У Х В А Л А
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Заїченка Володимира Георгійовича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 62 у зв'язку зі статтею 124 Конституції України та положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у зв'язку з положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення
| м. Київ 10 листопада 2010 року N 67-у/2010 | Справа N 2-63/2010 |
Конституційний Суд України у складі суддів:
Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,
Бринцева Василя Дмитровича,
Винокурова Сергія Маркіяновича,
Гультая Михайла Мирославовича,
Запорожця Михайла Петровича,
Кампа Володимира Михайловича,
Колоса Михайла Івановича - доповідача,
Лилака Дмитра Дмитровича,
Маркуш Марії Андріївни,
Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,
Сергейчука Олега Анатолійовича,
Стецюка Петра Богдановича,
Ткачука Павла Миколайовича,
Шаптали Наталі Костянтинівни,
Шишкіна Віктора Івановича,
розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Заїченка Володимира Георгійовича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 62 у зв'язку зі статтею 124 Конституції України та положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у зв'язку з положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Заслухавши суддю-доповідача Колоса М.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Громадянин Заїченко Володимир Георгійович звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення:
- положень частини першої статті 62 у зв'язку зі статтею 124 Конституції України стосовно "обов'язковості судових рішень для самих судів, які такі рішення ухвалили";
- "взаємозв'язку між вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що гарантують справедливий розгляд судом питання у розумний строк, та положенням статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо розгляду судом справи протягом доби".
Необхідність в офіційному тлумаченні названих положень Заїченко В.Г. обґрунтовує їх неоднозначним застосуванням судами України під час розгляду справ про притягнення його до адміністративної відповідальності.
2. Ухвалою Третьої колегії суддів Конституційного Суду України від 3 листопада 2010 року відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України, цим Законом, та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному зверненні.
3. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.
3.1. Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" у конституційному зверненні зазначається обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України або законів України (пункт 4 частини другої статті 42) ; підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод ( стаття 94) .
Неоднозначність застосування положень частини першої статті 62 Конституції України автор клопотання вбачає у різному застосуванні судами України вимог статей 17, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - Кодекс).
За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Ухвалі від 12 травня 2010 року N 31-у/2010, "під неоднозначним застосуванням положень Конституції України або законів України слід розуміти різне застосування одних і тих же норм цих правових актів судами України, іншими органами державної влади за однакових юридично значимих обставин" (абзац третій пункту 3 мотивувальної частини) .
Аналіз конституційного звернення та доданих до нього судових рішень свідчить про відсутність відомостей, які б підтверджували факт неоднозначного застосування судами України саме положень частини першої статті 62, статті 124 Конституції України.
Отже, невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України".
3.2. Суб'єкт права на конституційне звернення стверджує, що розгляд більше року справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не відповідає вимогам розумного строку розгляду справи судом.
Як вважає автор клопотання, "судом було по-різному застосовано взаємозв'язок між вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що гарантують справедливий розгляд судом питання у розумний строк, та статті 277 Кодексу щодо розгляду судом справи протягом доби".
Відповідно до статей 147, 150 Конституції України, статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України не наділений повноваженнями щодо офіційного тлумачення міжнародних договорів, у тому числі і в аспекті зв'язку їх окремих положень із приписами законів України. Конституційному Суду України також непідвідомчі питання щодо законності рішень судів загальної юрисдикції.
У зв'язку з цим питання щодо офіційного тлумачення положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у зв'язку з положеннями статті 277 Кодексу стосовно порушення судами загальної юрисдикції розумних строків розгляду справи про притягнення Заїченка В.Г. до адміністративної відповідальності непідвідомчі Конституційному Суду України, що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України".
Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 13, 42, 43, 45, 50, 94 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України
у х в а л и в:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Заїченка Володимира Георгійовича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 62 у зв'язку зі статтею 124 Конституції України та положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у зв'язку з положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному зверненні.
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
(Текст взято з сайту Конституційного Суду України)