Про деякі питання застосування Указу Президента України "Про заходи щодо стимулювання зовнішньоекономічної діяльності"

Указом Президента України від 19 березня 1992 року "Про заходи щодо стимулювання зовнішньоекономічної діяльності" передбачено, що відносини суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з їх контрагентами держав колишнього Союзу РСР регулюються Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", законами України, якщо інше не передбачено міждержавними угодами України. Вирішено також питання про запровадження повідомного порядку державної реєстрації суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України без зазначення номенклатури експортно-імпортних товарів (робіт, послуг).

На даний час законодавством України не передбачене правове регулювання відносин між підприємствами, установами і організаціями України з господарюючими суб'єктами держав колишнього Союзу РСР щодо поставок продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання. Не визначені питання правового регулювання таких взаємовідносин і чинними міждержавними угодами України як з державами Співдружності Незалежних Держав, так і інших держав колишнього Союзу РСР.

Таким чином, відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо стимулювання зовнішньоекономічної діяльності" відносини між підприємствами, установами і організаціями України з контрагентами інших держав колишнього Союзу РСР на даний час регулюються виключно Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також іншими законами України.

Виходячи з цього, договори (контракти) підприємств, установ і організацій України на поставку продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання господарюючим суб'єктам держав колишнього Союзу РСР, у тому числі держав-учасників Співдружності Незалежних Держав, повинні укладатись відповідно до статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Оскільки цим Законом, іншими законами України та міждержавними угодами України не передбачена можливість примусового укладання договору (контракту) у арбітражних судів немає правових підстав для зобов'язання підприємств, установ і організацій України укласти договір поставки продукції (товарів) за заявами господарюючих суб'єктів інших держав колишнього Союзу РСР, крім випадків доведення до постачальника державного замовлення на поставку продукції (товарів) і виділення споживачу відповідних лімітів.

Спори про спонукання підприємств, установ і організацій України укласти договір поставки продукції (товарів) за заявами господарюючих суб'єктів інших держав колишнього Союзу РСР та по умовах таких договорів підлягають розгляду арбітражними судами на загальних підставах.

При вирішенні цих спорів необхідно враховувати вказівки Кабінету Міністрів України від 28 квітня 1992 року N 18-957/98, відповідно до яких поставка продукції за межі України повинна здійснюватись за умови її попередньої оплати, або виставлення акредитиву в банку, що обслуговує постачальника.