури прийняття постанови про звільнення з посади судді.

Порядок звільнення з посади судді, обраного безстроково, на час спірних правовідносин був врегульований Законом України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України".

Відповідно до статті 3 вказаного Закону після подання Вищою радою юстиції до Верховної Ради України матеріалів про звільнення судді, обраного безстроково, відповідний Комітет Верховної Ради України розглядає це подання і приймає рішення по його суті. Далі відбувається розгляд подання Вищої ради юстиції та висновку Комітету Верховної Ради України на пленарному засіданні Верховної Ради України і прийняття Верховною Радою України рішення стосовно звільнення судді з посади.

Частиною 2 статті 20 Закону передбачена обов'язкова участь судді, стосовно якого розглядається подання про звільнення з посади з підстав, визначених пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України, у засіданні Комітету Верховної Ради України.

Згідно із частиною 3 статті 20 Закону у разі повторної неявки без поважних причин судді, стосовно якого розглядається подання про звільнення його з посади, з установленням Комітетом Верховної Ради України факту отримання цією особою повідомлення про час і місце засідання розгляд питання щодо цього судді проводиться за його відсутності. Комітет Верховної Ради України надає оцінку поважності причин неявки.

Частиною 2 статті 22, частинами 1 і 2 статті 23 Закону встановлено порядок запрошення осіб для розгляду питання про звільнення судді, обраного безстроково, та порядок розгляду даного питання на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Відповідно до вказаних норм Закону присутність судді на пленарному засіданні Верховної Ради України при розгляді питання про його звільнення з підстав, передбачених пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України, є обов'язковою. Неявка на засідання не є перешкодою для вирішення питання по суті. Кожна кандидатура для звільнення з посади судді, обраного безстроково, персонально представляється на пленарному засіданні Верховної Ради України представником Комітету Верховної Ради України. У разі якщо суддя не згоден з поданням про звільнення, його пояснення заслуховуються обов'язково.

Матеріали справи свідчать про такі фактичні обставини у цій частині.

З повідомлень про вручення урядових телеграм від Верховної Ради України (а. с. 131, 132) вбачається, що позивач отримав їх чотири рази, але жодного разу не з'явився ні на засідання Комітету з питань правосуддя, ні на пленарне засідання Верховної Ради України.

Згідно витягів з протоколів засідання Комітету з питань правосуддя N 63 від 2 червня 2010 року та N 64 від 16 червня 2010 року (а. с. 105 - 107) питання про звільнення Ш.В.І. у зв'язку з порушенням ним присяги судді розглядалось двічі.

Судом також встановлено, що вказане питання також двічі розглядалось і на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Суду не надано доказів про те, що Ш.В.І. повідомляв Верховну Раду України про його не згоду з поданням про звільнення, а також про причину неявки на засідання Комітету і на пленарні засідання Верховної Ради України та про бажання дати пояснення.

За таких обставин позовна вимога про визнання незаконною Постанови Верховної Ради України від 17 червня 2010 року N 2352-VI "Про звільнення суддів" в частині звільнення Ш.В.І. з посади судді Семенівського районного суду Полтавської області у зв'язку з порушенням присяги судді задоволенню не підлягає, оскільки зазначена постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 9, 12, 18, 41, 122, 158 - 163, 171-1, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Відмовити у задоволенні позову Ш.В.І. до Вищої ради юстиції про визнання незаконними та скасування рішень від 26 травня 2010 року щодо подання про звільнення з посади судді за порушення присяги, визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду подання Голови Верховного Суду України О.В.В. та пропозиції кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу від 29 січня 2010 року про його звільнення з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку та зобов'язання внести таке подання до Верховної Ради України; за позовом до Верховної Ради України про визнання незаконною Постанови від 17 червня 2010 року N 2352-VI "Про звільнення суддів" в частині звільнення Ш.В.І. з посади судді Семенівського районного суду Полтавської області у зв'язку з порушенням присяги судді.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.