Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Розпорядження Президента України "Про заходи щодо врегулювання відносин заборгованості підприємств"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Розенка Віталія Івановича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Костицького Михайла Васильовича,

Мартиненка Петра Федоровича - суддя-доповідач,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

розглянув питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України стосовно відповідності Конституції України (конституційності) Розпорядження Президента України "Про заходи щодо врегулювання відносин заборгованості підприємств" від 14 травня 1997 року N 207/97-рп.

Заслухавши суддю-доповідача Мартиненка П.Ф. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. До Конституційного Суду України надійшло конституційне подання 50 народних депутатів України, в якому порушено питання про визнання Розпорядження Президента України "Про заходи щодо врегулювання відносин заборгованості підприємств" від 14 травня 1997 року N 207/97-рп таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним).

Суб'єкт права на конституційне подання обгрунтовує своє клопотання тим, що Президент України, видавши Розпорядження як "форму правового нормативного акта", здійснив адміністративний вплив на Кабінет Міністрів України з метою спрямування коштів, одержаних від продажу державного майна, на погашення боргів підприємств, чим прямо порушив статтю 6, частини першу та третю статті 13, статті 92, 106 Конституції України.

На думку народних депутатів України, питання про спрямування одержаних від продажу державного майна коштів на погашення боргів цих підприємств може бути вирішене тільки після внесення відповідних змін до чинних законів України. Президент України, видавши це Розпорядження, порушив, по-перше, чинний Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 року N 887-XII (з наступними змінами), відповідно до якого у разі відчуження від держави окремих засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, одержані кошти направляються виключно на інвестиції (стаття 10) , по-друге, положення статей 5, 23 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 року N 2163-XII з наступними змінами, які не передбачають можливості спрямування цих коштів на погашення боргів державних підприємств. Суб'єкт права на конституційне подання особливо наголошує, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності встановлюється виключно законами України.

2. Колегія суддів Конституційного Суду України з конституційних подань відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

3. Аналіз матеріалів свідчить, що Президент України Розпорядженням "Про заходи щодо врегулювання відносин заборгованості підприємств" доручив Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України здійснити ряд заходів щодо врегулювання відносин заборгованості підприємств, а саме: затвердити перелік підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, яким держава надає допомогу в ліквідації їх прострочених боргових зобов'язань; розробити і затвердити порядок розподілу боргів зазначених підприємств; забезпечити невідкладне проведення заходів щодо розподілу боргів підприємств та їх погашення за рахунок майна, що належить державі в цих підприємствах; встановити порядок визначення початкової вартості та механізм реалізації державного майна, яке використовується для погашення боргів підприємств, та інше.

На виконання доручення Президента України Кабінет Міністрів України розробив і вніс 20 травня 1998 року на розгляд Верховної Ради України проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо майнової відповідальності за прострочену заборгованість із нарахованої зарплати", яким передбачалося внести зміни до статті 10 Закону України "Про підприємства в Україні" в частині спрямування одержаних у результаті відчуження державного майна коштів не тільки на інвестиції, але й на погашення заборгованості, насамперед із заробітної плати.

Цей проект Закону Верховна Рада України 1 грудня 1998 року своєю Постановою "Про відхилення деяких законопроектів, внесених на розгляд Верховної Ради України" за N 279-XIV відхилила і тим самим підтвердила чинність тих законів України, якими передбачається спрямування коштів, одержаних у разі відчуження від держави окремих засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, виключно на інвестиції, чим фактично було вирішено спірне питання.

Викладене свідчить, що Розпорядження Президента України "Про заходи щодо врегулювання відносин заборгованості підприємств" втратило чинність. У зв'язку з цим відпали підстави для розгляду справи Конституційним Судом України, оскільки відповідно до статей 150, 152 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, вирішення питань щодо конституційності чинних актів Президента України.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України, статтями 45, 48, 50 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Розпорядження Президента України "Про заходи щодо врегулювання відносин заборгованості підприємств" на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскарженою.