Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про вибори Президента України", Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про вибори Президента України" щодо організації роботи виборчих комісій"

Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Мачужак Ярослави Василівни - доповідача,

Нікітіна Юрія Івановича,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про вибори Президента України" від 5 березня 1999 року N 474-XIV (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 14, ст. 81) зі змінами, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про вибори Президента України" щодо організації роботи виборчих комісій" від 3 лютого 2010 року N 1849-VI (Голос України, 2010 р., 5 лютого).

Заслухавши суддю-доповідача Мачужак Я.В. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 54 народних депутати України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу другого частини вісімнадцятої статті 28, пункту 8 частини четвертої статті 30, частин десятої, дванадцятої, тринадцятої статті 85 Закону України "Про вибори Президента України" від 5 березня 1999 року N 474-XIV зі змінами (далі - Закон N 474), Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про вибори Президента України" щодо організації роботи виборчих комісій" від 3 лютого 2010 року N 1849-VI (далі - Закон N 1849).

Законом N 1849 внесено зміни до Закону N 474, у якому виключено положення щодо повноважності засідань виборчих комісій у складі 2/3 членів (частина четверта статті 28) ; передбачено повноважність виборчої комісії вищого рівня вирішувати питання, віднесені до компетенції комісії нижчого рівня, у разі бездіяльності останньої, а в день голосування невідкладно (абзац другий частини вісімнадцятої статті 28) ; встановлено нову підставу дострокового припинення повноваження члена окружної, дільничної виборчої комісії - неявка на засідання виборчої комісії у день голосування (пункт 8 частини четвертої статті 30) ; визначено порядок формування окружних та дільничних виборчих комісій у разі неподання кандидатом на пост Президента України необхідної кількості кандидатур до складу цих виборчих комісій та одночасне прийняття виборчою комісією рішення про дострокове припинення повноважень члена виборчої комісії та про включення іншого члена виборчої комісії за поданням голови відповідної ради або міського голови (частини десята, дванадцята, тринадцята статті 85) .

Автори клопотання стверджують, що внесені Законом N 1849 зміни, які допускають можливість прийняття рішень більшістю від присутніх членів виборчої комісії, розбалансують представництво кандидатів на пост Президента України і, на їхню думку, змінять процес вибору народом глави держави та порушать конституційні принципи виборчого права, зокрема рівності пасивного виборчого права кандидатів на пост Президента України - частину другу статті 5, частину першу статті 103 Конституції України. Встановлене Законом N 1849 повноваження виборчої комісії вищого рівня вирішувати питання, віднесені до компетенції комісії нижчого рівня, у разі бездіяльності останньої, та можливість формування виборчих комісій за поданням голів відповідних рад у разі неподання кандидатом на пост Президента України необхідної кількості кандидатур до складу окружних, дільничних виборчих комісій у встановлені строки, як вважають народні депутати України, суперечить принципам виборчого права, обмежує виборчі права громадян, право громадян брати участь в управлінні державними справами шляхом участі в роботі окружних, дільничних виборчих комісій та гарантії свободи політичної діяльності і не відповідає положенням статей 22, 38, 69, 71, 103 Конституції України. Положення Закону N 1849 щодо припинення повноваження члена виборчої комісії у разі його неявки на засідання виборчої комісії у день голосування, на думку суб'єкта права на конституційне подання, порушує принцип незворотності дії закону в часі та приписи статей 22, 58 Конституції України.

Обґрунтовуючи неконституційність Закону N 1849, окремих положень Закону N 474, автори клопотання посилаються на ряд інших положень Закону N 474, рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, від 19 жовтня 2009 року N 26-рп/2009 у справі про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента України.

2. Перша колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 3 березня 2010 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України".

3. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.

Відповідно до вимог Закону України "Про Конституційний Суд України" у конституційному поданні зазначається правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта або його окремих положень; викладаються аргументи і стверджується про неконституційність законів, інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (пункт 4 частини другої статті 39; частина перша статті 71) .

Народні депутати України у конституційному поданні передають зміст положень Конституції України та окремих норм Закону N 474 і лише стверджують, що оспорювані положення зазначених законів України обмежують виборчі права і свободи громадян, які існували до внесення Законом N 1849 змін, однак правового обґрунтування та аргументів щодо цього не навели.

Посилання авторів клопотання на невідповідність Закону N 1849, оспорюваних положень Закону N 474 іншим положенням Закону N 474 не може розглядатися як обґрунтування їх неконституційності.

Отже, підстав для відкриття конституційного провадження у справі немає. Відсутність у конституційному поданні правового обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта (його окремих положень) є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Враховуючи наведене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 39, 45, 50, 71 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу другого частини вісімнадцятої статті 28, пункту 8 частини четвертої статті 30, частин десятої, дванадцятої, тринадцятої статті 85 Закону України "Про вибори Президента України" від 5 березня 1999 року N 474-XIV зі змінами, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про вибори Президента України" щодо організації роботи виборчих комісій" від 3 лютого 2010 року N 1849-VI на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України".

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.