Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про надання згоди на призначення Президентом України на посаду Голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України Драча І.Ф." від 10 лютого 2000 року N 1437-III

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,

Євграфова Павла Борисовича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни - суддя-доповідач,

Мартиненка Петра Федоровича,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Яценка Станіслава Сергійовича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про надання згоди на призначення Президентом України на посаду Голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України Драча І.Ф." від 10 лютого 2000 року N 1437-III.

Заслухавши суддю-доповідача Малинникову Л.Ф. та вивчивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. У конституційному поданні народні депутати України порушують питання про невідповідність Конституції України (неконституційність) Постанови Верховної Ради України "Про надання згоди на призначення Президентом України на посаду Голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України Драча І.Ф.".

Як зазначається у конституційному поданні, пунктом 24 частини першої статті 85 Конституції України визначено, що до повноважень Верховної Ради України належить надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України. Що стосується створеного Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, то надання згоди на призначення Голови комітету з такою назвою Конституцією України не передбачено.

На підставі викладеного суб'єкт права на конституційне подання звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням про визнання зазначеної Постанови Верховної Ради України як такої, що не відповідає Конституції України.

2. Колегія суддів Конституційного Суду України з конституційних подань своєю ухвалою відмовила у відкритті конституційного провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, цим Законом.

3. При дослідженні матеріалів справи Конституційним Судом України встановлено, що Указом Президента України "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 року N 1573/99, зокрема, на базі ліквідованих Державного комітету інформаційної політики України та Державного комітету України по телебаченню і радіомовленню передбачено створення Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України. Президент України, посилаючись на пункт 25 частини першої статті 85 Конституції України, звернувся до Верховної Ради України про надання згоди на призначення Президентом України на посаду Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України Драча І.Ф. Верховна Рада України прийняла Постанову "Про надання згоди на призначення Президентом України на посаду Голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України Драча І.Ф.".

Оспорюючи Постанову Верховної Ради України "Про надання згоди на призначення Президентом України на посаду Голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України Драча І.Ф.", народні депутати України виходили з того, що надання згоди про призначення на посаду Голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України до повноважень Верховної Ради України Конституцією України не віднесено, а створення Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України з такою назвою суперечить пункту 24 частини першої статті 85, пункту 14 частини першої статті 106 Конституції України. Відповідно до перелічених статей Основного Закону України конституційний орган пойменовано як Державний комітет телебачення і радіомовлення України.

Наведене свідчить, що народні депутати України, не проаналізувавши у сукупності всі правові акти щодо призначення на посаду Голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, виділили лише Постанову Верховної Ради України, оспорюючи її з тих підстав, що Конституцією України не передбачено такої назви Комітету. При цьому вони не навели будь-яких тверджень стосовно неконституційності відповідного Указу Президента України щодо створення Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України" у конституційному поданні має бути зазначене правове обгрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта, який відповідно до статті 150 Конституції України, статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" може бути предметом конституційного провадження. Однак народні депутати України належного правового обгрунтування не навели.

Крім цього, незважаючи на вимоги пункту 3 статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України", суб'єкт права на конституційне подання не зазначив джерело опублікування правового акта, конституційність якого оспорюється.

На основі викладеного та зважаючи на пункт 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України дійшов висновку, що підстави для відкриття конституційного провадження у справі відсутні.

Виходячи з наведеного та керуючись пунктом 4 частини другої статті 39, пунктом 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про надання згоди на призначення Президентом України на посаду Голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України Драча І.Ф." від 10 лютого 2000 року N 1437-III з підстав, передбачених пунктом 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, цим Законом.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскарженою.