Щодо застосування окремих норм процесуального права

На Ваше звернення стосовно надання методичної допомоги щодо застосування окремих норм процесуального права під час розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби повідомляємо таке.

1. Яким складом суду слід розглядати та вирішувати справи з приводу рішень, дій або бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби у структурі Міністерства юстиції України?

Відповідно до частини третьої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Органами державної виконавчої служби, згідно зі статтею 3 Закону України "Про державну виконавчу службу", є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції;

районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

За загальним правилом, установленим статтею 23 зазначеного Кодексу, усі адміністративні справи в суді першої інстанції розглядаються і вирішуються судом одноособово. Перебування Департаменту державної виконавчої служби у структурі Міністерства юстиції України не передбачає здійснення адміністративного судочинства колегією суддів у справах за його участю.

2. Чи відносяться до компетенції адміністративних судів справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, постановлених (вчинених) під час примусового виконання виконавчих написів нотаріуса?

За змістом частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, за загальним правилом, контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом, який видав виконавчий документ, а до юрисдикції адміністративних судів віднесено оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби щодо виконання рішень в адміністративних справах, а також рішень інших органів та посадових осіб, визначених статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження", серед яких виконавчі написи нотаріусів.

3. Яким судом підлягають розгляду справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, постановлених (вчинених) у межах зведеного виконавчого провадження з виконання виконавчих документів, виданих судами різних юрисдикцій, а також іншими органами (посадовими особами)?

З урахуванням вимог частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні підлягають розгляду адміністративними судами виключно в тій частині, на які поширюється їх компетенція.

4. Якому суду територіально підсудні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування?

Відповідно до частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Зазначена норма підлягає застосуванню при визначенні підсудності справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби незалежно від статусу позивача – фізичної чи юридичної особи.

Крім того, у вирішенні відповідного питання слід ураховувати положення пунктів 3, 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 3 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ".